КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 2-а-17400/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства надзвичайних ситуацій України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Оболонської районної у місті Києві ради, Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на даний час - Міністерство надзвичайних ситуацій України), третя особа: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства про зобов'язання забезпечити житлом та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації, Оболонської районної у місті Києві ради, Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на даний час - Міністерство надзвичайних ситуацій України), в якому просив зобов'язати відповідачів вчинити дії по забезпеченню позивача та членів його сім'ї житлом, або компенсувати йому виплату грошових коштів у розмірі, достатньому для придбання необхідного житла у місті Києві для проживання із сім'єю у складі 2-х осіб (позивача та його дружини - ОСОБА_3) та стягнути з відповідачів (з кожного окремо) на його користь моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що подані ним звернення в частині порушення його прав та необхідності забезпечення житлом, відповідачами задоволені не були, про що свідчать надані ними формальні відповіді про відсутність необхідного фінансування з боку уповноважених суб'єктів владних повноважень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство надзвичайних ситуацій України забезпечити житлом у місті Києві ОСОБА_2 (для проживання сім'єю у складі позивача та його дружини - ОСОБА_3).

В іншій частині позову відмовлено.

Представник Міністерства надзвичайних ситуацій України не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується наявним у нього посвідченням Житомирської обласної державної адміністрації, виданим 15.04.1993 р.

07 листопада 2003 року позивач разом з дружиною ОСОБА_3 отримав направлення серії ЖТ № 9745 на переселення з с. Мотрійки, Народницького району, Житомирської області.

З 2003 року позивач зареєстрований на житловій площі своєї доньки за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно дублікату направлення Житомирської обласної державної адміністрації серії ЖТ № 9745 від 07.11.2003 року та заяви ОСОБА_2, що подавалася ним 08.09.2004 року, позивач разом з дружиною з 22.09.2004 року були прийняті на квартирний облік в Оболонській районній у м. Києві державній адміністрації та включені до позачергового списку евакуйованих із зони ЧАЕС 2 категорії.

Згідно з документами облікової квартирної справи № 29262, на квартирному обліку в Оболонській районній у м. Києві державній адміністрації позивач разом із дружиною ОСОБА_3 перебуває в позачерговому списку евакуйованих із зони ЧАЕС з 22.09.2004 року.

Заперечуючи проти вимог даного позову МНС України вказує на відсутність з його боку порушень прав позивача на забезпечення його житлом, оскільки за твердженням апелянта забезпечення позивача житлом буде проводитись лише у порядку черги.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з частини 1, 2 статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, а також єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставами на відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення. Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України. Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я, самостійно приймати рішення про подальше проживання на цій території чи відселення. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадяни, які евакуйовані або відселені (відселяються), безплатно забезпечуються жилими приміщеннями, як правило, у спеціально збудованих для цієї мети селищах, будинках і квартирах, які передаються їм в особисту власність.

Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, за новим місцем проживання (крім м. Києва та курортних місцевостей) включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами рад до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали.

Згідно із ст. 33 вказаного Закону, громадяни з числа інвалідів та пенсіонерів, які самостійно переселяються (переселилися) відповідно до статті 4 цього Закону на жилу площу близьких родичів (батьки, діти, онуки, рідні брати і сестри), мають право на позачергове забезпечення житлом як такі, що не мають житла. Житлом вказані громадяни забезпечуються протягом трьох років.

Відповідно до ст. 43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Питання щодо надання жилої площі постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи розглядається Комісією по розподілу жилої площі, що надається громадянам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, сім'ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1, особам, які самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2010 №151 «Про утворення міської комісії по розподілу жилої площі, що надається деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 4 жовтня 2010 року № 807, від 28 листопада 2011 року № 2205).

Так, пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що відповідно до ст. 15 Житлового кодексу Української РСР Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація затверджує рішення Комісії про надання житла та видає ордери на житлові приміщення в установленому порядку.

Зважаючи на те, що рішення про надання житла приймає відповідна Комісія по розподілу жилої площі, що надається громадянам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, сім'ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1, особам, які самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, яке в подальшому затверджується Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині позачергового забезпечення позивача та членів його сім'ї житлом як таких, що включені до позачергового списку евакуйованих із зони ЧАЕС 2 категорії.

Крім цього, надання позивачу та членам його сім'ї житла поза чергою серед такої ж категорії осіб, на думку колегії суддів може призвести до порушення житлового законодавства та соціальної справедливості по відношенню до сімей громадян, які перебувають у черзі раніше, оскільки ОСОБА_2 не перебуває під номером 1 у позачергового списку евакуйованих із зони ЧАЕС.

Що стосується позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди, судова колегія зважає на наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями), моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.4 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, судам при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, потрібно звертати увагу в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки при розгляді даної справи позивачем не було доведено правомірність викладених ним доводів в частині порушення його прав у сфері публічно-правових відносин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог даного позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Крім цього, позивачем не було визначено, в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, з яких міркувань визначено її розмір та якими доказами це підтверджується, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить не обгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Оболонської районної у місті Києві ради, Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на даний час - Міністерство надзвичайних ситуацій України), третя особа: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства про зобов'язання забезпечити житлом та про стягнення моральної шкоди, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства надзвичайних ситуацій України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Оболонської районної у місті Києві ради, Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на даний час - Міністерство надзвичайних ситуацій України), третя особа: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства про зобов'язання забезпечити житлом та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя

Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 18.02.13 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.