Справа № 1306/ 2-15/11 Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р.М..

Провадження № 22-ц/1390/2310/12 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

Категорія 31

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: судді Савуляка Р.В.,

суддів: Богонюка М.Я., Приколоти Т.І.,

секретаря: Рванцової О.О.,

з участю: позивача ОСОБА_2, представників відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, представника відповідача - Прокуратури Львівської області - Лящука Т.І., представника відповідача - Дрогобицького міського відділу ГУ МВСУ України у Львівській області - Халявки Т.І., представника третьої особи -Головного управління УМВСУ у Львівській області - Гордюка С.Є., представника третьої особи -Головного управління Державного казначейства України у Львівській області - Квасніцького О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представників за довіреністю ОСОБА_3, ОСОБА_4 -ОСОБА_12 та ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_13 до Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області, Прокуратури Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю третіх осіб -ГУ МВСУ у Львівській області, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

09 серпня 2007 року позивач ОСОБА_2 звернулася із зазначеним позовом до відповідачів посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14, знаходячись на АДРЕСА_2, наніс удар ножем її сину ОСОБА_15 в ділянку серця, що призвело до смерті останнього.

Із акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 05 липня 2006 року встановлено, що ОСОБА_14 у період нанесення ножового поранення ОСОБА_15 страждав психічним захворюванням -шизофренією, параноїдальної форми і не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, відтак до нього застосовано примусові заходи медичного характеру.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_15 упродовж 2005 -2006 років неодноразово піддавався нападам з боку ОСОБА_14 і з цього приводу були відповідні звернення у Дрогобицький міськвідділ міліції, як її сина, так і сусідів - мешканців будинку АДРЕСА_2

Незважаючи на численні звернення, Дрогобицький МВ ГУ УМВСУ у Львівській області не надав їм значення, не вжив заходів щодо доставки ОСОБА_14 для огляду лікарями, направлення його на лікування та ізоляції від людей, як психічно хворого і небезпечного для оточуючих.

Таке відношення працівників Дрогобицького МВ ГУМВСУ привело до того, що ОСОБА_14 убив ОСОБА_15

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також відповідальні за смерть ОСОБА_15, оскільки знали про психічну хворобу сина, однак не вжили заходів щодо його лікування.

Через безвідповідальність відповідачів вона втратила сина., невістка чоловіка, а її внучка ОСОБА_7 залишилася сиротою. Ця втрата для нею є невідплатною. Вона не може отямитися від душевного болю та страждань і не розуміє, чому через халатне відношення до своїх обов»язків відповідачів таке сталося.

Просила стягнути солідарно з відповідачів 2289,99 гривень матеріальної шкоди які були затрачені нею на похорони ОСОБА_15, та 100 000 моральної шкоди (т.1 а.с.2-5).

15 вересня 2007 року з аналогічним за змістом позовом до відповідачів звернулася дружина загиблого ОСОБА_15 -ОСОБА_13, яка просила стягнути на її користь 100 000 гривень моральної шкоди (т.2 а.с. 2-4).

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 15 жовтня 2007 року зазначені позови об»єднані в одне провадження (т.1 а.с.32).

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_13 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 15 000 грн. моральної шкоди та 2 289 грн. 99 коп. матеріальної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_13 20 000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржили представники відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_12 та ОСОБА_5, а також позивач ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_12 та ОСОБА_5 посилаються на те, що у 2004 році вони побачили зміни у поведінці ОСОБА_14 Він постійно перебував у пригніченому стані, багато курив, говорив, що його переслідують, малював різні схеми, у зв»язку з чим був направлений на лікування у Миколаївську психіатричну лікарню.

Після лікування стан здоров»я ОСОБА_14 покращився, він почав вживати препарати призначені лікарем.

15 жовтня 2005 року ОСОБА_14 мав конфлікт із сусідами - ОСОБА_15 та ОСОБА_17, під час якого останні його побили.

З того часу у ОСОБА_14 почалася депресія. У грудні 2005 року він звернувся із заявою в прокуратуру про його переслідування працівниками СБУ для вербування на роботу.

Про агресивну поведінку ОСОБА_14 та необхідність направлення його до психіатричної лікарні повідомлялося керівництво Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області, однак останні, достовірно знаючи що такий перебуває на спеціальному обліку, не допомогли відправити його на лікування.

Незважаючи на такі заяви громадян, які шукали порятунку в Дрогобицькому міськвідділі міліції, керівництво не прийняло жодних заходів для детального з»ясування причин такої поведінки ОСОБА_14 і постановою від 22 квітня відмовили у порушенні кримінальної справи, мотивуючи тим, що останній відсутній за місцем проживання, не відчиняв двері, а тому відібрати пояснення не представлялося можливим.

Не відповідає дійсності той факт, що працівники міліції неодноразово приходили до них на квартиру для проведення перевірок, а їм не відчиняли двері, оскільки у квартирі проживає 7 осіб і постійно хтось знаходився вдома.

Крім того, у матеріалах справи є окрема постанова Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2007 року в якій зазначено, що неналежне виконання службових обов»язків працівників Дрогобицького міськрайвідділу міліції, привело до вчинення ОСОБА_14 злочину -вбивства ОСОБА_15, і за наслідками перевірки винні особи притягнуті до відповідальності.

Просять рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення яким стягнути з Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2289 гривень 99 копійок, 15 000 моральної шкоди, ОСОБА_13 20 000 гривень моральної шкоди (т.1 а.с.197-198).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що її син та мешканці будинку АДРЕСА_2, неодноразово зверталися із письмовими зверненнями та скаргами в Дрогобицький МВ УМВСУ про неадекватну поведінку ОСОБА_14 Працівники міліції не перевірили чи дійсно ОСОБА_14 хворіє психічним захворюванням, ніяких дій не прийняли для того, щоб до нього було застосовано відповідне лікування.

Саме бездіяльність працівників міліції призвела до трагічного випадку - смерті її сина 16 травня 2006 року. Відтак, є причинний зв»язок між бездіяльністю працівників міліції і протиправністю дій ОСОБА_14, якого вчасно не ізолювали від суспільства.

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області змінити, постановити нове рішення, який стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області матеріальну шкоду, в розмірі 2289 гривень та моральну шкоду, в розмірі 100 000 гривень солідарно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підтримання своїх апеляційних скарг, представника Прокуратури Львівської області - Лящука Т.І., представника Дрогобицького міського відділу ГУ МВСУ України у Львівській області - Халявки Т.І., представника Головного управління УМВСУ у Львівській області - Гордюка С.Є., представника Головного управління Державного казначейства України у Львівській області - Квасніцького О.В., на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку, що смерть ОСОБА_15 наступила не внаслідок дій чи бездіяльності органів державної влади як-от: Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області та Прокуратури Львівської області, а внаслідок дій конкретної фізичної особи ОСОБА_14, відтак матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок суспільно-небезпечного діяння слід стягнути із його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_18, які знаючи про психічну хворобу сина, не звернулися із письмовими заявами у відповідні органи для проведення примусового лікування ОСОБА_14, що призвело до скоєння ним суспільно -небезпечного діяння ІНФОРМАЦІЯ_3.

З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.2 -1 Конвенції про захист прав та основних свобод 1950 року, яка з 17 липня 1997 року є частиною національного законодавства -право кожного на життя охороняється законом.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави.

Судом та матеріалами справи установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14, знаходячись на сьомому поверсі першого під»їзду будинку АДРЕСА_2 наніс удар ножем ОСОБА_15 в серце, що призвело до смерті останнього.

Згідно акту стаціонарної судово-медичної експертизи проведеної експертами Львівської клінічної психіатричної лікарні від 05 липня 2006 року та акту повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 06 березня 2007 року проведеної спеціалістами Київського міського центру судово-психіатричної допомоги, ОСОБА_14 на даний час страждає хронічним психічним захворюванням -шизофренією, параноїчної форми і не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У період нанесення ножового поранення ОСОБА_15 -ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 також не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2007 року відносно ОСОБА_14 застосовано заходи медичного характеру -госпіталізацію до психіатричної лікарні із суворим наглядом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію»від 25 грудня 1990 року (надалі Закон) міліція в Україні -державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров»я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції (на час виникнення правовідносин між сторонами) згідно ст. 2 цього Закону було:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

участь у подані соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам, організаціям у виконанні пкладених на них законом обов»язків.

Статтею 11 «Закону»- міліції для виконання покладених на неї обов»язків поряд з іншими правами надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв»язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих,- до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години.

Пунктом 6.17.3 «Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС України 20.10.2003 №1212, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2003 року за №1031/8352 передбачено, що одночасно з обслуговуванням закріпленої за ним дільниці старший дільничний інспектор міліції з метою забезпечення організації роботи групи дільничних інспекторів здійснює контроль за підготовкою інформації до закладів охорони здоров»я щодо осіб, які виявлені під час проведення профілактичних заходів і складають групу ризику -соціально небезпечних психічно хворих, уживає заходів згідно із законодавством України з відповідними органами до їх локалізації та лікування.

У відповідності до п.п.3.6, 3.7 Наказу МВС України від 10.10.2004 року «Про затвердження положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх прийому в системі міністерства внутрішніх справ», керівник органу внутрішніх справ зобов»язаний розібратися в причинах повторного звернення громадян. Не вирішення порушених у зверненні громадянина обґрунтованих питань, які належать до компетенції органу внутрішніх справ, посадової чи службової особи, що призвело до повторного звернення чи звернення до органу вищого рівня, має глибоко аналізуватися і у разі виявлення ознак тяганини, формалізму та бюрократизму винні особи мають бути приягнуті до встановленої законом відповідальності.

Якщо у зверненні поряд з питанням, що підлягають до компетенції органів внутрішніх справ, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах виконавчої влади, місцевого самоврядування то при наданні відповіді на звернення громадянам органи внутрішніх справ також роз»ясніють порядок вирішення цих питань.

Як передбачено ч.2 ст.8 Закону України «Про психіатричну допомогу» органи внутрішніх справ зобов»язані подавати допомогу медичним працівникам, за їх зверненням, у разі надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду. Органи внутрішніх справ повинні запобігати діям з боку особи, якій надається психіатрична допомога в примусовому порядку, що загрожують життю і здоров»ю оточуючих та інших осіб, та вживати заходи щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майна та житла особи, яка госпіталізується у примусовому порядку, а в разі необхідності -проводити розшук особи, якій психіатрична допомога повинна надаватися в примусовому порядку.

При розгляді кримінальної справи щодо застосування до ОСОБА_14 заходів медичного характеру встановлено, що останній протягом останніх років перед подією (вбивством ОСОБА_13.) неадекватно поводився із сусідами, які змушені були звертатися у Дрогобицький міськвідділ міліції із заявами за захистом від ОСОБА_14 та його ізоляцію від людей.

Зокрема, 15 жовтня 2005 року ОСОБА_15 звернувся у Дрогобицький міськвідділ міліції із заявою про те, що його сусід ОСОБА_14, у той час коли він займався встановленням дверей, вибіг із свого помешкання і з криком «Яку я вбив жінку»накинувся на нього з кулаками.

Цій події передувала низка погроз ОСОБА_14 його дідусю ОСОБА_17 (справа №1-324-06 а.с.145).

Того ж дня, у Дрогобицький міськвідділ міліції звернувся ОСОБА_17 (ІНФОРМАЦІЯ_1) про те, що сусід із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_14 на протязі трьох місяців погрожує йому фізичною розправою. Декілька раз перестрівав на сходовій клітці, погрожував у нецензурній формі, забороняв знаходитися у під»їзді, обвинувачував у використанні магії, ворожбицтві проти нього (справа №1-324-06 а.с.147).

В ході опитування громадян про обставини цього конфлікту, свідок ОСОБА_20 пояснював про неадекватну поведінку ОСОБА_14 та чіпляння його до перехожих з видумками про вбивство, що відображено у рапорті Ст. ДІМ Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_22 від 18.10.2005 року на ім»я керівництва міліції (справа №1-324-06 а.с.152).

Постановою Ст. ДІМ Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_22 від 18 жовтня 2005 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_17, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 З останніми двома проведено бесіди профілактичного характеру (справа №1-324-06 а.с.139).

06 грудня 2005 року ОСОБА_14 звернувся в Дрогобицьку міжрайонну прокуратуру із заявою про його переслідування співробітниками СБУ та вербування на роботу.

В ході перевірки яку проводили працівники Дрогобицького МВ ГУВСУ у Львівській області, мати заявника - ОСОБА_4 повідомляла, що її син після повернення із заробітків, постійно говорить про його переслідування. Цей факт підтверджував сам ОСОБА_14 у своїх поясненнях (справа №1-324-06 а.с.173 - 174).

Постановою Ст. ДІМ Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області Шуптара І.І. від 14 грудня 2005 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутності події злочину.

14 квітня 2006 року в Дрогобицький міськвідділ міліції звернувся ОСОБА_24, (ІНФОРМАЦІЯ_2), просив прийняти заходи впливу до ОСОБА_14, який побив його біля будинку де він проживає.

