-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2009 № 7/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Євсікова О.О.
при секретарі: Царенко А.М.
За участю представників:
позивача (відповідач за зустрічним позовом): Слюазар Т.І. – дов. №01/0218 від
01.09.2008;
від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Фастовець В.В. – дов. №05/021 від
26.01.09
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2008
у справі № 7/18 (Якименко М.М.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноторгівельна компанія"
до ЗАТ "Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна"
про визнання недійсним статуту, запису про проведення державної реєстрації та скасування державної реєстрації
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним статуту ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, запису про державну реєстрацію та скасування державної реєстрації.
Заявою від 30.10.2008 позивач збільшив та уточнив позовні вимоги і просив суд визнати недійсним статут ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, визнати недійсним та скасувати запис про проведення державної реєстрації ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, зобов’язати засновників товариства ліквідувати ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, крім того, судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що учасниками ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” не було дотримано вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення сторонами договору про розміщення емітентом власних цінних паперів та їх оплату засновниками від 17.03.2005, акту прийому-передачі №2 від 18.03.2005 та статуту, а отже правочини є нікчемними. Право власності на майно, отримане вказаними право чинами не виникло у ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, а тому останнє було створене з порушенням вимог ст. 31 Закону України „Про господарські товариства” щодо оплати засновниками 50% номінальної вартості акцій до дня скликання установчих зборів. Позивач вважає, що порушення чинного законодавства, допущені відповідачем при створенні ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” не можуть бути усунені і є підставою для визнання недійсним запису про державну реєстрацію ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” та припинення юридичної особи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що статут товариства є локальним актом, а не правочином, як і акт прийому-передачі також не є правочином, тому до них не можуть застосовуватись норми ст. 203 та ст. 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину. Також відповідач відзначає, що ст. 31 Закону України „Про господарські товариства” не пов’язує виконання обов’язку учасників акціонерного товариства щодо внесення не менше 50% номінальної вартості акцій до дня скликання установчих зборів з виникненням у такого товариства права власності на майно, отримане ним, як внесок до статутного фонду, а акт приймання-передачі майна є підтвердженням виконання засновником вимог закону щодо формування статутного фонду.
Закрите акціонерне товариство „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” в свою чергу звернулося до господарського суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати Договір про розміщення емітентом власних цінних паперів та їх оплату засновниками від 17.03.2005 року дійсним, покласти на ТОВ „Зерноторгівельна компанія” витрати по сплаті судових витрат.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що Договір від 17.03.2005 є договором про створення ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, і до якого мають застосовуватись вимоги, що встановлюють обов’язковість нотаріального посвідчення такого договору лише у разі його укладення фізичними особами, як зазначено в ч. 2 ст. 153 ЦК України та ч. 6 ст. 81 ГК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №7/18 від 06.11.2008 у задоволенні первісного позову було відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю: визнано договір про розміщення емітентом власних цінних паперів та їх оплату заснониками від 17.03.2005 дісним з дня його укладення.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду м. Києва по справі №7/18 від 06.11.2008 повністю, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити первісний позов ТОВ „Зерно торгівельна компанія” та відмовити ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” у задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.01.2009.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані наступним.
Акт приймання-передачі майна №2 від 18.03.2005 та договір про розміщення емітентом власних цінних паперів та їх оплату засновниками від 17.03.2005 є нікчемними, оскільки під час створення відповідача скаржник здійснив оплату його акцій серед іншого за рахунок нерухомого майна, у т.ч. і цілісні майнові комплекси, а договір щодо такого внесення підлягав нотаріальному посвідченню згідно ст. 657 ЦК України. Крім того, скаржник не вніс 50% номінальної вартості акцій відповідача в строк до 21.03.2005 – дата установчих зборів. Таким чином, відповідач був створений з порушеннями норм чинного законодавства. Отже, позивач вважає, що факти, які мають значення для справи не були в повній мірі досліджені та з’ясовані судом, при збиранні доказів недодержано судом вимог ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України, чим порушені норми процесуального права та призвело до прийняття неправильного рішення.
У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд скасувати Рішення Господарського суду м. Києва по справі №7/18 від 06.11.2008.
Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив Рішення Господарського суду м. Києва по справі №7/18 від 06.11.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
17.03.2005 відбулися попередні збори засновників ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”. Відповідно до протоколу вказаних зборів засновників було прийнято рішення про заснування Закритого акціонерного товариства „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”.
17.03.2005 між засновниками ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, у т.ч. за участю ТОВ „Зерноторгівельна компанія”, був укладений договір про розміщення емітентом власних цінних паперів та їх оплату засновниками, відповідно до умов якого засновники визначили порядок формування статутного фонду ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, вклади засновників та провели їх оцінку.
Також договором встановлено розподіл акцій ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” між засновниками.
На виконання протоколу попередніх зборів засновників від 17 березня 2005 року, Договору від 17 березня 2005 року та ст. 31 Закону засновники ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” 18 березня 2005 року передали до статутного фонду цього товариства майно, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі (копії в справі).
Рішенням установчих зборів від 21 березня 2005 року затверджено статут ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, що підтверджується протоколом № 1 установчих зборів засновників Закритого акціонерного товариства „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” від 21 березня 2005 року.
ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” було зареєстровано в державному реєстрі Подільською районною у місті Києві адміністрацією 12.05.2005 року за № 10711020000002333.
Відповідно до ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
Згідно із ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Статут є установчим документом товариства, який містить відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.
Аналогічні положення містить також і ЦК України. Зокрема, ст.ст. 87, 88 ЦК визначено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з
нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ст. 4 Закону України „Про господарські товариства” акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи акціонерного товариства повинні також містити відомості про акції (ст. 37 вказаного Закону).
Статут ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, який міститься в матеріалах справи, відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема містить відомості, передбачені для статуту акціонерного товариства, у т.ч. про внесене до статутного капіталу майно та акції, а також посвідчений нотаріально.
Отже, статут юридичної особи за своєю правовою природою є локальним актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Таким чином, статут не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК, як зазначає позивач за первісним позовом. а отже до нього не можуть бути застосовані положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.
Щодо нікчемності Договору від 17 березня 2005 року, у зв'язку з недотриманням вимог ст. 657 ЦК України, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1.1 Договору від 17 березня 2005 року, цей договір є договором між засновниками про створення ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”. Згідно з пп. 3.1-3.5 цього договору засновники ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” зобов'язалися до дня скликання установчих зборів внести до статутного фонду товариства визначене майно загальною вартістю не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій товариства, а решту внести до статутного фонду товариства у строк не пізніше року після його реєстрації. Положеннями пп. 2.1-2.10 Договору встановлено розподіл акцій товариства між його засновниками.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ЦК України, ч. 6 ст. 81 ГК України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про господарські товариства” засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства.
Згідно із ст. 29 вказаного Закону акції закритих акціонерних товариств розповсюджуються між засновниками шляхом розподілу. У випадку розподілу акцій акціонерного товариства між засновниками, засновники повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій, як зазначено в ст. 31 Закону.
Розподіл акцій товариства між засновниками встановлений пп. 2.1-2.10 Договору від 17 березня 2005 року, а обов'язок засновників внести не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій товариства - п. 3.3 цього договору.
Як зазначено в ст.ст. 35 та 36 Закону України „Про господарські товариства”, не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції (розподілу акцій) скликаються установчі збори акціонерного товариства, до компетенції яких належить прийняття рішення про створення акціонерного товариства і затвердження його статуту.
Згідно протоколу № 1 установчих зборів засновників від 21 березня 2008 року (копія в справі) установчими зборами засновників ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” було прийнято рішення про створення ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” та затвердження його статуту із зазначенням в ньому внесків засновників та розподілу акцій між ними відповідно до протоколу попередніх зборів засновників від 17 березня 2005 року та Договору від 17 березня 2005 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 153 ЦК України та ч. 6 ст. 81 ГК України договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню. У випадку коли товариство створюється юридичними особами, нотаріальне посвідчення договору про створення акціонерного товариства законодавством не передбачено.
З огляду на те, що Договір від 17 березня 2005 року є договором про заснування ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, укладеним виключно між юридичним особами, суд вважає, що цей Договір не підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами договору вимоги закону про його нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемним.
Оскільки Договір від 17 березня 2005 року не підлягає нотаріальному посвідченню, як зазначено в ч. 2 ст. 153 ЦК України та ч. 6 ст. 81 ГК України, то цей Договір не може бути визнаний судом нікчемним на підставі ч. 1 ст. 220 ЦК України.
За таких обставин доводи позивача за первісним позовом про нікчемність Договору від 17 березня 2005 року на підставі ст. 220 ЦК України є необгрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.
При вирішенні питання щодо нікчемності Акту прийому-передачі від 18 березня 2005 року в зв'язку з недотриманням вимог ст. 657 ЦК щодо його нотаріального посвідчення суд виходить з наступного.
Позивач за первісним позовом вважає, що Акт прийому-передачі є договором міни нерухомого майна на акції ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, а тому до нього мають застосовуватись положення Цивільного кодексу про договір міни та загальні положення про договір купівлі-продажу, як зазначено в ст. 716 ЦК, зокрема вимоги ст. 657 ЦК про його нотаріальне посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши обставини справи у їх сукупності та перевіривши ці обставини наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що на виконання протоколу попередніх зборів засновників від 17 березня 2005 року та Договору від 17 березня 2005 року позивачем було передано до статутного фонду ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” майно, зазначене в Акті прийому-передачі, на підтвердження чого ними було складено Акт прийому-передачі від 18 березня 2005 року,
Акт в даному випадку виступає письмовим доказом, що підтверджує факт передачі позивачем вкладу до статутного фонду відповідача.
Отже, Акт прийому-передачі від 18 березня 2005 року не породжує, не змінює і не припиняє цивільних прав і обов'язків, а лише підтверджує факт виконання позивачем обов'язку щодо формування статутного фонду відповідача, тому він не є окремим правочином, а положення ст. 657 ЦК не підлягають застосуванню. Таким чином, доводи позивача за первісним позовом про нікчемність Акту прийому-передачі на підставі ст. 220 ЦК є необгрунтованими.
Щодо порушення засновниками вимог ст. 31 Закону України „Про господарські товариства” при створенні ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”:
Згідно зі ст. 31 Закону України „Про господарські товариства” у випадках коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, помилково пов'язує внесення вкладу до статутного фонду товариства з одночасним переходом до товариства права власності на цей вклад, оскільки відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, передбачено окремий порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомості, внесені засновниками до статутного фонду товариства, яке проводиться місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності на підставі статуту та актів прийому-передачі, які підтверджують факт внесення вкладу до статутного фонду товариства.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що засновники, в тому числі ТОВ „Зерноторгівельна компанія”, 18 березня 2005 року, тобто до дня скликання установчих зборів, які відбулись 21 березня 2005 року, внесли до статутного фонду ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” майно на суму 129 440 050 грн., що перевищує 50 відсотків номінальної вартості акцій за кожним із засновників ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, що підтверджується актами прийому-передачі від 18 березня 2005 року, і виконали, таким чином, вимоги ст. 31 Закону.
Згідно ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Судом не встановлено порушень засновниками ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” вимог чинного законодавства при створенні товариства, отже, підстав, передбачених ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” і постановлення судового рішення про припинення юридичної особи-відповідача за первісним позовом не вбачається.
Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним статуту ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, визнання недійсною та скасування державної реєстрації ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, визнання недійсним та скасування запису про проведення державної реєстрації ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, зобов'язання засновників товариства ліквідувати ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, а також вимога покласти судові витрати на відповідача є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів дійшла висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627).
Як вбачається з Договору від 17 березня 2005 року, цей договір є домовленістю засновників про створення ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна” та встановлення у них прав і обов'язків щодо участі у цьому товаристві.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із ст. 26 Закону України „Про господарські товариства” та ч. 6 ст. 81 ГК України істотними умовами договору про створення акціонерного товариства є порядок здійснення засновниками спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України право на захист цивільних прав та інтересів кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач за первісним позовом наполягав на тому факті, що вказаний правочин є недійсним, оскільки не дотримана форма договору в частині нотаріального посвідчення.
У відповідності до вимог ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як вбачається з Договору від 17 березня 2005 року, засновники досягли згоди щодо порядку здійснення спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, тобто досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Оскільки засновники ЗАТ „Зерноторгівельна компанія Олсідз-Україна”, у т.ч. і ТОВ „Зерноторгівельна компанія”, як один із засновників, досягли згоди з усіх істотних умов договору про заснування товариства, що підтверджується Договором від 17 березня 2005 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом про дійсність Договору від 17 березня 2005 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Договір від 17 березня 2005 року є дійсним з моменту його укладення, тому зустрічний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними у справі доказами.
Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Рішення Господарського суду м. Києва по справі №7/18 від 06.11.2008 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерноторгівельна компанія” задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача за первісним позовом (апелянта).
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерно торгівельна компанія” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду м. Києва по справі №7/18 від 06.11.2008 - без змін.
2. Матеріали справи №7/18 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Євсіков О.О.
скопійовано
-
скопійовано
-
