-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.13 Справа № 5008/35/2012
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Хабіб М.І.
при секретарі Олійник І.О.,
з участю представників:
від ПП ОСОБА_2 - не з'явився
від ПП ОСОБА_3 - не з'явився
від Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції - Венжега М.Р.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, б/н від 05.01.2013 року
на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.12.2012 року (суддя Русняк В.С.), якою відмовлено в задоволенні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на дії Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції
по справі № 5008/35/2012
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Ужгород
про стягнення 500000 грн.
в с т а н о в и в :
ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.12.2012 року відмовлено в задоволенні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 12.11.2012 року на дії міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.07.2012 ВП №31478510 по справі №5008/35/2012.
Суд в ухвалі посилаючись на положення ст.ст.25, 27, 28, 31 Закону України «Про виконавче провадження», зазначає, що до 07.03.2012 року (строку наданого для добровільного виконання рішення суду) боржником та стягувачем не надано державному виконавцю відомостей та заяв щодо добровільного виконання рішення господарського суду по справі №5008/35/2012, останнім правомірно прийнято 16.07.2012 року постанову про стягнення виконавчого збору із боржника (ОСОБА_3.).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.12.2012 року по справі №5008/35/2012 змінити, скаргу на дії ДВС задоволити, постанову Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 16.07.2012 року ВП №31478510 визнати недійсною та скасувати, вказуючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник (ОСОБА_3.) вказує, що заборгованість в розмірі 510000 грн. перед ПП ОСОБА_2 погашена в повному обсязі - 06.03.2012 року, про що свідчить заява останнього від 06.08.2012 року та зазначає, що про добровільне виконання наказу господарського суду по справі №5008/35/2012 працівників ДВС мав повідомити стягувач, а відтак враховуючи положення п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, виконавче провадження підлягає закінченню. Поряд з цим, на думку скаржника, судом безпідставно не взято до уваги акту звірки взаєморозрахунків від 26.12.2012 року, підписаного сторонами, який свідчить про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем та того, що державним виконавцем кошти з відповідача не стягувались в рахунок погашення заборгованості.
Представники фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 (скаржник) та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.
Оскільки явка вказаних представників не визнавалась обов'язковою, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, встановлений ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.
Представник Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта.
Суд, заслухавши пояснення представника органу ДВС, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.02.2012 року по справі №5008/35/2012 позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено, стягнено на користь останнього з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 500000 грн. - заборгованості та судовий збір у розмірі 10000 грн.
На виконання вказаного рішення, 14.02.2012 року господарським судом Закарпатської області видано наказ по справі № 5008/35/2012 (арк. справи 21).
12.11.2012 року на адресу господарського суду від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 надійшла скарга в порядку ст.122-2 ГПК України на дії Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, в якому останній просить визнати недійсною та скасувати постанову Міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 16.07.2012 року ВП №31478510, вказуючи, що відповідно до постанови від 29.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження, йому надано строк для добровільного виконання наказу по справі №5008/35/2012 до 07.03.2012 року, заборгованість в розмірі 510000 грн. погашена перед ПП ОСОБА_2 06.03.2012 року, про що повідомлено ВДВС, а відтак, прийняття постанови про стягнення судового збору є неправомірним.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно вимог ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частинами 1 та 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2012 року заступником начальника міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 14.02.2012 року по справі №5008/35/2012 про стягнення з ПП ОСОБА_3 на користь ПП ОСОБА_2 500000 грн. та 10000 грн. відшкодування судового збору, надано боржнику (ПП ОСОБА_3.) строк до 07.03.2012 року для добровільного виконання рішення суду. У пункті 3 вказаної постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження, що ними не заперечується.
Слід також зазначити, що фізична особа -підприємець ОСОБА_3 в скарзі на дії ДВС про неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.02.2012 року не вказує, а зазначає що цією постановою йому надано строк для добровільного виконання наказу господарського суду №5008/35/2012 від 14.02.2012 року до 07.03.2012 року. Поряд з цим, у скарзі на дії ДВС, боржник зазначає, що 06.03.2012 року особисто передав ОСОБА_2 510000 грн. та вважав, що виконавче провадження має бути припиненим, а про погашення заборгованості Міський Відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції мав інформувати ПП ОСОБА_2
З огляду на наведене необґрунтованими є посилання апелянта в апеляційній скарзі на неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.02.2012 року.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У частині 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
В ході виконавчого провадження, державним виконавцем Міського ВДВС Ужгородського місбькрайонного управління юстиції приймались постанови від:
- 20.03.2012 про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження майна боржника відносно всього майна боржника в межах суми боргу - 510000 грн., яку надіслано на адресу боржника відповідно до ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження" поштовою кореспонденцією про що свідчить книга вихідної кореспонденції;
- 28.03.2012 року про розшук майна що належить боржнику, а саме автомобіля, яка надіслана на адресу боржника, що підтверджується копією вихідної кореспонденції;
- 02.07.2012 року про арешт коштів боржника, яка надіслана боржнику на його адресу, згідно запису в книзі вихідної кореспонденції (копія долучена до матеріалів справи).
16.07.2012 року винесено постанову про стягнення з боржника (ОСОБА_3) виконавчого збору на суму 51000 грн., яка направлена на адресу останнього 16.07.2012 року, про що свідчить запис в книзі вихідної кореспонденції, (копія в матеріалах справи) простою кореспонденцією згідно з ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження".
В подальшому, а саме 16.08.2012 року до відділу ДВС надійшла заява стягувача ПП ОСОБА_2 від 06.08.2012 року (арк. справи 47), що підтверджується записом в книзі вхідної кореспонденції (арк. справи 49), в якій ПП ОСОБА_2 повідомляє, що наказ №5008/35/2012 від 14.02.2012 виконаний боржником добровільно 06.03.2012, у зв'язку з чим просить закрити виконавче провадження.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Відповідно п.5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Частиною 3 ст.27 вказаного Закону встановлено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Слід зазначити, що до 07.03.2012 року ні боржником, ні стягувачем не надано державному виконавцю відомостей та заяви щодо добровільного виконання рішення господарського суду, а відтак, державним виконавцем на виконання вимог Закону України „Про виконавче провадження" правомірно, 16.07.2012 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Сторонами не подано доказів прийняття такої заяви ВДВС до 07.03.2012 року.
Заява стягувача (ПП ОСОБА_2В.) від 06.08.2012 року про те, що боржником добровільно виконано рішення господарського суду Закарпатської області 06.03.2012 року шляхом передачі йому боргу судом не може бути прийнята до уваги, оскільки така не підтверджена відповідними документами, а також подана заявником після прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. З аналогічних підстав не прийнято до уваги акт звірки взаєморозрахунків складений сторонами - 26.12.2012 року.
Таким чином, господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність прийняття державним виконавцем Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції - 16.07.2012 року постанови про стягнення з боржника виконавчого збору за ВП №31478510 та додержання вимог чинного законодавства при здійсненні оскаржуваних дій.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування ухвали місцевого суду є безпідставними.
Ухвала місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 103, 105, 106 ГПК України, суд,
постановив:
Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.12.2012 року по справі №5008/35/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Хабіб М.І.
скопійовано
-
скопійовано
-
