ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ П/9991/1089/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Масло І.В.

суддів Блажівської Н.Є.

Веденяпіна О.А.

Кравцова О.В.

Цвіркуна Ю.І.

секретар судового засідання Малихін Д.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_4 представника відповідача Ревука Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції про визнання протиправними дій, визнання незаконними рішення та подання, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції із позовом до Вищої ради юстиції про визнання протиправними дій, визнання незаконними рішення та подання.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що Вищою радою юстиції надано оцінку його діям без урахування принципів пропорційності та обґрунтованості, оскільки він працює на посаді судді Ровеньковського міського суду Луганської області з 2010 року і до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

На його думку, ним не було скоєно дій, які б свідчили про умисне порушення закону, а скасування вироку суду не свідчить про порушення присяги судді.

Колегія суддів Ровеньківського міського суду Луганської області дала оцінку висновкам первинної експертизи, поклала в основу вироку висновки повторної експертизи, порівнявши їх з добутими по справі доказами, про що зазначено у вироку суду.

Підстав для проведення ще одної експертизи за клопотанням прокурора та для задоволення клопотання про відвід складу суду не було.

Вирок вважає вмотивованим та таким, що відповідає вимогам частини першої статті 334 Кримінально-процесуального кодексу України.

Негативна реакція людей, що свідчить про резонанс цієї справи, викликана тим, що засоби масової інформації, освітлюючи обставини жорстокого вбивства ОСОБА_7 своєї дружини, замовчували підстави для його виправдання, якими керувався суд.

Зазначив, що відповідач не мав права давати оцінку його діям як судді, виходячи з аналізу розглянутої ними справи, оскільки таке право має лише вищестоящий суд, як це зробив апеляційний суд, який скасував вирок та постановив новий.

З урахуванням зазначеного просив Вищий адміністративний суд України:

- визнати протиправними дії Вищої ради юстиції щодо прийняття рішення від 25 вересня 2012 року «Про внесення подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги»;

- визнати незаконним рішення Вищої ради юстиції від 25 вересня 2012 року «Про внесення подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги»;

- визнати незаконним подання Вищої ради юстиції до Президента України з пропозицією про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив доводи, викладені у запереченнях, та пояснив, що приймаючи рішення про внесення подання про звільнення позивача з посади за порушення присяги, Вища рада юстиції діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

Заслухавши думку сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне:

Указом Президента України від 03 лютого 2010 року № 99/2012 ОСОБА_4 призначений на посаду судді Ровеньківського міського суду Луганської області.

Як вбачається з трудової книжки позивача, він згідно з наказом Голови Ровенківського міського суду Луганської області від 16 лютого 2010 року № 7-о «Про переведення ОСОБА_4»16.02.2010 року приступив до виконання обов'язків судді Ровенківського міського суду Луганської області.

19 лютого 2010 року позивач прийняв присягу судді.

19 червня 2012 року Ровенківським міським судом Луганської області під його головуванням постановлений вирок у кримінальній справі № 1-667/11, яким ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді одного року трьох місяців позбавлення волі; у скоєнні злочину, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України ОСОБА_7, виправдано у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Вироком Апеляційного суду Луганської області від 30 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року, вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 19 червня 2012 року в частині виправдання по пункту 4 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України та в частині призначення покарання по частині другій статті 135 Кримінального кодексу України скасований, ОСОБА_7 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, та йому назначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

26 червня 2012 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення члена Вищої ради юстиції ОСОБА_8 від 25 червня 2012 року щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з посад суддів Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги у зв'язку з недотриманням норм законодавства при розгляді кримінальної справи № 1-667/11 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 4 частини другої статті 115 (умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю), частиною першою статті 135 (залишення в небезпеці) Кримінального кодексу України.

На підставі статей 21, 25 Закону України «Про Вищу раду юстиції»Голова Вищої ради юстиції Колесниченко В.М. здійснив перевірку відомостей, викладених у зверненні члена Вищої ради юстиції ОСОБА_8 щодо наявності підстав для звільнення суддів Ровеньківського міського суду Луганської області ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з посад за порушення присяги, що підтверджується дорученням № 473/0/4-12 від 27 червня 2012 року.

За результатами перевірки відомостей, викладених у зверненні члена Вищої ради юстиції ОСОБА_8 щодо наявності підстав для звільнення суддів Ровеньківського міського суду Луганської області ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з посад за порушення присяги, член Вищої ради юстиції Колесниченко В.М. вніс довідку-пропозицію від 12 липня 2012 року про прийняття подання про звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з посад суддів Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги.

25 вересня 2012 року секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на своєму засіданні дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подань Президенту України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги та до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з посад суддів цього ж суду за порушення присяги.

25 вересня 2012 року Вища рада юстиції на своєму засіданні прийняла рішення № 1108/0/15-12 «Про внесення подань Президенту України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги та до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з посад суддів цього ж суду за порушення присяги».

Президенту України було внесено подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги від 15 жовтня 2012 року № 64/0/12-12.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням № 1108/0/15-12 від 25 вересня 2012 року та поданням від 15 жовтня 2012 року № 64/0/12-12, та вважаючи дії відповідача щодо їх прийняття протиправними, позивач звернуся з даним адміністративним позовом.

При розгляді цієї справи суд керується Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 2453), Законом України «Про Вищу раду юстиції» № 22/98-ВР від 15.01.1998 (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 22), Рішеннями Європейського Суду з прав людини, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доказана правомірність прийнятих рішення та подання та дій щодо їх прийняття, виходячи з наступного.

Суд оцінює рішення, подання відповідача, його дії щодо їх прийняття на відповідність статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 3 та пункту 2 частини першої статті 27 Закону № 22 Вища рада юстиції, серед інших, має повноваження вносити подання про звільнення суддів з посад, зокрема, Президенту України.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 22 питання про звільнення судді з підстав, у тому числі, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

Пунктом 2 частини першої статті 30 Закону № 22 передбачено, що до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади може звертатися член Вищої ради юстиції за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади, проведення якої було йому доручено відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 22 відомості про наявність підстав для звільнення судді з посади за порушення присяги перевіряються членом Вищої ради юстиції за дорученням Вищої ради юстиції або Голови Вищої ради юстиції.

У відповідності до зазначених норм член Вищої ради юстиції ОСОБА_8 звернувся з проханням провести перевірку відповідності закону дій суддів Ровеньківського міського суду Луганської області ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, за результатами якої у разі підтвердження фактів порушень, розглянути питання про їх звільнення з посади за порушення присяги судді; Голова Вищої ради юстиції Колесниченко В.М. здійснив перевірку, за результатами якої вніс довідку-пропозицію від 12 липня 2012 року про прийняття подання про звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з посад суддів Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону № 22, відповідно до якої секція приймає висновки в межах її компетенції та подає їх на розгляд Вищої ради юстиції, секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад на своєму засіданні дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подань Президенту України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги та до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з посад суддів цього ж суду за порушення присяги, що відповідає приписам зазначеної норми.

Частиною шостою статті 32 Закону № 22 передбачено, що рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України приймається більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про внесення подання Президенту України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги було прийняте на засіданні Вищої Ради юстиції одностайно (з 11 присутніх членів Вищої ради юстиції «за»внесення подання про звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 проголосувало 11), що підтверджується протоколом № 13 від 25 вересня 2012 року.

Слід зазначити, що з 11 присутніх членів Вищої ради юстиції 6 - це судді (Колесниченко В.М. -з червня 2012 року призначений на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Кобилянський М.Г. -суддя Вищого адміністративного суду України з березня 2006 року, Кравченко К.Т. -суддя Верховного Суду України у відставці з жовтня 2010 року, Отрош І.О. -суддя Печерського районного суду м. Києва з травня 2004 року, Татьков В.І. -суддя Вищого господарського суду України з вересня 2012 року, Удовиченко О.С. -суддя Вищого господарського суду України з 2004 року).

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Ле Конт, Ван Льойвен і де Меєр проти Бельгії»від 23 червня 1981 року, параграф 58, Серія А, № 43, де щонайменше половина членів складу суду є суддями, включаючи Голову з правом вирішального голосу, буде сильний індикатор безсторонності.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Олександр Волков проти України», 09 січня 2013 року, встановлено, що «доречно зазначити, що в дисциплінарному провадженні проти суддів необхідність суттєвої участі суддів у відповідному дисциплінарному органі визнано Європейською хартією про статус суддів».

Отже, Вища рада юстиції, приймаючи спірні рішення № 1108/0/15-12 від 25 вересня 2012 року та подання від 15 жовтня 2012 року № 64/0/12-12, діючи в межах наданих їй повноважень, не допустила порушення процедури та порядку розгляду питання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області

Колегія суддів також погоджується з висновками, викладеними у спірних рішеннях стосовно порушення суддею Ровеньківського міського суду Луганської області ОСОБА_4 присяги судді при розгляді кримінальної справи № 1-667/11 по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України та пунктом 4 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Закону № 2453 суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Згідно зі статтею 10 цього Закону суддя урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

З пункту 18 Додатку до Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 3 грудня 1985 року вбачається, що «судді можуть бути тимчасово усунуті від посади або

звільнені тільки з причин їх нездатності виконувати свої обов'язки

чи поведінки, невідповідної до посади, яку вони займають».

Пунктом 27 Розділу «Дисциплінарне покарання та звільнення суддів з посади» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя (Перша світова конференція по незалежності правосуддя, Монреаль, 1983) передбачено, що «усі дисциплінарні заходи базуються на встановлених нормах поведінки суддів».

Згідно з пунктом 30 цього ж Розділу Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя «суддя не може бути усунений з посади, за винятком випадків, коли існують доведені підстави, які свідчать про неспроможність виконувати свої обов'язки або невідповідну поведінку, що робить неможливим його подальше перебування на посаді».

Критерії поведінки суддів встановлені Кодексом професійної етики судді, який зобов'язує суддю бути прикладом законослухнянності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1,12).

Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 2453 суддя присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011 констатував, що додержання присяги є обов'язком судді, що передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону № 2453 та кореспондується з пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Порушення присяги суддею є однією з підстав для його звільнення з посади відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22 порушенням суддею присяги є, серед інших, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем зроблений вірний висновок про вчинення позивачем дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, виходячи з наступного.

Як зазначено у спірних рішенні та поданні, при розгляді кримінальної справи № 1-667/11 по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України та пунктом 4 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, колегія суддів Ровеньківського міського суду Луганської області ухвалою від 14 лютого 2012 року допустила процесуальні порушення при призначенні повторної стаціонарної комплексної судово-психіатричної експертизи: взяла за основу документ, здобутий не процесуальним шляхом, який не має доказового значення по справі (рецензію), не допитала у судовому засіданні експертів при наявності у суду сумнівів в об'єктивності та повноті проведеної експертизи № 241 від 30 серпня 2011 року, тобто призначив повторну експертизу за відсутності для цього законних підстав.

З цими доводами Вищої ради юстиції погоджується колегія суддів.

Так, частиною шостою статті 75 Кримінально -процесуального кодексу України передбачено, що коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.

Відповідно до пункту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»від 30 травня 1997 року № 8 повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.

Спеціальним законодавчим актом, який регулює процедуру проведення судово-психіатричної експертизи є Порядок проведення судово-психіатричної експертизи, який затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 жовтня 2001 року № 397 (далі -Порядок № 397).

Відповідно до пункту шостого цього Порядку повторною є експертиза, яка призначається, якщо висновок первинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви щодо його правильності і визнаний органами дізнання, слідчим, прокурором, судом необґрунтованим. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому більш кваліфікованому складу експертів.

Таким чином, положення Порядку № 397 узгоджуються із приписами частини шостої статті 75 Кримінально -процесуального кодексу України.

Наведені норми визначають чіткі підстави та порядок призначення повторної судово-психіатричної експертизи.

Як вбачається з ухвали Ровеньківського міського суду Луганської області від 14 лютого 2012 року, вона була призначена за клопотанням ОСОБА_22 адвоката підсудного

Своє клопотання адвокат аргументував наявністю рецензії на висновок первинної стаціонарної судово-психіатричної експертизи, викладеної в акті № 241 від 30 серпня 2011 року, зробленої доктором медичних наук за спеціальністю «Психіатрія», професором кафедри спеціально-правових дисциплін ОСОБА_23, яка була отримана на підставі статті 6 Закону України «Про адвокатуру».

Разом з тим, дана рецензія здобута не процесуальним шляхом та не має доказового значення по справі.

Те, що рецензія не є доказом по справі, не заперечував у судовому засіданні і сам позивач.

Крім того, згідно із пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»від 30 травня 1997 року № 8, якщо питання про необхідність призначення експертизи виникне під час судового розгляду справи, суду необхідно з'ясувати можливість проведення її в судовому засіданні і викликати того ж експерта, який проводив експертизу при попередньому розслідуванні справи.

Незважаючи на це, колегія суддів Ровеньківського міського суду Луганської області не викликала експертів, які проводили експертизу при попередньому розслідуванні справи для усунення неясності або неповноти висновку, а призначила повторну експертизу.

Також суд зазначає, що при призначенні повторної експертизи в Донецькому обласному центрі судово-психіатричних експертиз були порушені вимоги наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 січня 2012 року № 1 «Про внесення змін до наказу МОЗ від 05 липня 1996 року № 194»в частині розподілу територій України для здійснення стаціонарної судово-психіатричної експертизи особам, що знаходяться під вартою.

Колегія суддів погоджується з висновками, зробленими Вищою радою юстиції стосовно невмотивованості вироку Ровеньківського міського суду Луганської області від 19 червня 2012 року, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 67 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, частиною третьою цієї статті -ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 323 Кримінально-процесуального кодексу України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим… Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 37 Розділу «Різне»Монреальській універсальній декларації про незалежність правосуддя (Перша світова конференція по незалежності правосуддя, Монреаль, 1983) «Суддя повинен дотримуватися всіх вимог справедливості і повною мірою розглядати усі звинувачення про порушення прав сторін або свідків, включаючи звинувачення про неправильне трактування доказів чи свідчень».

Згідно з пунктом f статті 3 Принципу V Рекомендації № (94) 12"Незалежність, дієвість та роль суддів", ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників Міністрів 13 жовтня 1994 р., «судді, зокрема, зобов'язані за винятком випадків, коли закон або практика, що має місце, передбачають інше, чітко та повністю вмотивовувати своє рішення, користуючись легкозрозумілою термінологією».

Вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 19 червня 2012 року не містить чітких вказівок на те, які конкретно порушення, неузгодженості чи помилки містяться у висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи, а обмежується лише фразами загального характеру та оціночними судженнями. Крім того, у вироку суду не міститься висновку щодо ключового питання -чи наявність таких «помилок»спростовує основний висновок експертизи -можливість ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих йому дії усвідомлювати їх значення та керувати ними.

Крім того, за наявності протилежних доказів (двох різних висновків експертиз) не призначивши повторну або додаткову експертизу, колегія суддів Ровеньківського міського суду Луганської області порушила норми щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, чим викликала сумнів у об'єктивності та неупередженості суддів, що розглядали кримінальну справу.

На підтвердження вказаного слід зазначити, що Апеляційний суд Луганської області, переглядаючи цю кримінальну справу в апеляційному порядку, для усунення суперечностей у справі призначив додаткову комісійну судову психолого-психіатричну експертизу, яка підтвердила висновки первинної експертизи, а не повторної, яку поклав в основу вироку Ровеньківський міський суд Луганської області.

У спірних рішенні та поданні Вища рада юстиції зазначила, що «такі дії судді призвели до безпідставного постановлення занадто м'якого вироку, що набуло досить широкого суспільного резонансу по всій території України, оскільки обставини кримінальної справи були висвітлені у різноманітних засобах масової інформації, в тому числі на телебаченні, в газетах та всесвітній мережі Інтернет. Як наслідок -це привело до підриву авторитету судової влади в цілому та похитнуло довіру суспільства у справедливий суд».

Як зазначено у рішеннях Європейського Суду з прав людини по справі «Де Куббер проти Бельгіїї», 26 жовтня 2004 року, параграф 26, Серія А, № 86, по справі «Сесілор-Лормінес проти Франції», № 65411/01ґ. параграф 62, ЄСПЛ 2006-ХШ) «на кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості».

Враховуючи, що ОСОБА_7 був виправданий за особливо жорстокий злочин (знущання над своєю дружиною протягом тривалого часу, що супроводжувалося її нелюдськими моральними та фізичними стражданнями, нанесення великої кількості тяжких, несумісних з життям тілесних пошкоджень), у суспільства такий вирок визвав недовіру до правосуддя.

Це підтверджується висвітленням цієї події у різноманітних засобах масової інформації, в тому числі на телебаченні, в газетах та всесвітній мережі Інтернет, та численними зверненнями до Вищої ради юстиції з боку громадськості: 2 липня 2012 року -народного депутата України ОСОБА_26 з долученими до нього зверненням ОСОБА_27, ОСОБА_28; голови Краснолуцької територіальної профспілкової організації Укрвуглепрофсоюзу ОСОБА_20 від 25 червня 2012 року; 12 липня 2012 року -Радника Президента України -представника Президента України у Конституційному Суді України ОСОБА_29 від 10 липня 2012 року; 13 серпня 2012 року - Голови Верховної Ради України ОСОБА_30 від 10 серпня 2012 року з долученими до них зверненнями народного депутата України ОСОБА_26 від 27 червня 2012 року, ОСОБА_27, ОСОБА_28 від 2 червня 2012 року.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до Рішення Європейського суду з захисту прав людини «Пуллар проти Сполученого Королівства»від 10 червня 1996 року (параграф 32, Звіти 1996-Ш) «принцип, згідно з яким суд повинен приймати рішення без особистого упередження або пристрасності вже давно створено в прецедентному праві Суду (див., наприклад, Ле Конта, Ван Льовена і Де Меєра проти Бельгії від 23 червня 1981 року, серія А, пункт. 58). Він відображає важливий елемент верховенства права, а саме, що вироки суду повинні бути остаточними і обов'язковими, і можуть бути скасовані лише вищестоящим судом на підставі порушення або несправедливості.

Аналогічні висновки містяться в Рішенні Європейського суду з захисту прав людини «Кіпріану проти Кіпру», № 73797/01, параграф 119, ЄСПЛ 2005-ХШ),

Саме вищестоящими судами (апеляційним судом Луганської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ) були встановлені порушення з боку колегії суддів Ровенківського міського суду Луганської області, що призвели до постановлення незаконного вироку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо протиправності дій та незаконності рішення та подання Вищої ради юстиції не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні його позовних вимог до Вищої ради юстиції про визнання протиправними дій, визнання незаконними рішення та подання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої ради юстиції про визнання протиправними дії Вищої ради юстиції щодо прийняття рішення від 25 вересня 2012 року «Про внесення подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги», визнання незаконним рішення Вищої ради юстиції від 25 вересня 2012 року «Про внесення подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги», визнання незаконним подання Вищої ради юстиції до Президента України з пропозицією про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області за порушення присяги.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Повний текст постанови буде виготовлений у строк, передбачений частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Масло І.В.

Судді: Блажівська Н.Є.

Веденяпін О.А.

Кравцов О.В.

Цвіркун Ю.І.