Справа № 540/87/13- ц

Номер провадження 2/540/69/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2013 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області про визнання бездіяльності в частині невиплати вихідної допомоги неправомірною та стягнення вихідної допомоги при звільненні, зустрічним позовом Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області до ОСОБА_1 про повернення майна, набутого та збереженого без достатніх правових підстав,

відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України в судовому засіданні 22 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення,

в с т а н о в и в :

в січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22.08.2012 року рішенням Машівського районного суду в справі № 2/1619/65/12 його визнано незаконно звільненим та скасовано наказ начальника Управління МНС України в Полтавській області №9 о/с від 17.01.2012 року про його звільнення з посади помічника начальника 5-го загону Державної пожежної охорони (ЗДПО-5) з матеріально-технічного забезпечення по охороні об'єктів УПГГК ДК «Укргазвидобування» за ст.40 п.1 КЗпП (скорочення штату) з виплатою відповідних сум заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішення суду набрало законної сили 24.09.2012 року.

Судом установлено, що звільнення було проведено неправильно, тобто з порушенням норм трудового законодавства, але поновлення на роботі на раніше займаній посаді є неможливим, так як даної посади вже не існує у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу та відсутністю вакантних посад, тому моментом звільнення позивача слід вважати дату винесення рішення - 22.08.2012 року.

Вважає що згідно до ст.44 КЗпП при звільнені повинна була виплачена юридичною особою ТУ МНС України вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст..20 п.7, як ліквідатору Чорнобильської катастрофи, допомога в розмірі трьохкратної середньомісячної заробітної плати.

На його звернення від 14.12.2012 року до начальника ТУ МНМ України в Полтавській області 24.12.2012 року він отримав відповідь про те, що при звільненні 17.01.2012 року йому було виплачено вихідну допомогу відповідно до ст.44 КЗпП та ст.20 Закону України (795-ХІІ), як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, а тому підстав для повторної виплати немає.

Оскільки йому з порушенням термінів виплат були нараховані та виплачені юридичною особою УМНС України в Полтавській області певні кошти, пов'язані з його звільненням, але жодних фінансових довідок про нараховані та виплачені суми йому не було надано, вважає що здійснення вказаних дій до моменту його законного звільнення було проведено іншою юридичною особою без будь-якого примусу, за відсутності розрахункової помилки та недобросовісності з його боку, а тому просить визнати бездіяльність ТУ МНС України в Полтавській області в частині невиплати йому вихідної допомоги при звільненні за ст.40 п.1 з 22.08.2012 року неправомірною; стягнути з відповідача на його користь за ст.44 КЗпП вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку та відповідно до Закону України (795-ХІІ) «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст.20 п.7 допомогу в розмірі трьохкратної середньомісячної заробітної плати.

Відповідач ТУ МНС України в Полтавській області надало заперечення (а.с.42-47), в якому просить в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю та незаконністю вимог, посилаючись на те, що відповідно до наказу УМНС від 17.01.2012 року №9ос ОСОБА_1 звільнений з роботи 17.01.2012 року за ст.40 п.1 КЗпП (скорочення штату) на підставі наказу УМНС від 11.11.2011р. №293 та відповідно до ст.44 КЗпП йому нараховано вихідну допомогу в розмірі середнього заробітку в сумі 3153,07 грн., яку виплачено встановленим порядком, згідно ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховано допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати 9459,21 грн. та виплачено встановленим порядком.

Рішення Машівського районного суду від 22.08.2012 року, на яке як на підставу вимог посилається позивач, набрало чинності після проголошення ухвали Апеляційного суду Полтавської області, отже 24.09.2012 року, а тому позивач, звернувшись з даним позовом до суду тільки 30.01.2013 року, пропустив строк позовної давності, який статтею 233 КЗпП встановлений в три місяці з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

25.02.2013 року відповідач звернувся з зустрічним позовом, який обґрунтовує тим, що рішенням Машівського районного суду від 22.08.2012 року скасовано, як незаконний наказ УМНС від 17.01.2012 року №9 ос, щодо звільнення ОСОБА_1 17.01.2012 року за ст.40 п.1 КЗпП (за скороченням штату). Суд при обрахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 14600,10 грн. за період з 18.01.2012 року по 22.08.2012 року не вирахував розміри отриманої позивачем при звільненні 17.01.2012 року вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 3153,07 грн. та допомоги як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС в трикратному розмірі середнього заробітку , що складає 9459,21 грн.

На підставі вказаного рішення суду головою комісії з ліквідації юридичної особи - Управління МНС України в Полтавській області було видано наказ від 01.10.2012 року №130 ос щодо скасування наказу УМНС від 17.01.2012 року №9 ос в частині звільнення ОСОБА_1 17.01.2012 року, а тому відпала правова підстава для набуття ОСОБА_1 майнового права на отримання відповідно до ст.44 КЗпП вихідної допомоги в розмірі місячного середнього заробітку в сумі 3153,07 грн. допомоги як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС в трикратному розмірі середнього заробітку , що складає 9459,21 грн., в зв'язку з чим територіальне управління МНС України в Полтавській області, як правонаступник Управління МНС України в Полтавській області, просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримане майно в сумі 12612,28 грн. та сплачений ним судовий збір в сумі 229,40 грн.; відмовити ОСОБА_1 в позовних вимогах.

Позивач в письмовому запереченні від 06.03.2013 року (а.с.58-60) вказує на безпідставність і надуманість вимог по зустрічному позову та просить в його задоволенні відмовити, обґрунтовуючи тим, що в січні - березні 2012 року йому були виплачені певні кошти, які він змушений був витрачати не лише для забезпечення своїх життєвих потреб, а й на лікування в зв'язку з незаконним звільненням. Вважає що за загальними засадами Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст.1212,1215, не передбачено повернення безпідставно набутої допомоги, а в даному випадку вихідна допомога і являється тим майном, що не підлягає поверненню.

Фінансові документи, надані відповідачем, а саме довідки про нарахування та виплату йому вихідної допомоги та допомоги як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, постійно змінюються, згідно вказаних довідок йому нараховано до видачі в загальній сумі 10624,86 грн., а хочуть стягнути 12612,28 грн.

ТУМНС правильно цитує рішення Машівського районного суду в частині незаконного звільнення, але на його письмове звернення виплатити згідно ст.44 КЗпП вихідну допомогу в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку відмовляється.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні з підстав, вказаних в позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову заперечив та підтримав доводи, викладенні в письмовому запереченні. При цьому пояснив, що він отримав певні кошти після звільнення 17.01.2012 року, а саме в сумі 10624,86 грн., але Управлінням МНС не було його повідомлено про розміри вихідної допомоги та допомоги як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, тому він не володів інформацією про призначення коштів, які надійшли на його картковий рахунок. Оскільки його звільнення 17.01.2012 року за ст.40 п.1 КЗпП було визнано судом незаконним та його визнано звільненим з 22.08.2012 року, МНС повинне було виплатити йому вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку та допомогу як ліквідатору наслідків на ЧАЕС в розмірі тримісячного середнього заробітку після законного звільнення. Розрахункові листи про отриману заробітну плату отримував щомісячно. Кошти, які надійшли на його рахунок, поверненню не підлягають, оскільки відповідач їх перерахував добровільно, без примусу, за 6-7 місяців до реального звільнення, крім того, законодавством визначено тільки мінімальний розмір заробітної плати, максимального розміру не визначено, вказані кошти він змушений був витрачати на лікування, пов'язане з його незаконним звільненням. Про відмову відповідача виплатити вихідну допомогу дізнався тільки 24.12.2012 року і відразу звернувся до суду.

Представник відповідача Мандриченко Л.Л. проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечила, зустрічний позов підтримала та пояснила, що останньому при звільненні 17.01.2012 року нараховано розмір вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати та допомоги як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС в трикратному розмірі середньої зарплати, як це передбачено ст.44 КЗпП та п.7 ст.20 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно, розрахунок виконано згідно постанови Кабінету Міністрів №100 та виплачено позивачу - 23.01.,25.01.2012 року вихідну допомогу, 24.02.,19.03.2012 року допомогу ліквідатору і спору щодо сум на виплату вихідної допомоги не було, оскільки під час слухання справи за позовом ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним останньому було відомо про виплату вихідної допомоги та її розміри, а тому позивач пропустив строк позовної давності. На підставі рішення суду було змінено тільки дату звільнення, позивач не був поновлений на роботі, а тому повторно не звільнявся і права на повторну виплату вихідної допомоги не мав.

На обґрунтування зустрічного позову додала, що оскільки на підставі рішення суду було скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 17.01.2012 року, підстави отримання вихідної допомоги відпали. Поверненню підлягає нарахований розмір допомоги, тому що обов'язок сплатити податок на користь Держави покладений на працівника. Також зазначила, що ОСОБА_1 під час його роботи в УМНС не передбачалося іншої допомоги крім приуроченої до відпустки.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача Мандриченко Л.Л., перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням, з 08.11.2010 р. є інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.8).

Рішенням Машівського районного суду від 22.08.2012 року в справі № 2/1619/65/12 визнано незаконним та скасовано наказ начальника Управління МНС України в Полтавській області №9 о/с від 17.01.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника 5-го загону Державної пожежної охорони (ЗДПО-5) по охороні об'єктів УПГГК ДК «Укргазвидобування» з матеріально-технічного забезпечення з 17.01.2012 року за ст.40 п.1КЗпП (скорочення штату) на підставі наказу УМНС від 11.11.2011 року за№ 293; визнано ОСОБА_1 звільненим з посади помічника начальника -го загону Державної пожежної охорони (ЗДПО-5) по охороні об'єктів УПГГК ДК «Укргазвидобування» з матеріально-технічного забезпечення за ст.40 п.1 КЗпП (скорочення штату) з 22.08.2012р.; зобов'язано комісію з ліквідації юридичної особи Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.01.2012р. по 22.08.2012р.в розмірі 14600,10 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн. (а.с.9-11).

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З довідки ТУ МНС від 20.02.2013 року за № 02-857/08 (а.с.51) убачається, що ОСОБА_1 при звільненні 17.01.2012 року згідно ст.44 КЗпП було нараховано вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 3153,07 грн., виплачено за мінусом прибуткового податку 15% в розмірі 2680,11 грн.

Згідно п.7 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією,

реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року.

Згідно довідки ТУ МНС від 20.02.2013 року за № 02-858/08 (а.с.52) убачається, що ОСОБА_1 звільненому з роботи за п.1 ст.40 КЗпП згідно п.7 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було нараховано допомогу в розмірі трикратного середньомісячного заробітку в сумі 9459,21 грн., виплачено за мінусом прибуткового податку в розмірі 7944,75 грн.

24.12.2012 року Територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області листом за № 01/к-279/08 у відповідь на звернення від 22.08.2012 року повідомило ОСОБА_1, що при звільненні йому було нараховано вихідну допомогу в розмірі 9459,21 грн., як

учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та 3153,07 грн. у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпП та виплачено. За рішенням суду від 22.08.2012 року було змінено лише дату звільнення, а тому підстав для повторної виплати вихідних допомог немає (а.с.6).

Вихідна допомога розрахована у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати».

Ураховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1, звільненому з роботи за п.1 ст.40 КЗпП було виплачено згідно зі ст.44 вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати та згідно п.7 ст.20 ЗУ допомогу як ліквідатору наслідків аварії АН ЧАЕС в розмірі тримісячного середнього заробітку, які обчислені та виплачені встановленим порядком, позивач поновлений на роботі не був, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд критично ставиться до доводів позивача про необізнаність призначення коштів, які надійшли після звільнення на його картковий рахунок, оскільки позивач пояснив, що сума вказаних виплат становить 10624,86 грн., згідно матеріалів справи вказана сума відповідає сумі вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та сумі допомоги як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі тримісячного середнього заробітку, вказаних в довідках, наданих відповідачем, а отримання виплат підтверджується випискою з карткового рахунку позивача в ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.69-72).

Крім того, позивач надав суду розрахункові листи по заробітній платі за листопад-грудень 2012 року та повідомив, що отримував такі листи кожного місяця.

Як убачається з оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 2/1619/65/2012, під час слухання вказаної справи відповідач надавав довідки про нараховану та виплачену вихідну допомогу та допомогу згідно ст. 20 п.7 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і позивачем отримання вказаних виплат як і їх розміри не оспорювалися (а.с.87,88).

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Тобто закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Суд відкидає доводи представника відповідача про те, що в ст.240-1 КЗпП відсутня пряма вказівка на виплату вихідної допомоги, в зв'язку з отриманням позивачем вихідної допомоги і допомоги як учаснику ЛНА на ЧАЕС при звільненні за ст. 40 п.1 КЗпП та неврахування їх судом в справі№ 2/1619/65/2012 при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу і вказані допомоги підлягають поверненню, оскільки це питання було предметом розгляду цивільної справи № 2/1619/65/2012, в тому числі при розгляді в суді апеляційної інстанції (а.с.89,90).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області про визнання бездіяльності в частині невиплати вихідної допомоги неправомірною та стягнення вихідної допомоги при звільненні - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області до ОСОБА_1 про повернення майна, набутого та збереженого без достатніх правових підстав

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М.Косик

Повний текст рішення виготовлено 28 березня 2013 року.