ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року 15:55 Справа № 0870/538/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії

головуючого судді Лазаренка М.С.,

суддів: Мінаєвої К.В., Стрельнікової Н.В.,

при секретарі: Ширшові А.А.,

за участю представників:

позивача : ОСОБА_1

відповідача: Лаптинського І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: 1. Міністерства оборони України

2. Запорізького обласного військового комісаріату

про: визнання наявності права, визнання дій протиправними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі-позивач) до позивача 1. Міністерства оборони України, позивача 2. Запорізького обласного військового комісаріату (далі відповідачі), в якому просить:

визнати його право на одноразову грошову допомогу за ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі встановлення 17.05.2010 року II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби а рішення Міністерства оборони України та висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі(смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол № 7 від 30.10.2011 року), яким відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги - не чинними;

визнати противоправними дії та бездіяльність посадових осіб Запорізького ОВК що виразились у порушені та неналежному виконанні ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», п. 7 Порядку(Постанови Кабінету Міністрів України № від 28.05.2008 р.). п. 4.7. та 4.10.Положення (Наказу Міністерства оборони України № 407 від 19.08.2008р.), ст. 2, 4, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.1, 4, 5, 38-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

стягнути з Міністерства оборони України одноразову грошову допомогу, що належить до складу грошового забезпечення, за встановлену інвалідність ІІ гр. внаслідок захворювання, що сталося у зв'язку з виконанням обов'язків, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з рахунків Державного бюджету України на картковий рахунок № 26251517058997 в Запорізькому облуправлінні ВАТ «Державний банк України», МФО- 313957, код ЄДПРОУ- 02760363, військової служби у розмірі - 65407,50 грн.;

визнати право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної противоправними діями бездіяльністю та стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду завдану незаконними діями та бездіяльністю в розмірі - 15000,00 грн.;

зобов'язати військового комісара Запорізького ОВК подати до суду копію висновку №11 до Положення, що надсилався Запорізьким ОВК за вих. № с/23-996 від 14.10.2011 року на розгляд та прийняття рішення до Департаменту фінансів Міністерства за заявою позивача про випалату одноразової грошової допомоги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов, зокрема зазначив, що ОСОБА_3 був звільнений з військової служби в 2005 році. На день його звільнення з військової служби чинним законодавством передбачалося державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців на день звільнення ОСОБА_3 з військової служби він мав право на отримання страхової суми за обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців від НАСК «ОРАНТА», яким і скористався. Так, за державним обов'язковим особистим страхуванням йому було виплачено страхові суми: в 2004 році - 2125 грн. та в 2006 році - 425 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, чинного на день звільнення з військової служби ОСОБА_3, проаналізувавши зміни до Законів України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач дійшов висновку, що на день звільнення ОСОБА_3 з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою.

Зміни, внесені до ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», набули чинності відповідно з 10 травня 2006 року та з 1 січня 2007 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Дії постанов Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. №284 та від 28 травня 2008 року № 499 поширюються лише на осіб, які звільнені з військової служби після 10 травня 2006 року, оскільки саме з цієї дати законодавчо встановлено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги в разі каліцтва або інвалідності.

Оскільки ОСОБА_3 був звільнений з військової служби до 10 травня 2006 року, тобто коли діяла стара редакція ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачалося державне обов'язкове особисте страхування, то на нього не може поширюватися дія нової редакції статті 16 згаданого Закону. Отже, позовні вимоги є законодавчо необґрунтованими.

На підставі вищезазначеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

17.05.2010 року внаслідок значного погіршення стану здоров'я позивачу було встановлено II гр. інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою огляду МСЕК Серії АД № 142132, відтак, з 17.05.2010 року у позивача виникло право на одноразову грошову допомогу гарантовану ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 21.03.1991р. у редакції Закону України від 03.11.2006року № 328-V (далі: Закону №2011) та ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» в розмірі до п'ятирічного грошового убезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги визначений Постановою КМУ «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008року № 499 (в редакції від 22.10.2009 року, далі: Порядку), а саме в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби інвалідам II гр. встановлена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 54-місячного грошового забезпечення за останньою посадою.

Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 19.08.2008року № 407 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей » (зі змінами внесеними Наказом Міністра оборони України від 18.01.2010 року № 10, далі: Положення), а саме п. 4.9. цього Положення документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби оформляє та подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар. При цьому виключний перелік документів, що подаються заявником до військового комісара та надсилається безпосередньо військовим комісаром на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України у разі встановлення інвалідності військовослужбовцям визначений п. 4.9.(в) Положення. Також Положенням встановлено, що військовий комісар зобов'язаний

16.12.2011 року до відома позивача листом від 14.12.2011 року № 1131 Запорізького обласного військового комісаріату доведено рішення уповноваженого органу - Протокол № 7 від 30.11.2011 року Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі(смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (дод. 3), яким відмовлено в вижаті зазначеної допомоги, мотивуючи тим, що я був звільнений з військової служби до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону № 2011.

