ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 5/75/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця (далі -Товариство),

на рішення господарського суду Вінницької області від 29.05.2012 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2012

зі справи № 5/75/2011/5003

за позовом Товариства

до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Вінниця (далі -територіальне відділення АМК)

про визнання недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна комісія з регулювання електроенергетики України, м. Київ (далі -НКРЕ).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Бобко Т.Є.,

відповідача -Дороніної О.В., Драпака Ю.П.,

третьої особи -Приступко О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 01.06.2012 № 30-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі -оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.05.2012 (колегія суддів у складі: Грабик В.В. -головуючий, судді Стефанів Т.В. і Банасько О.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 (колегія суддів у складі: Грязнов В.В. - головуючий, судді Савченко Г.І. і Мельник О.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу з посиланням на статті 11, 13, 22, 611 Цивільного кодексу України, Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", пункти 6, 7, 9, 16, 161, 19, 29 Правил надання населенню послуг по газопостачанню, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 (далі -Правила), Типовий договір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 938 (далі -Типовий договір), пункту 3.8.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 № 12 (далі -Ліцензійні умови), Порядок доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 26.03.2001 № 79 (далі -Порядок), статей 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано прийняттям згаданих судових рішень з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередні судові інстанції у прийнятті рішення та постанови зі справи виходили з таких обставин.

Згідно з "актом приймання виконаних робіт за надані послуги" від 23.10.2009 № 166 споживача природного газу Поліщук А.І. (смт Турбів Липовецького району) Товариством зобов'язано сплатити за "відключення і підключення споживача природного газу за вимогою постачальника" кошти в сумі 500 грн. У зв'язку з тим, що припинення газопостачання гр. Поліщук А.І. здійснювалося шляхом механічного від'єднання, 23.10.2009 Липовецьким управлінням газового господарства (на той час ще відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз") та поіменованою фізичною особою було укладено договір № 270 "на газифікацію житлових будинків за замовленням населення", ціна якого склала 794, 40 грн. Гр. Поліщук А.І. до каси Липовецького управління газового господарства (далі -УГГ) внесено 1 294, 40 грн.

Згідно з "актом про відключення газових приладів" від 15.02.2011 Козятинським УГГ було припинено газопостачання споживачу Гайдучок М.Є. (м. Козятин) шляхом перекриття вхідного крану в зв'язку із заборгованістю за послуги з газопостачання, яке відновлено поіменованій особі 15.02.2011 згідно з актом "про відновлення газопостачання та включення газових приладів". За актом "приймання виконаних робіт" за роботи з припинення та відновлення газопостачання сплачено 69, 47 грн.

Споживачу Хлопін В.В. (с. Козятин Козятинського району) Козятинським УГГ 10.03.2011 було припинено газопостачання шляхом перекриття вхідного крану у зв'язку із заборгованістю за послуги з газопостачання. Відновлення останнього здійснено 10.03.2011 згідно з актами "про відновлення газопостачання та включення газових приладів" і "приймання виконаних робіт" з позначкою про сплату 69, 47 грн.

Споживачу Зінченко (м. Жмеринка) Жмеринським УГГ 14.03.2011 згідно з "актом про припинення газопостачання" було припинено газопостачання шляхом встановлення пломби на вхідному крані в зв'язку із заборгованістю за послуги газопостачання. Останнє було відновлено 15.03.2011 після сплати споживачем Зінченко за роботи з припинення і відновлення газопостачання у сумі 82, 92 грн.

Аналогічні документи містяться у справі стосовно споживачів: Щербак М.Г. (м. Гайсин, сплачено 80, 95 грн.); Ковтун (м. Жмеринка, сплачено 82, 98 грн.); Шаталюк В.С. (м. Вінниця, сплачено 456, 45 грн.); Лапушан Г.Ф. (м. Козятин, сплачено 760, 80 грн.); Сірак А.М. (с. Іванів Калинівського району, сплачено 673, 08 грн.).

21.03.2011 Товариство на вимогу територіального відділення АМК надало останньому копії актів на відключення абонентів від газопостачання (у зв'язку з наявною заборгованістю), актів на відновлення газопостачання абонентам і документів, що підтверджують розмір і факт оплати споживачами відповідних робіт. Товариство також зазначило, що: відповідно до пункту 9 Правил відновлення газопостачання здійснюється газорозподільним підприємством після сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальному або газорозподільному підприємству; для здійснення відновлення газопостачання абонент має не лише погасити заборгованість, а й відшкодувати підприємству вартість робіт з відключення та відновлення. В обґрунтування наведеного Товариство послалося на Ліцензійні умови, Правила та листи НКРЕ від 14.06.2007 № 3847/14/17-07 та від 05.03.2010 № 1221/14/17-10.

У листі Вінницького ТП НКРЕ від 26.10.2010, надісланому на вимогу територіального відділення АМК, зазначено суб'єктів господарювання, які в період 2009-2010 р.р. мали ліцензії та здійснювали діяльність з розподілу та постачання природного газу за регульованим тарифом на території Вінницької області, серед яких ВАТ "Вінницягаз", ДП "Монтажник", ТОВ "Газовик", а також території, на яких вони здійснювали діяльність і які є різними.

ДП "Монтажник" на вимогу територіального відділення АМК повідомило, що: в зоні ліцензованої діяльності підприємства відключення та підключення споживачів до газопостачання здійснюється шляхом перекриття (відкриття) та опломбування (розпломбування) крану; за ці роботи плата не стягується, калькуляція на них не розроблялася.

Згідно з оспорюваним рішенням:

1) визнано, що Товариство протягом 2010, січня-квітня 2011 року займало монопольне становище на ринку постачання природного газу населенню за регульованим тарифом у територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у власності чи користуванні Товариства, з часткою 100 відсотків;

2) визнано, що дії Товариства щодо стягнення зі споживачів природного газу (населення) -абонентів Товариства плати за припинення газопостачання у зв'язку з наявною у абонента заборгованістю за спожитий природний газ є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) -зловживанням монопольним становищем на названому ринку шляхом встановлення таких умов придбання товару (природного газу), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

3) за зазначене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 17 000 грн.;

4) Товариство зобов'язано припинити стягнення зі споживачів природного газу (населення) -абонентів Товариства плати за припинення газопостачання у зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем такої заборгованості, про що повідомити територіальне відділення АМК у двомісячний строк з дня отримання цього рішення.

Крім того, в оспорюваному рішенні зазначається, що, згідно з наявними у справі матеріалами, в разі здійснення механічного від'єднання газопроводу від діючого газопроводу споживачам, крім погашення заборгованості за спожитий природний газ, для відновлення газопостачання необхідно було оплатити Товариству роботи з припинення та відновлення газопостачання (673, 08 грн. -Сірак А.М.; 760, 80 грн. -Лопушан Г.Ф.; 456, 45 грн. -Шаталюк В.С.; 1 294, 40 грн. -Поліщук А.І.).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 у цій справі, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012, відмовлено в позові в частині визнання недійсним пункту 1 оспорюваного рішення; таким чином, позов у цій частині вже вирішено.

Товариство вчиняло дії (з припинення газопостачання), які для нього є правом, а не обов'язком, а у випадках механічного від'єднання від мереж -безпідставними за відсутності відповідних доказів, визначаючи свої збитки та оцінюючи їх відповідно до розробленої ним же калькуляції і стягуючи їх із споживачів без рішення суду.

Відповідно до приписів Закону:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- зловживанням (монопольним) домінуючим становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13);

- за зазначене порушення накладається штраф у розмірі, передбаченому статтею 52 цього законодавчого акта.

З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, які скаржником не заперечуються, попередні судові інстанції дійшли заснованих на законі висновків про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, тобто для задоволення позову зі справи.

Доводи касаційної скарги Вищим господарським судом України до уваги не беруться. Жодним актом законодавства з числа зазначених скаржником (крім Порядку), а саме -Цивільним кодексом України, Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", Правилами, Ліцензійними умовами, Типовим договором -не передбачена можливість надання Товариством "послуг з відключення та повторного підключення газопостачання" споживачам, які мали заборгованість перед Товариством за спожитий газ, так само як і стягнення Товариством з абонентів оплати за такі "послуги". Потенційні збитки Товариства у зв'язку з вчиненням відповідних дій могли стягуватися ним виключно в порядку, встановленому законом (шляхом звернення до суду). Натомість, як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями обставин, Товариство довільно (на власний розсуд) визначало суми таких збитків і під виглядом плати за послуги стягувало їх із споживачів, по суті, примусово, оскільки несплата останніми відповідних сум унеможливлювала відновлення їм газопостачання за відсутності альтернативних джерел постачання газу через монопольне становище Товариства на зазначеному в оспорюваному рішенні ринку, що в кінцевому підсумку мало наслідком ущемлення інтересів споживачів. Відтак територіальне відділення АМК обґрунтовано кваліфікувало дії Товариства як зловживання монопольним становищем, і підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним не вбачається.

Скаржник посилається також на положення:

- постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", за яким Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення, релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів [(в межах обсягів природного газу, що використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) (пункт 2 названої постанови в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин)];

- пункту 3.3.1 Порядку, згідно з яким повторне підключення системи газопостачання споживача до ГРМ допускається після погашення споживачем заборгованості, а також після оплати ним послуг з відключення та підключення газопостачання, причому споживачем у даному Порядку вважається й фізична особа, що використовує природний газ для власних потреб на підставі договору.

У зв'язку з цим слід зазначити таке.

Згідно із Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачальник має право обмежити або припинити постачання природного газу споживачам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі непроведення розрахунків за спожитий природний газ згідно з умовами договорів.

Відповідно до пунктів 6, 7 і 9 Правил у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання та самовільного використання газу газотранспортна організація після інформування споживача здійснює відключення газових приладів від газопостачання. Припинення газопостачання газу в житлових будинках залежно від обставин здійснюється шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушки приладом (пристроєм) або на ввідному газопроводі. У разі самовільного відновлення споживачем газопостачання здійснюється механічне від'єднання від діючого газопроводу. Відновлення газопостачання здійснюється газотранспортною організацією протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальній або газорозподільній організації.

Водночас поняття "відшкодування збитків" (стаття 22 Цивільного кодексу України) і "оплата послуг" за договором (статті 901, 903 названого Кодексу) є не лише нетотожними одне одному, а й мають цілком різний правовий зміст. Тому вжитий у Правилах вислів "відшкодування збитків" аж ніяк не означає надання та оплату будь-яких послуг, у тому числі й "додаткових". При цьому ні названий Закон, ні Правила, ані згадана постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 не уповноважували Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" встановлювати не передбачену цими актами законодавства таку обов'язкову умову повторного підключення системи газопостачання споживача до газопостачання, як "оплата ним послуг з відключення та підключення газопостачання". Відтак зазначена умова Порядку не відповідає законодавству України і згідно з частиною другою статті 4 ГПК України не застосовується Вищим господарським судом України у розгляді даної справи.

Визначених процесуальних законом підстав для скасування судових оскаржуваних рішень не встановлено.

Керуючись статями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 29.05.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 зі справи № 5/75/2011/5003 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" -без задоволення.

Суддя В. Москаленко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко