-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Копія : Справа 2-189-09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2009 року
Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі :
• - головуючого судді Завгороднього Є.В.
• - секретаря Болокан Т.А.
• -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агропромсервіс» , ОКП «Кіровоградське обласне об»єднанє бюро технічної інвентаризації» , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні позивача , що не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору-Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, Кіровоградська міська рада про визнання незаконним рішення третейського суду , скасування запису про реєстрацію права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 20.09.2006 року
ВСТАНОВИВ :
Позивач просить визнати незаконним рішення третейського суду від 10.11.2006 року між приватним підприємством «Агропромсервіс» і громадянином ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2006року, скасувати запис про перереєстрацію права власності на предмет спору за ПП «Агропромсервіс», та визнати недійсним обумовлений договір купівлі-продажу. В обґрунтування зазначив , що оспорюваний правочин вчинено під час перебування майна під арештом , продавцем виступила особа , що не є власником предмета спору. В суді вимоги підтримав.
Представник «Агропромсервіс» заявлені позовні вимоги не визнав. В заперечення вказав, що ОСОБА_1 не може ставити під сумнів рішення суду так-як не є стороною третейської угоди, а договір купівлі-продажу вчинено з дотриманням вимог закону.
Представник ОКП «Кіровоградське обласне об»єднанє бюро технічної інвентаризації» щодо задоволення позовних вимог не заперечив. В наступні судові засідання не з»явився, був інформований, причини неявки не повідомив.
Представники третіх осіб не з»явились були інформовані від представника Кіровоградської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з перебуванням у відрядженні. Обумовлена причина не може бути визнана судом обгрунтованою , а тому суд визнав неявку представників третіх осіб неповажною .
Відповідачі ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 повідомлені про розгляд справи відповідно до вимог ч.9 ст.74 ЦПК України, в судове засідання не з»явились, причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі не надали . Суд визнав їх неявку неповажною і розглянув справу в порядку ст. 224 ЦПК України , визнавши за можливе за згодою позивача постановити заочне рішення суду.
З»ясовані наступні факти і відповідні їм правовідносини :
• 17.06.2004 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 . постановлено рішення про стягнення шкоди де була доведена наявність договірних відносин між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . щодо договору схову транспортного засобу у зв»язку з чим була доведена і діяльність ОСОБА_3 . пов»язана зі зберіганням транспортних засобів на автостоянці , що робилось правомірно , в тому числі і створювалось майно необхідне для роботи автостоянки. Саме з цих міркувань згаданим судовим рішенням громадянина ОСОБА_2 . було звільнено від цивільної відповідальності - через відсутність перерахованих обставин. Встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, обставини не досліджуються при розгляді інших справ (ч.3ст.61 ЦПК), а відтак є доведеним що майно необхідне для функціонування автостоянки належить ОСОБА_3 .(а.с.6)
• Крім того , правомірне створення майна автостоянки безпосередньо ОСОБА_3 повністю узгоджується з наданими в справу документальними доказами: укладеним з ним договором оренди земельної ділянки та дозволом на виконання будівельних робіт з будівництва автостоянки на розі АДРЕСА_1 . (а.с.203-210).
• ОСОБА_1 в підтвердження свого права власності на спірне арештоване майно надав ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 червня 2007 року, що набрала законної сили, про затвердження мирової угоди за умовами якої ОСОБА_3 , як боржник по вищезазначеному судовому рішенню в порядку його виконання , з метою погашення заборгованості по рішенню суду передав ОСОБА_1 у власність згідно акту прийому передачі (а.с.13) майно автостоянки, розташованої на розі АДРЕСА_1 . Таким чином позивач набув право власності на спірне майно на підставі ухвали про затвердження мирової угоди . Вказаний документ під сумнів не ставився, тому в порядку ст. 387 ЦК України , ОСОБА_1 обґрунтовано звернувся в суд з позовом про захист порушеного права.
• Представник ПП «Агропромсервіс» в спростування доводів позивача про належність майна автостоянки надав рішення третейського суду від 10.11.2006 року про наслідки розгляду третейського спору між приватним підприємством «Агропромсервіс» і громадянином ОСОБА_2 , за висновком якого визнано дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2006 року , автостоянки на перехресті АДРЕСА_1 .
• Помилкові заперечення представника ПП «Агропромсервіс» і висновки, що містяться в оспорюваному тексті рішення третейського суду про те , що за договором про спільну діяльність від 23.08.2002 року укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 . виникло право спільної власності на новостворене майно. Такий висновок суду ґрунтується на тому , що метою створення майна була спеціальна діяльність ОСОБА_3 по обслуговуванню автостоянки , відповідно і право на здійснення такої діяльності за Законом могло виникнути виключно у ОСОБА_3 , оскільки тільки він був орендарем земельної ділянки з чітко визначеним цільовим використанням, тільки на нього видано дозвіл на виконання будівельних робіт. Відтак інші особи, що могли брати участь у створенні спільної власності вправі вимагати не визнання права власності на нерухоме майно , а відшкодування своїх затрат на будівництво. З цих міркувань суд вважає що третейське вирішення спору було проведено без належного дослідження фактично існуючих правовідносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що потягнуло за собою помилкове застосування норм матеріального права.
• Крім того необхідно зазначити , що договірні правовідносини по договору про спільну діяльність від 23.08.2002 року укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виникли під час дії Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року і підлягали б врегулюванню за нормами матеріального права що діяли на момент виникнення цих правовідносин. Їх не було дотримано і враховано при розв»язанні третейського спору. Крім того, з тексту третейського рішення від 10.11.2006 року не вбачається що обговорювались питання про отримання згоди подружжя на укладення договору про спільну діяльність. Надане рішення третейського суду не відповідає вимогам ч.2 ст. 46 Закону України «Про третейські суди» так-як не містить нотаріально посвідченого підпису третейського судді , що ставить під сумнів всю правомірність процедури третейського розгляду спору.
• Договір купівлі-продажу від 20.09.2006 року між приватним підприємством «Агропромсервіс» і громадянином ОСОБА_2 про оплатну передачу майна автостоянки визнано судом недійсним з наступних міркувань :
• Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
• В порядку п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
• Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
• Виходячи з наведеного, суд вважає недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу від 20.09.2006 року так-як право продажу товару належить виключно власникові товару .(ст. 658 ЦК) , а при вчиненні цього правочину такої вимоги Закону не було дотримано, так-як ОСОБА_2 фактично на момент укладання оспорюваного правочину не був власником спірного майна і не мав повноважень на його укладення. Крім цього, майно перебувало під арештом , що доводиться актом опису і арешту майна від 17.08.2004 року в порядку виконання судового рішення за виконавчим листом № 2-2284-04. (а.с.8), тобто не виконана вимога і ст.659 ЦК України про обов»язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар, що продається. Наведені обставини відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є безумовними підставами визнання договору недійсним .
• Вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення третейського суду та скасування запису у реєстрі власників нерухомого майна задоволенню не підлягають з огляду на наступні обставини:
• Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі Законів України шляхом правозастосування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних правовідносинах. Відповідно до цього Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, є обов'язковими лише для сторін що приймають участь у спорі. Отже на ОСОБА_1 , який не є стороною по третейській угоді , а також на будь-яку юридичну чи фізичну особу , що не була стороною по цій третейській угоді не розповсюджуються і не є обов»язковими ті обставини , що досліджувались в оспорюваному позивачем третейському розгляді , а відтак ці обставини по відношенню до інших осіб не можуть створювати , змінювати і припиняти, чи іншим чином впливати на їх права і обов»язки.
• Виходячи з викладеного зазначене третейське рішення розцінюється судом як окрема форма правозастосування, яка не може бути використана як доказ в підтвердження чи спростування будь-яких обставин оскільки прийнята без дотримання матеріального і процесуального Закону. Оскільки розгляд третейських спорів має право на існування і законодавчо врегульований і разом з цим не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_1 , в цій частині його вимоги не можуть бути задоволені.
• Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування запису у реєстрі власників нерухомого майна , що вимагає позивач зобов»язати ОКП «Кіровоградське обласне об»єднаннє бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності на майно за ПП «Агропромсервіс» заявлені передчасно, тому що стаття 216 ЦПК України, визначає , що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.Таким чином, пред»явлення на виконання копії цього судового рішення буде правовою підставою для виключення з Реєстра про право власності на нерухоме майно данних про належність спірного майна за ПП «Агропромсервіс», і тільки можлива в майбутньому відмова , або бездіяльність державного реєстратора у вчиненні таких дій може стати підставою для звернення до суду з такою вимогою.
• Враховуючи що інших доказів про право власності на спірне майноу , крім рішення третейського суду, приватним підприємством «Агропромсервіс , не надано суд дійшов висновку що останні не змогли довести належність підприємству права власності на предмет спору і спростувати обґрунтовані вимоги позивача в цій частині.
• Зважаючи на перераховані вище обставини, керуючись ст.ст. 10-11,213-215,224 ЦПК України , суд –
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним , з моменту укладення, договір купівлі-продажу майна автостоянки розташованої на розі АДРЕСА_1 від 20.09.2006 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Агропромсервіс».
В решті заявлених позовних вимог- відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляцію протягом 10 днів та подачі в наступні 20 днів апеляційної скарги.
Відповідачі , що нез»явились , на заочне рішення суду протягом 10 днів мають право подати заяву про його перегляд.
Суддя : підпис Є.В.Завгородній
З оригіналом згідно.
Суддя Кіровського
районного суду
міста Кіровограда Є.В.Завгородній
скопійовано
-
скопійовано
-
