ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/8047/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Куришко О.М., Мацюцький О.В., Куницький Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001952304 від 27.11.2012 та рішення про застосування штрафних санкцій №0001942304 від 27.11.2012.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятими за його наслідками податковим повідомленням-рішенням та рішеннями про застосування штрафних санкцій, посилаючись на те, що дані рішення податкового органу є протиправними, оскільки виявлені порушення не відповідають фактичним обставинам справи, а перевірка проведена уповноваженими особами Державної податкової інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби без належних на те підстав.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на встановлення в ході перевірок порушень позивачем вимог пунктів 11,12 та 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995, статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку із чим вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), зареєстрований виконавчим комітетом Полтавської міської ради 23.12.2002 за № 2 588 001 0001 000143, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії-НОМЕР_3; з 26.12.2002 перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві, як платник податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків 4-ОПП від 13.12.2006 № 15699/10/1.

09 листопада 2012 року на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, пункту 75.1. статті 75, підпунктів 80.2.1., 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України та рішення голови Державної податкової служби у Полтавській області, оформленого Наказом «Про проведення фактичної перевірки» від 30 жовтня 2012 року № 403 та направлень на перевірку від 31 жовтня 2012 року № 165, 166, податковими ревізорами державної податкової служби у Полтавській області з метою контролю щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) проведено фактичну перевірку платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_2) за місцем фактичного провадження діяльності, а саме, магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено Акт від 09.11.2012 року № 0000075, у якому зафіксовано порушення позивачем зокрема пунктів 11, 12, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечено режиму попереднього програмування обліку кількості товарів при їх продажу, в РРО не запрограмовані фактичні залишки товарів, що реалізуються; не забезпечено ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарів за місцем реалізації та здійснення лише тих товарів, що відображені у такому обліку; не забезпечено відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумам коштів, зазначеним у денному звіті РРО; статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених Кабінетом Міністрів України мінімальних роздрібних цін.

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у м. Полтаві 27.11.2012 року винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 0001942304 в сумі 5000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001952304 про застосування штрафних санкцій в сумі 17 364,50 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

За змістом норми підпункту 75.1.3. фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Нормами статті 80 Податкового кодексу України врегульовано порядок проведення фактичної перевірки.

Згідно із пунктом 80.1. статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї обставин передбачених зазначеним пунктом.

Пунктом 80.4. статті 80 Податкового кодексу України визначено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7. статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно із пунктом 86.5. статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган державної податкової служби, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається в органі державної податкової служби, який проводив перевірку.

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Нормою пункту 86.6. статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Надаючи оцінку твердженням позивача та його представника про незаконність проведеної фактичної перевірки, з огляду на ті обставини, що посадовими особами контролюючого органу не було пред'явлено наказу на проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 пояснила суду, що 09 листопада 2012 року представниками податкового органу було проведено перевірку магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В цьому магазині вона проходила стажування та фактично проводила розрахункові операції. При цьому вона не могла однозначно визначитись з тим, які саме документи були їй надані податковими ревізорами до початку проведення перевірки, оскільки її емоційний стан не дозволяв об'єктивно оцінювати події, що відбувались.

Разом з цим в направленнях на проведення перевірки № 165 та № 166 від 31.10.2012 року, посвідчені копії яких залучені відповідачем до матеріалів справи, міститься підпис ОСОБА_6 про отримання направлення на перевірку та копії наказу на її проведення № 403 від 30.10.2012 року.

Також суд звертає увагу, що в силу вимог пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, перевіряючих фактично було допущено до проведення перевірки.

За таких обставин посилання позивача та його представника на невручення наказу на проведення перевірки не знайшли свого підтвердження доказами, наявними у матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 27 листопада 2012 року № 0001952304, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17364 гривні 50 копійок, суд приходить до наступних висновків.

Із акту перевірки вбачається, що на момент проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (надалі Закон № 265/95-ВР), а саме: не забезпечено режиму попереднього програмування обліку кількості товарів при їх продажу, оскільки в РРО не запрограмовані фактичні залишки товарів, що реалізуються. З огляду на дане порушення до позивача на підставі пункту 6 статті 17 Закону № 256/95-ВР, застосовано штрафні санкції в розмірі 85,00 грн.

Надаючи оцінку даному порушенню суд виходить з наступного.

Пунктом 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до пункту 6 статті 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" закріплено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами (резидентами та нерезидентами) - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Положеннями статті 2 даного Закону надано тлумачення термінів та значенню в якому вони вживаються в даному законі. Зокрема, згідно із визначеннями наведеними у згадуваній статті Закону: реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; електронний контрольно-касовий апарат - реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування кожного найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів; фіскальна пам'ять - запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З огляду на зміст норми пункту 6 статті 17 вказаного Закону фінансова санкція застосовується саме у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Як слідує з наведеного вище визначення розрахункового документу (стаття 2 Закону № 256/95-ВР) факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів підтверджує касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 105/5296).

Відповідно до пункту 3.1. Положення про форму та зміст розрахункових документів фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1.

Згідно із вимогами пункту 3.2. Положення про форму та зміст розрахункових документів касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

При цьому за пунктом 3.3. Положення про форму та зміст розрахункових документів, рядки 5 і 6 (додаток 1) повторюються відповідно до кількості різних найменувань товарів (послуг), які оплачені за одним касовим чеком. Якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) дорівнює одиниці виміру, то відомості про товар (послугу) можна друкувати в одному рядку. Якщо реєстратор розрахункових операцій працює з цінами (тарифами), що включають ПДВ, то в касовому чеку друкується вартість кожного товару (послуги) з урахуванням ПДВ, інакше - вартість без урахування ПДВ.

Судом досліджено копії фіскальних чеків позивача від 31.10.2012 /а.с.46/ зі змісту яких вбачається, що вони відповідають вимогам встановленим чинним законодавством, зокрема Положенню про форму та зміст розрахункових документів. При цьому суд зазначає, що представники відповідача під час розгляду справи не визначились в чому саме фіскальні чеки не відповідають вимогам, що до них пред'являються чинним законодавством України, посилаючись на встановлення порушення, виходячи зі змісту даних по товарам, які не є фіскальним чеком, і з яких не вбачається, що позивачем було здійснено попереднє програмування кількості товарів (а.с. 81).

За таких обставин та враховуючи, що відповідно до пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансова санкція застосовується саме у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а перевіркою порушення щодо форму та змісту розрахункових документів не встановлювались, фінансова санкція в розмірі 85,00 гривень застосована до позивача неправомірно.

В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: згідно контрольних стрічок протягом січня-вересня 2012 року позивачем було реалізовано алкогольні напої товарної групи "Шабо" та товарної групи вина ігристі "Артемівські" на загальну суму 8639,25 грн., в ході перевірки позивачем не було надано документів, що підтверджують придбання вказаних товарів та ведення їх обліку. З огляду на дану обставину на виконання вимог пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР до позивача податковим повідомленням-рішенням від 27 листопада 2012 року № 0001952304 застосовано штрафні санкції в розмірі 17 278,50 грн. (8639,25*2).

Стосовно порушення позивачем порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Облік -це належним чином організована система збору, нагромадження, обробки, групування, узагальнення, і реєстрації (фіксації) необхідної інформації або її структурних даних, що відображають кількісну чи якісну характеристику подій, явищ, фактів, процесів, об'єктів тощо.

Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2010 року №1025 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Нормами пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України та пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, самозайняті особи повинні придбавати та оформлювати Книгу самостійно. Книга має вигляд зошита чи блокнота. Прошнурована з пронумерованими сторінками Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку самозайнятої особи. Кожен працівник - фізична особа (далі - наймана особа), що здійснює операції за готівку, веде їх облік у Книзі, яка реєструється самозайнятою особою у такому самому порядку.

Згідно із пунктом 3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, ведення Книги обліку доходів і витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення. У графі 2 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться у грошовій формі, виходячи із цін їх придбання. У графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи. До графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи. У графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей. У графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу. Самозайняті особи, які використовують найману працю, заповнюють графи 7 та 8: до графи 7 записуються відомості про внутрішнє переміщення товару (відпуск під реалізацію найманій особі) із зазначенням адреси місця здійснення діяльності, прізвища, імені, по батькові найманої особи та її реєстраційного номера облікової картки платника податків, а у разі його відсутності - серії та номера паспорта (для фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті); у графі 8 відображається вартість товару, переданого на реалізацію за цінами придбання.

Наймані особи заповнюють дані Книги відповідно до граф 1, 3, 8. Графа 3 заповнюється по кожному факту здійснення операції. У графі 8 наймана особа відображає вартість отриманого товару за цінами реалізації. Дані з Книг найманих осіб включаються до Книги самозайнятих осіб в останній день місяця.

У розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомість про господарську операцю та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Під час розгляду справи встановлено, що товарно-транспортні накладні, які залучені позивачем до матеріалів справи, в ході проведення перевірки перевіряючим не надавались.

Також судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що Книга обліку доходів і витрат позивачем у ході перевірки перевіряючим не надавалась, оскілки взагалі не ведеться позивачем у встановленому чинним законодавством порядку. Суду Книгу обліку доходів і витрат позивачем також не надано.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вище викладене та на те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 станом на 2012 рік перебуває на загальній системі оподаткування, доказів на підтвердження того, що ним ведеться Книга обліку доходів та витрат як під час перевірки так і протягом судового розгляду справи позивачем не надано, суд погоджується із висновками податкового органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей на суму 8639,25 грн., отже із правомірністю застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 278,50 грн. (8639,25 грн.*2).

Перевіряючи правомірність застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій за незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: позивачем не забезпечено відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, зазначених у денному звіті РРО. Відповідно до опису грошових коштів, 31.10.2012 року сума коштів на місці проведення розрахунків із споживачами становить 405,26 грн., а сума зазначена у денному звіті РРО (Х-звіті денному) становить 405,30 грн., сума невідповідності становить 0,04 грн. Згідно до положень пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Пунктом 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Порядок опломбування та застосування реєстраторів за товари (послуги), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 передбачає, що X-звіт - денний звіт без обнуління інформації в оперативній пам'яті. Для РРО, у X-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, X-звіт означає сукупність X-звіту та будь-якого іншого звіту, де зазначені суми за цими операціями.

Відповідно до пункту 4.6 вищезазначеного Порядку суб'єкт господарювання повинен забезпечити друкування X-звітів, Z-звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО, підрахунок готівки на місці проведення розрахунків під час здійснення перевірки господарської одиниці на вимогу представника контролюючого органу.

Судом досліджено копії X-звіту позивача за 31.10.2012 року та опису грошових коштів /а.с.45/ зі змісту яких вбачається, що 31.10.2012 року сума коштів на місці проведення розрахунків із споживачами становить 405,26 грн., а сума зазначена у денному звіті РРО (Х-звіті денному) становить 405,30 грн. Сума невідповідності склала 0,04 грн.

За порушення суб'єктом господарювання пункту 13 статті 3 Закону №265/95-ВР, до них за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 17 зазначеного Закону у розмірі однієї гривні у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

За наведених обставин при наданні оцінки податковому повідомленню-рішенню від 27.11.2012 року № 0001952304, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати дане податкове повідомлення - рішення в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 85 грн.

Надаючи оцінку Рішенню Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про застосування фінансових санкцій № 0001942304 від 27 листопада 2012 року суд приходить до наступних висновків.

Під час проведеної перевірки уповноваженими особами податкового органу згідно контрольної стрічки встановлено порушення позивачем вимог статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (надалі-Закон №481/95-ВР), а саме: факт реалізації алкогольних напоїв за ціною нижчою розміру мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, а саме 29.02.2012 року чек № 7338 об 21 год. 32 хв. реалізовано пляшку горілки "Союз Віктан на бруньках" об'ємом 0,7 л міцністю 40% по ціні 35,00 грн (мінімальна роздрібна ціна повинна складати 36,54 грн.). На виконання вимог статі 17 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до положень підпункту 19^{1.1.10. пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України на органи державної податкової служби покладено функцію по здійсненню контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.}

Нормою статтею 17 Закону №481/95-ВР закріплено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Відповідно до пункту 2 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 790, фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно із пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №819 про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" на горілку та лікеро-горілчані вироби встановлено роздрібну мінімальну ціну на 1 літр 100 відсоткового спирту в сумі 130,50 грн. Мінімальна ціна пляшки горілки міцністю 40 градусів об'ємом 0,7 л відповідно постанови становить 36,54 грн. = 130,50*0,4 (міцність горілки) * 0,7 (об'єм пляшки).

Судом досліджено копію фіскального чеку від 29.02.2012 /а.с.46/, згідно якого підтверджено правомірність застосування податковим органом до позивача передбаченої статтею 17 Закону №481/95-ВР, санкції в розмірі 5 000,00 грн. та правомірне винесення рішення про застосування фінансових санкцій від 27.11.2012 року № 0001942304.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обстави суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, а саме про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001952304 від 27 листопада 2012 року в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 85 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення та рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001952304 від 27 листопада 2012 року в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 85 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0 (нуль) гривень 84 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький