ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2013 року 11:07 № 826/345/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.;

судді Амельохіна В.В.,

судді Федорчука А.Б.,

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Михайленко К.І.,

представника відповідача - Товстогуз В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтора» до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання незаконним рішення №652 від 02.04.2008р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання незаконним рішення №652 від 02.04.2008р., мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству України та міжнародним договорам, ратифікваним Верховною Радою України, тому повинні бути скасовані.

В позовній заяві позивач просить суд визнати незаконним повністю рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 02 квітня 2008р. №652 «Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» з наступними змінами та доповненнями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень у спосіб та в порядку встановленому чинним законодавством.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення рішенням від 12.12.2007р. №1787 затверджено «Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телепрограм та передач».

Для забезпечення виконання рішення від 12.12.2007р. №1787, Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення прийняла рішення №652 від 02.04.2008р. «Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. ст.42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до п.1. вказаного рішення затверджено перелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам ст.42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (не потребують адаптації змісту), згідно з додатком.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийнято ряд рішень «Про внесення змін до рішення Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення №652 від 02.04.2008р. «Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та «Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», якими доповнював перелік іноземних програм, зміст, яких відповідає ст.42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Частинами третьою та четвертою статті 7 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган. Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997, №538/97-ВР (далі Закон №538/97-ВР) Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Абзацом 3 частини першої статті 14 зазначеного Закону встановлено, що відповідач здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме, ліцензування провайдерів програмної послуги.

Національна рада здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення (п.1 ст.13 Закону №538/97-ВР).

Повноваженнями Національної ради щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення є: участь у розробці і реалізації державної політики у сфері телерадіомовлення. (ч.1. ст15 Закону №538/97-ВР).

Відповідно до п.5 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000, №1775-III, встановлено, що підлягає ліцензуванню діяльність у галузі телебачення та радіомовлення.

Розробку та реалізацію державної політики ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. (ч.3. ст.4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Відповідно до п.п.1, 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993, № 3759-XII9 (далі Закон №3759-XII9), дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами. Стосовно організацій, які знаходяться за межами країни і діють відповідно до законодавства інших держав, цей Закон застосовується виключно в частині регулювання порядку розповсюдження їх програм і передач на території України, якщо інше не передбачається міжнародними угодами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб'єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради.(ч.2 ст.39 Закону №3759-XII9).

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 40 Закону №3759-XII9, для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді. Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги подається відповідно до вимог статті 24 цього Закону. До заяви додаються: загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.

Частиною четвертою статті 40 Закону №3759-XII9, встановлено, що загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов'язковим додатком до ліцензії на діяльність (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення. Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації. Для перереєстрації ліцензіат повинен подати до відповідача інформацію про виконання концепції добору програм протягом попереднього року. Ліцензію провайдера програмної послуги може бути анульовано в судовому порядку за поданням Національної ради у зв'язку з систематичними порушеннями ним вимог цього Закону, законодавства України про захист суспільної моралі, законодавства України про авторські та суміжні права.

Порядок здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач встановлений ст.42 Закону №3759-XII9, відповідно до якого: 1. Ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом. 2. Суб'єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу, або країни, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, зобов'язаний адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України. 3. Право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги. 4. Максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за жанрами) передбачених до ретрансляції програм та передач визначаються програмною концепцією мовлення згідно з вимогами цього Закону. 5. Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що чинним законодавством дозволено на території України без обмежень лише ретрансляцію телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення. В усіх інших випадках суб'єкт господарювання зобов'язаний адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України. У зв'язку з чим, відповідач і прийняв ряд рішень, якими було визначено перелік каналів, зміст яких відповідає Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно ч.1 ст.42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оскільки кількість каналів постійно змінюється, то перелік каналів є невичерпним та постійно оновлюється.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем норм Європейської конвенції про транскордонне телебачення не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 18 Конституції України, зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 9 Конституції України, встановлює, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Вказану норму дублює і стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року N 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Європейську конвенцію про транскордонне телебачення ратифіковано Законом України від 17.12.2008р. №687-VI ( 687-17 ).

Стаття 28 Конвенції визначає зв'язок між Конвенцією та внутрішньодержавним правом сторін, відповідно до якої: жодне з положень цієї Конвенції не заважає сторонам застосовувати суворіші й детальніші правила порівняно з тими, які передбачені в цій Конвенції, до програмних послуг, що транслює телемовник, який підпадає, як уважається, під їхню юрисдикцію в значенні статті 5.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, суд робить висновок, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення в рамках чинного законодавства, оскільки Конвенція встановлює загальні норми, спрямовані на гармонійний розвиток програм транскордонного телебачення, підтверджує гарантії свободи прийому і ретрансляції програм, які відповідають умовам конвенції, при цьому залишає сторонам свободу застосування більш суворіших та детальних правил порівняно з тими, які передбачені в Конвенції.

Окрім того, суд звертає увагу, що твердження позивача про порушення відповідачем положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" є необґрунтованими з огляду на те, що оскаржуване рішення не є нормативно - правовим актом.

Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно - правовим актом.

З аналізу зазначеної норми права вбачається, що однією з основних ознак регуляторного акту є те, що його положення мають бути спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Оскаржуваним рішенням затверджено перелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам ст.42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (не потребують адаптації змісту), що враховується Національною радою при оформленні рішення про видачу ліцензії провайдера програмної послуги, а виконання рішення покладено на управління ліцензування телерадіомовлення та правового забезпечення, який є структурним підрозділом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, з огляду на що можна дійти висновку про те, що зазначене рішенням спрямоване на врегулювання саме діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та його дія не поширюється на інші органи державної влади чи суб'єктів господарювання.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, Міністерством юстиції України надано роз'яснення (листи від 25.01.2006р. №24-50-7085 та від 06.10.2008р. №934-08-24), відповідно до яких зазначено, що Відповідач не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку про те, що рішення відповідача №652 від 02.04.2008р. не є регуляторним актом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Балтора» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 18.03. 2013р.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Амельохін В.В.

Суддя Федорчук А.Б.