Справа № 2011\12367\12

2\638\1929\13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 лютого 2013 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова Харківської області у складі:

головуючого судді : Задорожного М.І.,

секретаря: Жупник Ю.В.

розглянувши цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Київнафтогаз”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів із заборгованості за простим векселем,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова Харківської області із позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Київнафтогаз”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів із заборгованості за простим векселем.

Підсудність даної цивільної справи визначена відповідно до ч.1 ст. 113 ЦПК ухвалою від 19 грудня 2012 р. Апеляційного суду Харківської області – Дзержинський районний суд м. Харкова за місцем реєстрації одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно з ч.1 ст.113 ЦПК, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним у процесі здійснення господарської підприємницької діяльності було отримано простий вексель №321842005000 на загальну суму по векселю 95700,24грн, яким з ним розрахувалися замовники за проведені ремонтні роботи. Даний вексель був виданий 1-м відповідачем ТОВ „Київнафтогаз” 06.03.2002 року з строком погашення за пред’явленням (відповідно до ст. 33 Уніфікованого закону), однак не раніше 06.03.2012 р. Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (Женевська конвенція 1930 р.), трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати, у даному випадку - 6 березня 2012 р. Даний вексель містить відмітку про те, що він був авальований громадянами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Зазначені авалісти відповідно до цивільного закону є майновими поручителями у акцепті та платежі за векселем. Позивач є законним держателем зазначеного векселю, у якого знаходиться сам оригінал векселю і відповідно до ч.3 ст. 386 Цивільного кодексу, як власник, права якого порушені, має право на відшкодування нанесеної йому майнової та моральної шкоди. Зазначає, що правосуб’єктність 1-го відповідача підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру, відповідно до якого до реєстру внесено запис 28.12.2005 р. про припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом, у зв’язку з чим був знятий з обліку, однак згодом знову взятий на облік 29.12.2010 р. до Єдиного державного реєстру, про що проведено реєстраційну дію Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією.

Посилаючись на норми Цивільного кодексу, Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі (Женевська конвенція 1930 р.) Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р., позивач зазначає, що всі особи, які видавали вексель та поручалися у його сплаті (трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем), є солідарно зобов'язаними перед позивачем як перед держателем векселю. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися. Солідарну відповідальність відповідачів передбачає ст. 198 Цивільного кодексу.

Позивач визнає, що за результатами звернення до відповідачів 2-й відповідач ОСОБА_3 сплатив 15700,24 грн. В зв’язку з чим залишок несплаченої суми (заборгованості) за даним векселем становить 80000,00 грн.

Судом у порядку, встановленому ст.ст.74, 78 ЦПК, за адресами відповідачів направлялися судові повістки про судове засідання.

Представник позивача надав суду оригінал простого векселю №321842005000 на загальну суму 95700,24грн, виданий ТОВ „Київнафтогаз” 06.03.2002 р. із строком платежу не раніше 06.03.2012 р. Наданий позивачем вексель не містить відміток про його сплату або про погашення. Даний доказ залучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, у якій просив розглянути позов за відсутності сторони позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Київнафтогаз”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до суду не з’явилися, про судове засідання були повідомлені шляхом надіслання їм судових повісток за зазначеними адресами, причини неявки суду не повідомили, були повідомлені своєчасно та належним чином.

У зв’язку з неявкою відповідачів та за згодою позивача суд вважає за можливе розгляд справи у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 11,60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь - які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивачем у 2008 році під час господарської діяльності було отримано цінний папір – простий вексель за №321842005000 на загальну суму по векселю 95700,24грн, виданий 1-м відповідачем ТОВ „Київнафтогаз” 06.03.2002 року з строком погашення за пред’явленням (відповідно до ст. 33 Уніфікованого закону), однак не раніше 06.03.2012 р (надалі також – «вексель»). Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (Женевська конвенція 1930 р.), трасант (у даному випадку 1-й відповідач) може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати, у даному випадку -6 березня 2012 р.

Позивачем надано суду довідку №69 від 03.07.2012 р. про взяття ФОП ОСОБА_1 на облік платників податків Куп’янській ОДПІ Харківської області з 14.05.2004 року, адреса реєстрації підприємництва АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що вексель містить відмітку про те, що він був авальований громадянами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (тобто 2-м та 3-м відповідачами). На векселі містяться персональні лані зазначених осіб (прізвище, ім’я по батькові, адреса помешкання, персональний код, підписи). Зазначені авалісти є майновими поручителями у акцепті та платежі за векселем.

Таким чином, позивач є законним держателем зазначеного векселю, у якого знаходиться сам оригінал векселю, позивач є власником даного цінного паперу, і відповідно до ч.3 ст. 386 Цивільного кодексу, як власник, права якого порушені, має право на відшкодування нанесеної йому майнової та моральної шкоди.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до зазначеного реєстру було внесено запис 28.12.2005 р. про припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом, 1-й відповідач був знятий з обліку, однак знову взятий на облік 29.12.2010 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що проведено реєстраційну дію Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією.

Обов’язки відповідачів (векселедавця та авалістів по векселю) перед держателем (позивачем) регулюються нормами Цивільного кодексу, а також спеціальними нормами - Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі (Женевська конвенція 1930 р.) та Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р.

Питання про обов’язки авалістів (поручителів) регулюються нормами Гл.4 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі

Відповідно до ст. ст. 30, 31, 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі, аваль вчинюється зокрема на самому векселі, він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя.

Стаття 32 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі встановлює норми поручительства : „Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.”

Суд погоджується з доводами позивача про те, що у даному випадку позивач не зобов’язаний перед поданням позову звертатися з вимогою про вчинення протесту у неакцепті або неплатежі векселедавцем (трасатом) у зв’язку з тим, що відповідно до статті 43 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, позивач може використати своє право звернутися з вимогою стягнення боргу з усіх зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу, якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; а також у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

Відповідно до довідки є Єдиного державного реєстру, ТОВ «Київнафтогаз» має зареєстрований у Єдиному державному реєстрі статус банкрута. Авалісти зазначили на векселі, що авалюють вексель (тобто поручаються у платежі по ньому) без необхідності вчинення протесту. Отже, у даному випадку позивач мав право звернутися за захистом своїх порушених прав безпосередньо до суду. І у такому випадку позивач не зобов’язаний перед поданням цього позову звертатися з вимогою про вчинення протесту у неакцепті або неплатежі до авалістів з таких підстав.

Судом встановлено, що на векселі авалісти зазначили у передбачений спеціальним законом спосіб вчинення застережень „обіг без витрат”, „без протесту”, що означає звільнення ними позивача від необхідності з метою стягнення коштів за векселем звертатися за вчиненням протесту. Не зважаючи на це, позивач звернувся із вимогами про сплату до векселедавця та авалістів (поручителів) за зазначеними у векселі адресами. Копії поштових квитанцій про надіслання вимоги про сплату надані суду.

Отже , суд вважає, що позивач як держатель векселя належно звернувся із позовом про стягнення грошей за векселем.

Згідно із ч.1,2 ст. 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат".

Відповідно до Ст. 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів. Зокрема, до простого векселя також застосовуються положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32 Уніфікованого закону).

Позивач звернувся до суду у строк, передбачений ст.70,77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі

Солідарність зобов’язань відповідачів передбачена ст. 47 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, відповідно до якої всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися”.

Суд розглядає позовні вимоги у межах, заявлених позивачем, і оскільки позивач сам визнає у позовній заяві, що 2-й відповідач ОСОБА_3 добровільно сплатив частково суму заборгованості 15700,24 грн. і у даного відповідача знаходиться оригінал квитанції про сплату, суд погоджується з доводами позивача про наявність на момент розгляду позову залишку заборгованості (несплаченої суми) 80000 грн.

Отже, судовому розгляду підлягає заявлена позивачем сума, яка є меншою, ніж та, що зазначена у векселі.

Судом також встановлено, що позивач кілька разів письмово звертався до відповідачів з вимогою про сплату заборгованості. Однак письмової відповіді на дані звернення позивач не отримав.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Стаття 3. Закону України „Про обіг векселів в Україні” встановлює, що обов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Відповідно до ст.5 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами, підписи скріплюються печаткою; від імені фізичних осіб вексель підписується власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (Женевська конвенція 1930 р.), трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати

Відповідно до ст. 198 Цивільного кодексу України передбачено солідарну відповідальність осіб, які випустили цінний папір та здійснювали її передачу.

Відповідно до статті 47 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися”.

Відповідно до ст. ст. 30, 31, 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі, аваль вчинюється зокрема на самому векселі, він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя.

Відповідно до ст. 32 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.”

Згідно із ст. 43 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: зокрема

(1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

(2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

Статтею 46 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що „Трасант, індосант або особа, яка забезпечує платіж авалем (аваліст), можуть, шляхом включення у документ застереження "обіг без витрат", "без протесту" або будь-якого іншого рівнозначного застереження і їх підписання, звільнити держателя від здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі для того, щоб він міг використати своє право регресу”.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі,

„Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат".

Відповідно до Ст. 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів. Зокрема, до простого векселя також застосовуються положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32 Уніфікованого закону).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів є зокрема стягнення матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст. 319 Цивільного кодексу, власник має право здійснювати стосовно свого майна будь-які дії, які не протирічать закону.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 244 Цивільного кодексу, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися по довіреності.

Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК, власник, права якого порушені, має право на відшкодування нанесеної йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.22 ЦК України, витрати кредитора, понесені у зв’язку з необхідністю відновлення порушеного права, є збитками і відповідно підлягають стягненню з боржника. Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу, майнова шкода відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

У діях відповідачів по уникненню сплати заборгованості за векселем, по ненаданню відповіді на письмові звернення позивача суд вбачає порушення прав та законних інтересів позивача, у зв’язку з чим позовні вимоги по солідарному стягненню з відповідачів суми заборгованості 80000,00 грн підлягають задоволенню

Також стягненню на користь позивача підлягають понесені судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 800 грн, які підтверджені платіжними документами. Судові витрати підлягають розподілу між відповідачами порівну, тобто по 266,67 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 16, 152, 194, 198, 317, 319, 321, 386, 391, Цивільного кодексу України, ст. ст. 30,31, 43, 46, 47, 70, 75, 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі (Женевська конвенція 1930 р.)

ст . ст. 3, 5 Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р.,

Ст., ст. 1-15, 18, 40, 42, 44, 57-60, 64, 130, 174, 212-215 , 223-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Київнафтогаз”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Київнафтогаз” (код 30517508, адреса 02099, м. Київ вул. Бориспільська, 9), ОСОБА_3 (адреса 61145, Харків, Новгородська, 6-А, кв.57), ОСОБА_4 (адреса 61010, м. Харків, 1-й Георгіївський в’їзд, 1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63734, Харківська обл., АДРЕСА_2) суму 80000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Київнафтогаз” (код 30517508, адреса 02099, м. Київ вул. Бориспільська, 9), на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63734, Харківська обл., АДРЕСА_2) суму судових витрат 266,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса 61145, Харків, Новгородська, 6-А, кв.57), на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63734, Харківська обл., АДРЕСА_2) суму судових витрат 266,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (адреса 61010, м. Харків, 1-й Георгіївський в’їзд, б. 1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63734, Харківська обл., АДРЕСА_2) суму судових витрат 266,67 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути представлена протягом десяти днів з дня його проголошення рішення до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя