ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/7684/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Кузьменко Т.Г., Куцуха В.Б.,

представника відповідача - Кіряшова Н.В., Решетник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство " КРІСТАЛІСТ " звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001232312 від 29 листопада 2012 року, № 0001242312 від 29 листопада 2012 року, № 0001252312 від 29 листопада 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки здійснені податковою інспекцією в акті перевірки та оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на їх підставі, не відповідають нормам Податкового кодексу України. На думку позивача, податковий орган в своєму акті зробив висновок, що витрати на очищення дренажних вод у сумі 647 352 грн. та охорону підприємства у сумі 342 383 грн. підлягають виключенню зі складу витрат, які зменшують об'єкт оподаткування, в зв'язку з тим, що підприємство у періоді з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року не здійснювало виробництво і тому дані витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності. Але, зупинення виробництва синтетичних алмазних порошків не означає припинення господарської діяльності. Підприємство після зупинення виробництва, продовжує здійснювати господарську діяльність: реалізовує товари та надає послуги. Позивач зазначає, що на балансі товариство має активи (будівлі, споруди, обладнання, виробничі запаси, готову продукцію, тощо). Ці активи знаходяться за адресою м. Полтава, вул. Красіна, 71-а. За рахунок своїх активів товариство здійснює господарську діяльність, а саме: надає послуги з очищення стічних вод, дренажних вод, гальванічних стоків і здійснює продаж матеріальних цінностей. Тому, позивач вважає, що охорона цих матеріальних цінностей безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю. Витрати ж на очищення дренажних вод, на думку позивача, правомірно, згідно абзацу "є" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу віднесені в "інші витрати звичайної діяльності не пов'язані безпосередньо з виробництвом і/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг", що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, оскільки ці витрати спрямовані на збереження екологічної системи, яка перебуває під негативним впливом господарської діяльності підприємства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог, у письмових запереченнях відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що на підприємстві ПАТ "Крісталіст" припинено виробництво, послуги з очищення дренажної води у розмірі 59% не є витратами, що формують собівартість реалізованих товарів (послуг, робіт) так як доходи від реалізації відсутні, є не пов'язаними з господарською діяльністю підприємства та підлягають виключенню з ряд. 06.5 декларації "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" декларації з податку на прибуток в сумі 647 352 грн., в тому числі за 2-4 квартал 2011 року в сумі 379 770 грн. та за 1 півріччя 2012 року. Також, відповідач зазначив, що сума витрати, понесених ПАТ "Крісталіст" у зв'язку з придбанням послуг з охорони підприємства, яка складала 342 383 грн. та відображена у рядку 06.5 "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартал 2011 року та 1 півріччя 2012 року, підлягають виключенню зі складу витрат за відповідний період, у зв'язку з тим, що дані витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності, так як підприємство з 01 квітня 2011 року не здійснювало виробництво.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Елемент Шість" зареєстровано як юридична особа 03 серпня 1993 року. 06 квітня 2011 року проведено реєстрацію зміни найменування з Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" на Публічне акціонерне товариство "Елемент Шість", а 21 листопада 2011 року проведена реєстрація зміни найменування товариства з Публічного акціонерного товариства "Елемент Шість" на Публічне акціонерне товариство "Крісталіст" /том 1, а. с.103, том 2, а. с. 57/.

Відповідно до довідки АА № 668860 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: "виробництво абразивних виробів" (код за КВЕД 23.91); "неспеціалізована оптова торгівля" (код за КВЕД 46.90); "допоміжне обслуговування наземного транспорту" (код за КВЕД 52.21); "будівництво трубопроводів" (код за КВЕД 42.21); "будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій" (код за КВЕД 42.22).

На підставі направлень від 18 жовтня 2012 року № 1623, № 1624, № 1626 від 29 жовтня 2012 року № 1671 у період з 18 жовтня по 07 листопада 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Крісталіст" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року. Правомірність прийняття вищезгаданого рішення позивачем не оскаржується.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Полтаві складено Акт від 14 листопада 2012 року № 4031/22-2/00222373 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ПАТ "Крісталіст" (код ЄДРПОУ 00222373) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року" /том 1, а. с. 17-62/, згідно із висновками якого встановлено, порушення позивачем вимог:

пункту 138.4 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 989 734 грн., в тому числі за:2-4 квартал 2011 року в сумі 585 587 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі 404 147 грн.;

пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 300 139 грн., в тому числі за періоди: за березень 2012 року в сумі 45 161 грн., за квітень 2012 року в сумі 234 158 грн., за травень 2012 року в сумі 11 595 грн., за червень 2012 року в сумі 9 225 грн.

Заперечення позивача № 500 від 21 листопада 2012 року до вказаного акту перевірки залишено податковим органом без задоволення, а донараховані суми за результатами документальної перевірки без змін (лист ДПІ у м. Полтаві "Про розгляд заперечень" № 14095/10/22-137 від 28 листопада 2012 року /т. 1. -а. с. 77-86/.

На підставі висновків Акта перевірки від 14 листопада 2012 року № 4031/22-2/00222373, відповідачем 29 листопада 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001232312, яким ПАТ "Крісталіст" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 989 734 грн.; № 0001242312, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 375 173 грн. 75 коп. (300 139 грн. за основним платежем та 75 034 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0001252312, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 156 620 грн. /т. 1 -а. с. 63-65/.

З вимогою про визнання неправомірними та скасування вказаних податкових повідомлень - рішень ПАТ "Крісталіст" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10 листопада 2010 року на позачергових загальних зборах акціонерів прийнято рішення про зупинення виробництва продукції, через його комерційну невигідність. Сторонами не заперечувався той факт, що в період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року ПАТ "Крісталіст" не здійснювало виробництва.

Разом з тим, рішеннями Загальних зборів акціонерів позивача № 18 від 11 квітня 2012 року та № 16 від 31 березня 2011 року /том 2, а. с. 91-92/ були затверджені основні напрямки діяльності, зокрема, здійснення продажу нерухомого майна, будівель та споруд; реалізація виробленої продукції, неліквідів та інших оборотних та необоротних активів, для покриття витрат на поточну діяльність для підтримки підприємства та інше.

Тобто, суд приходить до висновку, що господарська діяльність позивача припинена в частині виробництва продукції, в той час як діяльність з надання послуг, продажу товарів та діяльність на підтримання активів підприємства здійснюється позивачем, що також не заперечувалось представниками відповідача.

Як на підставу зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 989 734 грн. (відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0001232312 від 29 листопада 2012 року), відповідач в акті перевірки та у своїх запереченнях посилався на той факт, що позивачем завищено рядок 06.5 "інші витрати звичайної діяльності ті інші операційні витрати" Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартал 2011 року та за 1 півріччя 2012 року в частині витрат, понесених ПАТ "Крісталіст" по очистці дренажної води у розмірі 647 352 грн. та в частині витрат, у зв'язку з придбанням послуг з охорони ПАТ "Крісталіст" у розмірі 342 383 грн., ПДВ - 68 476 грн. /том 2, а. с. 99-100/.

Відповідач у своїх запереченнях зазначив, що позивач не мав права включати зазначені витрати до інших витрат звичайної діяльності, оскільки дані витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності у зв'язку з припиненням 01 квітня 2011 року ПАТ "Крісталіст" виробництва продукції.

Витрати, понесені ПАТ "Крісталіст" по очистці дренажної води позивач обґрунтовував наступним.

За результатами перевірок інспекцією з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області 13 серпня 2001 року було винесено припис № 09-03/2051, яким позивача зобов'язано розробити заходи щодо ліквідації та попередження забруднення підземних вод, погодити їх в держу правлінні екології та природних ресурсів. В заходах передбачити обладнання спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів, а також приладами контролю за кількістю і скальдом хромовміщувальних сполук /том 1, а. с. 87-91, 98-99/.

Позивачем на підтвердження того, що на його балансі перебувають очисні споруди надав до суду копії: свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 152325, довідку № 548 від 18 грудня 2012 року, картку обліку основних засобів, проектну документацію "Будівництво споруд інженерного захисту підземних вод промдільниці Полтавського алмазного заводу з метою недопущення забруднення за межами заводу" /том 1, 114-117, том 2, а. с. 134-143/.

29 жовтня 2009 року Державною екологічною інспекцією в Полтавській області було винесено припис № 06-03 П/78-2009 /том 1, а. с. 100-102/, яким зобов'язано позивача продовжувати роботи по ліквідації забруднення підземних вод сполуками хрому (термін для виконання "постійно, згідно з проектом") та здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод (термін для виконання "постійно").

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що частина витрат, понесених ПАТ "Крісталіст" по очищенню дренажної води, оплачується АТ "Полтавський алмазний інструмент" згідно договору № 1 від 23 грудня 2011 року. Відповідно актів прийому - здачі послуг з очистки дренажної води споруд інженерного захисту підземних вод проводиться розрахунок постійних затрат та розрахунок змінних витрат та вираховується у розмірі 41 % від загальної суми понесених ПАТ "Крісталіст" витрат /том 1, а. с. 118-219/. Дана обставина також не заперечується відповідачем. Також в акті перевірки реальність операцій по наданню послуг з очищення дренажних вод між позивачем та АТ "Полтавський алмазний інструмент" податковим органом під сумнів не ставилась.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що частина витрат, понесених ПАТ "Крісталіст" по очистці дренажної води у розмірі 59 % від загальної суми рахується в бухгалтерському обліку позивача по рах. 949 "інші операційні витрати".

Податковий орган робить висновок, що у зв'язку з тим, що на підприємстві припинено виробництво, вищевказані послуги є основним видом діяльності та формують собівартість виконаних робіт, витрати, які понесені по очищенню дренажної води у розмірі 59 % не є витратами, що формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), так як доходи від реалізації відсутні, є не пов'язаними з господарською діяльністю підприємства та підлягають виключенню з ряд. 06.5 декларації "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" Декларації з податку на прибуток в сумі 647 352 грн., в тому числі за 2-4 квартал 2011 року в сумі 379 770 грн. та за 1 півріччя 2012 року.

Суд не погоджується з зазначеними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Вимогами абзацу "є" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, прямо передбачено, що до інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно з нормами статей 144-148 цього Кодексу), які перебувають у його власності; витрати на самостійне зберігання, переробку, захоронення або придбання послуг із збирання, зберігання, перевезення, знешкодження, видалення і захоронення відходів від виробничої діяльності платника податку, що надаються сторонніми організаціями, з очищення стічних вод; інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

Як вже було зазначено вище, перевірками Державної екологічної інспекції в Полтавській області було встановлено зв'язок між забрудненням підземних вод сполуками хлору та господарською діяльністю позивача, та зобов'язано останнього постійно проводити заходи з очищення дренажних вод.

Також суд звертає увагу, що у відповідності до абзацу "є" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України у разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до уповноваженого органу, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не було надано доказів звернення до уповноваженого органу щодо проведення експертизи стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку. Зазначена обставина також не відображена в акті перевірки.

Відповідач в акті перевірки посилається на порушення позивачем пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, проте ані в запереченнях на позовну заяву, ані в судових засідання представники відповідача не могли визначитись, які саме витрати з переліку, визначеного пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ПАТ "Крісталіст" не мав включати до складу витрат у 2-4 кварталі 2011 року та 1 півріччі 2012 року.

Як вже було зазначено, позивач здійснював діяльність по очистці дренажної води на підставі припису Державної екологічної інспекції в Полтавській області, правомірність зазначеної діяльності податковим органом під час проведення перевірки не досліджувалась та під сумнів не ставилась.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем ряд. 06.5 декларації "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року та за 1 півріччя 2012 року в частині витрат, у зв'язку з придбанням послуг з охорони ПАТ "Крісталіст" у розмірі 342 383 грн. суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки посилається на порушення позивачем пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, проте ані в запереченнях на позовну заяву, ані в судових засідання представники відповідача не могли визначитись, які саме витрати з переліку, визначеного пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ПАТ "Крісталіст" не мав включати до складу витрат у 2-4 кварталі 2011 року та 1 півріччі 2012 року.

Відповідно до пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Разом з тим, між ПАТ "Крісталіст" (Замовник) та Спільним українсько-нідерландським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Група 4 Секурітас ЛТД" (далі - СУНП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД) (Виконавець), код ЄДРПОУ 14324976, 01 березня 2009 року укладено договір №1142-09 (далі - Договір).

Предметом угоди, відповідно до пункту 1.1 Договору, є надання послуг з охорони та комерційної безпеки на об'єкті Замовника, який розташований за адресою м. Полтава, вул. Красіна, 71-а. Також, позивачем надано до суду документи на підтвердження виконання зазначеного договору: додаткові угоди, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки /том 1, а. с. 219-252-а/.

Реальність зазначеної операції податковим органом не досліджувалась та під сумнів не ставилась.

Податковий орган в акті перевірки робить висновок, що загальна сума витрат, понесених ПАТ "Крісталіст" у зв'язку з придбанням послуг з охорони підприємства складає 342 383 грн. та відображена у рядку 06.5 "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року та за 1 півріччя 2012 року в сумі 342 383 грн. підлягають виключенню зі складу витрат за відповідний період, у зв'язку з тим, що дані витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності, оскільки підприємство з 01 квітня 2011 року не здійснювало виробництво.

Суд не погоджується з зазначеними висновками податкового органу у зв'язку з тим, що як вже було встановлено судом господарська діяльність позивача припинена в частині виробництва продукції, в той час як діяльність з надання послуг, продажу товарів та діяльність на підтримання активів підприємства здійснюється позивачем.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

До складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона), (абз.в 138.10.2 пп.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Крім того, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року № 27/4248 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (пункт 7 Положення).

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (пункт 17 Положення).

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)(пункт 18 Положення).

Виходячи з вищенаведеного, послуги з охорони виробничих приміщень включаються до складу витрат підприємства на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат.

Оскільки відповідачем доказів на підтвердження того, що діяльність ПАТ "Крісталіст" з очистки дренажної води та здійснення витрат на охорону підприємства не пов'язані з господарською діяльністю позивача не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість включення позивачем до ряд. 06.5 декларації "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" Декларації з податку на прибуток в сумі 989 734 грн., в тому числі за 2-4 квартал 2011 року в сумі 379 770 грн. та за 1 півріччя 2012 року.

Щодо правомірності нарахування податковим органом податку на додану вартість на суму 300 139 грн. (штрафні санкції 75 034 грн. 75 коп.), відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0001242312 від 29 листопада 2012 року та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 156 620 відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0001252312 від 29 листопада 2012 року, суд зазначає наступне.

За висновками перевірки позивачем було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за березень 2012 року в загальній сумі 156 620 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно із даними додатку 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року, позивачем задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 24 131 грн., сформований за рахунок від'ємних значень, які виникли у терміни понад 1095 днів до граничного терміну подання декларації з ПДВ за березень 2012 року, а саме у лютому 2009 року 156 620 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктами 200.2, 200.3, 200.4 вказаної статті передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 Податкового кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Крісталіст" своєчасно та правомірно декларувало суми від'ємних значень, які виникли за лютий 2009 року у розмірі 156 620 грн., які у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з ПДВ за березень 2012 року.

При цьому, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається заперечень податкового органу стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ за лютий 2009 року - 156 620 грн., порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з ПДВ відповідачем в ході перевірки не виявлено.

Даних про те, що позивач подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування не надано, що не заперечувалось представниками сторін.

Суд зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про те, що згідно з пунктом 102.5 статті 102, статті 200 Податкового кодексу України заяви про відшкодування грошових зобов'язань у випадках, передбачених Податковим кодексом України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Із таким твердженням податкового органу суд не погоджується, оскільки відповідачем помилково застосовано до позивача приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Зазначена норма передбачає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, тобто, заява може бути подана не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пункт 14.1.39 статті 14, статті 102, статті 200 Податкового кодексу України).

Таким чином, пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року в рядку 24.

Також суд зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум ПДВ, що переноситься на майбутні податкові періоди. Отже, твердження відповідача щодо необхідності подання окремої заяви та спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 156 620 грн.

За таких обставин, безпідставним є і збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 156 620 грн., нарахованого податковим повідомленням-рішенням № 0001242312 від 29 листопада 2012 року, що підтверджується розрахунком зобов'язання позивачи з податку на додану вартість /том 2, а. с. 101-102/.

Також, відповідач в акті перевірки робить висновок про завищення позивачем податкового кредиту на суму 143 518 грн., а саме: згідно з документами наданми для перевірки, встановлено розбіжність між фактичними даними (бухгалтерського обліку підприємства) та відображеннями в Декларації з податку на прибуток та ПДВ. Тобто, на думку податкового органу, не підтверджено фактичне використання у господарській діяльності послуг по очищенню води (система нейтралізації) на суму ПДВ 75 042 грн. та послуг по охороні від СУНП ТОВ "Група 4 Секурітас ЛТД" в сумі ПДВ 68 476 грн. 50 коп.

Оскільки судом вже встановлено зв'язок витрат позивача на очищення води та витрат з охорони підприємства з його господарською діяльністю та правомірність віднесення зазначених витрати до ряд. 06.5 Декларації на прибуток підприємства, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Оскільки у позивача відсутні операції, які відповідно до вимог Податкового кодексу України звільнені від оподаткування податком на додану вартість або іншими податками, суд робить висновок, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 143 518 грн.

За приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2012 року № 0001232312, № 0001242312, № 0001252312 не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не надав, а відтак позовні вимоги ПАТ "Крісталіст" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог ПАТ "Крісталіст" про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від від 29 листопада 2012 року № 0001232312, № 0001242312, № 0001252312, натомість визнати їх протиправними та скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 146 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0001232312 від 29 листопада 2012 року; № 0001242312 від 29 листопада 2012 року; № 0001252312 від 29 листопада 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" (код ЄДРПОУ 00222373) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький