ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа № 66/193-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

прокурора - Кабанець В.О., посв.№006810 від 28.09.2012 року

представників сторін:

позивача - не з'явився

ліквідатор - не з"явився

відповідача - Булавацький К.І., дов. №305-3 від 02.01.2012 року

третіх осіб: 1) не з"явився, 2) не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства, м. Харків, (вх. № 1945Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010 року по справі № 66/193-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ" ЛТД, м. Київ,

до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства, м. Харків,

про стягнення 23 513000,00 грн. та припинення порушення права

та за зустрічним позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ" ЛТД, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: 1) Приватне підприємство "Агенство патентних повірених "Веполь", м. Київ, 2) Міністерство освіти і науки, Державний департамент інтелектуальної власності, м. Київ,

за участю прокуратури Харківської області

про припинення дії та визнання недійсним патенту на промисловий зв'язок,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер АМІ"ЛТД звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства, відповідача, про визнання протиправними дій відповідача з незаконного використання майнових прав на промислові зразки та винаходи, припинення порушених майнових прав інтелектуальної власності та стягнення 23 513 000,00 грн. збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності, 2 000,00 грн. витрат понесених на проведення експертизи, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26 травня 2010 року позивач подав до господарського суду Харківської області заяву про уточнення позовної заяви, яка була прийнята господарським судом Харківської області до провадження, відповідно до якої позивач просив зобов'язати відповідача укласти з позивачем, як з власником патентів та особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності;

Відповідач - Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство подав зустрічний позов про припинення дії та визнання недійсним патенту №5200 "Пасажирська кабіна літака, переважно, АН-74ТК-300"від 11.06.2001 р. на промисловий зразок.

При цьому, серед відповідачів по вказаному позову було зазначено Міністерство освіти і науки, Державний департамент інтелектуальної власності, м. Київ, в подальшому в доповненні до зустрічного позову вказане Міністерство зазначено відповідачем як третя особа.

Господарським судом першої інстанції зазначене Міністерство освіти і науки, Державний департамент інтелектуальної власності було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

У судовому засіданні 23.01.2013 року представник позивача за зустрічним позовом вказував на те, що зазначену юридичну особу було помилково у зустрічній позовній заяві визначено одним з відповідачів та що насправді вона є третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2010 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Суярко Т.Д., суддя Погорєлова О.В.) Позов задоволено частково.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача укласти з позивачем ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності відмовлено. Визнано протиправними дії відповідача з незаконного використання майнових прав на промислові зразки за патентами України №№ 5187, 5200, 6654, 6786, 6787, 6905, 19839, 19840 і на винаходи за патентами України №№ 32655, 41492, 41493, 52842, 41494 та 53803. Зобов'язано припинити порушення майнових прав на промислові зразки за патентами України №№ 5187, 5200, 6654, 6786, 6787, 6905, 19839, 19840 і на винаходи за патентами України №№ 32655, 41492, 41493, 52842, 41494 та 53803. Стягнуто з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора виробничого підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ" ЛТД збитки за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності в розмірі 23 513000,00 грн., витрати, понесені на проведення експертизи в розмірі 2 000,00 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з зазначеним рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010 р. в частині задоволення первісного позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд не взяв до уваги той факт, що на момент подання позову більшість із вказаних позивачем патентів втратили чинність.

Також вказує на те, що господарський суд не звернув уваги на факт встановлення на літаку іншого типу інтер'єру кабіни літака, що підкріплювалося наданими до матеріалів справи фотознімками кабіни, конструкторською документацією, а також ту обставину, що відповідачем за первісним позовом був реалізований інший літак АН-74 ТК-300 з серійним номером 1908. При цьому, як вказує відповідач за первісним позовом, літак з серійним номером 2002 до теперішнього часу знаходиться у збиральному цеху підприємства відповідача .

Крім того, звертає увагу на те, що всі дослідження, розрахунки і висновки місцевого господарського суду здійснені стосовно одного патенту на промисловий зразок №5200, який припинив свою дію 11.06.2006 року, тоді як суд не зазначив у рішенні, як саме пов'язані інші 13 патентів із розрахунками, зазначеними у висновку місцевого господарського суду про стягнення збитків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2010 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Істоміна О.А.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 26.07.2011 року.

Ухвалою голови Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2010 року для розгляду справи було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Білоконь Н.Д. у зв"язку із щорічною відпусткою судді Афанасьєва В.В. та судді Істоміної О.А., а також зайнятістю судді Погребняка В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 09.09.2010 року у зв"язку із задоволенням клопотання прокурора про відкладення розгляду справи та необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

Ухвалою заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року для розгляду справи було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Білоконь Н.Д., суддя Ільїн О.В. у зв"язку із знаходженням судді Терещенко О.І. у відпустці.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року було задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про призначення судової експертизи (експертизи об'єктів інтелектуальної власності) та призначено по справі судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності; зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Листами Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року та від 20.12.2010 року у сторін витребовувались додаткові матеріали, які просили надати судові експерти для проведення експертизи.

04.07.2011 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок №56/10 від 16.06.2011 року комплексної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності по господарській справі №66/193-10, проведений Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Розпорядженням керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року було призначено повторний розподіл справи 66/193-10, за результатами якого суддею доповідачем по даній справі було визначено суддю Терещенко О.І.

13.07.2011 року матеріали справи в порядку статті 109 ГПК України було направлено до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги відповідача за первісним позовом на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2011 року у справі №66/193-10 в частині оскарження призначення судової експертизи касаційне провадження з перегляду ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 зі справи № 66/193-10 припинено; в частині зупинення провадження зі справи № 66/193-10 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 із зазначеної справи залишено без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

19.09.2011 року Вищим господарським судом України було повернуто господарському суду Харківської області матеріали справи №66/193-10.

28.09.2011 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №66/193-10.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року для розгляду справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є. у зв"язку із знаходженням головуючого судді Сіверіна В.І. на лікарняному.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду на 20.10.2011 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 року за клопотанням представника відповідача за зустрічним позовом було продовжено строк розгляду справи не більше як на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 26.10.2011 року через неявку в судове засідання прокурора.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є. у зв'язку із знаходженням головуючого судді Ільїна О.В. на лікарняному.

У судовому засіданні 26.10.2011 року було оголошено перерву до 01.11.2011 року у зв"язку із необхідністю надання відповідачем необхідних матеріалів для проведення судової експертизи.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є. у зв"язку із знаходженням головуючого судді Черленяка М.І. у відпустці.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року було задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про призначення додаткової експертизи та призначено у справі додаткову судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності; зупинено провадження у справі на час проведення додаткової судової експертизи.

Листами Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року у сторін витребовувались матеріали, які просили надати судові експерти для проведення експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року провадження у справі було поновлено у зв"язку з поверненням з експертної установи матеріалів справи №66/193-10 на адресу Харківського апеляційного господарського суду через ненадходження оплати за проведення судової експертизи та призначено розгляд справи на 22.02.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року у справі №66/193-10 було задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про призначення додаткової експертизи та призначено у справі додаткову судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності; зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Листами Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 року у сторін витребовувались матеріали, які просили надати судові експерти для проведення експертизи.

30.07.2012 року від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок №30/12 від 19.07.2012 року комплексної додаткової експертизи у сфері інтелектуальної власності по справі №66/193-10 разом з матеріалами зазначеної справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 року у справі №66/193-10 провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 09.08.2012 року.

У судовому засіданні 09.08.2012 року було оголошено перерву до 13.08.2012 року для надання представникам сторін та прокурору копій висновку №30/12 від 19.07.2012 року комплексної додаткової експертизи у сфері інтелектуальної власності по справі №66/193-10 та можливості із ним ознайомитись.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року було задоволено клопотання позивача за первісним позовом та призначено у справі додаткову судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності; зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Також, іншою ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року клопотання позивача за первісним позовом про витребування додаткових доказів було задоволено та витребувано у відповідача за первісним позовом - Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства додаткові докази.

02.10.2012 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання судового експерта Науково-дослідному центру експертизи з питань інтелектуальної власності Охромєєва Ю.Г. з приводу надання додаткових матеріалів та продовження строків проведення додаткової комплексної судової експертизи.

Листом Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року в порядку пункту 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" було витребувано у Науково-дослідного центру експертизи з питань інтелектуальної власності матеріали справи №66/193-10 для вирішення в судовому засіданні зазначеного клопотання.

18.10.2012 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Науково-дослідного центру експертизи з питань інтелектуальної власності надійшли матеріали справи №66/193-10.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року провадження у справі було поновлено та призначено розгляд клопотання експерта на 31.10.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року у задоволенні зазначеного клопотання експерта відмовлено, зупинено провадження у справі на час проведення додаткової судової експертизи та повернуто матеріали справи №66/193-10 Науково-дослідному центру експертизи з питань інтелектуальної власності для проведення додаткової судової експертизи відповідно до ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року у справі №66/193-10.

27.11.2012 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №66/193-10 та лист Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, в якому зазначено, що оскільки станом на 15.11.2012 року оплата за проведення судової експертизи у господарській справі №66/193-10 не надійшла, матеріали справи повертаються до Харківського апеляційного господарського суду.

Листом Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року матеріали справи №66/193-10 було повернуто Науково-дослідному центру експертизи з питань інтелектуальної власності, з посиланням на пункт 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", в порядку статті 42 ГПК України для проведення додаткової судової експертизи та надання рахунків вартості судової експертизи у справі №66/193-10.

21.12.2012 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від директора Науково-дослідному центру експертизи з питань інтелектуальної власності Стародубова І.В. надійшли матеріали справи №66/193-10 із супровідним листом (вих. №621 від 13.12.2012 року), в якому зазначено, що у зв"язку із непогодженням строку проведення судової експертизи матеріали справи повертаються із пропозицією призначити експертизу іншим суб"єктам судово-експертної діяльності.

У період з 17.12.2012 року по 21.12.2012 року доповідач по справі суддя Терещенко О.І. знаходилась на лікарняному, а з 24.12.2012 року по 05.01.2013 року - у відпустці.

Розпорядженням в.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Терещенко О.І., суддя Пелипенко Н.М. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 року провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 23.01.2013 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В. у зв"язку із хворобою судді Камишевої Л.М. та відпусткою судді Пелипенко Н.М.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим в частині часткового задоволення первісних позовних вимог та відмови в задоволенні зустрічного позову, просить рішення господарського суду першої інстанції у вказаній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення з урахуванням додаткових письмових пояснень обгрунтовує тим, що в період з 2001 р. по 2009 р. відповідачем за первісним позовом було виготовлено чотири інтер'єри, захищені патентами, власником яких є ТОВ "ІнтерАМІ" ЛТД: один інтер'єр пасажирського літака Ан-74ТК-300 та три інтер'єри Ан-74ТК-300Д (VІР-версія).

Також зазначає, що твердження апелянта про те, що ним був реалізований інший літак АН-74ТК-300 з серійним номером 1908, є безпідставними, так як літак з серійним номером 2002 до теперішнього часу знаходиться у збиральному цеху підприємства.

Окрім цього, вказує на те, що літак Ан-74ТК-300 є серійним літаком, який має сертифікат типу Ан-74ТК-300 (в Україні - ТЛ 0025, в МАК - СТ208 від 09.09.02), та, в наслідок цього, має типову конструкцію, конструктивно-силову схему планера лайнера, вживані матеріали, ідентичні двигуни, у тому числі конструкцію фюзеляжу, розміри якого визначають розміри і форму елементів інтер'єру пасажирської кабіни (або салону) літака.

Тому, на думку позивача за первісним позовом, заводський номер жодним чином не заважає встановлювати абсолютно однакові інтер'єри на однотипні літаки. Власником же патентів на промислові зразки - пасажирську кабіну літака АН-74ТК-300, АН-74ТК-300 (версія УІР) та елементи інтер'єру пасажирської кабіни літака АН-74ТК-300 є ТОВ "ІнтерАМІ" ЛТД.

Відповідно до постанови господарського суду м. Києва від 07.08.2012 року у справі №15/412-б визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ" ЛТД, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ" ЛТД Гусар Івана Олексійовича (ліц. Серії АВ №600685 від 05.03.2012 року).

При цьому, у клопотанні, яке надійшло від ліквідатора Гусар Івана Олексійовича на адресу Харківського апеляційного господарського суду, він просив суд всю поштову кореспонденцію стосовно ТОВ "ІнтерАМІ" ЛТД надсилати на поштову адресу ліквідатора - арбітражного керуючого Гусар Івана Олексійовича: а/с 29, м. Київ-30,01030.

У судове засідання 23.01.2013 року ліквідатор Гусар Іван Олексійович не з"явився, на адресу Харківського апеляційного господарського суду повернулась надіслана йому копія ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у Інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному Інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

А тому, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України на господарський суд не покладено обов"язку з"ясування фактичної адреси сторін, ліквідатор юридичної особи позивача Гусар Іван Олексійович вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Прокурор у судовому засіданні 23.01.2013 року підтримав апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати в частині стягнення з відповідача збитків за неправомірне використання об'єктів інтелектуальної власності, витрат, понесених на проведення судової експертизи, витрат по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині припинення порушення майнових прав позивача і визнання протиправними дій відповідача з незаконного використання майнових прав на промислові зразки і винаходи за патентами України №№ 5187, 5200, 6654, 6786, 6787, 6905, 19839, 19840, 32655, 41492, 41493, 52842, 41494 та 53803.

Представники третіх осіб в судове засідання 23.01.2013 року також не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6115828802449 та №6115828802457 про вручення третім особам копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників зазначених учасників спору за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено припинення дії, яка порушує право та інші.

Згідно зі статтею 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, визначених статтею 420 Цивільного кодексу України належать, в тому числі винаходи, промислові зразки.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, промисловий зразок, згідно з частиною 1 статті 462 Цивільного кодексу України, засвідчується патентами.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, Державним Департаментом інтелектуальної власності видано Товариству з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ" ЛТД патенти на промислові зразки:

- № 5187 "Пасажирський блок керування", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 17.09.2001 року;

- №5200 "Пасажирська кабіна літака, переважно, АН - 74 ТК - 300", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки -11.06.2001 року;

- № 6654 "Попільниця транспортного засобу", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 15.11.2002 року;

- № 6786 "Гардероб салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 16.12.2002 року;

- № 6787 "Контейнер для сміття", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 16.12.2002 року;

- № 6905 "Міні-бар салону пасажирського літака", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 15.10.2003 року;

- № 19839 Пасажирська кабіна літака, переважно АН - 74 ТК - 300, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки - 25.12.2009 року;

- № 19840 Пасажирська кабіна літака, переважно АН - 74 ТК - 300 версія УІР, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки -25.12.2009 року;

та на винаходи:

- № 32655 "Спосіб виготовлення елементів салону літака з термопластичних матеріалів", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи -15.02.2001 року;

- № 41492 "Елемент конструкції багажної полиці літака, переважно АН - 74 ТК -300", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи -17.09.2001 року;

- № 41493 "Пристрій кріплення індивідуального пасажирського блока салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи - 17.09.2001 року;

- № 41494 "Замок фіксації панелі облицювання салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300", , зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи -17.09.2001 року;

- № 52842 "Багажна полиця літального апарата", , зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи - 15.01.2003 року;

- № 53803 "Пристрій відкривання кришки аварійного люка салону літака", зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на винаходи - 17.02.2003 року;

- № 41494 "Замок фіксації панелі облицювання салону літака, переважно АН-74ТК-300", зареєстрованого в Державному департаменті інтелектуальної власності - 17.09.2001 року.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 155 Господарського кодексу України та частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, винаходи та промислові зразки.

Згідно зі статтею 462 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на винахід, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, сукупність суттєвих ознак промислового зразка.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, та одержати відповідно до свого клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про певний патент, за умови сплати збору за подання цього клопотання.

Інформація про наявність у особи права інтелектуальної власності, посвідчена певним патентом, є загальнодоступною.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач за первісним позовом є власником об"єктів інтелектуальної власності на промислові зразки на підставі патентів: № 5187 - "Пасажирський блок керування", № 5200 - "Пасажирська кабіна літака, переважно, АН - 74 ТК - 300», № 6654 - "Попільниця транспортного засобу", № 6786 - "Гардероб салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300", № 6787 - "Контейнер для сміття", № 6905 - "Міні-бар салону пасажирського літака", № 19839 - Пасажирська кабіна літака, переважно АН - 74 ТК - 300», № 19840 - "Пасажирська кабіна літака, переважно АН - 74 ТК - 300 версія VІР", а також на винаходи на підставі патентів: № 32655 - "Спосіб виготовлення елементів салону літака з термопластичних матеріалів", № 41492 - "Елемент конструкції багажної полиці літака, переважно АН - 74 ТК -300", № 41493 - "Пристрій кріплення індивідуального пасажирського блока салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300", № 41494 - "Замок фіксації панелі облицювання салону літака, переважно АН - 74 ТК - 300", № 52842 - "Багажна полиця літального апарата", № 53803 - "Пристрій відкривання кришки аварійного люка салону літака", № 41494 - "Замок фіксації панелі облицювання салону літака, переважно АН-74ТК-300".

В абзацах четвертому і п'ятому частини другої статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" зазначено, що використанням винаходу визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Стаття 464 Цивільного кодексу України встановлює, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід є: 1) право на використання винаходу; 2) виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Стаття 35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлює способи захисту прав, зокрема, визначає, що захист прав на винахід здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. При цьому, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід; встановлення факту використання винаходу; встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та пунктом 2 статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" патент надає його власнику або особі, яка отримала ліцензію правовласника, виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом та забороняти таке використання іншим особам.

З урахуванням вимог статті 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", яка визначає дії, що не визнаються порушенням прав власника патенту, відповідачем не надано доказів повідомлення власника патентів про використання патентів та доказів виплати останньому відповідної компенсації, тобто, не наведено обставин, за наявності яких використання винаходів не є порушенням прав власника патентів.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та частини 5 статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" "власник патенту має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок (винахід) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з даними законами порушенням прав власника патенту.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та пунктом 2 статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" використанням промислового зразка (винаходу) визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка (винаходу), застосування такого виробу (продукту), пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та пункту 1 статті 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі", будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 (28) цих Законів, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав використання винаходів та промислових зразків, правовласником яких є позивач, в порядку, встановленому статтями 30, 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи на корисні моделі" так і будь-яких інших правових підстав такого використання.

Згідно зі статтею 418 ЦК України, право інтелектуальної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 431 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в т.ч. невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача з незаконного використання майнових прав на промислові зразки за патентами України №№ 5187, 5200, 6654, 6786, 6787, 6905, 19839, 19840 і на винаходи за патентами України №№ 32655, 41492, 41493, 52842, 41494, 53803 та щодо зобов'язання відповідача припинити порушення майнових прав на вказані промислові зразки та винаходи.

При цьому, вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною у постановах Вищого господарського суду України від 29.11.2011 року у справі №39/360 та від 07.12.2011 року у справі №39/352.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2009 року Харківським державним авіаційним Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничим підприємством (відповідач) було передано в експлуатацію до Лаоської Народно-Демократичної Республіки літак АН - 74 ТК - 300 VІР (заводський номер 365.470.989.82).

Літак Ан-74ТК-300 (серійний номер 2002) був переданий фірмі Космопроект (Москва, Російська Федерація) за контрактом SР/429103015 від 21.05.2005р., згідно з яким продавець - Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство продало покупцеві - некомерційному партнерству «Дирекція аерокосмічних актів та програм «Косомпроект» Літак Ан-74ТК-300 (серійний номер 2002) без узгодження з правовласником вищезазначених патентів - ТОВ "ІнтерАМІ" ЛТД.

Отже, судом першої інстанції було вірно взято до уваги висновок № 0110 "Про визначення розміру матеріальних збитків, завданих ТОВ "ІнтерАМІ" ЛТД - власнику патентів", проведений 12.04.2010 р. на замовлення позивача експертом-оцінювачем, патентознавцем Череповим Л.В., відповідно до якого відповідачу у зв'язку з незаконним використанням прав інтелектуальної власності на промислові зразки та винаходи було розраховано суму збитків, завданих позивачу в розмірі 23 513000,00 грн.

Відповідно до пункту 56 Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", які були чинні на час прийняття рішення господарським судом першої інстанції, судам необхідно враховувати особливості процесу доказування у справах про позадоговірне порушення патентних прав.

За патентно-правовою системою охорони захист прав інтелектуальної власності надається проти будь-якого несанкціонованого використання іншою особою об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема промислового зразка, корисної моделі, винаходу (крім передбачених законом випадків вільного використання чужих охоронюваних об'єктів) незалежно від того, чи був цей охоронюваний зразок, модель, винахід свідомо використаний іншою особою або ці об'єкти були створені іншою особою в результаті її власної творчої діяльності, але вже після публікації відомостей про видачу відповідного патенту про їх охорону. Тому будь-яке несанкціоноване використання прав інтелектуальної власності на зазначені об'єкти іншими особами є встановленим фактом позадоговірного порушення патентних прав, яке відповідно до закону не доводиться при розгляді справи.

Як було зазначено вище, 15.10.2009 року Харківським державним авіаційним Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничим підприємством (відповідач) було передано в експлуатацію до Лаоської Народно-Демократичної Республіки літак АН - 74 ТК - 300 VІР (заводський номер 365.470.989.82).

Літак Ан-74ТК-300 (серійний номер 2002) був переданий фірмі Космопроект (Москва, Російська Федерація) за контрактом SР/429103015 від 21.05.2005р., згідно з яким продавець - Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство продало покупцеві - некомерційному партнерству «Дирекція аерокосмічних актів та програм «Косомпроект» Літак Ан-74ТК-300 (серійний номер 2002) без узгодження з ТОВ "ІнтерАМІ" ЛТД, що підтверджує факт протиправної поведінки відповідача - Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства, у використанні об"єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника.

Збитки, завдані суб"єкту права інтелектуальної власності, тобто позивачу, визначені висновком №0110 "Про визначення розміру матеріальних збитків, завданих ТОВ "ІнтерАМІ" ЛТД, проведеним 12.04.2010 р. на замовлення позивача експертом-оцінювачем, патентознавцем Череповим Л.В..

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року, 01.11.2011 року, 22.02.2012 року та 13.08.2012 року відповідно до статей, 42, 79 ГПК України призначались експертиза об"єктів інтелектуальної власності та додаткові експертизи, у зв"язку з чим на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшли два висновки комплексної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності по господарській справі №66/193-10, проведені Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності (експерти Ю.Г. Охромєєв (керівник) А.Г. Атаманчук, , О.Б. Бутнік-Сіверський, ) №56/10 від 16.06.2011 року (том 6, а.с. 42-122) та №30/12 від 19.07.2012 року (том 12, а.с. 28-127).

Згідно із висновками комплексної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності та висновками додаткової експертизи експертами зазначено наступне.

У виробах "пасажирський блок керування", застосованих в інтер'єрі салону літаків АН-74ТК-300Д, виготовлених для експлуатуючої організації ДАП "Україна" (реєстраційний номер UR-YVА), Управління цивільної авіації Лівії (реєстраційний номер 5А-САА) та Уряду Лаосу (реєстраційний номер RDPL-34020) використано всю сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 5187 від 17.09.2001 р.

В оформленні інтер'єру салону літака АН-74ТК-300Д, виготовленого для Уряду Лаосу (реєстраційний номер RDPL-34020) не використано всю сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 19840 від 25.12.2009 р. Із-за відсутності необхідних відомостей в матеріалах справи наданих на дослідження неможливо встановити використання всієї сукупності суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 1984 від 25.12.2009 р. при виготовлені салону літаків для експлуатуючої організації ДАП "Україна" (реєстраційний номер UR-YVА) та Управління Цивільної авіації Лівії (реєстраційний номер 5А-САА).

По іншим питанням, які ставилися на вирішення експертів, відповіді не були отримані у зв"язку із недостатністю наданих для дослідження матеріалів.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21.08.2008 року №01-8/498 "Про атестованих судових експертів з питань, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, та науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України" додано Витяг з Реєстру атестованих судових експертів, який містить відомості щодо тих осіб, які внесені до Реєстру атестованих судових експертів та можуть проводити експертні дослідження у сфері інтелектуальної власності.

При цьому відомості щодо експертів, які здійснювали вказані вище висновки (Л.В. Черепов, Ю.Г. Охромєєв, А.Г. Атаманчук, О.Б. Бутнік-Сіверський ), внесені до Реєстру атестованих судових експертів, всі вони мають необхідну кваліфікацію судового експерта з інтелектуальної власності, а тому зазначені висновки приймаються в якості належного та допустимого доказу в порядку статей 43, 101 ГПК України.

Окрім того, у пункті 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено про те, що визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Колегія суддів вважає, що зазначені висновки №0110 від 12.04.2010 року, №56/10 від 16.06.2011 року та №30/12 від 19.07.2012 року складені кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" і підстав для висування сумнівів щодо об'єктивності та компетентності здійснених вказаними експертами висновків немає.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, висновками комплексних комісійних судових експертиз №56/10 від 16.06.2011 року та №30/12 від 19.07.2012 року підтверджено причинно-наслідковий зв"язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.

При цьому, апеляційним господарським судом при призначенні експертизи об"єктів інтелектуальної власності та додаткових експертиз на сторони, і зокрема, на відповідача (на якого покладено тягар доказування відсутності вини у спричиненні збитків і який вважається винним у їх спричиненні доки не доведе іншого) було покладено обов"язок надати додаткові матеріали, на необхідність надання яких вказували експерти при поданні неодноразових клопотань про надання додаткових матеріалів для експертизи.

Однак, відповідачем за первісним позовом не було виконано покладеного на нього апеляційним господарським судом обов"язку із надання додаткових документів, що унеможливило вирішення експертами всіх питань, що були поставлені ухвалами про призначення експертиз.

Слід зазначити, що відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

23.01.2013 року представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт того, що літак АН-74 ТК-300 з серійним номером 1908 був реалізований за межі держави України, у зв"язку з чим у відповідача була відсутня можливість надати витребувані апеляційним господарським судом документи, зокрема, зображення елементів інтер'єру пасажирської кабіни літака; технічна документація щодо кабіни літака АН-74 ТК-300 є конфіденційною.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і збитками, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

На думку колегії суддів, протиправна поведінка відповідача полягає у використанні ним промислових зразків та винаходів, які є об'єктом інтелектуальної власності позивача за первісним позовом за патентами № 5187 , № 5200 , № 6654 , № 6786 , № 6787, № 6905, № 19839 , № 19840, № 32655 , № 41492 , № 41493 , № 41494 , № 52842 , № 53803, № 41494, чим порушено норми законодавства, які було наведено вище.

Причинний зв"язок між протиправною поведінкою і збитками полягає у зазнанні позивачем негативних матеріальних наслідків у зв"язку із протиправною поведінкою відповідача.

Вина відповідача полягає у свідомому порушенні права інтелектуальної власності позивача. При цьому у даній категорії спорів, про що вже зазначалося вище, встановлена презумпція вини заподіювача шкоди, доки він не доведе протилежного, чого відповідачем здійснено не було.

Таким чином, відповідач за первісним позовом, використавши промислові зразки та винаходи, які є об'єктом інтелектуальної власності позивача за первісним позовом за патентами № 5187 , № 5200 , № 6654 , № 6786 , № 6787, № 6905, № 19839 , № 19840, № 32655 , № 41492 , № 41493 , № 41494 , № 52842 , № 53803, № 41494, спричинив йому збитки у розмірі 23 513 000,00 грн.

При цьому, відповідачем за первісним позовом не було доведено відсутності його вини у спричиненні збитків, у зв'язку з чим колегія суддів враховуючи висновок експерта-оцінювача, патентознавця Черепова Л.В. та висновки призначених апеляційним господарським судом комплексних експертиз, наданих експертами Ю.Г. Охромєєв, А.Г. Атаманчук, О.Б. Бутнік-Сіверським, погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що в зв'язку з незаконним використанням прав інтелектуальної власності на промислові зразки та винаходи відповідачем позивачеві було спричинено збитки в розмірі 23 513 000,00 грн.

Посилання апелянта на недійсність деяких патентів на думку колегії суддів є безпідставним, зважаючи на таке.

Відповідно до листа Державного підприємства "Український інститут промислової власності" №1913/07 від 20.07.2010 року дія патентів, на які вказує відповідач, припинилась з жовтня 2005 по травень 2007 роках, тоді як використання відповідачем промислових зразків та винаходів, які є об'єктами права інтелектуальної власності позивача відбулося ще у травні 2005 року за контрактом SР/429103015 від 21.05.2005 року, тобто до припинення дії патентів.

А звернення позивача до суду на момент, коли дія деяких патентів припинилась , не спростовує факту вчинення відповідачем правопорушення у вигляді порушення права інтелектуальної власності позивача в минулому.

Твердження апелянта про те, що ним був реалізований інший літак АН-74ТК-300 з серійним номером 1908, є безпідставними, оскільки не підтверджене відповідними доказами.

Окрім того, у пунктах 82, 83 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що особливістю процесу доказування у справах про порушення прав інтелектуальної власності на винахід є правова презумпція, встановлена у частині другій статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Згідно з цією нормою будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутності доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

- продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

- існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

В такому разі обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, стосовно якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

Отже, за цією нормою патентовласника звільнено від доказування факту виготовлення нового продукту іншою особою із застосуванням запатентованого процесу. Відповідно до частини п'ятої статті 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку. Тому тягар доказування протилежного покладається на іншу особу, яка виготовила цей продукт.

А тому, на думку колегії суддів, матеріалами справи підтверджується факт несанкціонованого використання відповідачем прав інтелектуальної власності позивача., при цьому відповідач, на якого покладено обов"язок доведення того, що він не порушував права інтелектуальної власності позивача, зазначеного факту належними та допустимими доказами не довів, у зв"язку з чим господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Також колегія суддів вважає законним та обгрунтованим і решту рішення місцевого господарського суду, яка, до того ж, учасниками процесу не оскаржувалась.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010 року у справі №66/193-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.01.2013 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.