справа № 2505/1987/2012

провадження № 1/732/2/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2013 . Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Карпинської Н.М.,

при секретарі - Харитоновій Т.М.,

прокурорів - Червонюка В.М., Червонюк Ю.М.,

захисників-адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городня кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. В.Щимель, Щорського району, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого: АДРЕСА_1, раніше судимого: вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 20.06.2011 року за ч.1, ч. 3 ст. 204 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з дворічним іспитовим строком,-

у скоєні злочинів передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 289 КК України, -

ОСОБА _7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. В.Щимель, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітнього сина -ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,-

у скоєні злочинів передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України,-

ОСОБА _9, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, раніше судимого за вироком Щорського районного суду від 12.12.2006 року за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 71 КК України на строк 3 роки 3 місяці позбавлення волі. Звільненого умовно-достроково на 11 місяців згідно постанови Конотопського міського суду від 10.03.2009 року.

у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

1. В один із днів грудня 2010 року у нічний час підсудний ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою із іншою особою, з метою викрадення чужого майна на автомобілі ВАЗ-21063, прибули до господарства розташованого АДРЕСА_4, де, діючи спільно, з раніше обумовленим умислом, зірвавши навісний замок з дверей літньої кухні, проникли в середину, звідки викрали одноциліндровий двигун внутрішнього згорання (УД-1) вартістю 700 гривень, чим заподіяли майнову шкоду господарю ОСОБА_10

2. 27 грудня 2010 року близько 23-тьої години підсудний ОСОБА_5, з метою скоєння крадіжки на автомобілі «Москвич ІЖ-412», прибув до сараю розташованого АДРЕСА_5, де, зірвавши навісний замок, проник в середину та викрав звідти мотоблок «Зірка-105», вартістю 4800 гривень, чим заподіяв ОСОБА_8 майнову шкоду.

3. 07 березня 2011 року, близько 22-гої години 45 хвилин, підсудний ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою із підсудним ОСОБА_7., маючи умисел на викрадення чужого майна, на автомобілі ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, прибули до гаражу ОСОБА_11, розташованого по АДРЕСА_6, де, діючи спільно, з раніше обумовленим умислом, вони зламали навісний замок на воротах гаражу і таким чином проникли в середину, звідки викрали два колісні диски х13 Н2 ЕТ 29410 VN14", вартістю 160 гривень кожний, на суму 320 гривень, з покришкою «Росава БЦ 20», вартістю 365 гривень кожна, на суму 730 гривень, які належали ОСОБА_12 В результаті крадіжки потерпілому ОСОБА_12 була заподіяна майнова шкода на загальну суму 1050 гривень.

4. Того ж дня 07 березня 2011 року, з метою скоєння крадіжки, близько 23-тьої години підсудний ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою із підсудним ОСОБА_7,

пройшли до гаражу ОСОБА_13, розташованого у м. АДРЕСА_7, де, діючи спільно, з раніше обумовленим умислом, зірвали замок та проникли в середину гаражу, звідки викрали двигун з мотоблоку «Вітязь», вартістю 3750 гривень. В результаті крадіжки потерпілому ОСОБА_13 була заподіяна майнова шкода на суму 3750 гривень.

5. 31.03.2011 року в період часу із 03 години 00 хвилин по 05 годину 30 хвилин підсудний

ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою скоєння крадіжки, на автомобілі ВАЗ -21063, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 прибули до будинку АДРЕСА_8, де таємно зняли з автомобіля ОСОБА_14 марки «ВАЗ 2108»д.н.з. НОМЕР_2, який був розташований біля будинку, чотири покришки «Росава»вартістю 350 гривень кожна, на суму 1400 гривень, чотири колісні диски «5.5/13 4/98 ЕТ 10 ВК392»вартістю 345, 83 кожний, на суму 1383 гривень 32 копійки, шістнадцять болтів М12 х 1.25 під ключ 17, вартістю 10 гривень кожний на суму 160 гривень та чотири вентелі безкамерної шини, вартістю 4,17 гривень кожний на суму 16, 68 гривень, чим заподіяли ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 2960 гривень.

6. 06 квітня 2011 року у період часу з 22-гої години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин 07 квітня 2011 року ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 з метою скоєння крадіжки, на автомобілі ВАЗ-21063, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 прибули до будинку АДРЕСА_9, де помітили автомобіль «ВАЗ 21013»д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 10433 гривні 75 копійок, що належить ОСОБА_15 та ОСОБА_6 З метою заволодіння зазначеним автомобілем, діючи спільно, з раніше обумовленим умислом, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, шляхом підбору ключів відкрили дверцята автомобіля, проникли до салону та, завівши автомобіль ОСОБА_5 відігнав його разом із ОСОБА_7 до лісового масиву, розташованого біля АДРЕСА_10, де розкомплектували його, чим заподіяли потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 10433 гривні 75 копійок.

7. 19 квітня 2011 року у період часу з 23-тьої години 00 хвилин по 06 годину 30 хвилин 20 квітня 2011 року підсудний ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 на автомобілі ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 прибули до будинку АДРЕСА_11, де помітили автомобіль марки «ВАЗ 2101»д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 8554 грн 27 коп., що належить ОСОБА_16 З метою заволодіння зазначеним автомобілем, діючи спільно з раніше обумовленим умислом, ОСОБА_5 з ОСОБА_7 шляхом підбору ключів, відкрили дверцята автомобіля, проникли до салону, де, завівши автомобіль, ОСОБА_5 відігнав його разом із ОСОБА_7 далі від стоянки та розкомплектували, чим власнику була заподіяна майнова шкода на суму 8554 грн 27 копійок.

8. 01 травня 2011 року у період часу з 22-гої години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин 02 травня 2011 року ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5, та ОСОБА_9, з метою вчинення крадіжок двох мопедів, на автомобілі ВАЗ -2108 д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5, прибули до міста Городня згідно попередньої домовленості, ОСОБА_9 залишився в автомобілі, а ОСОБА_5, спільно із ОСОБА_7 прибули до під'їзду житлового будинку АДРЕСА_12 де помітили мопед ОСОБА_17 марки «Вайпер Актив», об'єм двигуна 49,6 куб см, вартістю 3010 гривень, який вдвох відкотили далі від місця стоянки, після чого, залишивши даний мопед пішли до будинку АДРЕСА_13, де також помітивши мопед ОСОБА_18 марки «Альфа»об'єм двигуна 49, 6 куб см, вартістю 4017 гривень 75 копійок, відкотили далі від місця стоянки. Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_5, повернулись до автомобіля, в якому чекав ОСОБА_9 і разом із ним прибули на місце, де залишили викрадені мопеди. З метою подальшого їх транспортування до м. Щорс ОСОБА_7 та ОСОБА_9, завівши мопеди, ОСОБА_7 на мопеді «Вайпер Актив», ОСОБА_9 -на мопеді «Альфа»поїхали до м. Щорс у супроводі автомобіля під керуванням ОСОБА_5, чим заподіяли потерпілим ОСОБА_17 та ОСОБА_18 майнову шкоду на вище вказані суми.

9. 14 червня 2011 року близько 23-тьої години ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7, маючи умисел на викрадення чужого майна, на автомобілі ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 прибули до господарства ОСОБА_10, розташованого АДРЕСА_14, де, діючи спільно, з раніше обумовленим умислом, зірвавши навісний замок з дверей літньої кухні, проникли в середину, звідки викрали медогонку, вартістю 1206 гривень, з медом, вагою 10 кілограм, вартістю 56 гривень за один кілограм, на суму 560 гривень, чим заподіяли ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 1766 гривень.

10. 25 червня 2011 року в період з 22-гої години 00 хвилин по 08 годину 00 хвилин 26 червня 2011 року ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 на автомобілі ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, з метою скоєння крадіжки прибули до будинку АДРЕСА_15, де помітили причеп від легкового автомобіля д.н.з. НОМЕР_6 ОСОБА_19 вартістю 2450 гривень із кришкою-фургоном вартістю 1800 гривень. З метою викрадення даного причепу, діючи спільно, з раніше обумовленим умислом, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прикріпили його до свого автомобіля та перевезли до м. Щорс, Чернігівської області, чим потерпілому ОСОБА_19 була заподіяна майнова шкода на загальну суму 4250 гривень.

11. 19 листопада 2011 року, близько 23-тьої години ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7, маючи умисел на викрадення чужого майна на автомобілі ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, прибули до будинку ОСОБА_20, розташованого по вулиці АДРЕСА_16, де, діючи спільно, з раніше обумовленим умислом, ОСОБА_7 виставив в одному із віконних отворів раму після чого разом із ОСОБА_5 проник у середину будинку звідки вони викрали мисливську рушницю ІЖ-26 НОМЕР_7, вартістю 1500 гривень в чохлі вартістю 60 гривень та патронтаж, вартістю 79 гривень з мисливськими набоями у кількості 10 штук, 12 калібру марки MASTER», вартістю 3,75 грн кожний на суму 37 грн 50 коп. У результаті крадіжки ОСОБА_20 була заподіяна майнова шкода на загальну суму 1676 грн 50 коп.

12. 16 грудня 2011 року у період часу з 21-шої години по 09 годину 17 грудня 2011 року ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 з метою скоєння крадіжки на автомобілі ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 прибули до будинку 263 по проспекту Миру м. Чернігів, де помітили автомобіль ОСОБА_21 марки «ВАЗ 21150»д.н.з. НОМЕР_8 вартістю 42711 гривень 60 копійок, в якому перебували документи на ім'я ОСОБА_22 (посвідчення водія, страхове свідоцтво, залікова книжка та інше). З метою заволодіння зазначеним транспортним засобом ОСОБА_5, вибивши рукою скло в автомобілі проник до салону, де, завівши автомобіль, відігнав його разом із ОСОБА_7 до м. Щорс, чим ОСОБА_21 була заподіяна майнова шкода на суму 42711 гривень 60 копійок.

13. 01 січня 2012 року близько 01 години ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , маючи умисел на викрадення чужого майна, на автомобілі ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 прибули до господарства ОСОБА_23, розташованого по провулку АДРЕСА_17 де, діючи спільно з раніше обумовленим умислом, перелізли через паркан господарства та, зламавши монтировкою врізний замок на вхідних дверях, проникли до будинку. Там ОСОБА_7 та ОСОБА_5 із однієї із кімнат викрали мисливську рушницю ІЖ -27Е, НОМЕР_9, вартістю 3900 гривень, мисливські набої, 12 калібру у кількості 30 штук, марки MASTER», вартістю 3,75 грн кожний, на суму 112 гривень 50 копійок, дві баночки мисливського пороху «Сокол», вартістю 86 гривень кожна на суму 172 грн, шомпол для чищення зброї вартістю 120 гривень, гаманець вартістю 53, 20 грн з грошима у сумі 750 гривень.

14. 01 січня 2012 року близько 21-шої години ОСОБА_7 за попередньої змовою із ОСОБА_5, маючи умисел на викрадення чужого майна, на автомобілі ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 прибули до господарства ОСОБА_24, розташованого по вулиці АДРЕСА_18, де, діючи спільно, з раніше обумовленим умислом, проникли до будинку, звідки викрали шафу для зброї, вартістю 868 грн 80 коп., чим заподіяли ОСОБА_24 майнову шкоду.

15. 17 березня 2012 року близько 19-тої години ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_5, маючи умисел на викрадення чужого майна, на автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5 прибули до господарства ОСОБА_25, розташованого по АДРЕСА_19, де, діючи спільно з раніше обумовленим умислом, ОСОБА_7 залишився у дворі господарства, а ОСОБА_5 проник у середину будинку та викрав із нього мисливську рушницю ІЖ12, НОМЕР_10, вартістю 2000 гривень, пневматичну рушницю «Hatsan»з оптичним прицілом o", приклад до мисливського карабіну, вартістю 1111 грн 68 коп., футляр для нарізної зброї з оптичним прицілом », вартістю 384 грн, чохол до мисливської рушниці, вартістю 77 гривень, шафу для зброї, вартістю 777 грн 60 коп., мисливські набої в кількості 125 штук 12 калібру, виробництва «ТАХО», вартістю 4грн 50 коп кожний на суму 562 грн 50 коп. та 125 штук 12 калібру виробництва Bellor»вартістю 6 гривень кожний, на суму 750 гривень, шріт 0 діаметру, вагою 200 грам, вартістю 7 гривень, шріт 4 діаметру, вагою 200 грам ,вартістю 7 гривень, шріт 05 діаметру вагою 200 грам вартістю 07 гривень, капсуль, жевело в кількості 300 штук вартістю 0,50 грн кожний, на суму 150 гривень, капсуль цетробій у кількості 100 штук вартістю 0, 25 гривень на суму 25 гривень, 2 барклаї 12 калібру, вартістю 34 гривні кожний на суму 68 грн , дві закрутки для мисливських набоїв вартістю 40 гривень кожна, на суму 80 гривень, дві баночки з мисливським порохом «Сокол», вартістю 86 гривень кожна, на суму 172 гривні, в результаті скоєння крадіжки ОСОБА_25 була заподіяна майнова шкода на загальну суму 6178 грн 78 коп.

16. Станом на 16 березня 2012 року підсудний ОСОБА_5 в своєму господарстві в АДРЕСА_20 зберігав без передбаченого законом дозволу предмет схожий на гвинтівку, який згідно висновку експерта є вогнепальною зброєю - однозарядною гвинтівкою, виготовленою шляхом переробки саморобним способом 4,5 мм пневматичної гвинтівки ІЖ-22, придатною для проведення пострілів.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 частково визнав свою вину у вчиненні злочинів за пред'явленим обвинуваченням. Не визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, вказавши що вилучену у нього зброю зберігав, але не виготовляв і не перероблював. Не погодився із переліком викраденого майна із господарства ОСОБА_23, заперечив свою причетність до крадіжки із господарства потерпілого: золотих речей, срібних монет і гаманця з грошима. Дав показання по епізоду крадіжки мопедів із м. Городня, у подальшому скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України та відмовився давати показання.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 винним себе в пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України не визнав повністю. Частково визнав себе винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України щодо майна потерпілого ОСОБА_23 та ОСОБА_25 Заперечив свою причетність до крадіжки золотих речей, срібних монет і гаманця з грошима із господарства ОСОБА_23 Вказав, що підсудний ОСОБА_5 на досудовому слідстві умисно його оговорив з підстав особистої помсти, оскільки ОСОБА_7 був затриманий працівниками міліції першим, через що інший підсудний вважає, що саме той повідомив в міліції про злочини. А оскільки спільно вчиняли крадіжку із господарств ОСОБА_25 і ОСОБА_23, підсудний ОСОБА_5 умисно вказує на причетність ОСОБА_7 до всіх злочинів, за якими особисто йому пред'явлене обвинувачення. В подальшому сторона захисту обґрунтовувала умисел ОСОБА_5 приховати дійсного співучасника.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 частково визнав себе винним у вчиненні злочину за пред'явленим обвинуваченням. Вказав, що коли підсудні ОСОБА_7 і ОСОБА_5 викрадали мопеди в м. Городня, він сидів в машині, безпосередньо мопеди не викрадав, а на прохання двох інших підсудних, допоміг перегнати один із мопедів до м. Щорс. У подальшому скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України та відмовився давати показання, просив оголосити ті показання, які давав під час досудового слідства, вказавши, що їх підтримує.

Оцінивши доводи підсудних щодо невизнання частини пред'явленого їм обвинувачення, суд таку їх позицію вважає як захисну, спрямовану на пом'якшення власної відповідальності.

Дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, тобто фактичні дані, які містяться в оголошених показаннях підсудних, дані, відображені у протоколах слідчих дій, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд приходить до наступного висновку.

Визнаючи доведеною винність підсудного ОСОБА_5 у вчиненні злочину за першим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 вказав, що в грудні 2010 року він повернувся на дачу, розташовану в АДРЕСА_4, де виявив, що в літній кухні зламаний замок. Зайшовши у приміщення, він побачив, що викрадений одноциліндровий двигун. По слідах, які залишились на снігу, він встановив, що злочинців було двоє, звернувся в міліцію.

З оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_5 , даних ним під час досудового слідства (а.с. 215-217 ТОМ 1) встановлена його причетність до крадіжки особистого майна, вчиненої групою осіб за попередньою змовою, з господарства, розташованого по АДРЕСА_4 шляхом проникнення до вказаного господарства зі сторони, що не була огороджена забором у приміщення літньої кухні, з наступним перевезенням викраденого двигуна до господарства по АДРЕСА_21

Вказані показання узгоджуються із даними протоколу обшуку від 22.03.2012 року (а.с. 126 том.1), у відповідності до якого 22 березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_22, що являється місцем проживання ОСОБА_26, виявлено двигун УД-1. Згідно з актом товарознавчої експертизи (а.с. 55 том.2) встановлено, що залишкова вартість одноциліндрового двигуна внутрішнього згорання (УД-1) станом цін на момент скоєння злочину (грудень 2010 року) складає 700 гривень. Речовий доказ -двигун УД-1 переданий під зберігальну розписку власнику (а.с. 59, том 2).

Не відмовився від своїх показань ОСОБА_5 і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку, обставини, викладені в обвинуваченні не оспорює, вину визнає.

Суд оцінив пред'явлене обвинувачення за цим епізодом іншому підсудному ОСОБА_7, який під час досудового і судового слідства вину не визнав, оспорює обставини, викладені в обвинуваченні. Виходячи з вимог ст. 275 КПК України (1960 року) щодо меж судового розгляду, суд приходить до висновку, що обвинувачення щодо часу діяння «в один із днів грудня 2010 року», яке було пред'явлено по вказаному епізоду ОСОБА_7 та в подальшому сформовано в затвердженому прокурором обвинувальному висновку, при невизнанні вини обвинуваченим, є неконкретним. Таким, що не відповідає вимогам ст. 132 КПК України (1960 року), що позбавляло підсудного ОСОБА_7 права захищатись від обвинувачення, надавши докази свого «алібі». За давністю події потерпілий під час судового слідства не вказав на час зникнення з його господарства двигуна УД-1, підсудний ОСОБА_5 відмовився давати показання, в тому числі і щодо часу вказаного діяння, можливості досудового слідства в цій частині є вичерпаними. У порядку, передбаченому ст. 277 КПК України (1960 року) неконкретне обвинувачення під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурором не змінювалось, що перешкоджає суду постановити рішення у справі за обвинуваченням, яке перешкоджало ОСОБА_7 захищатись. А тому епізод таємного викрадення двигуна УД-1 з господарства ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб, підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_7, оскільки неконкретне обвинувачення, яке обмежувало його в праві на захист, не може бути покладено в основу обвинувального вироку. Суд приймає до уваги, що виключення із обвинувачення цього епізоду не змінює визначену органами досудового слідства загальну кваліфікацію дій ОСОБА_7

Визнаючи доведеною винність підсудного ОСОБА_5 у вчиненні злочину за другим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази

З оголошених у судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_8 (а.с.13, том 2 ) та свідка ОСОБА_27 ( а.с. 14 том.2) встановлено, що 27.12.2010 року подружжя ОСОБА_27 виявили викрадення з їх гаражу, розташованого у АДРЕСА_14 мотоблоку «Зірка-105», при цьому був зірваний навісний замок, яким зачинялись двері гаражу.

Згідно з даними протоколу огляду місця події від 27.12.2010 року (а.с. 5-8 том 2) за місцем знаходження гаражу ОСОБА_8 підтверджено спосіб проникнення до приміщення шляхом зриву замка, який на час огляду знаходиться на землі на відстані 0,5 метрів від самої будівлі.

З оголошених показань ОСОБА_5, які він дав під час досудового слідства (а.с. 215-217, том 1) встановлено, що вказаний мотоблок із згаданого господарства був викрадений особисто ОСОБА_5, який 27.12.2010 року прибув в с. Гвоздиківка на власному автомобілі, зірвав навісний замок із дверей. Підкотив мотоблок до свого автомобіля, який стояв недалеко від господарства біля магазину, завантажив до багажнику, привіз до місця свого проживання, а потім перевіз до господарства своєї бабусі в с. АДРЕСА_23

Вказані показання узгоджуються із даними протоколу обшуку від 22.03.2012 року (а.с. 123 том.1), у відповідності до якого 22 березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_23, що являється місцем проживання ОСОБА_28, виявлено мотоблок «Зірка 105».

Речовий доказ -мотоблок «Зірка 105»(а.с. 23 том.2) переданий під зберігальну розписку ОСОБА_8

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у вчиненні злочину за третім епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

З оголошених у судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_12 (а.с.73 том.2) та свідка ОСОБА_11 (а.с. 74 том.2) встановлено, що 08.03.2012 року вони виявили на дверях гаражу, розташованого в АДРЕСА_6, зірваний замок , а з самого гаражу зникло два колеса, після чого звернулись в міліцію.

З оголошених показань ОСОБА_5, які він дав під час досудового слідства (а.с. 215-217, том 1) встановлено, що ввечері 07 березня 2011 року до нього додому заїхав ОСОБА_7 на автомобілі, що перебував у його користуванні, запропонував вчинити крадіжку із гаражів, розташованих АДРЕСА_6, на що ОСОБА_5 погодився. Прибувши на місце злочину, вони навмання обрали гараж, відкрили його шляхом зриву замка, звідки ОСОБА_7 викотив два колеса. Викрадене перевезли автомобілем, на якому прибули на місце злочину до місця проживання ОСОБА_5, а пізніше ОСОБА_5 перевіз викрадене до своєї бабусі ОСОБА_28 в АДРЕСА_23

Вказані показання узгоджуються із даними протоколу обшуку від 22.03.2012 року (а.с. 123 том.1), у відповідності до якого 22 березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_23, що являється місцем проживання ОСОБА_28, виявлено два колеса до легкового автомобіля.

Свої показання ОСОБА_5 підтвердив на досудовому слідстві у присутності захисника 21.04.2012 року (а.с. 200-201 том.1) під час очної ставки із ОСОБА_7 З вказаних показань встановлена попередня домовленість та спільність дій ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Згідно акту товарознавчого дослідження від 07.05.2012 року (а.с. 69 том2) з урахуванням зносу вартість диску до автомобільного колеса становить 90 гривень, гумова камера -30 гривень, покришка -370 гривень, тобто загальна вартість одного колеса становить -490 гривень, а двох колес -980 гривень.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за четвертим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 вказав, що 08 березня 2011 року зранку він виявив, що відчинений сусідній гараж ОСОБА_12, підійшовши до свого гаражу, він побачив, що замок відчинений , накинутий дужкою та знаходиться на своєму постійному місці. Зайшовши в середину приміщення побачив, що на підлозі лежить ручка від двигуна, а самого двигуна нема на місці. Викликав міліцію, співробітники потім повідомили, що злодії виявились розумні, працювали в рукавичках, а тому відбитків пальців зняти не вдалось. Коли затримали підсудних, про подію стало відомо по всьому району, оскільки їх «пригоди» тривалий час були предметом розмов місцевих жителів. Потерпілий зателефонував у міліцію і його запросили для впізнання знайденого двигуна. Двигун йому повернутий, матеріальних претензій до підсудних потерпілий не має.

Свідок ОСОБА_29 підтвердила в судому засіданні вказані потерпілим обставини. Посилаючись на вагу і розмір двигуна, вказує, що з гаражу його могли винести двоє.

Згідно із даними в протоколі огляду від 08.03.2011 року (а.с. 81 том 2) підтверджено спосіб, в який відбувалось проникнення до гаражу шляхом зриву навісного замка, який на час огляду перебуває на землі поряд із воротами у положенні «відкрито»

У відповідності до висновку № 22 від 28.05.2012 року (а.с. 129-132 том 2) слід низу підошви взуття розміром 315х114 мм на ілюстрації № 7 ілюстрованої таблиці до протоколу огляду місця події від 08.03.2011 року по факту крадіжки двигуна з мотоблоку «Вітязь», з гаражу гр. ОСОБА_13 , розташованого в АДРЕСА_7 залишений взуттям такого ж типу і розміру, що і взуття на праву ногу, вилучене за місцем проживання ОСОБА_7

Оцінюючи показання ОСОБА_30 та ОСОБА_31 (тестя і тещі ОСОБА_7.), які в судовому засіданні вказали, що вилучене в їх будинку взуття належить ОСОБА_30 і ніколи не використовувалось ОСОБА_7 за призначенням, суд зважає на те, що така версія захисту зятя від обвинувачення з'явилась тільки на стадії судового слідства. Під час досудового слідства одразу після вилучення взуття у протоколі огляду, проведеного в квартирі АДРЕСА_24, за місцем останнього проживання ОСОБА_7 (а.с. 152 том 5) відображено, що при вилученні взуття присутній господар ОСОБА_30 вказав, що вилучене взуття належить ОСОБА_7 та засвідчив це своїм підписом у протоколі, який в подальшому не оспорив.

З оголошених показань ОСОБА_5, які він дав під час досудового слідства у присутності захисника (а.с. 215-217, том 1) встановлено, що ввечері 07 березня 2011 року до нього додому заїхав ОСОБА_7 на автомобілі, що перебував у його користуванні, запропонував вчинити крадіжку із гаражів, розташованих АДРЕСА_6, на що ОСОБА_5 погодився. Прибувши на місце злочину, вони навмання обрали гараж, відкрили його шляхом зриву замка, звідти вдвох із ОСОБА_7 винесли двигун до мотоблоку, поклали до багажнику автомобіля, на якому прибули на місце злочину, перевезли викрадене до місця проживання ОСОБА_5, а пізніше ОСОБА_5 перевіз викрадене до своєї бабусі ОСОБА_28 в АДРЕСА_23

Свої показання ОСОБА_5 підтвердив на досудовому слідстві у присутності захисника 21.04.2012 року (а.с. 200-201 том.1) під час очної ставки із ОСОБА_7 Не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

З вказаних показань встановлена попередня домовленість та спільність дій ОСОБА_7 і ОСОБА_5

Вказані показання узгоджуються із даними протоколу обшуку від 22.03.2012 року (а.с. 123 том.1), у відповідності до якого 22 березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_23, що являється місцем проживання ОСОБА_28, виявлено викрадений двигун. Речовий доказ -двигун із мотоблоку «Витязь»(а.с. 137 том 2) переданий під зберігальну розписку ОСОБА_13

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за п'ятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 вказав, що навесні 2011 року він залишив свій автомобіль ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_11, як завжди біля будинку АДРЕСА_25. Наступного ранку вийшов на вулицю і побачив, що його автомобіль лежить на асфальті без колес, перерізана проводка, вміло відключена сигналізація. До часу розгляду справи в суді збитки потерпілому не відшкодовані.

За даними протоколу огляду місця події від 31.03.2011 року ( а.с.16-17 том 3) встановлено, що, автомобіль марки «ВАЗ 2108»д.н.з. НОМЕР_11, розташований біля будинку АДРЕСА_25, стоїть на тротуарі на гальмівних барабанах, відсутні чотири колеса.

З оголошених показань ОСОБА_5, які він давав в якості підозрюваного 21.03.2012 року (а.с. 6-7, том 5), встановлено, що в кінці березня 2011 року у нічний час, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 на його машині приїхали до м. Чернігова, щоб скоїти крадіжку. У районі вул. Пухова в м. Чернігів близько магазину «Епіцентр», побачили автомобіль ВАЗ 2108, з нього зняли чотири колеса, перевезли до м. Щорс та продали невідомій особі за 1000 гривень. Гроші поділили на двох. Про викрадення колес попередньо домовились між собою.

З вказаних показань встановлена попередня домовленість та спільність дій ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Підсудний не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_32 (сестри дружини ОСОБА_7.), ОСОБА_31 (тещі ОСОБА_7.) , ОСОБА_30 (тестя ОСОБА_7.), ОСОБА_33 (батька ОСОБА_7.) про те, що 31 березня 2011 року з вечора і до ранку 01 квітня 2011 року підсудний ОСОБА_7 перебував у м.Щорс, оскільки саме в той день було призначено сватання ОСОБА_7 та його майбутньої дружини, суд враховує, що свідки зорієнтувались в досить давніх подіях тільки під час судового слідства. Достовірно знаючи про загрозу кримінальної відповідальності не повідомили про «алібі»зятя орган досудового слідства. Про вказані обставини під час попередніх допитів не повідомляв і сам ОСОБА_7 ОСОБА_31 поведінка підсудного і його родичів є сумнівною, непереконливими є їх показання що сімейна подія відбувалась саме в м. Щорс 31.03.2011 року.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за шостим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

З оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_15, ОСОБА_6 (а.с.24,2655-56 том № 6, а.с. 26 том № 6) встановлено, що автомобіль марки ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_3 потерпілі зберігали біля будинку за місцем свого проживання АДРЕСА_9. 06 квітня 2011 року ввечері автомобіль був залишений на вказаному місці його постійної стоянки, а вранці потерпілий ОСОБА_15 виявив, що автомобіль зник. Оформили звернення у міліцію. Через незначний проміжок часу співробітники зателефонували та повідомили, що автомобіль знайшли у Щорському районі в напіврозібраному стані. На місці виявлення автомобіля було встановлено, що він розкомплектований, відсутні основні його частини і деталі.

З оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_5, даних ним під час досудового слідства в якості обвинуваченого (а.с. 129 том. 6) встановлено, що навесні 2011 року попередньо домовившись із ОСОБА_7 , вони вдвох поїхали із м. Щорс до м. Городня вчинити крадіжку автомобільних колес. В м. Городня заїхали із сторони залізничного переїзду в напрямку центру міста. У центрі міста біля багатоповерхових будинків побачили кілька автомобілів, серед яких був автомобіль ВАЗ 21013 білого кольору. Автомобільними ключами, які привезли із собою, відчинили двері автомобіля та відкотили автомобіль до річки. За кермо цього автомобіля сів ОСОБА_5 , а ОСОБА_7 поїхав на своєму автомобілі, вдвох їхали в напрямку м. Чернігів. У с. Смичин повернули ліворуч і через села ОСОБА_34, Конотоп доїхали до с. Смяч, Щорського району. За селом Смяч зупинились біля лісу і почали розбирати викрадений автомобіль. Із автомобіля зняли задній міст, коробку передач, панель приладів, карбюратор, акумулятор, кардан. Викрадені автомобільні запчастини завантажили в автомобіль ОСОБА_7 і поїхали в напрямку м.Щорс. Задній міст та кардан зберігався біля сараю, панель приладів у сараї за місцем проживання ОСОБА_5 Коробку передач ОСОБА_5 поставив на свій автомобіль ВАЗ 32105, який у подальшому продав ОСОБА_35

З вказаних показань встановлена попередня домовленість та спільність дій ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Підсудний не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Як вбачається із даних протоколу огляду місця події від 07 квітня 2011 року (а.с. 3-4 том 6) біля будинку АДРЕСА_9 на ділянці, де, як вказують потерпілі, був залишений їх автомобіль ВАЗ 21013, маються числені уламки скла. Від місця стоянки автомобіля на південь мається маловидимий слід від протектора шин.

Даними відображеними у протоколі огляду місця події від 07 квітня 2011 року ( а.с. 5-14 том.6) підтверджуються показання ОСОБА_5 щодо відгону та розкомплектування вище згаданого автомобіля в районі села Смяч. Так, на лісовій галявині поблизу с. Смяч, Щорського району на відстані 5 метрів від ґрунтової дороги 07 квітня 2011 року виявлено автомобіль марки ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_3 білого кольору. На відстані 3 метри від першої колії ґрунтової дороги знаходиться пластмасовий предмет сірого кольору, одна із складових акумулятора виявленого автомобіля. На відстані 6,60 метрів від першої колії ґрунтової дороги знаходиться гумовий килим із багажника автомобіля. На відстані 6,40 м. від першої колії ґрунтової дороги знаходиться фрагмент циліндра. На відстані 4,5 метрів від автомобіля знаходиться металева складова частина двигуна. На відстані 1,05 метрів від автомобіля знаходиться 4 бовти, якими кріпились колеса, 2 болти з мосту автомобіля, 2 гвинти з редуктора. Сам автомобіль в напіврозібраному стані.

З протоколу огляду від 22.03.2012 року (а.с.47-54 том.6) встановлено, що за місцем останнього проживання ОСОБА_5 виявлено панель приладів з автомобіля ВАЗ 21013, панель коробки передач ВАЗ 21013, генератор з автомобіля ВАЗ 21013, трамблер з автомобіля ВАЗ 21013, задній міст, кардан, стартер з автомобіля ВАЗ 21013, що передані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_15 ( а.с.62 том 6).

У відповідності до висновку № 1089-1090/12-24 судової та товарознавчої експертизи (а.с.67-70 том 6), ринкова вартість автомобіля «ВАЗ 21013»д.н.з. НОМЕР_3, 1984 року випуску, станом цін на момент скоєння злочину складала 10433 грн 75 коп., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ОСОБА_15 внаслідок незаконного заволодіння і пошкодження автомобіля «ВАЗ 21013»д.н.з. НОМЕР_3 склала 7334 грн 93 коп.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за сьомим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Потерпілий ОСОБА_16 у судовому засіданні вказав, що машиною ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_4 користується разом із онуком ОСОБА_36, спільно витрачають кошти на утримання вказаного авто. Зникнення машини з місця її постійної стоянки біля будинку АДРЕСА_11, виявив ОСОБА_16 Власники-потерпілі: ОСОБА_36 та ОСОБА_16 повідомили про зникнення машини міліцію. Через деякий час співробітники розшуку їм зателефонували та повідомили, що знайшли авто в лісі Ялівщина в м. Чернігів. Коли потерпілі прибули до лісу, то виявили свій автомобіль без чотирьох колес, залишений на гальмівних колодках. З автомобіля був знятий акумулятор, амортизатори, магнітола, домкрат, компресор. Показання потерпілого ОСОБА_16 узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_36, даних ними в ході судового слідства, а також з даними, відображеними у протоколі огляду від 20.04.2011 року (а.с. 161 том 3), де зафіксовано, що автомобіль ВАЗ 2101 бежевого кольору днз НОМЕР_4 виявлено залишеним на ґрунті на металевих дисках без колес в лісі Ялівщина в місті Чернігів.

З оголошених показань ОСОБА_5, які він давав в якості підозрюваного 21.03.2012 року (а.с. 6-7, том 5) встановлено, що в кінці березня 2011 року в нічний час ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 перебували в районі вул. Мстиславська в м. Чернігів, де біля одного із будинків виявили автомобіль ВАЗ світлого кольору з якого вирішили за допомогою ключа зняти колеса. При цьому в абз 5 вище згаданих показань (а.с. 7 том 5), ОСОБА_5 вказував, що зазначену машину вони з ОСОБА_7 попередньо перегнали з місця її стоянки, де зняли колеса, які потім збули невідомому чоловіку.

З вказаних показань встановлена попередня домовленість та спільність дій ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Підсудний не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Згідно з висновком № 1453/12-24 судової- автотоварознавчої експертизи (а.с. 218-219 том 3) середня ринкова вартість автомобіля «ВАЗ 2101», державний реєстраційний № НОМЕР_4, 1976 року випуску станом цін на момент скоєння злочину 20.04.2011 року складала: 8554 грн 27 коп.

Суд враховує дані роздруківки вхідних і вихідних телефонних дзвінків наданих на виконання постанови апеляційного суду Чернігівської області № 353 від 24.05.2012 року (а.с. 69 том 5) за якими встановлено, що між номером НОМЕР_12, що належить ОСОБА_5 та номером НОМЕР_13, що належить ОСОБА_7 відбувалось з'єднання в час, що передував часу заволодіння автомобілем, розташованого по вул. Мстиславська і свідчить про узгодження підсудними за телефоном наступних їх злочинних дій. Те, що в цей час, як вказала свідок ОСОБА_32 (сестра дружини ОСОБА_7.), підсудний ОСОБА_7 від'їжджав в нічну аптеку за ліками для дружини, не є підтвердженням відсутності ОСОБА_7 на місці злочину, оскільки свідок з ним не перебувала і не може підтвердити його алібі.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9 у вчиненні злочину за восьмим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_37 вказала, що на початку травня 2011 року вранці виявила крадіжку свого мопеда «Альфа», який зберігала біля будинку в м. Городня. Одразу написала заяву в міліцію. ОСОБА_25 знайшли в жахливому стані, повернули потерпілій, на відновлення попереднього стану цього мопеду їй довелось витратити чимало коштів.

Показання потерпілої узгоджуються із оголошеними в судовому засіданнями показаннями свідка ОСОБА_38 (а.с. 140 том 6).

Із оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_5 , даних ним під час досудового слідства в якості обвинуваченого (а.с. 129, том 6) встановлено, що ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7, ОСОБА_9 приїхали на автомобілі під керуванням ОСОБА_5 у травні 2011 року в м. Городня, де біля міського стадіону залишили автомобіль ОСОБА_9, а вдвох: ОСОБА_5 і ОСОБА_7 пішли до двору будинків, звідки вже викрадали автомобіль. Біля першого під'їзду побачили мопед марки «Вайпер актив». Вдвох із ОСОБА_7 викотили цей мопед і покотили його в бік, де залишили свій автомобіль. Повернувшись до іншого двору біля багатоповерхівок у центрі міста вдвох ОСОБА_7 і ОСОБА_5 викрали другий мопед марки «Альфа»чорного кольору. ОСОБА_25 відкотили до автомобіля, в якому залишився ОСОБА_9 ОСОБА_9 сів за кермо мопеда марки «Альфа», ОСОБА_7 сів за кермо мопеда марки «Вайпер Актив». ОСОБА_5 був за кермом автомобіля, на якому приїхали на місце злочину. Втрьох вказаними транспортними засобами вони поїхали в м. Щорс. У подальшому мопед «Альфа»ОСОБА_5 продав незнайомому йому чоловіку, а мопед «Вайпер Актив» ОСОБА_7 продав ОСОБА_39

Ці показання узгоджуються із оголошеними показаннями ОСОБА_9, даними ним в якості обвинуваченого під час досудового слідства (а.с. 225 том 6).

В оголошених показаннях обидва і ОСОБА_5, і ОСОБА_9, вказують на те, що безпосереднім учасником вказаного злочину був ОСОБА_7 Не відмовились ОСОБА_5 від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 і ОСОБА_9 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Суд відхиляє як таке, що не підтверджено належними доказами, твердження ОСОБА_9 про те, що він не винний у крадіжці мопедів, оскільки сам їх безпосередньо не викрадав, а тільки перегнав один із мопедів із м. Городня.

Із вище згаданих оголошених показань ОСОБА_5 (а.с. 129, том 6) встановлено, що ОСОБА_9 було достовірно відомо, що мопеди крадені і що він запрошений перегнати крадений мопед. Попередня домовленість вчинити злочин та розподіл функцій і ролей кожного із учасників злочину підтверджена показаннями ОСОБА_5, який детально розповів у судовому засіданні про подію злочину за вказаним епізодом обвинувачення.

З вище вказаних досліджених показань встановлено спільність дій ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_39 у судовому засіданні підтвердив свої показання дані під час досудового слідства (а.с.92-93 том 6), у відповідності із вказаними показаннями саме ОСОБА_7 продав ОСОБА_39 мопед марки «Вайпер Актив»вишневого кольору, викрадений в м. Городня.

Пізніше свідок ОСОБА_39 продав цей мопед свідку ОСОБА_40, про що останній вказав під час його допиту в судовому засіданні, вказані показання підтверджуються протоколом виїмки від 22.03.2012 року (а.с.96-97 том 6). Речовий доказ -мопед марки «Вайпер-актив»переданий під зберігальну розписку ОСОБА_17 (а.с.101-102 том 6).

У відповідності до висновку експерта № 1091-1092/12-24 судової-автотоварознавчої експертизи від 26.04.2012 року (а.с.116-119 том 6) ринкова вартість мопеда марки Aktiv», 2008 року випуску, станом на момент скоєння злочину складає 3010 гривень.

У відповідності до протоколу виїмки від 04.04.2012 року ( а.с.146 том 6) викрадений мопед марки «Альфа», який продав ОСОБА_5, вилучений у покупця ОСОБА_41 та переданий під збергіальну розписку ОСОБА_37 ( а.с. 150 том 6). Згідно з висновком № 1450-1451/12-24 від 14.06.2012 року, середня ринкова вартість мопеда марки «АLPHA»моделі «ZS -50F", 2010 року станом на момент вчинення злочину складала 4017 грн 75 коп.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_31 (тещі ОСОБА_7.) , ОСОБА_30 (тестя ОСОБА_7.), ОСОБА_33 (батька ОСОБА_7.), ОСОБА_42 (подруги сестри ОСОБА_7.), які на підтвердження «алібі» ОСОБА_7 вказали в судовому засіданні на те, що 01 травня 2011 року вони всі разом саджали картоплю в с. В.Щимель, а з вечора до пізньої ночі святкували цю подію вузьким родинним колом за накритим столом і що ОСОБА_7 постійно до 24-тої години ночі був у колі їхнього зору, суд з урахуванням вище вказаних досліджених доказів, вважає такими, що спрямовані на допомогу винному ухилитись від відповідальності.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за дев'ятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 вказав, що в один із днів червня 2011 року він повернувся на дачу, розташовану в АДРЕСА_4, де виявив, що збитий прибій із замком. Зайшовши у приміщення, він побачив, що викрадена медогонка з медом близько 10 кілограм. По слідах, які залишились на прим'ятій траві він встановив, що злочинців було двоє, звернувся в міліцію.

З оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_5 (а.с. 215-217 ТОМ 1) встановлено, що крадіжку особистого майна з господарства, розташованого по АДРЕСА_4 запропонував вчинити ОСОБА_7 , який особисто знав господаря ОСОБА_10 На місце злочину ОСОБА_7 і ОСОБА_5 прибули на автомобілі, яким користувався ОСОБА_7 Зайшли до вказаного господарства зі сторони, що не була огороджена забором. Проникли до літньої кухні, звідки викрали медогонку. Удвох завантажили її в багажник автомобіля ОСОБА_7, перевезли у такий спосіб викрадене до місця проживання ОСОБА_5 Пізніше ОСОБА_5 перевіз викрадену медогонку до господарства матері ОСОБА_26 у АДРЕСА_22

Вказані показання узгоджуються із даними протоколу обшуку від 22.03.2012 року (а.с. 126 том.1), у відповідності до якого 22 березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_22 що являється місцем проживання ОСОБА_26, виявлено медогонку.

Свої показання ОСОБА_5 підтвердив на досудовому слідстві у присутності захисника 21.04.2012 року (а.с. 200-201 том.1) під час очної ставки із ОСОБА_7 Не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Те , що ОСОБА_10 є знайомим саме ОСОБА_7, а не ОСОБА_5 підтверджено потерпілим ОСОБА_10

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за десятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_19 вказав, що в кінці червня 2011 року він вранці виявив крадіжку причепа до автомобіля ДЕО СЕНС, який він залишив біля свого будинку в АДРЕСА_15. На місці події були помітні сліди як його котили. Він викликав міліцію, написав заяву і через рік йому повідомили, що причеп знайшли. Викрадачі збили із причепу реєстраційний номер, поновлення якого потребує значних затрат. Крім того, він, як підприємець, втратив дохід, оскільки у своїй повсякденній діяльності був позбавлений засобу для перевезення товарів.

З оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_5 , даних ним під час досудового слідства в якості обвинуваченого (а.с. 129 том 6) встановлено, що влітку 2011 року він разом із ОСОБА_7 знову прибули до м. Городня в нічний час на те ж місце, де попереднього разу викрадали автомобіль і мопеди. Побачили автомобіль зеленого кольору, а до нього був приєднаний причеп синього кольору , який був вкритий оцинкованим залізом. Вдвох із ОСОБА_7 викотили причеп із двору та підкотили його до автомобіля ОСОБА_7, яким прибули на місце злочину. Причепили причеп до автомобіля і поїхали в напрямку м. Чернігів. В с. Політрудня повернули ліворуч через поле та ліс і поїхали в напрямку с. Стара Рудня. Між цими селами зупинились, зняли із причепа номерний знак і викинули його. Далі поїхали в напрямку м. Щорс. Вдома ОСОБА_5 замінив номер причепу та зберігав його у дворі будинку за місцем проживання, а оцинковану кришку із причепу зберігав за місцем проживання своєї бабусі ОСОБА_28

Не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

За даними протоколу огляду місця події від 26.06.2011 року (а.с. 166-167 том 6) біля будинку АДРЕСА_15, де потерпілий залишив свій автомобіль SENS»з причепом до нього, встановлено, що на момент огляду автомобіль SENS»знаходиться без причепу, на відстані 1,8 м. від заднього бампера автомобіля маються сліди протектора шин викраденого причепу.

У відповідності із зберігальною розпискою (а.с. 181-181-А том.6) причеп та саморобна кришка до нього передані потерпілому. Середня ринкова вартість причепа «НОМЕР_14», 2007 року виготовлення, станом на момент скоєння злочину 2450 грн 00 копійок.

Суд критично ставиться до показань підсудного ОСОБА_7 та його батька ОСОБА_33 про те, що 25 червня 2011 року вони разом перебували в м. Одеса, купували на ринку товар, а тому підсудний не міг бути на місці злочину. Суд розцінює дані показання захисною версією підсудного. Викликає сумнів той факт, що вказані особи зорієнтувались в давніх подіях тільки під час судового слідства. Не маючи системи їздити за товаром кожного місяця 25 числа, або тільки раз на рік саме 25 червня, підсудний і його батько тільки під час судового слідства «згадали»про те, що в час, коли ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину, вони перебували далеко від місця злочину. Про ці обставини не заявляли ні на стадії обрання запобіжного заходу, ні після пред'явлення обвинувачення у вчиненні злочину. Належних доказів, крім тих, які суд визнав неприйнятними, про вище згадану поїздку ОСОБА_7 і ОСОБА_33 надано не було.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за одинадцятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_20 вказав, що у листопаді 2011 року він був на роботі у м. Києві, йому зателефонував сусід та повідомив, що в його будину в АДРЕСА_16 витягнута рама з вікна. Коли потерпілий прибув додому, то побачив, що, дійсно, витягнута рама із вікна. Зайшовши у будинок, побачив, що відкриті двері в сейфі і нема рушниці та патронтажу. Заявив у міліцію, речі йому повернули.

З оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_5, даних ним в якості обвинуваченого під час досудового слідства (а.с. 215-217 том 1), встановлено, що ОСОБА_5 попередньо дізнався про те, що ОСОБА_20 продає рушницю, підсудний повідомив про це ОСОБА_7 і в середині листопада 2011 року вночі вдвох поїхали до господарства ОСОБА_20 Перебуваючи біля будинку, ОСОБА_7 виставив вікно і по черзі підсудні ОСОБА_5 і ОСОБА_7 залізли в будинок . У спальній кімнаті виявили сейф, вдвох розігнули дверцята та забрали звідти рушницю та чохол. Вказану рушницю ОСОБА_5 залишив собі у користування, попередньо знищивши персональний номер на ній.

Свої показання ОСОБА_5 підтвердив на досудовому слідстві у присутності захисника 21.04.2012 року (а.с. 200-201 том.1) під час очної ставки із ОСОБА_7

З вказаних показань встановлена попередня домовленість та спільність дій ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Підсудний не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Згідно із даними протоколу огляду місця події (а.с.145-152 том 2) встановлено, що сейф, який знаходиться в будинку АДРЕСА_16, з якого викрадена мисливська рушниця, пошкоджений, відігнута ліва та права сторона даного сейфу. Посеред сейфу з передньої сторони відірване вушко прибою та відірвана частина внутрішнього замку.

Речові докази: мисливська рушниця -ІЖ 26 К, патронтаж до мисливських набоїв, чохол до рушниці, передані під зберігальну розписку ОСОБА_20 (а.с.203 том 2)

Суд критично ставиться до показань ОСОБА_31 (тещі ОСОБА_7.) , ОСОБА_30 (тестя ОСОБА_7.), ОСОБА_33 (батька ОСОБА_7.) та ОСОБА_43 (кума ОСОБА_7.), які на підтвердження «алібі» ОСОБА_7 вказали на те, що підсудний 19 листопада 2011 року перебував разом з ними із 19-тої до 2-3 години ночі, оскільки в цей час всі разом святкували народження сина ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_13 року. Суд розцінює дані показання близьких осіб ОСОБА_7 захисною версією підсудного. Суд враховує, що свідки зорієнтувались в досить давніх подіях тільки під час судового слідства. Достовірно знаючи про загрозу кримінальної відповідальності близької особи не повідомили орган досудового слідства. Про вказані обставини під час попередніх допитів не повідомляв і сам ОСОБА_7 ОСОБА_31 поведінка підсудного і його родичей є сумнівною, непереконливими є їх показання що сімейна подія відбувалась саме в м. Щорс 19.11.2011 року.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за дванадцятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_21 вказав, що він є власником автомобіля марки ВАЗ 21150, тимчасово передав вказаний автомобіль у користування своєму сину ОСОБА_22 ,який залишав його на ніч під будинком АДРЕСА_26. Одного із ранків, син виявив, що машини під під'їздом нема, викликав міліцію і подзвонив батьку. Коли на місце події приїхала міліція, то співробітники повідомили, що працювали професіонали, оскільки вміло відключили сигналізацію і змогли залишитись непомітними для сусідів.

З оголошених показань ОСОБА_5, які він давав в якості підозрюваного 21.03.2012 року (а.с. 6-7, том 5), встановлено, що 16.12.2011 року близько 20-тої години ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_26 побачили автомобіль ВАЗ. Разом вирішили його викрасти, а потім розібрати по запчастинам. Для цього ОСОБА_5 розбив в машині скло, після чого в отвір просунув руку, відчинив двері, сів в салон, завів викруткою автомобіль і разом із ОСОБА_7 відігнали автомобіль від місця вказаної стоянки.

Не відмовився підсудний від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Суд враховує, що в період, у який інкримінується вчинення вказаного злочину, АДРЕСА_26, з-під вікон якого був викрадений автомобіль потерпілого, була місцем постійного проживання підсудного ОСОБА_7 Про дані обставини засвідчила в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 (сестра дружини ОСОБА_7.). Під час розгляду справи в суді встановлено, що підсудний ОСОБА_5, погано орієнтується в м. Чернігів, а про місце стоянки автомобіля ОСОБА_21 було достовірно відомо ОСОБА_7

Згідно із протоколом огляду місця події від 17.12.2011 року (а.с. 194 том 4) встановлено , що біля будинку АДРЕСА_26 на асфальтованій ділянці, на яку як місце його стоянки вказує потерпілий, містяться хаотично розкидані уламки скла.

У відповідності до дослідженого висновку № 1295-1296/12-24судової-авто товарознавчої експертизи від 28.05.2012 року (а.с. 212-215 том 4), ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21150 державний реєстраційний номер НОМЕР_8, 2005 року випуску станом цін на момент скоєння злочину 17.12.2011 року складала 42711 грн 60 коп. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ОСОБА_21 внаслідок незаконного заволодіння і пошкодження автомобіля ВАЗ 21150 д.н.з. НОМЕР_8 складає 9490 грн 41 копійку.

Суд критично ставиться до показань ОСОБА_31 (тещі ОСОБА_7.) , ОСОБА_30 (тестя ОСОБА_7.), ОСОБА_33 (батька ОСОБА_7.) та ОСОБА_43 (кума ОСОБА_7.), які на підтвердження «алібі» ОСОБА_7 вказали на те, що підсудний 16 грудня 2011 року перебував разом з ними з вечора до ранку в м. Щорс, оскільки в цей час всі разом святкували перший місяць від народження сина ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_13 року. Суд розцінює дані показання близьких осіб ОСОБА_7 захисною версією підсудного. Суд враховує, що свідки зорієнтувались в досить давніх подіях тільки під час судового слідства. Достовірно знаючи про загрозу кримінальної відповідальності близької особи не повідомили орган досудового слідства. Про вказані обставини під час попередніх допитів не повідомляв і сам ОСОБА_7 ОСОБА_31 поведінка підсудного і його родичів є сумнівною, непереконливими є їх показання що сімейна подія відбувалась саме в м. Щорс 16.11.2011 року.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за тринадцятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Обидва підсудні в судовому засіданні визнали свою вину у проникненні до господарства ОСОБА_23 та у таємному викраденні мисливської рушниці ІЖ -27Е, мисливських набоїв, пороху та шомполу.

Так, у судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 вказав, що 31.12.2011 року вони вдвох із ОСОБА_5 їхали по мосту в м. Щорс, та в центрі побачили подружжя ОСОБА_23 і ОСОБА_44, які йшли святкувати Новий рік до ресторану. ОСОБА_7, який достовірно знав, що в господарстві його знайомих зберігається мисливська рушниця запропонував ОСОБА_5 викрасти її поки господарів нема вдома. Вдвох: ОСОБА_5 і ОСОБА_7 під'їхали до господарства ОСОБА_23, розташованого по АДРЕСА_27. Перелізли через паркан, монтировкою відкрили двері будинку, із кладової забрали: рушницю, яка стояла в кутку, шомпол, порох, мисливські патрони. Викрадене перевезли до гаражу ОСОБА_5, наступного ранку ділили майно і ОСОБА_7 обрав собі рушницю.

Згідно із даними протоколу добровільної видачі від 20.03.2012 року (а.с. 84 том.1) ОСОБА_7 особисто видав начальнику Щорського РВ УМВС України мисливську рушницю ІЖ27Є, викрадену із господарства ОСОБА_23

Із оголошених показань ОСОБА_5, які він давав під час досудового слідства в якості обвинуваченого у присутності захисника (а.с. 215-217 том 1) встановлено, що 31.12.2011 року ОСОБА_5 і ОСОБА_7 зустрілись у м. Щорс. ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_5, що у господарстві його знайомого ОСОБА_23 зберігається рушниця і що господаря в новорічну ніч не буде вдома. Разом опівночі на 01 січня 2012 року ОСОБА_7 і ОСОБА_5 прибули до господарства ОСОБА_23, розташованого по провулку Лермонтова. Перелізли у двір через ворота, монтировкою зламали врізний замок на вхідних дверях будинку і у такий спосіб проникли в середину. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_7 вказав на кладову кімнату, звідки виніс рушницю, набої, шомпол для чищення зброї. Крім вказаного майна, за оголошеними показаннями ОСОБА_5, вони із ОСОБА_7 забрали гаманець з грошима. Рушницю та шомпол для її чищення забрав ОСОБА_7 собі у користування.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_23, вказав, що батьки ОСОБА_7 є його давніми друзями. Підсудний ОСОБА_7 бував у нього вдома, знав, що в їх господарстві зберігається рушниця. Розповідаючи про подію злочину, повідомив, що в ніч з 31 грудня 2011 року на 01 січня 2012 року вони вдвох з дружиною святкували Новий рік із друзями в ресторані. Батьки ОСОБА_7 були також запрошені, але відмовились. З цього потерпілий зробив висновок, що ОСОБА_7 завчасно було відомо, що господарів не буде вдома. Потерпілий у своїх показаннях повідомив, що додому повернулись близько 06 години ранку 01 січня 2012 року і виявили, зламаний замок у будинку. Зайшовши в будинок, вони побачили, що у приміщенні побували злодії, зникла рушниця, шомпол, патрони. Викликали міліцію, розповіли про подію, слідчі оформили відповідні документи. Наступного дня вони з дружиною виявили, що зникли ще й інші предмети: золотий ланцюжок із підвіскою, срібні монети, гаманець із грошима. Про додатково зникле майно з їх господарства розповіли слідчому 03 січня 2012 року. Не може пояснити, чому слідчий не включив тоді до переліку все майно, про яке йому повідомив потерпілий. Не оспорює підпис у протоколі допиту його як потерпілого (а.с. 24 том.1), де серед вичерпного переліку викраденого майна вказано: мисливська рушниця, дві баночки мисливського пороху, мисливські набої, шомпол для чищення, гаманець з грошима.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_44 підтвердили обставини викладені її чоловіком -потерпілим ОСОБА_23 Не оспорює підпис у протоколі допиту її як свідка (а.с. 25 том1), де серед вичерпного переліку викраденого майна вказано: гладкоствольна мисливська рушниця, боєприпаси, пижі, інше приладдя до рушниці, торговий патент. Вказала, що одразу по приїзду слідчих розповіли про зникнення рушниці та приладдя до неї. Це перше, що вони з чоловіком помітили, повернувшись додому. Наступного дня вони з чоловіком виявили, що зникли ще й інші предмети: гаманець із грошима, та особиста прикраса дружини - золотий ланцюжок із підвіскою, а також її спадок від бабусі - срібні Миколаївські монети. Про додатково зникле майно з їх господарства розповіли слідчому 03 січня 2012 року. Не може пояснити, чому слідчий не включив тоді до переліку все майно, про яке йому додатково повідомили.

За даними протоколу огляду місця події від 01.01.2012 року (а.с. 6-16 том 1) підтверджено спосіб проникнення до господарства ОСОБА_23 Встановлено, що замок, який знаходиться біля будинку пошкоджений шляхом відгину однієї з частин замка.

Згідно із даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 20.03.2012 року (а.с. 93 том1) ОСОБА_5 особисто вказав як вони з ОСОБА_7 проникали до господарства ОСОБА_23 і вчиняли крадіжку належного йому майна.

Згідно із даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 21.03.2012 року (а.с.101 том 1) ОСОБА_7 особисто вказав як вони із ОСОБА_5 проникали до господарства ОСОБА_23 і вчиняли крадіжку належного йому майна.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_45 , яка була присутня при відтворенні обстановки і обставин події в господарстві ОСОБА_23 підтвердила обставини викладені у вказаному протоколі, додавши, що розмова, тоді ішла про викрадену рушницю і приладдя до неї.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_46 і ОСОБА_47 підтвердили, що 01 січня 2012 року господарі виявили та повідомили міліцію про крадіжку мисливської гладкоствольної рушниці та приладдя до неї і що про зникнення прикрас господарка ОСОБА_44 дізналась пізніше , про що додатково повідомила свідків -її близьких подруг.

Суд зважає на те, що додатковий перелік викраденого майна: золотий ланцюг, підвіска та чотири Миколаївські срібні монети відображені у протоколах допиту потерпілого ОСОБА_23 (а.с. 28 том.1) і свідка ОСОБА_44 (а.с. 29 том1) 08-09 травня 2012 року - через чотири місяці від дня події злочину, що інкримінується підсудним. Суд враховує, що досліджені у судовому засіданні протоколи допиту ОСОБА_7 як в якості підозрюваного, так і в якості обвинуваченого, протоколи допиту ОСОБА_5 як в якості підозрюваного, так і в якості обвинуваченого, їх наступні покази в суді є послідовними, незмінними, обидва серед переліку викраденого ними майна не називають, ні золотий ланцюг із підвіскою, ні срібні монети. В показаннях ОСОБА_5 (а.с. 215-217 том.1) йдеться тільки про гаманець з грошима в сумі 7 грн.

Протягом розумного строку повідомлення про зникнення золотих речей і срібних монет органом дізнання не фіксувалось , а, отже, і дій на встановлення об'єктивного характеру зникнення цих речей не велось. Будь-які сумніви щодо пред'явленого обвинувачення мають тлумачитись на користь особи, якій таке обвинувачення пред'явлено. За таких обставин суд вважає обґрунтованою позицію захисту і вважає, що досудовим слідством не встановлено та не доведено, що : чотири срібні монети ОСОБА_48 вагою 21 г кожна, золота підвіска і золотий ланцюжок 585 проби зникли із господарства ОСОБА_23 в ніч з 31 грудня 2011 року на 01 січня 2012 року внаслідок дій підсудних, тому перелік вказаного майна підлягає виключенню з обвинувачення внаслідок недоведеності належними і переконливими доказами.

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за чотирнадцятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Із оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_5, які він давав під час досудового слідства в якості обвинуваченого у присутності захисника (а.с. 215-217 том 1) встановлено, що на початку 2012 року до ОСОБА_5 заїхав ОСОБА_7 і повідомив йому, що ОСОБА_24 надовго посадили у в'язницю і що ОСОБА_7 відомо, що за місцем його останнього проживання зберігається рушниця, яку запропонував разом викрасти. Після чого ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 близько 21-шої години на автомобілі ОСОБА_7 прибули до будинку ОСОБА_24, в який спосіб проникали у приміщення ОСОБА_5 не може згадати. У будинку знайшли сейф, ОСОБА_5 виносив сейф, а ОСОБА_7 щось шукав у залі. Чи викрадав ОСОБА_7 щось із цього будинку самостійно ОСОБА_5 невідомо. Виходили з будинку разом через двері , сейф завантажили до автомобіля ОСОБА_7 та відвезли до господарства ОСОБА_5 ОСОБА_43 виявився порожнім.

За даними протоколу огляду місця події від 02.01.2012 року (а.с.211 том2) встановлено, що у кухні будинку на місці злочину частково вийнято вікно із рами, а двері будинку відчинені. Речовий доказ: сейф, переданий на зберігання дочці потерпілого ОСОБА_49 (а.с.235 том2).

Свої показання ОСОБА_5 підтвердив на досудовому слідстві у присутності захисника 21.04.2012 року (а.с. 200-201 том.1) під час очної ставки із ОСОБА_7

З вище вказаних досліджених показань встановлено спільність дій ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Не відмовився від цих показань і в ході судового слідства, підтримавши їх в установленому законом порядку. Таким чином, показання ОСОБА_5 про співучасть у злочині ОСОБА_7 були послідовними, незмінними від часу порушення справи до закінчення судового слідства.

Суд звертає увагу й на те, що із досліджених показань ОСОБА_5 встановлено, що саме ОСОБА_7 знав і повідомив ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_24 відсутній за місцем проживання, оскільки він засуджений судом до позбавлення волі. Така повідомлена ОСОБА_5 проінформованість ОСОБА_7 про засудження власника, узгоджується із встановленими під час допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_30 (тестя ОСОБА_7.), який працює судовим розпорядником у Щорському районному суді, де був проголошений вирок відносно ОСОБА_24

Визнаючи доведеною винність підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину за п'ятнадцятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступні докази:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_25 у судовому засіданні вказав, що у нього була викрадена рушниця та приладдя до неї. До будинку злодії проникали через вікно. Рушниця на даний час йому повернута. Будь-яких претензій до підсудних він не має, оскільки разом проживають в одному населеному пункті.

Згідно із даними протоколу огляду місця події від 17.03.2012 року (а.с. 59-69 том 1) підтверджено, що проникнення до будинку здійснювалось через віконну хвіртку, яка є подвійною, під час огляду її частина відчинена в середину, а частина знаходиться на землі біля вікна.

Обставини вчинення крадіжки із господарства ОСОБА_25 підтвердив у судовому засіданні у своїх показаннях і підсудний ОСОБА_7 Підсудний ОСОБА_7 вказав, що до будинку ОСОБА_25 проникли через хвіртку, безпосередньо до будинку заліз ОСОБА_5,, через хвіртку подав ОСОБА_7 рушницю, пневматичну рушницю, приладдя до зброї, чохол під карабін і металевий сейф. Рушницю, яку викрали у ОСОБА_25 забрав у користування ОСОБА_5

Із оголошених у судовому засіданні показань ОСОБА_5, які він давав під час досудового слідства в якості обвинуваченого (а.с. 215-217 том 1), встановлено, що 17 березня 2012 року близько 19 тої години ОСОБА_5 подзвонив ОСОБА_7, який повідомив, що повернувся із Дня народження ОСОБА_25 та запропонував зустрітись. Повідомив, що ОСОБА_25 продовжує святкувати ОСОБА_50 у кафе «Вітамінка», а у нього вдома є рушниця. ОСОБА_7 і ОСОБА_5 домовились вчинити крадіжку рушниці з господарства ОСОБА_25 На автомобілі ОСОБА_5 обидва підсудні поїхали до господарства ОСОБА_25, дорогу показував ОСОБА_7 До господарства зайшли через хвіртку, до будинку через хвіртку заліз ОСОБА_5, у вікно ОСОБА_7 викрадене приладдя: рушницю в чохлі, пневматичну рушницю, патрони, чохол до карабіну, дерев'яний приклад. Викрадене продовжили зберігати у гаражі ОСОБА_5

За даними протоколу добровільної видачі від 20.03.2012 року (а.с. 88 том1) ОСОБА_5 особисто видав слідчому Щорського РВ рушницю ІЖ12, пневматичну рушницю , приклад до карабіну, дві коробки патронів, металевий сейф, пояснивши, що це майно викрадено із господарства ОСОБА_25

Згідно з даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 20.03.2012 року (а.с.96 том.1) ОСОБА_5 особисто вказав на місці події як вони із ОСОБА_7 проникали до господарства ОСОБА_25 та здійснювали крадіжку належного йому майна.

Визнаючи доведеною винність підсудного ОСОБА_5 у вчиненні злочину за шістнадцятим епізодом обвинувачення , суд бере до уваги наступне

У судовому засіданні ОСОБА_5, хоч і заперечив пред'явлене обвинувачення, вказуючи на те, що вогнепальну зброю, вилучену у нього за місцем проживання, він не виробляв і не перероблював, але підтвердив, що гвинтівка належить до переліку майна, отриманого та збереженого ним внаслідок вказаної в обвинувальному висновку злочинної діяльності.

Згідно із висновком експерта № 251 від 05.04.2012 року (а.с. 196-198 том1) предмет, схожий на гвинтівку виявлений та вилучений 21.03.2012 року працівниками міліції у ОСОБА_5 за адресою його проживання в АДРЕСА_20 є вогнепальною зброєю - однозарядною гвинтівкою, виготовленою шляхом переробки саморобним способом 4,5 мм пневматичної гвинтівки «ИЖ-22»калібру 4,5 мм російського виробництва для стрільби 5,6 мм спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення.

Перевіряючи пред'явлене обвинувачення, суд враховує, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, згідно із змінами, внесеними Законом України № 5064-VI від 05.07.2012 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне поводження зі зброєю та вибухонебезпечними матеріалами», які набули чинності 12.08.2012 року (діючими на час постановлення вироку) включає: носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної, мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Такі дії як «виготовлення і ремонт» за вище вказаним Законом виключені з об'єктивної сторони злочину.

При цьому у відповідності до п 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Як встановлено в ході судового слідства ОСОБА_5 висновок експерта про належність вилученої зброї до вогнепальної та відсутність дозволів на її зберігання не оспорює, з часу крадіжки до часу вилучення з місця проживання він зберігав однозарядну гвинтівку (вогнепальну зброю) за місцем свого проживання, що є достатнім для визнаного доведеним сформованого судом у вироку обвинувачення та кваліфікації дій за ч.1 ст. 263 КК України.

Оцінюючи позицію захисту стосовно непричетності ОСОБА_7 до злочинів по 3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,14 епізодам вище вказаного обвинувачення, через те, що викрадене майно вилучалось із гаражу та господарських приміщень, які належали ОСОБА_5 та його родичам, а не ОСОБА_7 і його рідним, суд бере до уваги показання ОСОБА_7 дані ним по 13 та 15 епізоду доведеного обвинувачення. У вказаних показаннях підсудний ОСОБА_7 самостійно засвідчив, що викрадене у ОСОБА_23 та ОСОБА_25 майно вони навмисно перевезли до ОСОБА_5 ОСОБА_20 показань ОСОБА_5 випливає, що ОСОБА_7 не хотів забирати викрадене майно до себе додому, оскільки боявся, що про злочини дізнаються його рідні. Вказане обґрунтовує свідомий вибір ОСОБА_7 зберігати викрадене в гаражах, що належать ОСОБА_5 та спростовує позицію захисту в частині непричетності ОСОБА_7 до інших злочинів з причин відсутності викраденого майна безпосередньо за місцем його проживання.

Спростовуючи позицію захисту в частині того, що ОСОБА_5 навмисно обмовляє ОСОБА_7, називаючи його спільником у вчиненні злочинів по 3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,14 епізодам визнаного доведеним обвинувачення, суд зважає на те, що обґрунтування такої позиції змінювалось в ході судового слідства. Спочатку з показань ОСОБА_7, даних ним в судовому засіданні вбачалось, що підсудний ОСОБА_5 на досудовому слідстві умисно його оговорив з підстав особистої помсти, оскільки ОСОБА_7 був затриманий працівниками міліції першим, через що інший підсудний вважає, що саме той повідомив в міліції про злочини. Оскільки спільно вчиняли крадіжку із господарств ОСОБА_25 і ОСОБА_23, підсудний ОСОБА_5 умисно вказує на причетність ОСОБА_7 до всіх злочинів, за якими особисто йому пред'явлене обвинувачення. У подальшому захист обґрунтовував версію про те, що показання ОСОБА_5 відносно співучасті у злочинах ОСОБА_7 є намаганням підсудного відгородити від відповідальності родича - іншого підсудного ОСОБА_9 Спростовуючи ці версії, суд зважає на такі обставини: підсудні майже однолітки, протягом тривалого часу товаришують, спільно проводять час, про що в судовому засіданні засвідчив свідок ОСОБА_43 Суд враховує і поведінку обох підсудних відносно один одного під час судового слідства, звертання один до одного за ім'ям «ОСОБА_53»та «ОСОБА_54», відсутності наглядної ворожнечі та неприязні, що було б природньо поруч з людиною, яка навмисно обмовляє невинуватого. Суд визнає непереконливою версію захисту, що свідчення ОСОБА_5 відносно ОСОБА_7 є його помстою останньому або ж свідомим бажанням врятувати ОСОБА_9 від відповідальності за вчинені спільними діями злочини. При цьому суд бере до уваги, що клопотань від сторони захисту ні під час попереднього розгляду справи, ні в ході судового слідства, ні після розгляду всіх заявлених доказів, про притягнення до відповідальності інших осіб, в тому числі ОСОБА_9 не надходило.

Відхиляючи позицію захисту в частині того, що ОСОБА_5 міг вчиняти злочини по епізодам визнаного доведеним обвинувачення, самостійно, суд зважає на показання потерпілих і свідків, які засвідчили про значну вагу викраденого майна, громіздкість окремих речей, наявність слідів двох осіб, тривалість самого процесу розкомплектування транспортних засобів. Суд бере до уваги й те, що у своїх показання про окремі злочини, які ОСОБА_5 вчиняв самостійно, він відверто вказував про це під час його допитів на досудовому слідстві, без вказівки на спільність дій із ОСОБА_7

При цьому саме ОСОБА_7 на час вчинення злочинів (5,7,12 епізод доведеного обвинувачення) проживав і працював в м. Чернігів і добре орієнтувався на місці подій, де вчинялись злочини (АДРЕСА_26 -місце злочину та місце проживання ОСОБА_7 на час заволодіння автомобілем ОСОБА_21).

Суд дослідив графік чергування пожежного ПДПЧ-18 м. Щорс ОСОБА_7 (а.с. 46 том7, а.с. 57-58 том 5), витяг із табелю обліку робочого часу ОСОБА_7 охоронця ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_14»магазину АДРЕСА_28 (а.с. 278-283 том 8) , встановивши, що епізоди злочинної діяльності, визнані судом доведеним обвинуваченням, відбувались у вихідні та неробочі дні і поза робочим часом.

Відсутність інших прямих доказів причетності обох співучасників до вчинення інкримінованих злочинів, свідчить про хорошу організацію злочинної діяльності, зокрема: використання рукавичок з метою умисного приховування слідів на місці вчинених злочинів, вміле відключення сигналізації з метою уникнення небажаних свідків, що посилює суспільну небезпечність як винних осіб, так і вчинених ними суспільно-небезпечних діянь.

З огляду на досліджені та проаналізовані обставини, суд визнає доведеним обвинувачення за вище перерахованими епізодами.

Дії ОСОБА_5, які виразились у таємному викраденні чужого майна ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_37, ОСОБА_19, вчинені за попередньою змовою групою осіб, в тому числі повторно, вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_5, які виразились у таємному викраденні чужого майна у ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_24, вчинені за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднані із проникненням у житло та сховище вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_5, які виразились у незаконному заволодінні транспортними засобами ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_16 вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб вірно кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.

Дії ОСОБА_5, які виразились у зберіганні вогнепальної зброї (однозарядної гвинтівки) без передбаченого законом дозволу, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України.

За сукупністю скоєних злочинів дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України.

Дії ОСОБА_7, які виразились у таємному викраденні чужого майна ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_37, ОСОБА_19, вчинені за попередньою змовою групою осіб, в тому числі повторно, вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_7, які виразились у таємному викраденні чужого майна у ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_24, вчинені за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднані із проникненням у житло та сховище вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_7, які виразились у незаконному заволодінні транспортними засобами ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_21, і ОСОБА_16 вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб вірно кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.

За сукупністю скоєних злочинів дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Дії ОСОБА_9, які виразились в таємному викраденні чужого майна (мопедів (ОСОБА_17), ОСОБА_37) вчинені за попередньою змовою групою осіб, повторно вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудним, суд застосовує принцип індивідуалізації покарання і враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість цивільних позовів по справі, особи винних - їх вік, сімейний стан, стан здоров'я, освіту, характеристику за місцем проживання і роботи, дані про попереднє притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує, характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного -його вік, сімейний стан, стан здоров'я, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання

Встановлено, що підсудний одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, визнав свою вину, кається у вчиненому, що є обставинами, пом'якшуючими покарання. Разом з тим він вчинив у сукупності злочини середньої тяжкості і тяжкі, раніше судимий за умисний злочин, частину епізодів злочинної діяльності вчинив у період іспитового строку, визначеного за попереднім вироком суду, а окремі епізоди мали місце до попереднього вироку. Рецидив злочину обтяжує його покарання та виключає можливість застосування ст. 69 КК України. Суд враховує й те, що потерпілі: ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_16 раніше йому не знайомі, що виключало усвідомлення винним при вчиненні злочинного діяння їх похилого віку. Суд враховує сукупну вартість викраденого майна, цінність окремих речей для потерпілих-власників (автомобілей, мопедів, транспортного причепу, автозапчастин, рушниць тощо), кількість повернутого майна власникам, стан повернутого майна, зусилля власників та їх затрати на відновлення попереднього стану повернутого майна, відсутність добровільного відшкодування до часу закінчення судового слідства підсудним таких затрат власникам. До уваги судом приймається й те, що ОСОБА_5 зробив злочинну діяльність засобом свого існування, про це свідчить велика кількість її епізодів, системність, хороша організація скоєння злочинів, застосування рукавичок для прикриття слідів та вміле вимикання сигналізації транспортних засобів.

Суд враховує роз'яснення у п.п. 10, 20,25,26 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити основне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли за останнім за часом вироком призначаються більш м'які покарання. Згідно із ч.1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання»№ 7 від 24 жовтня 2003 року, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен, ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків.

Однак, за змістом ст. ст.33, 70 КК України правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті КК України, що не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Тому суд приймає до уваги те, що епізоди злочинної діяльності: грудень 2010 року, 27 грудня 2010 року, 07 березня 2011 року, 31 березня 2011 року, 06 квітня 2011 року, 19 квітня 2011 року, 01 травня 2011 року, 14 червня 2011 року, хоч і мали місце до постановлення вироку Щорського райсуду від 20.06.2011 року, а епізоди злочинної діяльності 25 червня 2011 року, 19 листопада 2011 року, 16 грудня 2011 року, 01 січня 2012 року, 17 березня 2012 року відбувались після постановлення вказаного вироку Щорського райсуду, однак злочинні дії за обома періодами ( до і після вироку) мають єдину (однакову) кваліфікацію за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України. Тому призначення покарання за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України, за ст.. 70 і ч.4 ст. 70 КК України, а потім за ч.2,3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, ч.1 ст. 263 КК України, ст. 70 КК України і остаточно за ст. 71 КК України, як зазначив під час судових дебатів прокурор, суперечило б роз'ясненням, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з якими за окремими епізодами злочинної діяльності, що не мають самостійної кваліфікації, покарання не може бути призначене.

Суд враховує, що санкція ч.2 ст. 289 КК України передбачає альтернативне покарання у виді конфіскації майна, що у відповідності до ч.2 ст. 59 КК України встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. З урахуванням наявності у ОСОБА_5 двох малолітніх дітей, які залишаються у зв'язку з його засудженням на утриманні самої матері, суд вважає можливим не застосовувати вказану факультативну міру покарання.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що покарання ОСОБА_5 слід призначити за ч.2., ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі без альтернативного додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 289 КК України та за правилами, визначеними у ст.70 КК України, застосовуючи принцип поглинення покарання. Остаточно за правилами, визначеними у ст. 71 КК України, приєднавши частину невідбутого покарання за вироком Щорського районного суду від 20.06.2011 року, що є необхідним і достатнім покаранням для запобігання вчинення злочинів у подальшому.

Зарахуванню до призначеного ОСОБА_5 покарання підлягає строк його тримання під вартою з моменту затримання, із залишенням до набрання вироком суду законної сили попередньої міри запобіжного заходу.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_7, суд враховує, характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного -його вік, сімейний стан, стан здоров'я, тривалість злочинної діяльності, її системність, сукупну вартість викраденого майна, цінність окремих речей для потерпілих-власників (автомобіля, мопедів, транспортного причепу, автозапчастин, рушниць тощо), кількість повернутого майна власникам, стан повернутого майна, зусилля власників та їх затрати на відновлення попереднього стану повернутого майна, відсутність добровільного відшкодування до часу закінчення судового слідства підсудним таких затрат власникам. Суд враховує й те, що потерпілі: ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_16 раніше йому не знайомі, що виключало усвідомлення винним при вчиненні злочинного діяння їх похилого віку. Суд зважає і на те, що саме він став ініціатором крадіжок з проникненням у житло до ОСОБА_25, ОСОБА_23, ОСОБА_24, а протягом 2010-2012 років зробив злочинну діяльність засобом свого існування, на що вказує велика кількість її епізодів. Вчинені злочини у відповідності до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжкими. Суд враховує і те, що ОСОБА_7 попередніх судимостей не має, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, одружений, має на утриманні малолітнього сина, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи. Невизнання ним вини суд розцінює як обраний ним своєрідний засіб захисту від обвинувачення. Беручи до уваги всі перераховані обставини у їх сукупності, суд вважає, що покарання ОСОБА_7 слід призначити у виді позбавлення волі строком наближеним до мінімальних строків, визначених у санкціях частин статтей доведеного обвинувачення без альтернативного додаткового покарання, визначеного у ч.2 ст. 289 КК України та остаточно за правилами, визначеними у ст. 70 КК України, застосовуючи принцип поглинення призначених покарань. Саме таке покарання суд визнає необхідним і достатнім для досягнення мети, визначеної у статті 50 КК України. Суд враховує, що санкція ч.2 ст. 289 КК України передбачає альтернативне покарання у виді конфіскації майна, що у відповідності до ч.2 ст. 59 КК України встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. З урахуванням наявності у ОСОБА_7 малолітньої дитини, яка залишається у зв'язку з його засудженням на утриманні непрацюючої матері, суд вважає можливим не застосовувати вказану факультативну міру покарання.

Зарахуванню до призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає строк його тримання під вартою з моменту затримання, із залишенням до набрання вироком суду законної сили попередньої міри запобіжного заходу

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_9, суд враховує, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного -його вік, сімейний стан, стан здоров'я, те, що ікримінований йому злочин у відповідності до ст. 12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості. Вину частково визнає. Посередньо характеризується в побуті. ОСОБА_9 має непогашену судимість за раніше вчинений умисний злочин, рецидив обтяжує його покарання. Однак з урахуванням його ролі та участі у злочині за пред'явленим доведеним обвинуваченням, суд визначаючи йому покарання у виді позбавлення волі за ч.2 ст. 185 КК України приходить до висновку про можливість виправлення в умовах контролю за його поведінкою протягом іспитового строку терміном два роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

У справі потерпілими: ОСОБА_14 , ОСОБА_36, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_23 , ОСОБА_19 заявлено цивільні позови (а.с. 31 том 3, а.с.70 том 8, а.с. 205-206 том 3, а.с. 205 том 4, а.с. 75 том 2, а.с.3 том 7, а.с. 213-214 том 7).

Розв 'язуючи цивільний позов ОСОБА_14 суд бере до уваги положення ст.23,1166,1167, 1192 ЦК України. Крім того враховує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення про заподіяння ними потерпілому ОСОБА_14 майнової шкоди на загальну суму 2960 гривень. Потерпілий є повноправною стороною обвинувачення, суми, яка різниться з пред'явленим обвинуваченням і вказана в цивільному позові, в установленому законом порядку не довів. У відповідності до ст.275 КПК України, 1960 року розгляд справи проводився в межах пред'явленого обвинувачення. У постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»зазначено, що не підлягають розгляду у кримінальній справі позови про відшкодування матеріальної шкоди, які не випливають із пред'явленого обвинувачення, а тому і позов підлягає задоволенню на суму 2960 гривень, що підлягає стягненню з підсудних у солідарному порядку. Одночасно суд вважає необхідним роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства. Частковому задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_14 про відшкодування підсудними моральної шкоди, яка заключається в душевних стражданнях потерпілого, зумовлених переживаннями з приводу втрати внаслідок зловмисних дій його майна, розмір такого відшкодування суд вважає адекватним сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Розв 'язуючи цивільний позов ОСОБА_21 (а.с. 205 том 4), суд враховує положення статтей 1166, 1192 ЦК України і висновок № 1295-1296/12-24 судової авто товарознавчої експертизи (а.с. 212-215 том 4). Згідно із дослідженим висновком вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ОСОБА_21 внаслідок незаконного заволодіння і пошкодження його автомобіля ВАЗ 21150 (державний реєстраційний знак НОМЕР_8) складає 9490 гривень 41 копійка. Тому позов потерпілого підлягає частковому задоволенню на суму визнану судом доведеною, а з підсудних на користь потерпілого слід стягнути солідарно 9490 грн 41 коп. Сам автомобіль визнаний речовим доказом, доля якого вирішена судом в порядку, передбаченому ст. 81 КПК України (1960 року).

Частковому задоволенню у відповідності до ст. 23, 1167 ЦК України підлягають позовні вимоги ОСОБА_19 (а.с. 213-214 том 7) про відшкодування підсудними моральної шкоди, яка заключається в душевних стражданнях потерпілого, зумовлених переживаннями з приводу втрати внаслідок зловмисних дій його майна, розмір такого відшкодування суд вважає адекватним сумі 1000 (одна тисяча) гривень. Сам причеп з кришкою до нього повернуті потерпілому, а тому відсутні підстави для стягнення з винних суми його вартості, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_23 з урахуванням положень статтей 1166, 1192 ЦК України (а.с.33 том 7) слід задовольнити частково, з урахуванням меж визнаного судом доведеного обвинувачення (крадіжка гаманця з грошима) та стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_23 солідарно 53 грн 20 коп (вартість гаманця) та 750 гривень, а всього 803 грн 20 коп.

Щодо позову ОСОБА_36 суд враховує, що у відповідності до ст.275 КПК України, 1960 року розгляд справи проводився в межах пред'явленого обвинувачення, вимоги за цивільним позовом потерпілого (а.с. 207-210 том 3) заявлені поза межами, визначеними у постановах про притягнення як обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_5 від 20.06.2012 року та в обвинувальному висновку від 25 червня 2012 року. У постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»зазначено, що не підлягають розгляду у кримінальній справі позови про відшкодування матеріальної шкоди, які не випливають із пред'явленого обвинувачення за таких обставин спірні питання підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»роз'яснено , що цивільний позов слід залишити без розгляду, якщо не з'явився в судове засідання цивільний позивач або його представник. Потерпілий ОСОБА_12, пред'явивши позов під час досудового слідства (а.с. 75 том 2) в жодне із судових засідань не з'явився, участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив, письмово позов не підтримав, його неявка до суду перешкоджала цивільним відповідачам поставити запитання з приводу сум, викладених у його вимогах. З цих підстав цивільний позов ОСОБА_12 слід залишити без розгляду , що не позбавляє потерпілого права звернутись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи роль кожного із засуджених у епізодах доведеного обвинувачення, судові витрати повинні стягуватись пропорційно їх діям.

Так, в рівних частинах із засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 1 від 10.01.2012 року (розрахунок вартості а.с. 37 том1), судово-трасологічної експертизи № 10 від 06.04.2012 року (розрахунок вартості а.с. 160 том1), судово-дактилоскопічної експертизи № 12 від 09.04.2012 року (розрахунок вартості а.с.171 том1), судово-трасологічної експертизи № 11 від 09.04.2012 року (розрахунок вартості а.с. 181 том1), судово-трасологічної експертизи № 7 від 14.03.2011 року (розрахунок вартості а.с. 97 том2), судово-трасологічної експертизи № 8 від 15.03.2011 року (розрахунок вартості а.с. 111 том2), судової додаткової трасологічної експертизи № 22 від 28.05.2012 року (розрахунок вартості а.с. 128 том2), судово-дактилоскопічної експертизи № 20 від 29.11.2011 року (розрахунок вартості а.с.170 том 2), судово-трасологічної експертизи № 13 від 11.04.2012 року (розрахунок вартості а.с.189 том2), судово-дактилоскопічної експертизи № 18 від 07.05.2012 року (розрахунок вартості а.с. 226 том2), судово-трасологічної експертизи № 179 від 25.04.2011 року (розрахунок вартості а.с.21 том3), судово-трасологічної експертизи № 230 від 23.05.2011 року (розрахунок вартості а.с. 183 том3), судово-дактилоскопічної експертизи № 229 від 17.05.2011 року (розрахунок вартості а.с. 169 том 3), судової експертиз волокон та волокнистих матеріалів (розрахунок вартості а.с.194 том 3), судової авто товарознавчої експертизи № 1453/12-24 (розрахунок вартості а.с.217 том 3), судової авто товарознавчої експертизи № 1069-1071/12-24 (розрахунок вартості а.с.180 том 5), судової авто товарознавчої експертизи № 1072-1079/12-24 (розрахунок вартості а.с.191 том 5),судової товарознавчої експертизи № 1743-1746/12-24 (розрахунок вартості а.с.201 том 5), судової додаткової дактилоскопічної експертизи № 24 від 15.06.2012 року (а.с. 229 том 5), судової трасологічної експертизи № 10 від 15.04.2011 року (розрахунок вартості а.с.30 том 5), судової авто товарознавчої експертизи № 1089-1090/12-24 (розрахунок вартості а.с.66 том 5), тобто з кожного по 5092 грн (п'ять тисяч дев'яносто дві гривні) 81 коп (вісімдесят одну копійку).

Крім того, в рівних частинах із засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9 підлягають стягненню судові витрати за проведення: судово-автотоварознавчої експертизи № 1091-1092/12-24 (розрахунок вартості а.с. 115 том 6), судово-автотоварознавчої експертизи № 1450-1451/12-24 (розрахунок вартості а.с. 156 том 6) по 654 грн (шістсот п'ятдесят чотири гривні) 66 коп (шістдесят шість копійок).

Вартість судово-товарознавчої експертизи № 1302-1303/12-24 (розрахунок вартості а.с. 210 том5) та вартість судово-балістичної експертизи № 249 від 06.04.2012 року (розрахунок вартості а.с. 146 том 1) слід покласти на рахунок держави, оскільки встановлені внаслідок проведених експертиз обставини поза межами визнаного судом доведеним обвинувачення.

Вартість судово-балістичної експертизи № 251 від 05.04.2012 року (розрахунок вартості а.с. 195 том 1) в сумі 529 грн 20 коп слід стягнути з ОСОБА_5, оскільки встановлені експертизою обставини стосується його індивідуальних злочинних дій.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 81 КПК України (1960 року).

Залишити арешт, накладений згідно постанови начальника СВ Щорського РВ УМВС України від 23.04.2012 року, на майно ОСОБА_7 з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-325 КПК України 1960 року, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА _5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 , ч.2 ст.289, КК України, призначивши покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;

за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;

за ч.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_5 за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 20.06.2011 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили залишити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді взяття під варту та утримувати його в СІЗО № 31 ДДУ УВП в Чернігівській області в м. Новгород-Сіверський. Строк відбуття ОСОБА_5 покарання рахувати з часу його затримання з 21.03.2012 року.

ОСОБА _7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, ч.2 ст. 289 КК України, призначивши покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;

за ч.2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

До набрання вироком суду законної сили залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді взяття під варту та утримувати його в СІЗО № 31 ДДУ УВП в Чернігівській області в м. Новгород-Сіверський. Строк відбуття ОСОБА_7 покарання рахувати з часу його затримання з 04.04.2012 року.

ОСОБА _9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з дворічним іспитовим строком та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_21 задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_21 солідарно 9490 грн (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень) 41 коп (сорок одна копійка).

Цивільний позов ОСОБА_14 задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_14 солідарно 2960 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят) гривень матеріальної шкоди і в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_19 (а.с. 213-214 том 7) задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_19 солідарно 1000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову в частині матеріальної шкоди -відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_23 -задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_23 солідарно 803 (вісімсот три) гривні 20 (двадцять) копійок.

Цивільний позов ОСОБА_36 як такий, що не випливає з пред'явленого обвинувачення не підлягає розгляду у кримінальній справі.

Цивільний позов ОСОБА_12 залишити без розгляду , що не позбавляє потерпілого права звернутись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Стягнути із ОСОБА_7 5747 грн 47 коп. (п'ять тисяч сімсот сорок сім гривень сорок сім копійок) на користь держави в рахунок судових витрат за проведення у справі судових експертиз

Стягнути із ОСОБА_5 6276 грн 67 коп (шість тисяч двісті сімдесят шість гривень шістдесят сім копійок) на користь держави в рахунок судових витрат за проведення у справі судових експертиз.

Стягнути із ОСОБА_51 654 грн (шістсот п'ятдесят чотири гривні) 66 коп (шістдесят шість копійок) в рахунок судових витрат за проведення у справі судових експертиз.

Судові витрати за проведення у справі судово-товарознавчої експертизи № 1302-1303/12-24 та судово-балістичної експертизи № 249 від 06.04.2012 року на загальну суму 569 грн 20 коп. (п'ятсот шістдесят дев'ять гривень двадцять копійок) слід покласти на рахунок держави.

Залишити арешт, накладений згідно постанови начальника Щорського РВ УМВС України від 23.04.2012 року, на майно ОСОБА_7 з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих.

Речові докази: мотоблок «Зірка-105»повернути ОСОБА_27 (правонаступнику померлого ОСОБА_8); двигун -УД-1 та медогонку повернути ОСОБА_10; взуття -повернути ОСОБА_7; двигун з мотоблоку «Вітязь»повернути ОСОБА_13; мисливську рушницю ІЖ-26 НОМЕР_7, чохол до мисливської рушниці, патронташ та мисливські набої в кількості 10 штук 12 калібру марки MASTER»повернути ОСОБА_20, металевий сейф -ОСОБА_49; рукавички, уламки скла бокового вікна автомобіля ВАЗ 2115 днз НОМЕР_8 -знищити; документи на ім'я ОСОБА_22: посвідчення водія, страхове свідоцтво, свідоцтво соціального страхування, медичне посвідчення водія, посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці, залікова книжка, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ВАЗ-21150 -повернути ОСОБА_22; мисливську рушницю Іж-12 кал 12 НОМЕР_10, пневматичну рушницю з оптичним пристроєм, дерев'яний приклад до карабіну; футляр до нарізної зброї, чохол до мисливської рушниці, металевий сейф, мисливські набої в кількості 25 шт 12 каліьру виробництва «ТАХО»та 25 штук 12 калібру виробництва er @ Bellot», 1 барклай 12 калібру, дві закрутки для мисливських набоїв, дві баночки з мисливським порохом «Сокол»- повернути ОСОБА_25; гладкоствольну мисливську рушницю ІЖ-27, НОМЕР_9, мисливські набої 12 калібру в кількості 30 штук, 2 баночки мисливського пороху «Сокол», шомпол для чищення зброї -повернути ОСОБА_23; автомобіль ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_5 -повернути ОСОБА_52, автомобіль марки ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 -повернути ОСОБА_4; мопед марки «Вайпер-Актив»повернути ОСОБА_17 ; мопед марки «Альфа»- повернути ОСОБА_37; автомобільний причеп з кришкою фургоном - повернути ОСОБА_19; розкомплектований автомобіль марки ВАЗ 21013, три автомобільні чохли, два підголовника, стартер, задній міст, кардан, акумуляторна батарея, панель приладів коробки передач, панель коробки передач, карбюратор, генератор, трамблер -повернути ОСОБА_15; зламаний замок, вилучений з господарства ОСОБА_13 та замок, вилучений із господарства ОСОБА_25, що зберігаються у камері речових доказів Щорського РВ -знищити; автомобіль ВАЗ 21150 сірого кольору частково розкомплектований, що зберігається в Щорському РВ УМВС України -повернути ОСОБА_21 , перероблену зброю, вилучену у ОСОБА_5 -знищити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя Н. М.ька