ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 р.

Справа № 2а/0470/15256/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

cудді: Юхно І.В.

при секретарі Василенко Н.П.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Волошина С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа Єремеєва Олена Олександрівна Старший державний виконавець Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови від 13.01.2012р. про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору у сумі 6181,21грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _3 звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа Єремеєва Олена Олександрівна cтарший державний виконавець Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови від 13.01.2012р. про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору у сумі 6181,21грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач та його представник в судовому засіданні посилається на те, що виконавчий лист №2-464/2010 виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 12.12.2011р., виконавче провадження на його виконання було відкрито 05.01.2012р., при цьому в постанові про стягнення виконавчого збору вказано, що строк на добровільне виконання було встановлено до 28.09.2011р., тобто до винесення виконавчого документу, що взагалі унеможливило добровільне виконання. Крім того постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2012р. не була отримана позивачем, в зв'язку з чим була відсутня можливість для самостійного виконання рішення суду у встановлений строк. Позивач стверджує, що взагалі не знав про виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом та про порушення своїх прав дізнався 13.12.2012р. під час ознайомлення його представника з матеріалами виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-464/2010 виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 12.12.2011р., а тому строк на звернення до суду вважає не пропущеним. В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Свої доводи представник відповідача виклав у письмових запереченнях, які були приєднані судом до матеріалів справи. Зокрема, представник відповідача зазначив до відділу 04.01.2012 року надійшла заява стягувача разом з виконавчим документом про відкриття виконавчого провадження. Згідно із контрольним журналом заява разом з виконавчим документом 05.01.12 року була передана старшому державному виконавцю Єремєєвій О.О. для виконання. Відповідно до заяви стягувача, керуючись ст.ст. 18, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 05.01.2012 року старшим державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника з метою реального виконання рішення. В той же день постанова була направлена сторонам по виконавчому провадженню за вих. № 66381/7 та до установ організацій для накладення арешту. Боржнику відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження був наданий строк для самостійного виконанню рішення до 12.01.2012 року. Рішення боржником в строки вказані у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2012 року самостійно виконано не було. Тому старшим держав виконавцем розпочато примусове виконання рішення. Відповідно до ст. 28 Закону Україну «Про виконавче провадження» 13.01.12 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 6181,21 грн. Додатково зазначено, що всі процесуальні документи, які виносив державний виконавець були направлені на адресу позивача зазначену у виконавчому документі простою або рекомендованою відправкою відповідно до вимог ст.31 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджується матеріалами виконавчого провадження та журналами реєстрації вихідної кореспонденції. Проте на адресу Ленінського відділу ДВС повертались конверти із приміткою ТОВ «Укркур'єр» - «за даною адресою не проживає» чи «відмовився від отримання кореспонденції», таким чином представник відповідача зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про дане виконавче провадження, а тому просив позов залишити без розгляду через пропуск строку на оскарженні.. Окремо представник відповідача зазначив, що 17.01.2012р. винесена постанова про виправлення помилки в постанові від 13.01.2012р. про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору у сумі 6181,21грн та відповідно направлена на адресу позивача. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч.2 ст.128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Сторони не заперечували проти розгляду справи без участі третьої особи. Тому, суд вважає за необхідне розглянути справу за даної явки сторін.

Строк звернення до адміністративного суду з урахуванням викладених обставин та наданням на їх підтвердження відповідних доказів, що містяться в матеріалах справи, суд вважає таким що не є пропущеним.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

04.01.2012 року до Ленінського відділу ДВС МУЮ надійшла заява стягувача разом з виконавчим документом - виконавчий лист №2-464/2010 виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 12.12.2011р., про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

05.01.2012 року старшим державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника з метою реального виконання рішення. В даній постанові ОСОБА_3 встановлено строк для добровільного виконання до 12.01.2012р.

13.01.12 державним виконавцем року винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 6181,21 грн., через невиконання в добровільному порядку у встановлений строк. Зазначена постанова також була направлена позивачеві в той же день, про що свідчить т.1 2012р. журналу реєстрації вихідної кореспонденції, копія в матеріалах справи. Проте в даній постанові помилково було зазначено, що «Запропоновано боржнику виконати виконавчий лист виконавчий лист №2-464/2010 в строк до 28.09.2011р.»

24.01.2012 на адресу позивача направлено виклик по виконавчому провадженню В7 №493 щодо сплати боргу, в якому зазначається граничний строк для добровільної сплати боргу - 30.01.20212 року. Тобто, строк продовжено до 30.01.2012 року. В поштовому повідомленні зроблено 25.01.2012 року позначку «адресат за зазначеною адресою не проживає». Після чого, 25.01.2012 року, страшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Єремєєвою О.О. було здійснено вихід за адресою позивача, про що складено акт, в якому зафіксовано, що «двері квартири ніхто не відчинив, залишено виклик на 30.01.2012 року». На виклик ніхто не з'явився.

17.01.2013р. відповідачем було винесено постанову про виправлення помилки в постанові пр стягнення з боржника виконавчого збору від 13.01.2012 року в зазначенні дати про наданий боржнику самостійний строк для виконання рішення суду, а саме з 28.09.2011р. на 12.01.2012р.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною другої статті 17 цього Закону встановлено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує, зокрема, про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно із приписами статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2012 року буда надіслана на адресу позивача (боржника по виконавчому провадженню), за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 36/15 за вих. № 66381/7, що підтверджується реєстром № 40/1 TOB «УкрКур'єр» від 17.01.2012 року, але у повідомлені про вручення поштового відправлення від 19.01.2012р. стоїть позначка про те, що така особа за вказаною адресою не проживає. В судовому засіданні представник позивача вказав, що це дійсно вірна адреса.

При розгляді правомірності постанови про стягнення з боржника виконавчого збору суд також бере до уваги, що державним виконавцем також неодноразово надсилались виклики позивача до Ленінського відділу ДВС МУЮ, в яких на виконання вимог ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлювався більш пізніший строк для добровільного виконання виконавчого листа №2-464/2010 виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 12.12.2011р., а саме до 30.01.2012р.

Виклик державного виконавця В7№493 надсилався боржнику двічі, за адресою вказаною у виконавчому документі 24.01.2012 та 12.04.2012 року, що підтверджується реєстром TOB «УкрКур'єр» № 41/1, 27/1 від 24.01.2012 та 12.04.2012 року, але відповідно до повідомлення про поштове вручення від 24.01.2012 року боржник за даною адресою не проживає, а в повідомлені від 12.04.2012 року боржник відмовився від отримання кореспонденції, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того 25.01.2012р. старшим державним виконавцем здійснено вихід за адресою: Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 36/15, двері квартири ніхто не відчинив, про складено акт державного виконавця та залишено виклик боржнику на 30.01.2012 р. На виклик ніхто не з'явився.

17.01.2013 року винесена постанова про виправлення помилки в постанові про стягнення виконавчого збору від 13.01.2012 року та відповідно постанова про стягнення виконавчого збору, а за вих. № 916/7 направлена сторонам по виконавчому провадженню за адресою вказаною у виконавчому документі, що підтверджується Журналом реєстрації вихідної кореспонденції, Справа 08-29 за 2013 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних дій, спрямованих на самостійне та добровільне виконання позивачем виконавчого листа №2-464/2010 виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 12.12.2011р. позивачем не здійснено. В судовому засіданні представник позивача повідомив , що 14.01.2013р. надав заяву до відповідача для надання можливості добровільно виконати рішення суду Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська від 08.07.2010р. по цивільній справі №2464/10 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 Ні до 30.01.2012 року, ні на дату розгляду справи 25.01.2013р. позивач жодних дій по добровільному погашенню заборгованості не вчинив, в судовому засіданні на запитання суду з цього приводу представник позивача відповів, що не мав змоги погасити заборгованість в добровільному порядку.

Натомість державний виконавець, згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Окрім того, суд звертає увагу, що виконання судового рішення відбувається на підставі виконавчого документу, в якому зазначено вірну адресу боржника. В судовому засіданні представник позивача підтверив знаходження позивача за вказаною в паспорті адресою, тому кореспонденція надсилалася вірно.

За таких обставин, державний виконавець зобов'язаний здійснювати усі необхідні виконавчі дії стосовно боржника, що визначений виконавчим документом.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що дії Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції є такими, що здійснювалися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Суд також звертає увагу, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.07.2010р. по цивільній справі №2464/10 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, в рамках якої видано виконавчий лист №2-464/від 12.12.2011р., набрало законної сили 27.01.2011р. Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Разом з тим, ні у встановлений Леннінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції строк в останньому на 30.01.2012 року, ні станом на 25.01.2013 позивачем не вчинено жодних дій спрямованих на добровільне виконання рішення суду. Обґрунтування позовних вимог про невірне зазначення дати в постанові від 13.01.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору суд не бере до уваги, оскільки помилка виправлена. Крім того посилання позивача, що він взагалі не знав про здійснення виконавчого провадження та що виконавчий лист №2-464/2010 від 12.12.2011 року знаходиться на виконанні також спростовується фактом належного повідомлення ОСОБА_3, встановленим в ухвалі Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.09.2012 року по справі № 401/8588/12, 6/401/9912

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 158-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірним та скасування рішення №1889 від 05.09.2012р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текс постанови складено 29.01.2013р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 29.01.2013 року Суддя

І.В. Юхно І.В. Юхно