ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2013 року

Справа № 812/1980/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової І.А.,

при секретарі судового засідання Майбороді С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля» до відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції, відділу державної реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції про визнання протиправними дій щодо внесення записів №138181 та №138589 від 13.02.2013 та скасування постанов щодо накладення арешту від 12.02.2013 №б/н, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2013 року Державне підприємство «Первомайськвугілля» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції (далі - відповідач 1), відділу державної реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції (далі - відповідач 2) та просив суд визнати протиправними дії щодо внесення записів №138181 та №138589 від 13.02.2013 і скасувати постанови щодо накладення арешту від 12.02.2013 №б/н.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 18 лютого 2013 року на адресу позивача надійшли два Витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень:

• №469521 серія ЕАА №060406 від 13.02.2013 на Дитячий заміський заклад оздоровлення та відпочинку ім.О.Кошового, власником якого є держава Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на праві господарського відання - Державне підприємство «Первомайськвугілля»;

• №470892 серія ЕАА №060407 від 13.02.2013 на нежитлову будівлю спальний корпус піонерського табору, власником якого є держава Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на праві господарського відання -Державне підприємство «Первомайськвугілля».

За даними, що вказані у Витягах, підставою внесення записів є .Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексним №370053 від 13.02.2013 та №368734 від 13.02.2013, а підставою виникнення обтяження є 2-ві постанови; про арешт майна боржника б/№ від 12.02.2013 заступника відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції Жихарєва B.C.

Позивач посилаючись на Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (далі - Закон) вважає, дії уповноваженої особи Реєстраційної служби та уповноваженої особи відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції щодо внесення запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження та щодо накладення арешту (обтяження) на державне майно, що на праві господарського відання зареєстроване за Державним підприємством «Первомайськвугілля» незаконними та протиправними, оскільки відповідно до вищевказаного Закону дитячий заклад оздоровлення та відпочинку не може бути об'єктом звернення стягнення за борговими зобов'язаннями та не може передаватися у заставу. На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправним дії уповноважених осіб відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції та відділу державної реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції, зобов'язати відповідача 2 внести запис до Державного реєстру прав про скасування записів про обтяження та скасувати постанову про арешт майна боржника б/н від 12.02.2013 винесену відділом державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні позовним вимогам, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув надав суду письмові заперечення проти задоволення адміністративного позову. В своїх запереченнях представник відповідача зазначив, що на виконанні у відділі ДВС Первомайського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 8534577 про стягнення з ДП «Первомайськвугілля" на користь Первомайського міського центру зайнятості, Брянківського міського центру зайнятості, Управління ПФУ в м. Первомайськ, Управління ПФУ м. Брянка, Фонду СНВ м. Первомайськ, Фонду СНВ м. Брянка, ДПІ, Луганського обласного фонду інвалідів, юридичних осіб заборгованості на загальну суму стягнення 99 977 384,32 грн. Боржник - юридична особа ДП "Первомайськвугілля" рішення в наданий для самостійного виконання строк не виконує. Відповідно до статті п.1 ч.1 статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. 12.02.2013 заступником начальника Жихарєвим B.C. відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції була винесена постанови про арешт майка боржника - юридичної особи ДП "Первомайськвугілля", а саме нежитлову будівлю, спальний корпус піонерського табору, дитячий заміський заклад оздоровлення та відпочинку ім. О.І. Кошевого, що належать боржнику - юридичній особі ДП "Первомайськвугілля", а також просив розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, до суду надіслав відзив на позов, в якому зазначив,що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та просив розглянути справу без його участі (а.с.27).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що ВП «Дитячий заміський заклад оздоровлення та відпочинку ім.О.Кошового» ДП «Первомайськвугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 14.04.2003 за №1 388 107 0067 000004, і.к. 26402836, без права юридичної особи.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.01.2012 Власником ВП «Дитячий заміський заклад оздоровлення та відпочинку ім.О.Кошового» Держава Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, на праві господарського відання Державного підприємства «Первомайськвугілля», форма власності - державна, частка 1/1 (а.с.14).

На виконанні у відділі ДВС Первомайського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 8534577 про стягнення з ДП «Первомайськвугілля» на користь Первомайського міського центру зайнятості, Брянківського міського центру зайнятості, Управління ПФУ в м. Первомайськ, Управління ПФУ м. Брянка, Фонду СНВ м. Первомайськ, Фонду СНВ м. Брянка, ДПІ, Луганського обласного фонду інвалідів, юридичних осіб заборгованості на загальну суму стягнення 99 977 384,32 грн.

12.02.2013 заступником начальника Жихарєвим B.C. відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції була винесена постанови про арешт майка боржника - юридичної особи ДП «Первомайськвугілля», а саме нежитлову будівлю, спальний корпус піонерського табору, дитячий заміський заклад оздоровлення та відпочинку ім. О.І. Кошевого, що належать боржнику - юридичній особі ДП «Первомайськвугілля».

18 лютого 2013 року на адресу позивача надійшли два Витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень:

• №469521 серія ЕАА №060406 від 13.02.2013 на Дитячий заміський заклад оздоровлення та відпочинку ім.О.Кошового, власником якого є держава Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на праві господарського відання - Державне підприємство «Первомайськвугілля» (а.с.17);

• №470892 серія ЕАА №060407 від 13.02.2013 на нежитлову будівлю спальний корпус піонерського табору, власником якого є держава Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на праві господарського відання -Державне підприємство «Первомайськвугілля» (а.с.19).

Згідно даних, що вказані у Витягах, підставою внесення записів є Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексним №370053 від 13.02.2013 та №368734 від 13.02.2013, а підставою виникнення обтяження є постанова; про арешт майна боржника б/№ від 12.02.2013 заступника начальника відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції Жихарєва B.C. (а.с.15).

При прийнятті оскаржуваної постанови від 12.02.2013 відповідач керувався ст.5,11,52,57,65 Закону України «Про виконавчого провадження».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтею 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» від 04.09.2008 № 375 (надалі Закон №375) передбачено утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності можуть функціонувати як юридичні особи або не мати статусу юридичної особи і перебувати у складі підприємств, установ та організацій як їх філіали чи структурні підрозділи і обов'язково заносяться до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку здійснюється за рішенням власника (засновника) або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства.

Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку утворюються центральними, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, професійними спілками, фондами, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та їх об'єднаннями з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, кадрового забезпечення відповідно до законодавства.

Засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідовувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також здавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком дітей під час їх перебування в ньому, без погодження із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей.

Реорганізація або ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності допускається лише за згодою відповідного органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування та за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку не може бути об'єктом звернення стягнення за борговими зобов'язаннями, не може передаватися у заставу.

У разі банкрутства власника місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування вирішують питання про передачу дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до комунальної власності.

Відповідно до п. 67 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого ПКМУ №703 від 22 червня 2011 року (надалі Порядок реєстрації), для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких (речових прав, є: (п.п.3) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

Абзацом 3 п.10. Порядку реєстрації передбачено: «документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію.

Пунктом 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1878-VI від 11.02.2010 встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про проведення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менш 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток або паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств в передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належить працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахуванням фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року , та з перерахуванням органам Пенсійного фонду України заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що обмежена примусова реалізація майна підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менш 25 відсотків, а саме відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, акцій (часток або паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств в передані до статутних фондів цих підприємств з урахуванням визначених ст.2 цього Закону винятків.

Таким чином у судовому засіданні знайшло своє підтвердження неправомірність прийняття відповідачем 1 постанови про арешт майна боржника та внесення записів про обтяження №138181 та 138589 від 13.02.2013 відповідачем 2, оскільки відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» від 04.09.2008 № 375 дитячий заклад оздоровлення та відпочинку не може бути об'єктом звернення стягнення за борговими зобов'язаннями та не може передаватися у заставу.

Щодо позовних вимог про визнання дій відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції та відділу державної реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції - протиправними, судом встановлено наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачена можливість накладення арешту на майно боржника та реєстрація обтяження.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо внесення записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження та щодо накладення арешту на майно боржника, не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Первомайськвугілля» підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Первомайськвугілля» до відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції, відділу державної реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції про визнання протиправними дій щодо внесення записів №138181 та №138589 від 13.02.2013 та скасування постанови щодо накладення арешту від 12.02.2013 №б/н - задовольнити частково.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт майна боржника №б/н від 12 лютого 2013 року, щодо накладення арешту на:

- нежитлову будівлю, спальний корпус піонерського табору, Луганська область, Попаснянський район, комплекс будівель та споруд № 30;

- дитячий заміський заклад оздоровлення та відпочинку ім. О.Кошового, Луганська область, Попаснянський район, сщ/рада Мирнодолинська, комплекс будівель та споруд №29, що належить: ДП «Первомайськвугілля», м. Первомайськ, вул. Куйбишева, 18, код ЄДРПОУ 32320594.

Зобов'язати відділу державної реєстраційної служби Первомайського міського управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування записів про обтяження №138181 та 138589 від 13.02.2013.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Первомайськвугілля» судові витрати у сумі 17 грн. 20 коп. (сімнадцять гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 11 березня 2013 року.

Суддя

І.А. Гончарова