Справа № 205/1093/2012

Провадження № 2-а/130/4/2013 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.

м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

представників позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Чирва Л.О.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернятинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з цим позовом в суд в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Чернятинської сільської ради 11 сесії 6 скликання від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради».

Позов аргументував тим, що він являється власником будинку по АДРЕСА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Чернятинської сільської ради від 30.01.2007 року та рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.04.2008 року, що також підтверджується реєстраційним посвідченням від 03.04.2007 року та свідоцтвом про право власності від 22.03.2007 року.

Згідно записів у погосподарській книзі за будинковолодінням по АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка 0,3500 га, в даний час у фактичному користуванні знаходиться 0,3438 га.

01.10.2010 року власник сусіднього будинковолодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про визнання недійними державних актів на земельні ділянки, видані ОСОБА_4, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення меж. Судом першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17.01.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійним державний акт на право власності серії ЯЕ №692500, виданий 28.07.2009року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2500га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та державний акт серії ВН №73742, виданий 28.07.2009 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17.01.2012року встановлено, що між суміжними землекористувачами відсутні погоджені і встановлені межі і вони підлягають відновленню не по земельношнуровим та земельним книгам, які не були представлені суду, а із врахуванням погосподарських книг фактичного користування, що склалось між сторонами та інших обставин, відповідно до ст.ст. 106, 107 ЗК України після приведення сторін в попередній стан у зв'язку із визнанням недійними державних актів.

Однак рішенням 11 сесії 6 скликання Чернятинської сільської ради від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради» ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,33 га, із них: площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, площе 0,08 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, адже в ньому йде посилання на Декрет КМУ «Про приватизацію присадибних земельних ділянок» від 26.12.1996 року, який втратив чинність. Також, воно було прийнято лише на підставі заяви ОСОБА_3, без додержання принципів, закріплених в Конституції України, в порушення ст.ст. 118, 186 ЗК України, без розроблення відповідних технічних матеріалів та документів згідно ст.ст. 55, 56 ЗУ «Про землеустрій».

02.04.2013 року в судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві. Також пояснили, що позивачу ОСОБА_4 на підставі рішення Чернятинської сільської ради Жмеринського району 7 сесії 23 скликання від 11.02.2000 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради», яке не оскаржувалось та не скасоване, передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,35 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.9). Оскарженим ними рішенням Чернятинської сільської ради від 03.03.2012 року ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,33 га, із них: площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, площе 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, не у спосіб визначений законом, без визначення та відновлення спільних меж, а також вказаним рішенням порушене право власності сусіднього землекористувача ОСОБА_4 на землю.

03.04.2013 року в судовому засіданні, після дослідження доказів, представник позивача ОСОБА_1 надала суду заяву про зміну позовних вимог. Заяву аргументувала тим, оскільки із огляду на оригінал рішення 11 сесії 6 скликання Чернятинської сільської ради від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради» вбачається, що воно не відповідає витягу наданому на запит адвоката, який додано до позовної заяви, просила суд визнати протиправним рішення 11 сесії 6 скликання Чернятинської сільської ради від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради» в частині передачі ОСОБА_3 земельних ділянок, площею 0,33 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, для ведення особистого господарства площею 0,08 га.

Представник відповідача Чирва Л.О. змінені позовні вимоги визнала. Пояснила суду, що рішенням 11 сесії 6 скликання Чернятинської сільської ради від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради» вирішено передати безоплатно у приватну власність присадибну ділянку розміром 0,33 га і надати дозвіл на виготовлення технічної документації ОСОБА_3. Фактично, вказаним рішенням сільська рада мала право надати ОСОБА_3 тільки дозвіл на виготовлення технічної документації, а після її виготовлення, затверджувати її іншим рішенням, яким передати земельну ділянку у власність.

Третя особа ОСОБА_3 суду пояснив, що він на підставі рішенням 11 сесії 6 скликання Чернятинської сільської ради від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради» виготовив технічну документацію із землеустрою, яку на сесії сільської ради 14.03.2013 року було затверджено. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи таке.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням 7 сесії 23 скликання Чернятинської сільської ради Жмеринського району від 11.02.2000 року ОСОБА_4 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,35 га по АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.9).

ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності №825 від 22.03.2007 року належить житловий будинок з прибудовами по АДРЕСА_1 (а.с.15), який було зареєстровано в КП «ВООБТІ» 03.04.2007 року, про що свідчить реєстраційне посвідчення (а.с.14).

Згідно рішення апеляційного суду Вінницької області від 17.01.2012 року, яке було прийнято за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції, визнано недійним державний акт на право власності серії ЯЕ №692500, виданий 28.07.2009року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2500га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та державний акт серії ВН №73742, виданий 28.07.2009 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням суду також встановлено, що між суміжними землекористувачами відсутні погоджені і встановлені межі і вони підлягають відновленню не по земельношнуровим та земельним книгам, які не були представлені суду, а із врахуванням погосподарських книг фактичного користування, що склалось між сторонами та інших обставин, відповідно до ст.ст. 106, 107 ЗК України після приведення сторін в попередній стан у зв'язку із визнанням недійними державних актів (а.с.20-23).

В листі від 13.03.2012 року, за підписом Чернятинського сільського голови Мендельського А.Б., адресованого ОСОБА_4, повідомляється, що рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 сільською радою не приймалося, відповідно рішення 11 сесії 6 скликання від 03.03.2012 року ОСОБА_3 надано право на приватизацію земельної ділянки (а.с.25).

Згідно заяви від 12.02.2012 року, ОСОБА_3 звернувся до Чернятинської сільської ради з проханням на сесії сільської ради розглянути питання щодо надання йому дозволу на приватизацію земельної ділянки площею 0,33 га по АДРЕСА_2 (а.с.59).

Відповідно до витягу із рішення 11 сесії 6 скликання Чернятинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради», наданого на запит суду, рада вирішила: передати безоплатно у приватну власність присадибну ділянку розміром 0,33 га і надати дозвіл на виготовлення технічної документації жителю с. Чернятин ОСОБА_3, згідно поданої заяви, відповідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок від 26.12.1992 року» (а.с.60).

05.03.2012 року ОСОБА_3 звернувся з заявою №ДА9п до ПП Земельно-кадастрове бюро, з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.105).

На підставі заяви ОСОБА_3 та технічного завдання ПП Земельно-кадастрове бюро виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 на території Чернятинської сільської ради по АДРЕСА_2 (а.с.100-121).

14.03.2013 року на 17 сесії 6 скликання Чернятинської сільської ради Жмеринського району «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3.» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_2 загальною площею 0,3300 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,2500 га та ведення особистого селянського господарства 0,0800 га.; видати державний акт на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, із них під будівлями 0,0141 га, під дворами 0,0545 га, під ріллею 0,1814 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,0800 га - під ріллею (а.с.140).

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звершення для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

У відповідності до ч. 2 ст. 118 ЗК України, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, у розумінні положень ст. 55 Закону України «Про землеустрій», являється технічна документація із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у відповідності вимог ст. 56 ЗУ «Про землеустрій», повинна включати себе: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Згідно п. 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як вбачається із досліджених в судому засіданні доказів, рішенням 11 сесії 6 скликання Чернятинської сільської ради Жмеринського району від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради», ОСОБА_3, крім надання права на розробку технічних матеріалів та документів для приватизації земельної ділянки розміром 0,33 га на території Чернятинської сільської ради по АДРЕСА_2, було одночасно прийнято рішення «передати безкоштовно у приватну власність присадибну ділянку 0,33 га», що у розумінні положень ст. 118 ЗК України - є передчасним, адже таке рішення приймається тільки після затвердження землевпорядної технічної документації, яка в даному конкретному випадку має включати в себе дані щодо відновлення та встановлення спільних меж з сусіднім землевласником ОСОБА_4 у порядку ст. 106, 107 ЗК України, як то зазначено в рішенні апеляційного суду від 17.01.2012 року, що у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.

У відповідності до ч. 1 ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Основою для відновлення меж, як зазначено в ст. 107 ЗК України, є дані земельно-кадастрової документації; у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки; у випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, проаналізувавши усі вищевказані встановлені факти та обставини, дослідивши усі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача слід задовольнити частково, скасувавши рішення Чернятинської сільської ради 11 сесії 6 скликання від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради» в частині безоплатної передачі у приватну власність присадибних ділянок, оскільки оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог ст. 24 Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», тобто недобросовісно, нерозсудливо, з порушенням принципу рівності перед законом, що порушило права сусіднього землевласника ОСОБА_4. В решті рішення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єкта владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп. в рахунок сплаченого судового збору за подачу позову немайнового характеру (квитанція а.с.2).

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 17, 18, 19, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 186 КАС України, ст.ст.8, 19, 24 Конституції України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 118, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 55, 56, 106, 107 ЗУ «Про землеустрій», суд

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати рішення Чернятинської сільської ради 11 сесії 6 скликання від 03.03.2012 року «Про приватизацію присадибних земельних ділянок громадян Чернятинської сільської ради» в частині безоплатної передачі у приватну власність присадибних ділянок. В решті рішення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_3, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп..

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копі постанови.

Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбаченою частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду А.М. Заярний