ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 року м. Київ П/800/99/13

08 лютого 2013 року м. Київ № П/800/99/13

17 год. 45 хв.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії:

головуючого - судді Кравцова О.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Веденяпіна О.А.,

Зайцева М.П.,

Масло І.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

Шведа Е.Ю.,

секретар судового засідання -Марчук Л.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_6 -ОСОБА_7;

представників Центральної виборчої комісії України -Яросюк Т.А., Сав`як Т.М.;

представника третьої особи ОСОБА_10 -ОСОБА_11;

представника третьої особи політичної партії Єдиний Центр - Поворозник Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Центральної виборчої комісії, треті особи -ОСОБА_10, ОСОБА_15, політична партія Єдиний Центр, про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 -громадянин України, народний депутат України 2, 3, 4, 6 скликань, член фракції «Наша Україна -Народна самооборона»у Верховній Раді України 6-го скликання, перший заступник голови Комітету з питань правосуддя у Верховній Раді 6-го скликання, Голова Партії захисників Вітчизни, правозахисник, ОСОБА_13 -громадянин України, виборець одномандатного виборчого округу №71 та ОСОБА_14 -виборець одномандатного виборчого округу №11 звернулись до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Центральної виборчої комісії, в якій просять:

- визнати протиправною бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо захисту порушених конституційних прав виборців та нереагування на порушення вимог виборчого законодавства;

- визнати недостовірними результати чергових виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 11, 71, встановлені Центральною виборчою комісією, про що складені: 11 листопада 2012 року о 14 год. 10 хв. протокол про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 11 та 10 листопада 2012 року о 18 год. 10 хв. протокол про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 71;

- скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 23 листопада 2012 року № 1980 в частині реєстрації обраним народним депутатом по одномандатному виборчому окрузі № 11 ОСОБА_10, 1962 року народження, проживає в місті Вінниці, безпартійний, самовисування;

- скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 22 листопада 2012 року № 1978 в частині реєстрації обраним народним депутатом по одномандатному виборчому окрузі № 71 ОСОБА_15, 1977 року народження, проживає в місті Мукачеве Закарпатської області, член політичної партії Єдиний Центр, суб'єкт висування -політична партія Єдиний Центр;

- визнати відсутність у ОСОБА_10, 1962 року народження, та ОСОБА_15, 1977 року народження, статусу та повноважень народних депутатів України;

- визнати неможливим достовірне встановлення підсумків голосування та результатів виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 11, 71 та необхідність проведення повторних виборів народних депутатів України в одномандатних виборчих округах № 11, 71;

- зобов'язати Центральну виборчу комісію вчинити дії по організації підготовки та проведення повторних виборів народних депутатів України в одномандатних виборчих округах № 11, 71 у відповідності до вимог Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Свій позов позивачі обґрунтовують тим, що на підставі заяви ОСОБА_6 щодо порушень вимог виборчого законодавства під час виборів народних депутатів України 2012 року, 24 грудня 2012 року підрозділом Міністерства внутрішніх справ України розпочато кримінальне провадження за фактом фальсифікації виборчих документів та підсумків голосування за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 158 Кримінального кодексу України.

Під час проведення досудового розслідування щодо порушень виборчого законодавства в одномандатних виборчих округах № 11, 71, 94, 132, 194, 197, 223 проведені дії по перевірці виборчої документації щодо правомірності підрахунку голосів виборців та достовірності встановлення результатів виборів в одномандатних виборчих округах № 11, 71 та щодо порушень вимог виборчого законодавства в одномандатних виборчих округах № 94, 132, 194, 197 та 223, що стали підставою прийняття Центральною виборчою комісією постанови № 1931 «Про неможливість достовірного встановлення підсумків голосування та результатів виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 94, 132, 194, 197 та 223».

За результатами проведеної перевірки виборчої документації в одномандатних виборчих округах № 11 та 71 до Центральної виборчої комісії було направлено листа з усіма даними проведеної перевірки, які засвідчують факт недостовірного встановлення підсумків голосування та результатів виборів в одномандатних виборчих округах № 11 та 71.

Міністерство внутрішніх справ України листом від 1 лютого 2013 року поінформувало Центральну виборчу комісію про виявлені порушення виборчого законодавства з проханням вжити всіх передбачених законодавством заходів реагування.

Відтак позивачі стверджують, що Центральній виборчій комісії на даний час відомо, що в одномандатних виборчих округах № 11 та 71 під час підрахунку голосів виборців відбувались значні порушення виборчого законодавства, а тому, на думку позивачів, відповідач допускає протиправну бездіяльність, невчиняючи дій щодо відновлення порушених конституційних прав виборців, не реагує на порушення виборчого законодавства, не визнає недостовірними раніше встановлені Центральною виборчою комісією результати чергових виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 11 та 71; не скасовує прийняті Центральною виборчою комісією рішення в частині реєстрації обраними народними депутатами по одномандатних виборчих округах № 11 та 71, а також не приймає рішення про неможливість достовірного встановлення підсумків голосування та результатів виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 11 та 71.

Під час розгляду справи в суді представник позивача ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Позивачі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судове засідання не з'явилися, просили розглянути справу без їхньої участі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали і просили відмовити в їх задоволенні, у наданих суду поясненнях заперечували щодо задоволення позову повністю, вважають його необґрунтованим та безпідставним.

Представники третіх осіб підтримали позицію представників відповідача, заперечували щодо позову повністю.

Представники відповідача та третіх осіб у суді зазначили, що розгляд даної справи Вищим адміністративним судом України суперечить судовій практиці у даній категорії справ, вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності та процесуальних строків розгляду справи; права, свободи та інтереси осіб жодним чином не порушені та не могли бути порушені відповідачем, оскільки вирішення питань і виконання вимог, які відповідно порушуються та пред'являються у позові не належать до компетенції Центральної виборчої комісії.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

Позивачі оскаржують бездіяльність відповідача, яка, на їх думку, допускається Центральною виборчою комісією поза межами виборчого процесу та полягає у незабезпеченні захисту їх конституційних виборчих прав щодо достовірності встановлених результатів виборів народних депутатів України у одномандатних виборчих округах №№11 та 71 у 2012 році.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (або далі по тексту КАС України) визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною четвертою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначено зокрема, що Вищому адміністративному суду України, як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів.

Статтями 172 та 179 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості розгляду та обчислення строків у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій.

Статті 172 та 179 Кодексу адміністративного судочинства України знаходяться у нерозривному логічному та змістовному зв'язку із статтею 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України», яка передбачає визначення та ознаки такого спеціального юридичного явища, як виборчий процес. Відповідно, застосування особливостей провадження, в тому числі застосування спеціальних строків на оскарження, передбачених статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно в межах виборчого процесу, зміст якого розкритий у статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (або далі по тексту Закон №4061).

Таким чином, оскільки вищевказаними нормами врегульовано саме особливості розгляду та вирішення таких спорів, то суд передусім вважає за необхідне зазначити, що вказані норми підлягають застосуванню саме в період виборчого процесу. Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону №4061 виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Частиною сьомою статті 11 Закону №4061 визначено, що виборчий процес завершується через п'ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Таким чином, враховуючи те, що станом на дату подання позовної заяви виборчий процес з виборів народних депутатів в одномандатному виборчому окрузі №11 та одномандатному виборчому окрузі №71, вже завершено (за змістом статті 11 Закону №4061), особливості провадження, передбачені статтею 172 та 179 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі у частині застосування спеціальних строків оскарження, судом не застосовуються.

Суд при вирішенні даної справи керується загальними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України стосовно строків звернення із позовом, оскільки жодних інших спеціальних норм, окрім статті 172 КАС України, які б могли бути застосовані для розгляду справи про порушення порядку проведення виборів народних депутатів та підрахунку голосів, які мали місце під час виборчого процесу та після нього, але підтвердження яких було отримано зацікавленою особою вже після завершення виборчого процесу (в розумінні статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України»), Кодексом адміністративного судочинства України на момент розгляду цієї справи не передбачено. Водночас, відсутність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, які б могли бути застосовані для розгляду справи про порушення порядку проведення виборів народних депутатів та підрахунку голосів, які мали місце під час виборчого процесу, але підтвердження яких було отримано зацікавленою особою після завершення виборчого процесу (в розумінні статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України»), не може бути приводом для того, щоб відмовляти особі у доступі до правосуддя та можливості доведення порушення свого права, передбаченого статтею 3 (Право на вільні вибори) Протоколу Першого до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, та відповідних прав, які за своїм змістом охоплюються статтею 3 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав та основоположних свобод та передбачені національним законодавством.

Крім того, вирішуючи питання про розгляд справи після завершення виборчого процесу (в розумінні статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України») з виборів народних депутатів в одномандатному виборчому окрузі №11 та одномандатному виборчому окрузі №71, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів також вважає за необхідне застосувати частину четверту статті 8 (Верховенство права) Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Статтею 3 (Право на вільні вибори) Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.

Таким чином, право на вільні вибори (у різних його проявах) є одним із основоположних прав людини, яке підлягає захисту на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, враховуючи вищевикладений системний аналіз норм чинного національного законодавства, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачами вірно обрано спосіб захисту порушених, на їхню думку, виборчих прав, в тому числі права на вільні вибори, передбаченого статтею 3 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, шляхом звернення з позовною заявою в порядку частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України до Вищого адміністративного суду України з дотриманням передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду, оскільки спеціальні норми статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню після закінчення виборчого процесу (за змістом статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України»).

Таким чином, безпідставними є твердження представників відповідача та третіх осіб, які були зазначені в ході судового розгляду справи, про те, що позивачами порушено строки та предметну підсудність при зверненні до Вищого адміністративного суду України з таким позовом. Аналогічна позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 лютого 2013 року по цій справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду позивачами не пропущений.

Судом встановлено, що 27 липня 2012 року Центральною виборчою комісією (далі -ЦВК) було оголошено про початок виборчого процесу з виборів народних депутатів України 2012 року.

3 серпня 2012 року ЦВК було прийнято постанову № 140 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, висунутих політичною партією Єдиний Центр, в одномандатних виборчих округах», відповідно до додатка №2 якої зареєстровано кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 71 ОСОБА_15 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Завидово Мукачівського району Закарпатської області, громадянин України, протягом останніх п'яти років проживає на території України, освіта вища, голова правління ТОВ "Барва", член політичної партії Єдиний Центр, проживає в місті Мукачеве Закарпатської області, судимість відсутня, суб'єкт висування - політична партія Єдиний Центр).

10 серпня 2012 року ЦВК було прийнято постанову № 248 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування», відповідно до додатка №2 якої зареєстровано кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №11 ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Калинівка Вінницької області, громадянин України, протягом останніх п'яти років проживає на території України, освіта вища, провідний науковий співробітник, науковий відділ глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, безпартійний, проживає в місті Вінниці, судимість відсутня, самовисування).

28 жовтня 2012 року відбулось голосування з виборів народних депутатів України в загальнодержавному виборчому окрузі та в 225 одномандатних виборчих округах.

10 та 11 листопада 2012 року Центральна виборча комісія встановила результати виборів в одномандатних виборчих округах №№ 11, 71 відповідно.

Згідно з протоколом про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі №11 народним депутатом України обрано: ОСОБА_10, який одержав більшу відносно інших кандидатів у народні депутати України, які балотувалися в одномандатному виборчому окрузі № 11, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні в одномандатному виборчому окрузі №11, -29 841 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок один).

Відповідно до протоколу про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі №71 народним депутатом України обрано: ОСОБА_15, який одержав більшу відносно інших кандидатів у народні депутати України, які балотувалися в одномандатному виборчому окрузі № 71, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні в одномандатному виборчому окрузі № 71, -22 209 (двадцять дві тисячі двісті дев'ять).

22 листопада 2012 року Центральна виборча комісія прийняла постанову № 1978 про реєстрацію обраним народним депутатом по одномандатному виборчому округу № 71 ОСОБА_15.

23 листопада 2012 року Центральна виборча комісія прийняла постанову № 1980 про реєстрацію обраним народним депутатом по одномандатному виборчому округу № 11 ОСОБА_10.

01 лютого 2013 року Міністерством внутрішніх справ України до ЦВК було направлено лист №13/4-1199 про виявлені під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №1201200000000482 за фактом фальсифікації виборчих документів та підсумків голосування за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 158 Кримінального кодексу України, порушення виборчого законодавства в одномандатних виборчих округах № 11 та 71.

Зазначеним листом Центральну виборчу комісію було поінформовано про те, що відомості, відображені в протоколах окружних виборчих комісій одномандатних виборчих округів №№ 11, 71, поданих до Центральної виборчої комісії, на підставі яких були складені протоколи про встановлення результатів виборів у цих одномандатних виборчих округах, не є достовірними. Також ЦВК було поінформовано про встановлені факти неналежного зберігання виборчої документації та пошкодження виборчої документації, в тому числі виборчих бюлетенів з кількістю голосів виборців, поданих за кожного кандидата в народні депутати у відповідних одномандатних виборчих округах, що унеможливлює при здійсненні перевірки наявної виборчої документації виявлення та встановлення достовірних даних реального волевиявлення виборців і, відповідно, підсумків голосування та результатів виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 11 та 71.

Міністерством внутрішніх справ України про зазначене порушення виборчого законодавства 1 лютого 2013 року також було поінформовано ОСОБА_6 як заявника по проведенню перевірок за фактом фальсифікації виборчих документів та підсумків голосування за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 158 Кримінального кодексу України в одномандатних виборчих округах №№ 11 та 71.

Вважаючи нереагування з боку Центральної виборчої комісії на порушення виборчого законодавства України незаконною бездіяльністю, та негативними всі наслідки порушення виборчого законодавства (встановлення недостовірних результатів чергових виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 11, 71; винесення незаконних постанов від 23 листопада 2012 року № 1980 в частині реєстрації обраним народним депутатом по одномандатному виборчому окрузі №11 ОСОБА_10, та від 22 листопада 2012 року № 1978 в частині реєстрації обраним народним депутатом по одномандатному виборчому окрузі №71 ОСОБА_15; недостовірне встановлення підсумків голосування та результатів виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 11, 71), позивачі звернулися до суду з позовом щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів.

Колегія суддів не погоджується з доводами представників відповідача та третіх осіб стосовно відсутності порушення прав позивачів з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 3 (Право на вільні вибори) Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.

Право на вільні вибори підлягає захисту на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вирішуючи справу «Голдер проти Великої Британії», Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі суд закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.

Як зазначено у 48 пункті рішення Європейського суду з прав людини «ОСОБА_18 проти України», на перший погляд видається, що право, гарантоване статтею 3 Першого протоколу, відрізняється від інших прав, які передбачає Конвенція та протоколи до неї, оскільки воно сформульоване не як конкретне право чи свобода, а як зобов'язання Високої Договірної Сторони забезпечити вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу. Але, взявши до уваги матеріали з підготовки тексту статті 3 зазначеного протоколу та тлумачення цього положення в контексті Конвенції загалом, Суд встановив, що ця стаття гарантує права особи, включаючи право голосу та право балотуватися на виборах (рішення Суду "Матьє-Моен і Клерфет проти Бельгії" (Mathieu-Mohin and Clerfayt v. Belgium) від 2 березня 1987 року, серія A, N 113, сс. 22-23, пп. 46-51; "Герст проти Сполученого Королівства" (N 2) (Hirst v. the United Kingdom (No. 2)) [GC], N 74025/01, пп. 56-57, ECHR 2005-IX; "Жданок проти Латвії" (Zdanoka v. Latvia), N 58278/00, п. 102, від 16 березня 2006 року).

У пункті 49 вищевказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що права, гарантовані статтею 3 Першого протоколу, мають вирішальне значення для зміцнення і збереження засад ефективної та дієвої демократії, побудованої на принципі верховенства права.

Крім того, у пункті 55 рішення «ОСОБА_18 проти України»Європейський суд з прав людини підкреслив, що справа, що розглядається, стосується не критеріїв обрання кандидата як таких, а того способу, в який відповідні національні органи переглядали підсумки голосування.

Відповідно до Ухвали Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви №43476/98 ОСОБА_20 проти України визначено, що при вирішенні питання про наявність порушення "права на вільні вибори", передбаченого статтею 3 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, треба визначити, чи було втручання у вільне вираження думки народу у виборі до законодавчого органу. Відповідно, Європейським судом з прав людини підкреслено надзвичайно важливе значення будь-якого зовнішнього втручання у процес вираження думки народу під час виборів. При цьому, факти знищення виборчої документації, незаконного тиску на членів виборчих комісій, фальсифікації фактичних даних та будь-яких інших фактів "втручання у процес вираження думки народу" є безумовно фактами, які становлять порушення права на вільні вибори, передбаченого статтею 3 Протоколу Першого, яке охоплює безумовно й право кожного виборця отримати той результат виборів, який встановлений внаслідок вільного вираження думки народу.

Частиною четвертою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними твердження представників відповідача та третіх осіб про те, що права позивачів не порушені.

Вибори - це передбачена Конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування (процедурою обрання) формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування).

У міжнародному праві вироблено систему прав людини як визначальних засад правового статусу фізичної особи. Цю систему складають, зокрема, Загальна декларація прав людини 1948 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року. За змістом вказаних документів природні права є винятковими, невід'ємними від людини, невідчужуваними і непорушними будь-ким, зокрема державою. Сукупність прав, зазначених у названих документах, дістала відображення у Конституції України.

За положеннями статті 1, частини другої статті 3, частини другої статті 6, частин першої, другої статті 8 Основного Закону України Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони України та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 38 Конституції України встановлено право громадян України брати участь в управлінні державними справами державою, яке може бути реалізоване у різних формах, зокрема обирати і бути обраним до органів державної влади (Рішення Конституційного суду України від 13 травня 1998 року № 6-рп/98, від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008).

У положеннях статті 71 Конституції України закріплено основні принципи виборчого права, які покладені в основу регламентації цього конституційно-правового інституту: - принцип вільних виборів; принцип загального, рівного і прямого виборчого права; принцип таємного голосування.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року № 1-рп/98 «за змістом статей 38, 70, 71, 76, 141 Конституції України сутністю виборчого права є право громадян України вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це право є загальним, рівним і прямим. Основоположні принципи загального, рівного і прямого виборчого права, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України становлять конституційну основу правового регулювання виборчого процесу».

Отже, принципи виборчого права -це умови його визнання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади.

Відповідні принципи виборчого права також зафіксовані у міжнародно-правових актах.

Так, частиною третьою статті 21 Загальної декларації прав людини встановлено, що воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Про це неодноразово зазначав Конституційний Суд України в своїх рішеннях, зокрема, п. 4.2. Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 встановлено, що "Воля народу, - наголошується в Загальній декларації прав людини, - повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування" (частина третя статті 21).

У статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначено: «кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необґрунтованих обмежень право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців…»

Крім того, як визначено в положеннях Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Документу Копенгагенської наради конференції з людського виміру, Декларації про критерії вільних і справедливих виборів не менш важливим для проведення справді демократичних і вільних виборів є принцип дійсних і чесних, не сфальсифікованих виборів.

Дійсні, чесні, не сфальсифіковані вибори дають змогу громадянам держави зробити справжній реальний вибір. Саме через такі вибори виявляється і реалізується справжня воля народу як єдиного джерела влади як носія суверенітету.

Відповідно до статті 69 Конституції України в Україні народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Громадянам гарантується право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; вибори народних депутатів України є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (частина перша статті 38, стаття 71, частина перша статті 76 Конституції України).

Конституційний Суд України у Рішеннях № 1-рп/98 від 26 лютого 1998 року, №8-рп/2012 від 5 квітня 2012 року та № 7-рп/2012 від 4 квітня 2012 року зазначив, що загальне, рівне і пряме виборче право, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України є конституційною основою правового регулювання виборчого процесу (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 77 Конституції України чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України організація і порядок виборів народних депутатів України визначаються виключно законами України.

За статтею 1 Закону №4061 народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (пропорційно-мажоритарною) виборчою системою.

За положеннями частини п'ятої статті 11 Закону № 4061 виборчий процес включає, зокрема, такі етапи: висування кандидатів у депутати; реєстрація кандидатів у депутати; голосування; встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 4061 право висування кандидатів у депутати у одномандатних округах реалізується виборцями через партії або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 59 Закону № 4061 визначає порядок реєстрації кандидатів у депутати в одномандатних округах.

Згідно положень статті 80 Закону № 4061 голосування виборців на виборах депутатів здійснюється за допомогою виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України (частина перша). У виборчому бюлетені для голосування в одномандатному окрузі зазначаються в алфавітному порядку прізвища, власні імена (усі власні імена) та по батькові (за наявності) зареєстрованих у цьому окрузі кандидатів у депутати з відомостями про рік народження, освіту, посаду (заняття), місце роботи, місце проживання, партійність, а також суб'єкт висування кожного кандидата. Ліворуч від прізвища кожного кандидата розташовується порожній квадрат (частина четверта).

В силу статті 99 Закону № 4061 Центральна виборча комісія на своєму засіданні на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в одномандатних округах, у тому числі з поміткою "Уточнений", не пізніш як на п'ятнадцятий день з дня голосування встановлює результати виборів депутатів у відповідних одномандатних округах, про що складає протоколи. До протоколу про результати виборів депутатів заносяться прописом та цифрами відомості, які всебічно характеризують проведені вибори в одномандатних округах. Обраним вважається кандидат у депутати, який одержав більшу відносно інших кандидатів, які балотувалися у цьому одномандатному окрузі, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у відповідному одномандатному окрузі.

Стаття 101 Закону № 4061 зобов'язує особу, яка обрана депутатом, подати до Центральної виборчої комісії визначений перелік документів для її реєстрації депутатом у народні депутати України.

Отже, всі етапи виборчого процесу нерозривно пов'язані та поєднані між собою і підпорядковані єдиній меті -встановлення легітимно обраних до законодавчого органу України осіб для формування конституційного складу Верховної Ради України.

Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (частина перша статті 76 Конституції України).

Усі народні депутати України, обрані як в багатомандатному загальнодержавному, так і в одномандатних виборчих округах, є повноважними представниками Українського народу у Верховній Раді України, відповідальними перед ним і покликаними виражати та захищати його інтереси (Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року №11-рп/98 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України).

За змістом статті 69, частини першої статті 76, частини другої статті 78 та частини четвертої статті 79 Конституції України особа отримує депутатський мандат за процедурою обрання - внаслідок волевиявлення виборців, що реалізується шляхом голосування. (Рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 1998 року № 17-рп/98, від 27 жовтня 1999 року у справі № 9-рп/99).

Особливий зв'язок існує між повноваженнями окремого народного депутата України і компетенцією Верховної Ради України в цілому. Наявність уповноваженого парламенту залежить від виконання певних вимог, адресованих народним депутатам України, від наявності у них повноважень (Рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 1998 року № 17-рп/98, від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99, від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002).

Депутатський мандат - це право особи, яка перемогла на виборах до Верховної Ради, обіймати місце в її депутатському складі, бути повноважним представником Українського народу в парламенті країни. У цьому значенні депутатський мандат, по суті, рівнозначний депутатському місцю у складі єдиного законодавчого органу влади.

Результатом виборів депутатів у загальнодержавному окрузі є визначення в порядку черговості у виборчих списках партій осіб, обраних депутатами від партій, відповідно до кількості депутатських мандатів, отриманих виборчими списками партій (частина десята статті 98 Закону). Обраним вважається кандидат у депутати, який одержав більшу відносно інших кандидатів, які балотувалися у цьому одномандатному окрузі, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у відповідному одномандатному окрузі (частина друга статті 99 Закону).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 29 січня 2008 року №2-рп/2008, з посиланням на Закон України "Про статус народного депутата України", зазначається, що народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку, на який його обрано, здійснювати відповідні повноваження, передбачені Конституцією України і законами України.

Отже, Конституція України, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Закон України «По вибори народних депутатів України», Закон України «Про статус народних депутатів України»пов'язують чинність представницького мандата та виникнення і наявність повноважень народного депутата України з його попереднім набуттям статусу особи, що визнана та була зареєстрована обраною народним депутатом.

Тобто, статус та повноваження народного депутата є похідними від законності обрання особи народним депутатом.

Таким чином, аналіз вищезазначених законодавчих норм дає підстави вважати, що особа може бути визнана такою, що позбавлена статусу та повноважень народного депутата України за умови визнання нелегітимним одного з етапів виборчого процесу, в тому числі в разі визнання недостовірним даних, занесених до протоколу ЦВК про результати виборів, і як наслідок, неправомірного визнання особи обраною народним депутатом.

Втім необхідно зауважити, що відновлення конституційних прав громадян мати легітимний законодавчий орган є обов'язком суду, за умови встановлення істотних порушень вимог чинного законодавства щодо встановлення результатів виборів, які мали місце під час проведення виборів та після них.

В той же час, суд звертає увагу на той факт, що вищезазначене не слід ототожнювати з процедурою дострокового припинення повноважень легітимно обраного народного депутата, яка передбачена частиною другою статті 81 Конституції України, та, яка за своїм змістом пов'язана з юридичними фактами, що виникли після отримання статусу народного депутата, але не пов'язані з фактами, які свідчать про неправомірність отримання такого статусу. При розгляді даної справи суд не надає оцінку діям зазначених депутатів, які мали чи могли мати місце після отримання статусу народного депутата, а лише аналізує дотримання вимог чинного законодавства при встановленні результатів виборів на вказаних округах, тобто аналізу підлягає законність підстав набуття статусу депутата.

Таким чином, представники відповідача та третіх осіб безпідставно ототожнюють процедуру визнання відсутності статусу та повноважень народних депутатів України та процедуру дострокового припинення повноважень народного депутата України, яка передбачена статтею 81 Конституції України.

В силу статті 91 Закону № 4061 дільничні виборчі комісії за результатами проведеного голосування складають протоколи про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці у загальнодержавному виборчому окрузі в межах одномандатного округу та в одномандатному окрузі.

Дільнична виборча комісія також наділена повноваженнями приймати рішення, яким може визнавати голосування на виборчій дільниці недійсним (стаття 92 Закону № 4061).

Зі змісту статей 95 та 96 Закону № 4061 окружна виборча комісія на підставі відповідних протоколів дільничних виборчих комісій про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці у загальнодержавному виборчому окрузі в межах одномандатного округу та в одномандатному окрузі, в тому числі з позначкою «Уточнені», на підставі протоколів дільничних виборчих комісій про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу та одномандатному окрузі повідомлень про зміст таких протоколів дільничних виборчих комісій, переданих за допомогою технічних засобів зв'язку з спеціальних виборчих дільниць, утворених на суднах, що перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України, закордонних виборчих дільниць, а у разі повторного підрахунку голосів виборців - також протоколу окружної виборчої комісії про повторний підрахунок голосів виборців на відповідній виборчій дільниці у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу чи в одномандатному окрузі складає протоколи про підсумки голосування у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу та відповідному одномандатному окрузі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 95 та частини дванадцятої статті 96 Закону №4061 визнання окружною виборчою комісією голосування недійсним у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу та в одномандатному окрузі не допускається.

Частиною восьмою статті 96 Закону № 4061 встановлено, що перший примірник протоколу окружної виборчої комісії про підсумки голосування в одномандатному окрузі, а у разі внесення змін до цього протоколу - також протокол, в якому були допущені неточності (описки чи помилки у цифрах), та протокол з поміткою "Уточнений" разом з відповідними протоколами та актами дільничних виборчих комісій, що стосуються голосування в одномандатному окрузі, рішеннями, прийнятими на підставі цих актів, та, за наявності, протоколами окружної виборчої комісії про повторний підрахунок голосів виборців на відповідній виборчій дільниці в одномандатному окрузі, окремими думками членів окружної виборчої комісії, викладеними у письмовій формі, заявами і скаргами про порушення окружною виборчою комісією порядку встановлення підсумків голосування та рішеннями, прийнятими окружною виборчою комісією за результатами їх розгляду, окружна виборча комісія транспортує до Центральної виборчої комісії, другий примірник протоколу зберігається в окружній виборчій комісії, третій - невідкладно вивішується для загального ознайомлення у приміщенні окружної виборчої комісії, а решта по одному примірнику видаються членам окружної виборчої комісії.

Порядок прийняття та розгляду протоколів окружних виборчих комісій Центральною виборчою комісією визначено статтею 97 Закону № 4061.

В силу частин першої - третьої статті 97 Закону № 4061 Центральна виборча комісія на своєму засіданні розглядає та приймає окремо протоколи окружних виборчих комісій про підсумки голосування у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу та протоколи окружних виборчих комісій про підсумки голосування в одномандатному окрузі. Відомості зазначених протоколів на засіданні Центральної виборчої комісії оголошуються головою чи заступником голови відповідної окружної виборчої комісії. Час прийняття Центральною виборчою комісією протоколу окружної виборчої комісії і занесені до протоколу відомості фіксуються у протоколі засідання Центральної виборчої комісії.

У разі виявлення у протоколі окружної виборчої комісії про підсумки голосування у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу або у протоколі окружної виборчої комісії про підсумки голосування в одномандатному окрузі виправлень, помилок, неточностей Центральна виборча комісія своїм рішенням може зобов'язати окружну виборчу комісію внести зміни до встановлених підсумків голосування виборців у межах відповідного одномандатного округу в порядку, встановленому частиною сьомою статті 94 цього Закону, про що зазначається у протоколі засідання Центральної виборчої комісії. Протягом часу розгляду цього питання окружною виборчою комісією подані до Центральної виборчої комісії примірники протоколів про підсумки голосування в межах одномандатного округу та додані до нього документи зберігаються в Центральній виборчій комісії.

Окружна виборча комісія зобов'язана у строк, визначений Центральною виборчою комісією, розглянути питання про внесення змін до встановлених підсумків голосування виборців у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу або в одномандатному окрузі, за необхідності здійснюючи повторний підрахунок голосів на окремих виборчих дільницях цього одномандатного округу. Протокол з поміткою "Уточнений" складається у порядку, передбаченому частиною шостою статті 95 та частиною шостою статті 96 цього Закону. Зазначений протокол та інші необхідні виборчі документи транспортуються до Центральної виборчої комісії в порядку, встановленому частиною дев'ятою статті 95 цього Закону.

Комісія за результатами розгляду та опрацювання відповідної виборчої документації, поданої до Центральної виборчої комісії, 10 та 11 листопада 2012 року відповідно встановила результати виборів народних депутатів України в одномандатних виборчих округах №№ 11 та 71.

Колегія суддів зазначає, що виборчим законодавством передбачені механізми для підтвердження чи спростування достовірності встановлених результатів виборів.

Розділ XIII Закону № 4061 визначає, зокрема, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються процесу виборів народних депутатів протягом строку для встановлення результатів виборів та строку його оскарження.

Законом № 4061 також передбачена можливість вже після закінчення виборчого процесу перевірити достовірність встановлених результатів виборів, шляхом проведення перевірки виборчої документації, в тому числі виборчих бюлетенів для голосування, на підставі яких відповідні виборчі комісії встановлюють підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці, підсумки голосування у відповідних одномандатних округах та результати виборів.

Так, в силу частини п'ятої статті 115 Закону України «Про вибори народних депутатів України»виборчі бюлетені, контрольні талони виборчих бюлетенів, попередні та уточнені списки виборців, акти, заяви, скарги про порушення вимог цього Закону при проведенні голосування і підрахунку голосів виборців, протоколи та рішення виборчих комісій зберігаються у місцевих архівних установах, визначених частиною другою цієї статті, протягом п'яти років з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів, після чого знищуються в установленому порядку.

Пунктом 1.5 Порядку передачі окружними виборчими комісіями з виборів народних депутатів виборчої та іншої документації на зберігання до архівних установ, затвердженого постановою ЦВК № 46 від 12 березня 2012 року, визначено перелік виборчої документації, включаючи виборчі бюлетені, яку окружні виборчі комісії передають на зберігання до відповідних місцевих архівних установ, створених органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.

До проведення перевірок щодо вчинення правопорушень під час виборчих перегонів, які мали місце в одномандатних виборчих округах, в тому числі в одномандатних виборчих округах №№ 11, 71, особливо під час встановлення підсумків голосування, що могли призвести до недостовірного встановлення результатів виборів народних депутатів, Україну закликала Парламентська Асамблея Ради Європи у своєму звіті від 29 листопада 2012 року № 13070 та ОБСЄ у своєму звіті від 9 листопада 2012 року (http://www.osce.org/uk/odihr/elections/97096).