Як убачається із письмових пояснень ОСОБА_24 та акту судово-медичного обстеження №421, 14 квітня 2006 року о 17 годині він із сусідом стояв біля будинку у якому проживає. У цей час із під»їзду вийшов ОСОБА_14 із металевою арматурою завернутою у газету і наніс йому (ОСОБА_24.) один удар в руку та два удари по спині, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синців поверхні лівого ліктьового суглобу з переходом на верхню третину лівого передпліччя, спинкової поверхні лівої китиці руки, ближче до ребра долоні, поперекової ділянки ліворуч та бокової поверхні грудної клітки, садна задньої поверхні лівого ліктьового суглобу та забою правої половини грудної клітини.

18 квітня 2006 року в Дрогобицький міськвідділ міліції звернулися мешканці будинку АДРЕСА_2 - ОСОБА_25, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та інші, які повідомили про неадекватну поведінку ОСОБА_14, та просили ізолювати його як психічно хвору людину (справа №1-324-06 а.с.154-158).

Проводячи перевірку по заяві ОСОБА_24, щодо його побиття 14.04.2006 року ДІМ Дрогобицького міськвідділу міліції ОСОБА_29, 22 квітня 2006 року доповів керівництву, про неможливість відібрання пояснення у ОСОБА_14, оскільки такий відсутній за місцем проживання.

У той же час, ст. ДІМ Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_22, того ж дня, склав рапорт на ім»я керівництва міліції, про відібрання пояснення у ОСОБА_14 та оголошення йому офіційного застереження про недопустимість антигромадської поведінки.

За наслідками розгляду звернень, 22 квітня 2006 року ДІМ ОСОБА_29 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за двома заявами (справа №1-324-06 а.с.161-168).

Відмовляючи у порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_14 (постанови від 18.10.2005р.,14.12.2005р, 22.04.2006 р.) працівники Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області не аналізували причин звернення громадян -мешканців будинку АДРЕСА_2 (у тому числі двох звернень потерпілого ОСОБА_13.) про неадекватну поведінку ОСОБА_14, формально підійшли до їх вирішення, не провели перевірок стану його здоров»я, хоча були достатні підстави для огляду лікарями.

Крім того, як убачається з архівної історії хвороби ОСОБА_14 №352/04, останній з 03 квітня 2004 року по 14 травня 2004 року лікувався у психіатричній лікарні Миколаївського району з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, безперервно-прогредієнтний перебіг. В описі психічного стану при поступленні вказано, що хворий внутрішньо напружений, підозріливий, до лікаря відноситься з пересторогою, активно висловлює маячні ідеї переслідування, хоче добитися справедливості і покарати людей які поламали йому життя, переконанню не піддається, абсолютно не критичний до свого стану.

Із записів у щоденниках історії хвороби убачається, що у процесі лікування психічний стан ОСОБА_14 покращився, редукувалися маячні ідеї, впорядкувалася поведінка, тому у супроводі родичів був виписаний до дому (справа №1-324-06 а.с.111-126).

Як пояснювали в суді першої й апеляційної інстанції представники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 -ОСОБА_6 та ОСОБА_5, весною 2004 року ОСОБА_14 виявляв ознаки розладу психіки, тому за їхнім проханням, працівники Дрогобицького міськвідділу міліції відвезли його у психіатричну лікарню Миколаївського району на обстеження, де він лікувався протягом місяця.

Упродовж 2005 року стан здоров»я ОСОБА_14 був задовільним, однак в жовтні 2005 року знову погіршився. Після цього ОСОБА_3 неодноразово звертався з усними заявами у Дрогобицький міськвідділ міліції відправити сина на лікування, однак з боку працівників міліції не було жодного реагування.

Відтак, бездіяльність працівників Дрогобицького міськвідділу міліції, які знали про виражений психічний розлад ОСОБА_14 і не надали значення заявам ОСОБА_15 та ОСОБА_17 від 15.10.2005 року, ОСОБА_24 від 14.04.2006 року, мешканців будинку АДРЕСА_2 від 18.04.2006 року, які беззаперечно вказували про реальну небезпеку для себе і оточуючих, не вжили заходів, для його затримання, ізоляції від людей, та передачу в лікувальні заклади спеціального типу.

Наведені обставини також встановлені окремою постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2007 року за наслідками розгляду кримінальної справи про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_14, яка Дрогобицьким МВ ГУМВСУ не оскаржувалася.

На виконання окремої постанови від 27.06.2007 року, наказом ГУ МВСУ у Львівській області від 16.11.2007 року №891, за неналежне реагування на повідомлення громадян, що виразилися у не приділенні належної уваги особі ОСОБА_14, а також не інформування лікаря-психіатра про його неадекватну поведінку та нездійснення стосовно нього контролю й індивідуально-профілактичної роботи, притягнуті до дисциплінарної відповідальності старший дільничний інспектор міліції ВДІМ Дрогобицького МВ ГУМВСУ України у Львівській області майор міліції ОСОБА_22 та дільничний інспектор цього ж міськвідділу старший лейтенант міліції ОСОБА_29, однак, враховуючи те, що першого наказом УМВСУ від 22.12.2006 року №442о/с звільнено з органів внутрішніх справ (за власним бажанням п.64 «ж»), а другому наказом Дрогобицького МВ ГУ МВСУ від 19.07.2007 року оголошено сувору догану, обмежились ужитими заходами (т.3. а.с.9).

За приписами ст.25 Закону України «Про міліцію»працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов»язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

У відповідності до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхніми працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов»язків.

Тому помилковим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності вини Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області у вчиненні суспільно - небезпечного діяння ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3, що призвело до смерті ОСОБА_15

Враховуючи те, що на час вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_14 не був визнаний недієздатною особою і його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не були його опікунами чи законними представниками, останні не можуть нести відповідальності за шкоду завдану ним в порядку ст.1184 ЦК України.

Відсутні також підстави цивільно - правової відповідальності прокуратури Львівської області за шкоду заподіяну ОСОБА_14, за відсутності її вини.

Крім того, як встановлено, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_13 не пред»являли вимог до Прокуратури Львівської області, а така була залучена до справи судом першої інстанції за клопотанням представника ГУ МВСУ у Львівській області (т.1 а.с.122).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, в силу вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки внаслідок бездіяльності працівників Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області стало можливим вчинення ОСОБА_14 суспільно-небезпечного діяння, у зв»язку з чим потерпілим заподіяні моральні страждання, заподіяна моральна шкода підлягає відшкодуванню Дрогобицьким МВ ГУ МВСУ у Львівській області, який згідно Положення про відділ є юридичною особою, має самостійний баланс (т.3 а.с.246-247) і в якому проходили та проходять службу працівники, що неналежно ставилися до виконання своїх службових обов»язків.

Тому підставними є вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_13 про стягнення з даного відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Із наявними у матеріалах справи копій чеків та накладних встановлено, що на похорони ОСОБА_15, ОСОБА_2 витратила 2289 гривень 99 копійок (т.1 а.с.12-22)..

Зазначена сума підлягає стягненню в її користь.

Що стосується моральної шкоди то при її визначенні суд враховує, що внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_14, ОСОБА_2 втратила сина, ОСОБА_13 чоловіка, неповнолітня дитина ОСОБА_7 -батька. Дана втрата для них є непоправною. Вони досі не можуть отямитися від душевного болю та страждання.

З урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнали позивачі, характеру немайнових витрат, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у їх життєвих та виробничих стосунках, часу та зусилля необхідних для відновлення попереднього стану з урахуванням засад розумності виваженості та справедливості з Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області на користь ОСОБА_2 слід стягнути 30 000 гривень моральної шкоди, на користь ОСОБА_13 - 30 000 гривень моральної шкоди.

Вимоги позивачів про стягнення на їх користь по 100 000 гривень моральної шкоди, до певної міри, є завищеними, належним чином не мотивовані, тому в такому розмірі моральна шкода не може бути стягнутою.

Посилання представника ГУ УМВСУ у Львівській області про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області майнової та моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки в даному випадку є всі підстави для настання деліктної відповідальності передбаченої ст. 1166, 1167 ЦК України, зокрема: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, який визнаний неосудним, причинний зв»язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, наявність вини.

У той же час відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди на підставі ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду», оскільки дія вказаних законодавчих актів розповсюджується на вичерпний перелік процесуальних дій уповноважених органів в межах кримінальної справи, оперативно-розшукової справи чи справи про адміністративне правопорушення.

З урахуванням того, що ОСОБА_14 в установленому законом порядку визнаний неосудним, згідно постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2007 року, матеріальна та моральна шкода з нього не може бути стягнута в силу вимог ст.41 ЦК України.

При встановлених обставинах апеляційні скарги ОСОБА_2 та представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_13

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представників за довіреністю ОСОБА_3, ОСОБА_4 -ОСОБА_12 та ОСОБА_5, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_2 2 289 (дві тисячіі двісті вісімдесять дев»ять) гривень. 99 коп. матеріальної шкоди, 30 000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди та 186 гривень судових витрат.

Стягнути з Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_13 30 000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_13 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Богонюк М.Я.

Приколота Т.І.