Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула у судовому засіданні 7 лютого 2013 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 8 травня 2012 року.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2011 року було залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення комісії Райківецької виправної колонії від 18 жовтня 2011 року, витяг із протоколу № 42, про відмову в направленні матеріалів до Хмельницького міськрайонного суду щодо застосування до ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, як такому, що не став на шлях виправлення, а також в застосуванні до останнього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 8 травня 2012 року постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2011 року скасовано, а справу закрито.

В касаційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає висновок апеляційного суду про те, що вимоги ОСОБА_1, стосуються виключно адміністративної діяльності адміністрації установи виконання покарань, як суб'єкта владних повноважень, є безпідставним та суперечить вимогам законодавства. Також вважає, що суд першої інстанції, розглянувши його скаргу по суті, належним чином не перевірив усіх доводів скарги та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для застосування умовно-дострокового звільнення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про скасування ухвали апеляційного суду і направлення матеріалів справи на новий апеляційний розгляд, частково задовольнивши касаційну скаргу скаржника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Відповідно до змісту вказаної норми закону, підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

В поданій до Хмельницького міськрайонного суду заяві ОСОБА_1 просив скасувати рішення комісії Райковецької виправної колонії Хмельницької області № 78 від 18 жовтня 2012 року на засіданні якої розглядалися матеріали щодо застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Відповідно до витягу із протоколу № 42 від 18 жовтня 2011 року комісія, заслухавши засудженого ОСОБА_1, відмовила йому в направленні матеріалів в Хмельницький міськрайонний суд, про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, як такому, що не довів свого виправлення.

Не погодившись з даним рішенням комісії Райковецької виправної колонії ОСОБА_1 звернувся із заявою до суду та просив скасувати це рішення, застосувати до нього ст. 81 КК України і звільнити його умовно-достроково від подальшого відбуття покарання.

Прийнявши до розгляду скаргу ОСОБА_1 Хмельницький міськрайонний суд постановою від 23 листопада 2011 року його скаргу про скасування рішення Райковецької виправної колонії від 18 жовтня 2011 року залишив без задоволення. У застосуванні до ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - відмовив. Свій висновок суд мотивував тим, що ОСОБА_1 свого виправлення не довів, а тому комісія правильно відмовила йому в направленні матеріалів до суду.

Вказана постанова місцевого суду за апеляцією засудженого була розглянута апеляційним судом і ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області від 8 травня 2012 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницький міськрайонний суд від 23 листопада 2011 року про відмову засудженому ОСОБА_1 у задоволенні скарги на рішення комісії Райковецької виправної колонії № 78 від 18 жовтня 2011 року за № 42 про відмову в направленні матеріалів в Хмельницький міськрайонний суд щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, як такому, що не став на шлях виправлення, а також в застосуванні до останнього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, скасовано, а справу - закрито.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що вимоги засудженого ОСОБА_1 стосуються виключно адміністративної діяльності адміністрації установи виконання покарань, як суб'єкта владних повноважень, а тому його заява відповідно до вимог ст. 18 ч. 2 КАС України підсудна окружному адміністративному суду.

Колегія суддів вважає, що така позиція місцевого і апеляційного судів не відповідає вимогам діючого законодавства.

Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 місцевий суд керувався вимогами ст. ст. 409, 411 КПК України, однак, дані норми Закону стосуються вирішення питань, що виникають при виконання вироку, при наявності в ньому недоліків.

Згідно ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання повністю або частково і від відбування додаткового покарання, за умови: якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; після фактичного відбуття засудженим призначеного судом частини строку покарання, яка визначена в ч. 3 ст. 81 КК України.

Отже законодавцем визначено, що застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є не обов'язком, а правом і таке звільнення може бути застосоване за певних умов.

Порядок дострокового звільнення від відбування покарання виписаний в ч. 3 ст. 154 КВК України де також визначене право засудженого на умовно-дострокове звільнення, і таке звільнення може бути застосоване при дотриманні умов вказаних у ст. 81 КК України. При цьому, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Обов'язок адміністрація установи виконання покарань в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання після відбуття засудженим установленої КК України частини строку покарання.

Такий же порядок застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання визначений в ст. 407 КПК України.

Відповідно до розділу VІ «Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів» , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8 червня 2012 року № 847/5, для розгляду питання про подання до суду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в установі створюється комісія.

Засідання комісії відбувається в присутності засудженого, стосовно якого розглядається питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Рішення комісії ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним. Засідання комісії оформлюється протоколом, який підписується головою та секретарем комісії. Рішення комісії оголошується засудженому під особистий підпис на витязі з протоколу, який долучається до його особової справи.

Зазначений порядок стосовно засудженого ОСОБА_1 дотримано.

Повторно питання про можливість подання до суду матеріалів щодо застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, може бути розглянуто на засіданні комісії тільки після досягнення засудженим необхідного ступеня виправлення, що відображається в характеристиці на засудженого, не раніше ніж через один рік або через шість місяців, з дня винесення рішення про відмову, про що зазначено в ст. 154 КВК України.

На засудженого, стосовно якого прийнято позитивне рішення про подання матеріалів до суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання підрозділ готує до суду подання, до якого долучаються висновок комісії установи, характеристика на засудженого та особова справа.

Після погодження подання зі спостережною комісією матеріали направляються до суду.

Відповідно ст. 4 «Положення про спостережні комісії», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року № 429, відповідно до покладених на них завдань, спостережні комісії разом з органами і установами виконання покарань вносять до суду за місцем відбування покарання засудженими особами подання щодо умовно-дострокового їх звільнення від відбування покарання.

Згідно ст. 20 даного Положення, спостережна комісія приймає рішення з питань, що належать до її компетенції, відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.

Рішення спостережної комісії оформляється постановою, яку підписує голова комісії. Постанова спостережної комісії може бути оскаржена до органу, який її утворив, або до суду.

Згідно ст. 407 КПК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 81 КК України застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії.

У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання повторне подання в цьому питанні може бути внесено не раніше як через один рік або через шість місяців з дня винесення постанови про відмову, в залежності від умов вказаних в цій статті.

На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.

Хмельницький міськрайонний суд, прийнявши до розгляду заяву засудженого ОСОБА_1 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і постановивши за результатами її розгляду 22 листопада 2011 року постанову про відмову у застосуванні до ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, прийняв судове рішення без системного аналізу зазначених вище нормативних документів, які засвідчують право скаржника на оскарження до суду постанови спостережної комісії з цього питання, а не рішення засідання комісії Райківецької виправної колонії про відмову в направленні матеріалів до суду.

Апеляційний суд при розгляді доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 не врахував наведених обставин і не виправив рішення суду першої інстанції, помилково прийшовши до висновку про підвідомчість даної справи окружному адміністративному суду.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України є підставою скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а матеріали скарги направленню на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, розділом XI Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 8 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали скарги направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судді:

Лагнюк М.М. Чуйко О.Г. Суржок А.В.