УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2011 р.

справа № 2а-17/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Крупка М.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровській області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року

у адміністративній справі № 2а-17/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій щодо перерахунку пенсії та стягнення недонарахованиї сум, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровській області щодо перерахунку його пенсії, як шахтаря з 01 січня 2010 року та зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності з вимогами Закону України «Про підвищення престижу шахтарської праці» з використанням вісімдесяти відсотків йрнр заробітної плати як шахтаря, починаючи з 01 січня 2010 року та провести виплату перерахунку з врахуванням раніше проведених виплат

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду і ухвалити нову постанову про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального права.

Так, апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судом першої інстанції при постановленні рішення у цій справі, було порушено положення частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». На думку апелянта, приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися лише з врахуванням заробітної плати позивача за 60 календарних місяців страхового стажу підряд за період роботи на підземних роботах (з 01.12.1991 року по 30.11.1996 року), та без врахування заробітної плати (доходу) у період з 01.07.2000 року по 31.12.2009 року, тобто за час перебування на інвалідності.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні з наведуних у апеляційній скарзі підстав.

Позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, але в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, що відповідно до частини четвертої статті 196 КАСУ не перешкоджає перегляду справи без участі позивача

Судова колегія, вислухавши представника відповідача, який просить скасувати постанову суду, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив с того, що позивач з 14.09.1999 року отримував пенсію по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням, а на підставі поданої ним до територіального органу ПФУ заяви від 11.01.2011 року, з 01.01.2011 року став отримувати інший вид пенсії -пільгову пенсію за віком, призначену йому за списком № 1, яку нараховано відповідачем без урахування положень Закону України «Про підвищення престижу шахтарської праці». Як на правову підставу, суд послався на статті 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та наведеними в судовому рішенні обґрунтуваннями неправомірності дій відповідача -суб'єкту владних повноважень щодо перерахунку пенсії позивача при переведенні його з одного виду пенсії -по інвалідності, на інший вид пенсії -пільгової за віком, виходячи знижченаведеного

02.09.2008 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зазначений Закон набрав чинності з 16.09.2008 р. та був діючим на час звернення позивача до територіального органу ПФУ з заявою від 11.01.2011 р. про перхід з одного виду пенсії (по інвалідності) на інший вид (за віком), і є діючим на наступний час. Вказаним законом, у статті восьмій визначено особливості пенсійного забезпечення осіб, які підпадають під дію цього закону. З прийняттям зазначеного закону, було внесено відповідні зміни та доповнення до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема і до норм, які застосовуються у спірних правовідносинах (ч.1 ст.28).

Так, відповідно до статті 8 Закону Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що для шахтарів законодавець передбачив не тільки особливий порядок виходу на пенсію, а й інші соціальні гарантії, до переліку яких входить пенсійне забеспечення.

Відповідач у справі не заперечує проти права позивача на отримання ним пенсії на пільгових умовах та визнає, що на позивача поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Разом з тим, виходячи з приведених відповідачем в письмових запереченнях проти позову (а.с.38-39) та апеляційній скарзі (а.с.73-74) розрахунків, пільгова пенсія за віком позивачу, як шахтарю, була перерахована йому з 01.01.2011 року з порушенням вимог статті 8 Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», якою чітко визначено, що «…мінімальний розмір пенсії шахтарям, …. встановлюється … у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря..»

Зазначеним законом також передбачено формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) шахтарів на основі тарифної ставки робітника першого розряду. Вона перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не меншу 30%, з урахуванням поступового переведення всіх шахтарів на погодинну оплату праці та досягнення середньоєвропейського рівня зарплати шахтарів, зменшення до 10 % ставки прибуткового податку з зарплати та інших доходів шахтарів (ст.ст. 3, 4 цього закону)

Таким чинном, здійснення відповідачем у справі перерахунку пенсії позивача за його заявою починаючи з 01.01.2011 року з урахуванням розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік, який розрахований Державним комітетом статистики України і складав суму у розмірі 1650,43 грн. -не ґрунтується на нормах закону та грубо порушує права позивача на пенсійне забезпечення, як шахтаря.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір у цій справі, чітко вказав відповідачу на помилковість його позиції щодо необхідності застосування до позивача, під час перерахунку пенсії, положень статтей 40 та 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зрозуміло навівши при цьому норми закону, які підлягають застосуванню у даному випадку (Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці»)

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду перешої інстанції та не можуть слугувати підставою для її скасуванню та для прийняття іншої постанови про відмову у задовленні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Не розуміння відповідачем його обов'язку застосувати до спірних правовідносин норму спеціального закону, тобто Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - свідчить про порушення територіальним органом ПФУ своїх обов'язків по належному пенсійному забезпеченню осіб, які перебувають у нього на обліку.

Таким чином, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції повно зясував всі обставини, що мають значення для справи, та не допустив порушення норм матеріального права, у зв'язку з цим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді Дніпропетровській області -залишити без задоволення, постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року -залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2011 року.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов