РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 0616/5159/12

провадження у справі № 2/0285/69/13

20 лютого 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Ю.Г., за участю секретаря Матвіюк Т.М. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача (представник позивачів): ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача: не прибув,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

відповідача: ОСОБА_3, представника - ОСОБА_4,

представника управління Держземагенства у Новоград-Волинському

районі - Пустовойт Н.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 355 від 24.09.1997 року про передачу у приватну власність земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись в суд з позовом до відповідача про визнання незаконним рішення виконкому про передачу у приватну власність земельних ділянок, в якій просять визнати незаконним рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 355 від 24.09.1997 року про передачу у приватну власність земельних ділянок для обслуговування індивідуальних житлових будинків і господарських будівель, які були раніше надані в користування на підставі належних документів на право користування землею без видачі Державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 площею 271 кв. м. та ОСОБА_10 по АДРЕСА_1 площею 271 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що в березні 2011 р. позивачі звернулись до Новоград-Волинського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення між ними порядку користування земельною ділянкою площею 693 кв.м., закріпленою за їхнім двоквартирним будинком АДРЕСА_1 пропорційно часток приватизованих квартир у вартості будинку, які становлять 29/100 (кв. №1) та 71/100 (кв. №2). Під час розгляду цієї справи у суді позивачам стало відомо про існування рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради №355 від 24.09.1997 р., яким передано у приватну власність частину земельної ділянки для обслуговування приватизованої квартири АДРЕСА_1 первісним співвласникам цієї квартири - ОСОБА_9, правонаступником якого є ОСОБА_3, та

ОСОБА_11, по 271 кв.м. кожному, а всього 542 кв.м. без видачі Державного акту на право власності на землю. Розмір переданої у власність ОСОБА_11 частини земельної ділянки за вказаною адресою визначався виходячи з зазначеного в матеріалах БТІ загального розміру земельної ділянки в 763 кв.м. та частки, яку становила квартира ОСОБА_11 у вартості усього двоквартирного будинку на час приватизації цієї квартири (763 х 71/100 = 542). Однак, у 2007 році при виготовлені технічної документації із землеустрою було встановлено, що за даними кадастрової зйомки фактичний розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1, становить не 763 кв.м., а 693 кв.м. В зв'язку з цим, рішенням міської ради від 18.10.2007 р. площу земельної ділянки, закріплену за приватизованим будинком по АДРЕСА_1 визначено саме в розмірі 0,0693 га. ОСОБА_9, який успадкував частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті своєї дружини, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Його спадкоємцем є ОСОБА_3 На думку позивачів, розмір земельної ділянки, яка підлягала передачі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 повинен становити по 246 кв.м. кожному, а всього 492 кв.м. замість визначених оспорюваним рішення 542 кв.м. (693 х 71/100=492). Крім того, в рішенні виконкому від 24.09.1997 р. зазначається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_11 безоплатно передаються земельні ділянки для «обслуговування індивідуального житлового будинку і господарських будівель, які раніше надані в користування (садибна ділянка) на підставі належних документів на право користування землею». Однак, земельна ділянка по АДРЕСА_1 (чи її частина) під двоквартирним будинком державного житлового фонду раніше в користування ОСОБА_11 не надавалась, оскільки відповідно до чинного на час прийняття оспорюваного рішення земельного законодавства - передача громадянам у власність земельної ділянки що раніше їм не надавалась в установленому порядку, здійснюється лише на підставі проекту її відведення, а як зазначалось, межі та розмір прибудинкової території за цією адресою визначено лише рішенням Новоград-Волинської міської ради від 18.10.2007 року. Допущене відповідачем порушення визначеного законом порядку передачі громадянам земельних ділянок у власність, а саме, відсутність проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_11, який би дозволив визначити дійсний розмір земельної ділянки, закріпленої за будинком по АДРЕСА_1, призвів до неправильного, помилкового визначення розміру переданих їм у власність земельних ділянок, яка не відповідає частці приватизованої ними квартири у вартості будинку, чим було порушено право позивача на користування земельною ділянкою для обслуговування квартири №1, оскільки розмір решти земельної ділянки за цією адресою становить 0,151 га, замість належних позивачам 0,201 га. (693 х 29/100= 201). В користуванні позивачів залишається земельна ділянка, яка зайнята тільки належною їм частиною будинку, що позбавляє останніх права доступу до сараїв та туалету, які належать власникам обох приватизованих квартир на праві спільної власності.

Позивач ОСОБА_1, яка приймала участь у судовому процесі від імені усіх позивачів, та її представник у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник позивача надала суду усні та письмові пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, та зазначила, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням визначення порядку користування прибудинковими територіями, містить недостовірну інформацію та порушує право, на той час наймача іншої квартири та членів її сім"ї - позивачів за даним позовом, на належне користування прибудинковою територією.

Відповідач участі представника у судовому засіданні не забезпечив, про місце,дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Представник відповідача подав до суду

письмову заяву, в якій просить розглянути справи без її участі та вирішити на розсуд суду.

У минулих судових засіданнях представники відповідача ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надавали суду усні пояснення, які зводять до того, що рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради №355 від 24.09.1997 р., яким передано у приватну власність частину земельної ділянки для обслуговування приватизованої квартири АДРЕСА_1 первісним співвласникам цієї квартири - ОСОБА_9, правонаступником якого є ОСОБА_3, та ОСОБА_11, по 271 кв.м. кожному, а всього 542 кв.м., без видачі Державного акту на право власності на землю - є правомірним, прийняте з урахуванням вимог чинного на той час законодавства та на підставі технічної документації, виготовленої відділом Держкомзему і на момент його прийняття будь-яких законних прав та інтересів позивачів не порушувало.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 надала письмові заперечення на позов, у яких зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі з наступних підстав. Рішенням апеляційного суду від 12.07.2012 року, яке набрало законної сили, за нею було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0542 для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1. Розмір переданої у власність її батькам - ОСОБА_11 частини земельної ділянки у оскаржуваному позивачами рішенні виконкому від 24.09.1997 р. було визначено вірно, виходячи з зазначеного в матеріалах БТІ (згідно генплану) загального розміру земельної ділянки - 763 кв.м. та частки, яку становила квартира ОСОБА_11 у вартості усього двоквартирного будинку на час приватизації цієї квартири. Тобто, у 1997 році загальна площа земельної ділянки становила 0,0763 га, з якої 71/100 (542 кв.м.) було передано у власність батькам ОСОБА_3, а решта ділянки, і на той час і в даний час, залишилась у власності міської ради. Позивачі не мають жодних прав на вказану земельну ділянку, оскільки у них відсутні правовстановлюючі документи на неї. Тобто, позивачі звернулись до суду в порядку захисту не існуючого права. Оскаржуване позивачами рішення не порушує їхніх законних прав, оскільки своєю заявою від 20.11.2006 року ОСОБА_1 дала згоду на встановлення меж земельної ділянки саме так, як і було проведено приватизацію. При проведенні приватизації вказаної земельної ділянки порушень органами місцевого самоврядування допущено не було, а рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради № 355 від 24.09.1997 р. є законним, оскільки прийняте у відповідності до вимог чинного на той час законодавства. Окрім того, будинок по АДРЕСА_1, побудовано на садибній ділянці, на що і зроблено посилання у оскаржуваному рішенні, а тому, право користування позивачів прибудинковою територією не може бути порушеним, оскільки така територія відноситься лише до багатоквартирних будинків не садибної забудови.

У судовому засіданні третя особа - ОСОБА_3 та її представник надали суду пояснення, аналогічні викладеним ними у письмових запереченнях на позов, проти позову заперечили та просили суд відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі пояснила суду, що у відділі Держкомзему відсутні пакети документів, на підставі яких готувалось оспорювання рішення виконкому та надала суду наявну технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Новоград-Волинський. Зазначила, що управління Держземагенства у Новоград-Волинському

районі на момент розгляду справи не володіє іншою інформацією та просила вирішити справу на розсуд суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача (представника позивачів) та її представника, третіх осіб та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані докази, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.01.1993 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів, квартира загальною площею 47,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належала на праві приватної спільної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_11 - його дружині. Квартира приватизована згідно із Законом Ураїни «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.46).

Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №355 від 24.09.1997 р., передано безоплатно у приватну власність частину земельної ділянки для обслуговування індивідуального житлового будинку і господарських будівель, які раніше були надані у користування (садибні ділянки) на підставі належних документів на право користування землею без видачі Державних актів на право приватної власності на землю: ОСОБА_9 АДРЕСА_1 площею 271 кв.м. та ОСОБА_11 по АДРЕСА_1 площею 271 кв.м. (а.с.5).

Розмір переданої у власність ОСОБА_11 частини земельної ділянки за вказаною адресою було визначено виходячи з зазначеного в матеріалах БТІ загального розміру земельної ділянки станом на 24.01.1991 року - в розмірі 763 кв.м. (а.с. 86) та частки, яку становила квартира ОСОБА_11 у вартості усього двоквартирного державного будинку на час приватизації цієї квартири , а саме: 763 х 71/100 = 542 (а.с.14-15).

ОСОБА_9, який успадкував частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті своєї дружини, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.121-122).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 серпня 2007 р. його спадкоємцем є ОСОБА_3 (а.с. 120, 123).

Відповідно до Свідоцтва-53 про право власності на житло від 12.05.2004 року, виданого відділом управління комунальною власністю виконкому Новоград-Волинської міської ради, квартира загальною площею 20,54 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї:, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частинах. Квартира приватизована згідно із Законом Ураїни «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.8,9).

При виготовлені технічної документації із землеустрою було встановлено, що за даними кадастрової зйомки фактичний розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 станом на 2007 рік становить 693 кв.м. і Рішенням міської ради від 18.10.2007 р. № 221 проінвентаризовано площу земельної ділянки по АДРЕСА_1, в розмірі 0,0693 га. для обслуговування жилого будинку та господарських споруд (а.с.6,7).

Відповідно до Рішення Новоград-Волинської міської ради «Про передачу увласність, надання у користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» № 221 від 18.10.2007 р. ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1, - площею 0,0156 га (а.с.149 на звороті).

Як пояснила у судовому засіданні представник міської ради, оскільки станом на 2007 рік загальну площу земельної ділянки по АДРЕСА_1, встановлено в розмірі 0,0693 га, то відповідно, позивачам було виділено частину земельної ділянки площею 0,0156 га (0,0693 га - 0,0537 га =0,0156 га).

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12.07.2012 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0542 для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.31-32).

Рішенням Новоград-Волинської міської ради «Про передачу у власність, надання у користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» № 343 від 27.12.2012 р. ОСОБА_3 надано у користування земельну ділянку по АДРЕСА_1, - площею 0,0542 га; проінвентаризовано площу земельної ділянки - 0,0528 га (а.с.87 на звороті).

Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача та третіх осіб, зазначене рішення прийняте із урахуванням тих обставин, що станом на момент його прийняття, тобто на 2012 рік., загальна площа спірної земельної ділянки становила 0,0693 га., однак враховуючи зумовлені часом зміни у розташуванні житлового будинку і господарських будівель, частина землі, передана у користування ОСОБА_3, шляхом погодження з останньою, була визначена саме таким чином, як зазначено у рішенні № 343 від 27.12.2012 року.

Дані обставини підтверджуються наданими та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи та доказами (а.с.5-9, 14-15, 31-35, 46-48, 86,87, 97-137).

Статтею 17 Земельного кодексу України №561-XII від 18 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент винесення оскаржуваного рішення) встановлено порядок передачі земельних ділянок у власність Радами народних депутатів, згідно з яким передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Судом встановлено і з оскаржуваного рішення вбачається, що воно було прийнято виконавчим комітетом на підставі статтей 6, 7, 8, 10, 17, 19, 23, 27, 29, 31, 40, 56, 57, 60 Земельного кодексу України №561-XII від 18 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваного рішення) та у відповідності до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

За змістом статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Твердження представника позивача про те, що виконкомом було порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому відкидаються судом при прийнятті рішення у даній справі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що розмір переданої у власність ОСОБА_9 частини земельної ділянки у оскаржуваному позивачами рішенні виконкому від 24.09.1997 р. було вірно визначено, виходячи із зазначеного в матеріалах БТІ (згідно генплану а.с. 86) загального розміру земельної ділянки - 763 кв.м. та частки, яку становила квартира ОСОБА_9 у вартості будинку на час приватизації цієї квартири (а.с.14). Тобто, станом на 1997 рік загальна площа земельної ділянки становила 763 кв.м., з якої 542 кв.м. (763*71/100=542) було передано у власність ОСОБА_9 - по 271 кв.м. кожному.

Посилання позивача на те, що оскаржуване рішення порушувало права позивачів як користувачів спірної земельної ділянки, а саме, порушило право, на той час наймача іншої квартири та членів її сім"ї - позивачів за даним позовом, на належне користування прибудинковою територією не можуть бути покладені судом в основу прийнятого у даній справі рішення, оскільки квартира була приватизована ними лише у 2004 році. І окрім того, Рішенням Новоград-Волинської міської ради № 221 від 18.10.2007 р. ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул. АДРЕСА_1, - площею 0,0156 га (а.с.149 на звороті). Вказане рішення позивачами не оскаржувалось.

Сам по собі той факт, що лише у 2007 році проінвентаризовано площу земельної ділянки по АДРЕСА_1, в розмірі іншому, аніж той, який, як встановлено судом - підставно та обгрунтовано було взято виконкомом за основу при прийнятті оскаржуваного рішення, - не може бути підставою для визнання рішення виконкому Новоград-Волинської міської ради № 355 від 24.09.1997 р. незаконним чи протиправним, або ж для його скасування, оскільки, як вже зазначалось вище, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення загальна площа земельної ділянки становила 763 кв.м.

Жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оскаржуване рішення порушувало законні права позивачів, так як і доказів, що відповідачем було порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, останніми суду надано не було, а тому, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи, підстави для визнання незаконним рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 355 від 24.09.1997 року - відсутні, а тому, у задоволенні позову позивачам слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до виконкому Новоград-Волинської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, Управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі

про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 355 від 24.09.1997 року про передачу у приватну власність земельних ділянок

для обслуговування індивідуальних житлових будинків і господарських будівель, які були раніше надані в користування на підставі належних документів на право користування землею без видачі Державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 площею 271 кв. м. та ОСОБА_10 по АДРЕСА_1 площею 271 кв.м.- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду складено в повному обсязі та підписано 25 лютого 2013 року

Суддя Ю.Г. Романюк