Номер провадження 2/585/204/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої: судді Сольоної Н. М.

при секретарі: Дем'яненко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ромни цивільну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до суду з вказаним позовом і просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму завданих збитків в розмірі 5185 грн. 44 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.11.2012 року відповідача визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Внаслідок скоєної відповідачем ДТП постраждав ОСОБА_2, який отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелом основи черепа (справа), забій головного мозку, субарахноїдальний крововилив, отолікворея справа. Крім того, при комп'ютерній томографії виявлено контузіонні осередки правої вискової і правої лобної долей, епідуальний крововилив правої тім'яно-вискової області, перелом кісток зводу та основи черепа, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 444 від 10.08.2012 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, в зв'язку з цим перебував на лікарняному з 20.07.2012 р. по 02.11.2012 р., якому, як застрахованій особі, були виплачені грошові кошти за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 5185 грн. 44 коп., тому звернулися до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив обставини, викладені в позові.

Відповідач позовні вимоги не визнав і пояснив, що нормами Цивільного Кодексу України не передбачено право на регресну вимогу позивача про стягнення виплачених потерпілому, як застрахованій особі, коштів, у зв'язку з перебуванням його на лікарняному, у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, тому просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.11.2012 року відповідача визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Внаслідок скоєної відповідачем ДТП, що сталася 20.07.2012 р. з вини відповідача, потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

ОСОБА_2 з 20.07.2012 по 21.07.2012 р., з 21.07.2012 р. по 08.08.2012 р., з 05.09.2012 р. по 13.09.2012 р., з 14.09.2012 р. по 15.10.2012 р., з 16.10.2012 р. по 02.11.2012 р. був непрацездатним, що підтверджується листками непрацездатності (а.с. 6-10).

Позивач виплатив ОСОБА_2, як застрахованій особі, допомогу з тимчасової втрати працездатності в розмірі 5185 грн. 44 коп.

Правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто право регресу виникає лише у разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Такий висновок суду ґрунтується на системному аналізі норм ст.ст. 993, 999 ЦК України, положень Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Вищезазначені нормативні акти визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян та, зокрема, правову основу, економічні механізми і організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Відповідно до ст.ст. 6, 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців та застрахованих особі.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що страхування на випадок тимчасової втрати працездатності є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Статтею 5 цього Закону визначено основні принципи страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, якими, зокрема, є обов'язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях …, відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим законом.

Згідно з п.1 ст.2 цього Закону суб'єктами страхування є: страховик -Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, страхувальник -роботодавець, застрахована особа -найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Об'єктом страхування є тимчасова втрата працездатності застрахованою особою.

Таким чином, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням.

Зазначений Закон поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика і не містить регулювання правовідносин Фонду як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, завдану життю та здоров'ю застрахованої особи.

З урахуванням викладеного та з огляду на положення ст.ст. 993, 999 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Фонд соціального страхування з тимчасової працездатності як страховик за обов'язковим особистим страхуванням не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому.

Крім того, здійснювані й відшкодовані позивачем соціальні послуги та виплати є його обов'язком у разі настанні страхового випадку, а тому здійснення таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України і, відповідно, відділення Фонду не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, та не набула права зворотної вимоги до винної особи згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України ст.ст. 993, 999 ЦК України, ст.ст. 6,20,27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року, ст.ст. 2, 5, 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням", суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1 про відшкодування коштів в розмірі 5185 грн. 44 коп. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, без участі яких було проголошено судове рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19.02.2013 року

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГОСУДУ Н.М.СОЛЬОНА