КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа : № 2а-2580/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бірса О.В.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _2 звернулася у суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, у якому просила визнати протиправними дії останнього щодо відмови в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
21 листопада 2011 року Дніпровський районний суд м. Києва до участі у справі залучив Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у якості другого відповідача.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі нараховували та виплачували допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до чинного законодавства.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої ОСОБА_3, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.
02.11.2009 року позивач звернулась до територіального управління праці та соціального захисту населення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Як убачається із листа Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 37/13-1272 від 24.03.2011 року, позивачу щомісячно виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 03.12.2009 року по 23.09.2012 року.
Не погоджуючись із розміром нарахованих їй виплат зазначеної допомоги, ОСОБА_2 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про перерахунок такої, однак у перерахунку їй було відмовлено.
Вважаючи неправомірною таку відмову, позивач звернулась у суд.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного.
Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII року.
До 01.01.2008 року (дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI) правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб (стаття 42). Розмір допомоги також визначався цими Законами.
Відповідно до статті 15 Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, статтю 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130,00 гривень», а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу II вказаного Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Таким чином, з часу проголошення рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Оскільки, пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» також відновили попередню редакцію.
Згідно з частиною 2 статті 45 Закону України від 27.04.2010 року «Про Державний бюджет України на 2010 рік», допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008 року -50 відсотками, з 01.01.2009 року - 75 відсотками, з 01.01.2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130,00 грн.
У зв'язку з тим, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не визнано неконституційними та не скасовано, у 2010 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначалась та виплачувалась у відповідності до пункту 22 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»від 27.12.2001 року № 1751.
Оскільки Закон України «Про Державний бюджет на 2010 рік» діяв лише у 2010 році, спірні правовідносини з 01.01.2011 року регулюються Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не може.
З огляду на те, що ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані іншими Законами не встановлювалось на 2011 рік іншій, ніж у Законах України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» розмір допомоги, з 01.01.2011 року у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених вищевказаними законами.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 у своєму позові просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без зазначення конкретних строків такого перерахунку.
Відповідно до положень статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
На момент звернення позивача до суду частина друга названої статті закріплювала шестимісячний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, пропущення якого було підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За правилами статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Як убачається із матеріалів справи, позивачем не заявлялось клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду першої інстанції.
Враховуючи те, що позовну заяву направлено у суд 05.07.2011 року, згідно штампу поштового відділення на конверті, позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною за період до 04.01.2011 року підлягають залишенню без розгляду, з огляду на пропущення позивачем строків звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню за період з 05.01.2011 року по 23.09.2012 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.12.2012 року по справі № 21-410а12 та від 11.12.2012 по справі № 21-300а12.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, який передбачений Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною у розмірі, меншому прожиткового мінімуму.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 05.01.2011 року по 23.09.2012 року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести виплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 05.01.2011 року по 23.09.2012 року, з урахуванням проведених виплат.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Я.Б. Глущенко
суддя
О.Є. Пилипенко
суддя
О.М. Романчук
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М
