справа № 762/190/13-ц

провадження № 2/762/702/13

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

« 5» березня 2013 року м. Севастополь

Балаклавський районний суд міста Севастополя

у складі: головуючого, судді - Дибець О.М.,

при секретарі - Постіковій О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 8 листопада 2012 року (реєстровий № 3077) -

ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 на підставі договору про правову допомогу від 4 лютого 2013 року та ордеру Серії СТ № 0001 -

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Байдарська долина», Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя і ОСОБА_3 про визнання недійсним локального акту обслуговуючого кооперативу, визнання незаконним та скасування правового акту органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в :

29 жовтня 2009 року представник ОСОБА_1 на підставі довіреності ОСОБА_2 звернувся до Балаклавського районного суду міста Севастополя із позовною заявою в порядку цивільного судочинства.

Провадження у цивільній справі відкрито Ухвалою судді Балаклавського районного суду міста Севастополя Ліморенко І.І. 9 листопада 2009 року.

У зв'язку із скасуванням в апеляційному порядку Ухвали Балаклавського районного суду міста Севастополя від 22 грудня 2011 року, якою провадження у цивільній справі було закрито з підстав пунктом 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України, з дотриманням порядку, передбаченого ст.ст. 11^{1, 118 Цивільного процесуального кодексу України, справу передано на розгляд судді Дибець О.М.}

^{У позовній заяві представник ОСОБА_1 на підставі довіреності ОСОБА_2 просив суд:}

- Визнати недійсним рішення правління Садівничого товариства «Байдарська долина» від 5 березня 2002 року;

- Визнати незаконним та скасувати рішення Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя № 28/380 від 21 лютого 2002 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства «Байдарська долина», рішенням правління від 5 березня 2002 року було прийнято у члени цього товариства ОСОБА_3 і передано йому в користування закріплену за нею земельну ділянку № 103, у подальшому зазначену земельну ділянку передано безоплатно у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя № 28/380 від 21 лютого 2002 року, внаслідок чого порушені особисті немайнові та майнові права ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 8 листопада 2012 року ОСОБА_2 наполягав на задоволенні позовної заяви з викладених підстав.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, роз'яснив представнику позивачки його право до початку розгляду справи по суті змінити предмет і підставу позову, проте цим правом він не скористався.

Представник відповідача ОСОБА_3 на підставі договору про правову допомогу та ордеру - адвокат ОСОБА_4 проти заявленого позову заперечувала, поміж іншого посилаючись на обставини, преюдиційно встановлені Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 6 травня 2009 року та Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя від 13 серпня 2009 року.

Крім того, у відповідністю з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України представник відповідача ОСОБА_3 просила суд застосувати позовну давність стосовно вимоги про визнання недійсним рішення правління Садівничого товариства «Байдарська долина» від 5 березня 2002 року.

Представник відповідача Садівничого товариства «Байдарська долина» - голова правління Улянов А.І. у судове засідання не прибув, але надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя у судове засідання не прибув двічі, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у відповідністю з вимогами процесуального закону, про причини неявки суд не повідомив.

Сторони або їх представники не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків, згідно зі статтею 184 Цивільного процесуального кодексу України.

Вислухавши пояснення представників сторін, усебічно і повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, виходячи з такого.

Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 6 травня 2009 року та Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя від 13 серпня 2009 року, якою зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, встановлено, що ОСОБА_3 є членом Садівничого товариства «Байдарська долина», рішенням правління цього садівничого товариства від 22 грудня 2001 року за ним закріплено земельну ділянку № 103 у зв'язку з вилученням ділянки № 505, а рішенням правління від 5 березня 2002 року було вирішене питання про прийняття ОСОБА_3 у члени товариства по земельній ділянці № 103, тобто додатково посвідчене закріплення зазначеної земельної ділянки за членом садівничого товариства ОСОБА_3

Крім того, згаданими судовими рішеннями окремо встановлено, що ОСОБА_1 не є членом Садівничого товариства «Байдарська долина».

Виходячи з положень частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України такі обставини є преюдиційними, тобто не доказуються при розгляді цієї справи.

Отже, преюдиційно встановлено, що ОСОБА_1 не є членом Садівничого товариства «Байдарська долина», натомість ОСОБА_3 є членом цього товариства і за ним закріплено земельну ділянку № 103 відповідно до рішення правління садівничого товариства від 22 грудня 2001 року.

Надалі на підставі рішення Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя від 21 лютого 2002 року № 28/380 ОСОБА_3, як члену садівничого товариства, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку Серії КМ № 156037, яким посвідчено його право власності на земельну ділянку № 103 площею 0.0725 га., яка розташована у АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи порушення особистих немайнових прав, пов'язаних з участю у садівничому товаристві, а також майнових прав щодо користування земельною ділянкою № 103, представник позивачки заявив вимоги про визнання недійсним рішення правління Садівничого товариства «Байдарська долина» від 5 березня 2002 року і визнання незаконним та скасування рішення Орлинівської сільської ради № 28/380 від 21 лютого 2002 року.

За своєю організаційно-правовою природою садівниче товариство належить до обслуговуючого кооперативу, який у відповідністю зі статтею 2 Закону України «Про кооперацію» № 1087-IV від 10 липня 2003 року утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а за напрямом діяльності є садово-городнім (стаття 6 цього Закону). При цьому відповідно до ст.ст. 3, 52 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про кооперацію в СРСР», який діяв до набрання чинності Законом України «Про кооперацію», тобто у період прийняття оспореного рішення правління садівничого товариства від 5 березня 2002 року, садівниче товариство вважалось споживчим кооперативом, що задовольняє потреби своїх членів у садових ділянках і соціально-культурних та інших послугах.

Виходячи з положень частини 1 статті 100 Цивільного кодексу України, право членства у товаристві, до якого за класифікацією цивільного законодавства належать і кооперативні організації, є особистим немайновим правом.

Водночас закріплення за певним членом садівничого товариства земельної ділянки, ураховуючи положення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України 2001 року, свідчить не про виникнення суб'єктивного права члена кооперативу на володіння або користування цією ділянкою, а про виникнення цивільного інтересу, яким у розумінні тлумачення, наведеного в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) вважається прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленим загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованим у суб'єктивному праві простим легітимним дозволом, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Виходячи з викладеного, член садівничого товариства разом зі вступом до цього кооперативу, крім особистих немайнових прав, передбачених статтею 12 Закону України «Про кооперацію» (стаття 13 Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР»), набуває цивільний інтерес щодо придбання у власність земельної ділянки для ведення садівництва, який реалізується у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Натомість право власності або право користування земельною ділянкою, які вважаються ціллю реалізаціє такого цивільного інтересу, набуваються виключно у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, зокрема, після визначення меж земельної ділянки в натурі, отримання документа, що посвідчує це право, а згідно чинної редакції статті 125 ЗК України - з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права чи інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом судового захисту, тобто особа, яка вимагає судового захисту, має довести, що, по-перше, право або цивільний інтерес виникли та існують, по-друге, належать цій особі, і, по-третє, є порушеними (не визнаними або оспореними).

Відповідно до чч. 3, 4 статті 12 Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР», яку суд має застосовувати з урахуванням положень ст. ст. 55, 58 Конституції України і статті 5 Цивільного кодексу України, спори у справах, що виникають з членських відносин, вирішуються судом; члена кооперативу може бути виключено з кооперативу за рішенням його загальних зборів у випадках, передбачених статутом; виключення з членів кооперативу може бути оскаржено в суд.

Як зазначено у частині 2 статті 13 чинного Закону України «Про кооперацію», виключення з членів кооперативу також може бути оскаржене до суду.

Зважаючи на зміст статті 41 ЦК УРСР 1963 року, який відтворений у статті 202 ЦК України, за своєю правовою природою рішення правління садівничого товариства як таке, що є сукупністю узгоджених дій його членів, виявлених внаслідок процедури голосування, відповідно до закону і статуту, і спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, - є правочином, відтак, може оспорюватись з підстав його недійсності у випадках, передбачених законом.

Захист права громадянина на земельну ділянку шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування передбачено пунктом 7 частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, водночас частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, обрані представником позивачки способи захисту передбачені законом і є належними стосовно встановленого змісту виниклих правовідносин.

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що рішенням правління Садівничого товариства «Байдарська долина» від 5 березня 2002 року не вирішувалось будь-яке питання стосовно суб'єктивних прав та інтересів ОСОБА_1, яка до того не є членом Садівничого товариства «Байдарська долина», і водночас за членом цього садівничого товариства ОСОБА_3 закріплено земельну ділянку № 103 відповідно до рішення правління від 22 грудня 2001 року, яке представником ОСОБА_1 у межах заявлених вимог не оспорено, - позивачка не має цивільно-правової заінтересованості як у визнанні недійсним рішення правління Садівничого товариства «Байдарська долина» від 5 березня 2002 року, так і у визнанні незаконним та скасуванні Рішення Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя від 21 лютого 2002 року № 28/380 (не доведена приналежність особі права або цивільного інтересу, про захист якого заявлений позов).

Наведені висновки суду не спростовуються обставинами, що встановлені Постановою Балаклавського районного суду міста Севастополя від 26 квітня 2010 року, оскільки дійшовши висновку про вчинення головою правління Садівничого товариства «Байдарська долина» злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, який полягав у не перевірці справжності заяви ОСОБА_1 про відмову від закріпленої земельної ділянки № 103 та видачі ОСОБА_3 довідки про членство у товаристві, суд водночас встановив факт заподіяння шкоди вчиненням цього діяння тільки Садівничому товариству «Байдарська долина».

Таким чином, усебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, пп. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Байдарська долина», Орлинівської сільської ради Балаклавського району міста Севастополя і ОСОБА_3 про визнання недійсним локального акту обслуговуючого кооперативу, визнання незаконним та скасування правового акту органу місцевого самоврядування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Дибець О.М.