КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10503/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П. О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів:

Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добро ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добро ЛТД» (далі позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі відповідач або ДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Добро ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007771503/1/34840 від 11 серпня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст.198 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведена камеральна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Добро ЛТД» за період з 22 лютого 2008 року по 30 квітня 2009 року.

За результатами перевірки складено Акт № 2811/1503/20006192 від 09 червня 2009 року, яким встановлено порушення позивачем ч.2,3 ст.21 роз.Ш Закону України «Про оренду землі № 161-Х1У» від 6.10.1998 року.

На підставі Акту перевірки, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007771503/1/34840 від 11 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 119 572,36 грн, в тому числі: 113878,44 грн. - за основним платежем та 5693,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, була доведена правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення- рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 24 травня 2007 року Київською міською радою прийнято рішення № 679/1340 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Добро ЛТД» земельної дялінки для будівництва комплексу у складі оптового супермаркету, автостоянки, автосалону та магазину роздрібної торгівлі за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови».

22 лютого 2008 року між сторонами укладено Договір оренди вищезазначеної земельної ділянки (кадастровий №8000000000:90:167:0033), площею 1,5700 га, що розташована за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 210, площею 1,5700 га, строком на 1 рік (далі Договір оренди).

На час виникнення спірних правовідносин надання земельних ділянок у користування у місті Києві регулювалось Земельним Кодексом України (далі ЗК України), рішенням Київської міської ради № 457/1867 від 15 липня 2004 року «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві» та Законом України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03 липня 1992 року (далі Закон № 2535), що визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 2535, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Згідно з п. 4.3 Договору оренди, у випадку, якщо договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору оренди) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. За рішенням міської ради обов'язок щодо пропозиції укладення договору оренди земельної ділянки віднесений на позивача, при цьому рішенням визначений чіткий термін такого звернення. Як свідчать матеріали справи, позивач з травня 2007 року по лютий 2008 року до відповідача з такою пропозицією не звертався.

Оскільки Договір оренди був підписаний тільки 22 лютого 2008 року, загальний термін прострочення підписання договору склав 121 календарний день (з 24 жовтня 2007 року по 21 лютого 2008 року).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивачем при складанні розрахунку по орендній платі за землю за 2008 та 2009 роки не застосовано коефіцієнт індексації на 2008 рік - 1,028 до нормативної оцінки земельної ділянки, що призвело до неповного орендної плати за землю.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим рішенням Господарського суду м. Києва від 30 листопада 2009 року у справі № 51/518 про визнання недісним п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2008 року, залишеного без змін господарськими судами вищих інстанцій, в задоволенні позову було відмовлено. Зазначеними судами було встановлено, що Договір оренди було укладено на підставі вільного виявлення сторін, оскільки при його підписанні позивачем не були заявлені заперечення щодо включення п. 4. 3 до Договору та на протязі строку дії договору (до лютого 2009 року) зауважень щодо цього не заявлялось.

Пунктом «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 27 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Посилання апелянта на невідповідність Акту перевірки вимогам щодо його форми, встановленим чинним законодавством, колегія суддів зауважує, що він не є не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси. Крім того, акт перевірки не є предметом розгляду даного спору.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0007771503/1/34840 від 11 серпня 2009 року і вважає, що воно прийнято відповідачем відповідно до норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги позивача, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 22 жовтня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добро ЛТД» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.