ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р.

справа № 2-3075/10

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА _1 звернувся з вищевказаним позовом до суду, в якому, просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як інваліду 3 групи за період з 01.01.2002 року. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3-ї групи. Саме в порядку ст. 50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»йому була призначена пенсія. Однак призначена і виплачена вона відповідачем у розмірі, значно меншому, ніж це передбачено вказаним Законом.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо призначення пенсії позивачу протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська провести перерахунок та виплатити позивачу державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальних пенсій за віком за період з 20 липня 2007 року.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська просить постанову суду в частині задоволених вимог скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилались на те що їх дії узгоджувались з постановами Кабінету Міністрів України, крім того положення ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до даних правовідносин не застосовуються.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Посвідченням НОМЕР_1 від 16.02.2003 року підтверджено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.10). Відповідно до довідки МСЕК останньому встановлена ІІІ група інвалідності з 01.10.2009 р. безстроково. Інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Статтею 50 названого Закону визначено, що особам віднесеним до категорії першої призначається щомісячна додаткова пенсія: для інвалідів ІІ групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Право позивача на отримання пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на тому наполягав відповідач, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку пенсійні органи, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).

Наявність права у позивача щодо отримання пенсії у розмірах, які визначені Законом України № 796-ХІІ є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, вірно встановивши фактичні обставини справи, та вірно визначивши матеріальний закон, яким регулюються спірні правовідносини, суд першої інстанції допустив помилку в визначенні періоду, за який позивачу слід проводити перерахунок пенсії у 2008 році у розмірі, передбаченому ст. 50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом першої інстанції не враховано, що Законом № 107-VI від 28.12.2007 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»у статті 50 та 54 спеціального Закону були внесені зміни, які визнані неконституційними відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року. В п.4 резолютивної частини рішення зазначено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України «втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення», тобто, лише з 22 травня 2008 року.

Отже, дії відповідача по нарахуванню позивачу пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008 року у розмірах, які встановлені Законом № 107-VI від 28.12.2007 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»є правомірними і у задоволенні позовних вимог позивачу за вказаний період слід відмовити.

При визначені періоду перерахунку та виплати пенсії, колегія суддів враховує те, що позивачу інвалідність, що пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС встановлена довічна, призначення та виплата пенсії носить безстроковий характер, за заявою пенсіонера вид пенсії може змінюватися, а тому визначення кінцевого періоду перерахунку та виплати пенсії може не обмежуватись.

Позивач звернувся з позовом до суду до 09 вересня 2010 року, тобто в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, який не був розглянутий у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в межах трьох років.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 жовтня 2010 року -скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області провести ОСОБА_1 перерахунок та забезпечити виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст.50, п.4 ст.54, п.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: держаної пенсії - у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю -у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 20.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22 травня 2008 року із застосуванням положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням отриманих сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський