ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2012 р. Справа № 24/821
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Джи Сі Ейч", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Регіональний будівельник", м. Київдо за участюДочірнього підприємства "Джи Сі Ейч", м. Київ Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", м. Київпровизнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Юрковська Н.С.,
ПАТ "АКБ "Київ": не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Регіональний будівельник" (далі за текстом - ПП "Регіональний будівельник") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Джи Сі Ейч" (далі за текстом - ДП "Джи Сі Ейч") про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу, укладеного між ПП "Регіональний будівельник" та ДП "Джи Сі Ейч", згідно з яким ПП "Регіональний будівельник" прийняло у власність, а ДП "Джи Сі Ейч" продало нежитлові будівлі: частину будівлі цеху керамічної плитки (літера С) загальною площею 6910,3 кв.м.; масозаготовче відділення (літера Т) загальною площею 2461,8 кв.м.; частину головного виробничого корпусу (літера А) загальною площею 1030,5 кв.м.; будівлі цеху РМЦ (літера М) загальною площею 551,5 кв.м.; будівлю газорозподільного пункту (літера К) загальною площею 8,2 кв.м.; частину адміністративно-господарського комплексу (літера Е) загальною площею 318,3 кв.м.; склад сировини та матеріалів (літера Ф) загальною площею 869,4 кв. м.; будівлю мобільної системи "Аспект" (літера У) загальною площею 112,7 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Костянтинівська, 71,
та про визнання права власності на вищезазначене майно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2006 року позовні вимоги було задоволено: визнано дійсним та укладеним договір купівлі-продажу, укладений між ПП "Регіональний будівельник" та ДП "Джи Сі Ейч", згідно з яким ПП "Регіональний будівельник" прийняло у власність, а ДП "Джи Сі Ейч" продало нежитлові будівлі: частину будівлі цеху керамічної плитки (літера С) загальною площею 6910,3 кв.м.; масозаготовче відділення (літера Т) загальною площею 2461,8 кв.м.; частину головного виробничого корпусу (літера А) загальною площею 1030,5 кв.м.; будівлі цеху РМЦ (літера М) загальною площею 551,5 кв.м.; будівлю газорозподільного пункту (літера К) загальною площею 8,2 кв.м.; частину адміністративно-господарського комплексу (літера Е) загальною площею 318,3 кв.м.; склад сировини та матеріалів (літера Ф) загальною площею 869,4 кв. м.; будівлю мобільної системи "Аспект" (літера У) загальною площею 112,7 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Костянтинівська, 71, та визнано право власності на вищезазначене майно.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу майна та відбулося його часткове виконання, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, у зв'язку з чим позовні вимоги необхідно задовольнити на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2006 року було скасовано та прийнято нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог -відмовлено.
Постанову суду апеляційного господарського суду мотивовано тим, що місцевим господарським судом не було встановлено у визначеному законом порядку належність спірного майна на праві власності відповідачу -ДП "Джи Сі Ейч", зокрема, не встановлено за ким проведено державну реєстрацію права власності на спірне майно на момент укладення попереднього договору від 05.10.2006 року між ДП "Джи Сі Ейч" та ПП "Регіональний будівельник" та, крім того, на час винесення рішення судом першої інстанції спірний майновий комплекс перебував в обтяженні та 09.12.2003 року нотаріусом було накладено заборону відчуження вказаного майнового комплексу до припинення договору застави у зв'язку з тим, що ЗАТ "Піастрелла-К" зобов'язання за кредитним договором не виконало і договір застави залишається чинним до теперішнього часу.
Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ДП "Джи Сі Ейч" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року.
Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду -скасувати, а рішення місцевого господарського суду -залишити в силі.
Позивача та ПАТ "АКБ "Київ" згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.10.2006 року ПП "Регіональний будівельник" та ДП "Джи Сі Ейч" укладено попередній договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до умов якого ДП "Джи Сі Ейч" (продавець) зобов'язувалось продати, а ПП "Регіональний будівельник" (покупець) -придбати у майбутньому у власність нежитлові приміщення літери С; Т; А; М; К; У; Ф; У, що знаходяться в місті Києві по вул. Костянтинівська, 71 і складаються з наступних нежилих приміщень: частина будівлі цеху керамічної плитки (літера С) загальною площею 6910,3 кв.м.; масозаготовче відділення (літера Т) загальною площею 2461,8 кв.м.; частина головного виробничого корпусу (літера А) загальною площею1030,5 кв.м.; будівлі цеху РМЦ (літера М) загальною площею 551,5 кв.м.; будівля газорозподільного пункту (літера К) загальною площею 8,2 кв.м.; частина адміністративно-господарського комплексу (літера Е) загальною площею 318,3 кв.м.; склад сировини та матеріалів (літера Ф) загальною площею 869,4 кв. м.; будівля мобільної системи "Аспект" (літера У) загальною площею 112,7 кв.м.
Відповідно до п. 2.4 зазначеного попереднього договору ціна об'єктів нерухомості становить 4 542 458, 74 грн.
Згідно з п. 1 попереднього договору ДП "Джи Сі Ейч" та ПП "Регіональний будівельник" зобов'язувались у майбутньому, а саме до 15.10.2006 року укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (основний договір) у встановленій законом формі та на умовах, визначених цим договором.
ПП "Регіональний будівельник" було здійснено часткову оплату за даним попереднім договором в розмірі 40 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 13.10.2006 року.
ПП "Регіональний будівельник" направлено ДП "Джи Сі Ейч" проект основного договору, що підтверджується листом № 8 від 11.10.2006 року, отриманим відповідачем 12.10.2006 року (в зазначеному листі також було запропоновано перенести укладання основного договору на 16.10.2006 року у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А.П. за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 6, оскільки 15.10.2006 року припадало на неділю).
Місцевим господарським судом встановлено, що ДП "Джи Сі Ейч" ухилилось від нотаріального посвідчення договору, оскільки в обумовлений час та місце для підписання основного договору представник ДП "Джи Сі Ейч" до нотаріуса не з'явився у зв'язку з тим, що керівництво відповідача вирішило продати зазначені в попередньому договорі об'єкти нерухомості іншій юридичні особі.
Також апеляційним господарським судом було встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 79 від 24.09.2003 року закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Піастрелла-К" передано в заставу акціонерному комерційному банку "Київ", правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Київ" згідно договору застави майнового комплексу за реєстровим № 4164 від 09.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., майновий комплекс, а саме: частину будівлі цеху керамічної плитки (літера С) загальною площею 6910,3 кв.м.; масозаготовче відділення (літера Т) загальною площею 2461,8 кв.м.; частину головного виробничого корпусу (літера А) загальною площею 1030,5 кв.м.; будівлі цеху РМЦ (літера М) загальною площею 551,5 кв.м.; будівлю газорозподільного пункту (літера К) загальною площею 8,2 кв.м.; частину адміністративно-господарського комплексу (літера Е) загальною площею 318,3 кв.м.; склад сировини та матеріалів (літера Ф) загальною площею 869,4 кв.м.; будівлю мобільної системи "Аспект" (літера У) загальною площею 112,7 кв.м., загальною площею 12 020,60 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 71, який сторони оцінили в 12 075 800,00 грн.
Поряд з цим, на час винесення рішення судом першої інстанції вищезазначений майновий комплекс перебував в обтяженні та 09.12.2003 року нотаріусом було накладено заборону відчуження вказаного майна до припинення договору застави у зв'язку з тим, що ЗАТ "Піастрелла-К" зобов'язання за кредитним договором не виконало і договір застави залишається чинним до теперішнього часу.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2007 року скасовано рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2005 року у справі № 3/686, згідно якого за ДП "Джи Сі Ейч" визнано право власності на вищезазначене нерухоме майно, а справу -направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2008 року у справі № 3/686-36/264 ДП "Джи Сі Ейч" у задоволення позовних вимог було відмовлено.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду і відмови у позові з огляду на те, що судом першої інстанції не було встановлено у визначеному законом порядку належність спірного майна на праві власності відповідачу -ДП "Джи Сі Ейч", зокрема, не встановлено за ким проведено державну реєстрацію права власності на спірне майно на момент укладення попереднього договору від 05.10.2006 року між ДП "Джи Сі Ейч" та ПП "Регіональний будівельник".
Також з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Частиною 2 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено можливість визнання договору дійсним у судовому порядку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України суд може визнати дійсним лише такий правочин, який сторонами було укладено.
Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Отже, правочин, момент укладення якого пов'язується з моментом державної реєстрації, зокрема, договір купівлі-продажу нерухомого майна, не може бути визнано дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки такий правочин є неукладеним.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 18.04.2011 року № 2-17/604-2009 та в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9, в п. 13 якої роз'яснено, що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного Кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що правила ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав та обов'язків.
Крім того, за приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що право власності на нерухоме майно, яке набувалось позивачем за попереднім договором до нього не перейшло і позивач не може звертатись з позовом про визнання за ним права власності, оскільки в порушення положень Цивільного кодексу України такий попередній договір було укладено у письмовій формі, тобто без нотаріального посвідчення та без проведення його державної реєстрації.
Також суд касаційної інстанції погоджується і з висновками апеляційного господарського суду про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки місцевим господарським судом не було встановлено у визначеному законом порядку належність спірного майна на праві власності відповідачу -ДП "Джи Сі Ейч", та, крім того, на час винесення рішення судом першої інстанції спірний майновий комплекс перебував в обтяженні та 09.12.2003 року нотаріусом було накладено заборону відчуження вказаного майнового комплексу до припинення договору застави у зв'язку з тим, що ЗАТ "Піастрелла-К" зобов'язання за кредитним договором не виконало і договір застави залишається чинним до теперішнього часу.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ДП "Джи Сі Ейч", викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року у справі № 24/821 -залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга
