Справа № 617/12926/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Смиковська Л. О.

з секретарем Деменчук О. Г.,

преставників:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за заявою ОСОБА_3 до Словечанської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу й моральної шкоди, визнання незаконним та скасування розпорядження - , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _3 звернулась до суду з позовом до Словечанської сільської ради та просить визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови від 30.12.2011 року №155 «Про скорочення бібліотечних працівників», поновити її на роботі та стягнути із Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 26334,24 грн., а також моральну шкоду в розмірі 32000 грн. (розмір позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди представником позивача змінювався, шляхом подання уточнюючої позовної заяви). Свої вимоги позивач мотивує тим, що її було звільнено з роботи у зв’язку із скороченням чисельності працівників. Вважає, що звільнення проведено з порушенням закону й без врахування її переважного права на залишення на роботі.

Представник позивача позов підтримала повністю та просить його задовольнити.

Представник Відповідач позов не визнав та пояснив, що звільнення позивача відбулося у відповідності до чинного законодавства, а саме: на виконання законів, що регулюють бібліотечну діяльність, відбулася реорганізація Словечанської сільської бібліотеки на Центральну сільську бібліотеку с.Словечно. Особисто він пропонував Позивачу перейти в бібліотеку с.Тхорин на повну ставку, оскільки в Словечанській сільській бібліотеці було дві одиниці по 0,75 ставки й одна з них скорочувалась, а ОСОБА_3 не мала переважного права перед ОСОБА_4 ОСОБА_4 мала переваги перед позивачем у відношенні до роботи, в той час як ОСОБА_3 дозволяла собі несвоєчасно прийти на роботу та піти з неї, за що була притягнута до дисциплінарної відповідальності.

Суд вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідків та дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_3 у відповідності до записів трудової книжки (а.с.4) з 01.07.1998 року прийнята на посаду завідуючої бібліотекою-філіалом с.Словечно Овруцької ЦБС. 01.04.2002 року ОСОБА_3 звільнена у зв’язку з переводом в Словечанську сільську раду на посаду завідуючої бібліотекою с. Словечно по ст.36 КЗпП України за згодою керівників. 01.04.2002 року – прийнята на посаду завідуючою бібліотекою с.Словечно по переводу.

Розпорядженням сільського голови Словечанської сільської ради №150 від 09.12.2011 року (а.с.131 - 133) ОСОБА_3 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Розпорядженням сільського голови Словечанської сільської ради №155 від 30.12.2011 року (а.с.71) було звільнено ОСОБА_3, завідуючу Словечанською сільською бібліотекою, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з 01.01.2012 року. Дане розпорядження вона отримала 30.12.2011 року, що підтверджується її підписом на даному розпорядженні про його отримання.

Згідно копії трудової книжки (а.с.11) позивач звільнена з посади завідуючої бібліотекою с.Словечно відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з 01.01.2012 року.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона працює завідуючою будинком культури в с.Словечно. В листопаді 2011 року в Словечанській сільській раді відбулися збори на яких бібліотечних працівників попередили про можливе скорочення. По роботі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їй не підпорядковуються. ОСОБА_4 більш відповідальна в роботі в той час як у ОСОБА_3 завжди знаходились якісь причини.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює головним бухгалтером Словечанської сільської ради. Бібліотечних працівників Словечанської сільської ради попередили про можливе скорочення. Голова сільської ради пропонував ОСОБА_3 йти працювати в бібліотеку с.Тхорин. ОСОБА_3 несвоєчасно приїздила на роботу, за що навіть отримала догану. Затримка з виплатою розрахункових ОСОБА_3 сталася у зв’язку із прийняттям бюджету на 2012 рік і процедурою його здачі в фінансове управління та казначейство. В розрахункові кошти, які ОСОБА_3 отримала 03.02.2012 року увійшла й компенсація про невикористану відпустку. Лікарняний лист ОСОБА_3 не оплачувався, оскільки вона на той час уже не працювала. Стосовно дати 05.01.2012 року, яка проставлена ОСОБА_3 у звіті про діяльність державних, публічних бібліотек пояснила, що даний звіт бібліотеками складається до нового року, оскільки вона сама надає їм фінансову інформацію, а тому насправді він був зроблений до нового року.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як зазначено в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до п.1 Постанови КМ України №510 від 30.05.1997 року у населених пунктах з кількістю жителів від 500 чоловік до 3 тис. чоловік повинна діяти як мінімум одна загальнодоступна бібліотека на території сільської (селищної) ради.

У відповідності до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

В ст.12 вказаного Закону зазначається, що засновниками бібліотек можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, самоврядні організації, фізичні та юридичні особи, у тому числі іноземні, в порядку передбаченому законом. Бібліотека може не мати статуту юридичної особи та перебувати у складі підприємства, установи або організації.

Згідно ч.2 ст.29 Закону України «Про культуру» працівникам у сфері культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, держава забезпечує: роботу на повну тарифну ставку; створення належних умов праці, її оплату; правовий, соціальний, професійний захист; призначення і виплату пенсій відповідно до законодавства; інші гарантії, встановлені законом.

За аналогією законодавства (ч.3 ст.64 ГК України) засновник самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Таким чином, саме на виконання цих законів було видано розпорядження голови Словечанської сільської ради №135 від 01.11.2011 року (а.с.9), адже із довідки №1623 від 08.11.2012 року (а.с.123) вбачається, що станом на 01.01.2012 року в с.Словечне було зареєстровано 480 господарських дворів із загальною чисельністю 1318 чоловік.

Дев’ятою сесією VІ скликання Словечанської сільської ради було прийнято рішення від 08.12.2011 року про реорганізацію Словечанської сільської бібліотеки (а.с.8). У відповідності до даного рішення було вирішено провести реорганізацію з 01.01.2012 року Словечанської сільської бібліотеки на Центральну сільську бібліотеку с.Словечно Словечанської сільської ради Овруцького району. Внести зміни до статуту Центральної сільської бібліотеки с.Словечно Словечанської сільської ради Овруцького району та затвердити штатний розпис по Центральній сільській бібліотеці с.Словечно Словечанської сільської ради Овруцького району в кількості однієї штатної одиниці з 01.01.2012 року.

Рішенням десятої сесії VІ скликання Словечанської сільської ради (а.с.72) було вирішено затвердити з 01.01.2012 року наступні штатні посади та розряди: зокрема «…1.5. завідуюча центральною сільською бібліотекою с.Словечне Словечанської сільської ради Овруцького району – одна штатна посада з 1,0 ставки; 9 розряд…».

З вище викладеного вбачається, що відбулося скорочення штату тобто зменшення кількості або ліквідація посад, спеціальностей, професій тощо. Даний факт також підтверджують штатні розписи по Словечанській сільській раді затверджені станом на 01.10.2011 року та на 06.01.2012 року (а.с.97-118). Зокрема, згідно штатного розпису по Словечанській бібліотеці станом на 01.10.2011 року (а.с.111) були посади: завідуюча, бібліотекар, техпрацівник; а станом на 01.01.2012 року (а.с.104) – лише завідуюча.

Статути Словечанської сільської бібліотеки та Центральної сільської бібліотеки с.Словечно, незважаючи на вимоги суду, в судове засідання не були надані. Були надані лише зміни до статуту Центральної сільської бібліотеки села Словечне Словечанської сільської ради Овруцького району (а.с.173) що є додатком до рішення дев’ятої сесії 6 скликання від 08.12.2011 року.

Розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору з працівником відповідно до п.1 ст.40 Кодексу передбачає дотримання певних гарантій для працівника.

Так, за загальним правилом встановленим ч.1 ст.492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Отже, звільнення може відбуватися не раніше закінчення двомісячного строку з моменту попередження.

Розпорядженням сільського голови Словечанської сільської ради №135 від 01.11.2011 року (а.с.9) було проведено попередження працівників закладів культури та бібліотечних працівників про реорганізацію та можливе вивільнення працівників закладів культури та бібліотечних працівників. З додатку до цього розпорядження вбачається, що ОСОБА_3 була попереджена 01.11.2011 року, підтвердженням чого є її особистий підпис.

Розпорядженням сільського голови Словечанської сільської ради №155 від 30.12.2011 року (а.с.71) звільнено ОСОБА_3 з 01.01.2012 року.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_3 не було в повній мірі дотримано вимоги ч.1 ст.492 КЗпП України - не дотримано двомісячний строк.

В Овруцький районний центр зайнятості 03.11.2011 року було подано звіт про заплановане вивільнення працівників за станом на 01.11.2011 року (а.с.124) з якого вбачається, що запланована дата вивільнення – 03.01.2012 року.

Статтею 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: освіта; підвищення кваліфікації; виконання норм виробітку; наявність заохочень за успіхи в роботі й відсутність дисциплінарних стягнень.

Як встановлено в судовому засіданні позивач має вищу освіту, більший безперервний бібліотечний стаж роботи.

Окрім того, штатна одиниця – завідуюча бібліотекою залишилася після проведення скорочення штату, що вбачається із нового штатного розпису (а.с.104; а.с.111) в той час як посада бібліотекаря скоротилась.

Відповідачем на підтвердження переваг ОСОБА_4 було зазначено, що відповідно до чинного законодавства наявність вищої освіти не є обов’язковою умовою виконання роботи завідуючої бібліотекою. Вона не притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, застосуванню підлягає ч.2 ст. 42 КЗпП України, згідно якої перевагу на залишення на роботі має позивач, так як вона має більш тривалий безперервний стаж роботи в даній установі.

Більш висока кваліфікація та продуктивність праці ОСОБА_4 порівняно з ОСОБА_3 не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Що стосується дисциплінарного стягнення, яке було накладено на ОСОБА_3, то суд вважає, що в даному випадку воно не може слугувати об’єктивним оціночним критерієм переваги ОСОБА_4 над ОСОБА_3, оскільки при безперервній роботі протягом 13 років, було застосовано саме перед звільненням ОСОБА_3

У відповідності до ст.43 КЗпП України – розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст.40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Однак, Відповідач при проведенні звільнення не звертався до профспілкового органу за його попередньою згодою.

На запит суду надійшов витяг протоколу №2 засідання районного комітету профспілкової організації працівників культури від 09.01.2013 року (а.с.147), згідно якого районний комітет профспілкової організації працівників культури відмовляє у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3

Згідно вимог ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Тобто працівнику необхідно пропонувати не тільки роботу за спеціальністю, але й іншу вакантну посаду, нижчу за рангом, або нижче оплачувану роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров’я. Працівнику пропонуються вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які відкриваються протягом двохмісячного строку аж до фактичного звільнення.

Із довідки №104 від 09.11.2012 року (а.с.122) та штатних розписів по Словечанській сільській раді затверджених станом на 01.10.2011 року та на 06.01.2012 року (а.с.97-118) вбачається, що вакансії на день попередження про звільнення та протягом двохмісячного строку по Словечанській сільській раді взагалі відсутні.

Таким чином, враховуючи всі обставини справи та зібрані, на засадах диспозитивності та змагальності сторін докази, суд вважає, що при звільненні ОСОБА_3 були порушені її права, зокрема, що посада, яку вона займала не скоротилася й Відповідачем не було доведено в судовому засіданні більш високої кваліфікації та продуктивності праці ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 Датою звільнення є вихідний день.

В силу ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли від дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які наведені в п. 4 Постанови Пленуму від 06.11.1992 року № 9, встановлені ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Твердження представника позивача про те, що про порушення свого права ОСОБА_3 дізнався лише 20 січня 2012 року, коли отримала трудову книжку, суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи, а саме в розпорядженні сільського голови Словечанської сільської ради №155 від 30.12.2011 року (а.с.71) проставлено підпис ОСОБА_3 про його отримання 30.12.2011 року, та про його отримання, саме цієї дати, й не заперечувала ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні.

Клопотання про поновлення пропущеного строку не було заявлено. Вина власника у затриманні видачі трудової книжки ОСОБА_3 в судовому засіданні не була встановлена.

Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права 30 грудня 2011 року. А в ст.233 КЗпП України чітко вказано, що працівники можуть звертатися до суду з питань про звільнення у місячний строк з дня вручення наказу про звільнення ( в даному випадку розпорядження), а якщо наказ не вручено, - з дня видачі трудової книжки із записом про підстави припинення трудового договору.

До суду з позовом про захист свого права позивач звернулась 06.02.2012 року, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП України, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об’єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, суду не надано та не встановлено в судовому засіданні, у зв’язку з чим відсутні підстави для його поновлення, передбачені ст. 234 КЗпП України.

У зв’язку з зазначеним, вимога про поновлення ОСОБА_3 на роботі не підлягає задоволенню, і як наслідок, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення середнього заробітку, визнання незаконним та скасування розпорядження сільського голови від 30.12.2011 року №155 «Про скорочення бібліотечних працівників» та відшкодування моральної шкоди.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі ст.ст.40,43,42,492,233,234,235 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст.10,11,60,179,209,212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_3 у позові до Словечанської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітньої плати за час вимушеного прогулу й моральної шкоди, визнання незаконним та скасування розпорядження, у зв’язку з пропуском місячного строку звернення до суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення підписано 10.04.2013 року.

Суддя:

ОСОБА _7