Позивач вважає відмову у виплаті одноразової грошової допомоги безпідставною та не обґрунтованою, адже, Протокол № 7 від 30.11.2011 року не відповідає чинному законодавству України, суперечать нормам міжнародного права, порушує та обмежує його конституційні права встановлені ст.ст. 3,17, 22, 24, 46, 48, 64, 58, 92 Конституції України. Рішення про відмову в виплаті одноразової допомоги є противоправним тому підлягає скасуванню, а його порушені права - поновленню. Противоправною поведінкою Відповідачів порушено його права та завдано шкоди тому на підставі ст. 55, 56 Конституції України позивач звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом визнання дій та бездіяльності Відповідачів противоправними, стягнення одноразової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, завданої противоправною поведінкою Відповідачів.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції Закону України від 07 03.2002 року, передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Відповідно до редакції ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діє з 1 січня 2007 року, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 р. затверджений Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, пунктом 2 якої встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007р., здійснюється згідно Порядком, затвердженим цією постановою. Відповідно до вищевказаної постанови призначення і виплата одноразової грошової допомоги проводиться у відповідності з даним Порядком у разі інвалідності звільнених з військової служби, що сталася після 1 січня 2007 р.

Як встановлено матеріалами справи, 28.10.2003 року під час виконання обов'язків військової служби в складі Миротворчих Сил ООН в р. Ірак позивач отримав мінно-вибухову травму.

За наслідками мінно-вибухової травми правих передпліччя, плеча, після травматична невропатія променевого, серединного і ліктьового нервів правої верхньої кінцівки з вегето- трофічним синдромом і помірним порушенням функції Постановою ВЛК в/ч А 3309 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час та видано свідоцтво про хворобу № 323 від 27.04.2004 року, а 08.06.2004року, за наслідками вказаними вище, при огляді ОМСЕК №1 м. Запоріжжя була встановлена 25 % втрата працездатності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Працездатність та стан здоров'я не відновились, а навпаки погіршились і тому за наслідками та на підставах зазначених у попередньому свідоцтві про хворобу було видано іналогічне попередньому свідоцтво про хворобу № 323 від 19.08.2005 рокута при повторному огляді 31.10.2005 року комісією ОМСЕК№1 м. Запоріжжя було встановлено ІІІгр. інвалідності з 30 % втратою працездатності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

По загальнодержавному обов'язковому особистому страхуванні по вищезгаданому страхових випадках - 25% та 5% втрати професійної працездатності НАСК «Оранта» були здійснені страхові виплати за на загальну суму - 2550 грн., що не заперечується Відповідачами.

Виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі передбачено п. 2 Порядку та доповнено змінами внесеними Наказом Міністра оборони України від 18.01.2010 року № 10 (зареєстрованого в Мінюсті 11.02.2010 р. за № 152/17447). Відповідно виплата одноразової грошової допомоги за вищезгаданих умов здійснюється з урахуванням раніше виплаченої суми, але як зазначено в п. 4.9. Положення неповернення раніше отриманої страхової суми за страхову подію є можливим тільки за умови висновку МСЕК про те, що відсоток втрати працездатності, за яким отримана страхова сума, установлений з інших підстав, ніж група інвалідності.

Страхові виплати за 30% втрати професійної працездатності були здійсненні позивачу в зв'язку з розладом функцій правої верхньої кінцівки, що підтверджується свідоцтвами про хворобу та клініко-функціональним діагнозом - наслідки травми правого плеча, саме за підстав розладу функцій правої верхньої кінцівки було 31.10.2005 року ОМСЕК №1 встановлено ІІІ гр. інвалідності та визначено втрату професійної працездатності в розмірі 30%, видано індивідуальну програму реабілітації інваліда та згодом отримано мною страхове відшкодування/виплати.

II група інвалідності встановлена 17.05.2010 року в зв'язку з проявом захворювань головного мозку, пов 'язаних з наслідками отриманої контузії під час збройного нападу, саме на підставі захворювань за якими страхові виплати не проводились. Ці обставини підтверджуються виписками із історії хвороби, зокрема випискою № 6220 ЗОКБ за період, що передував встановленню інвалідності ІІ гр., де окрім діагнозів за якими встановлено інвалідності III гр.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу 17.05.2010 року внаслідок значного погіршення стану здоров'я позивачу було встановлено II гр. інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30%. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачеві встановлена інвалідність, яка сталася після 1 січня 2007 р. та дає позивачу право відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на отримання одноразової грошової допомоги у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008р.

Відповідно до п.п.2 п.2 ст.1 вказаного вище Порядку особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 54-місячного грошового забезпечення інвалідам другої групи.

Грошове забезпечення військовослужбовцям, звільненим зі служби, визначається на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення визначається, для військовослужбовців звільнених із служби,- за останньою посадою на день звільнення, за довідкою Запорізького ОВК грошове забезпечення за останньою посадою складає - 1211,25 грн., а саме посадовий оклад - 645,00грн., оклад за військове звання - 50,00грн., надбавка за вислугу років - 69,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 382,25 грн., премія - 64,50 грн. Відповідно сума належної, але не отриманої позивачем грошової допомоги за встановлену 17.05.2010 року інвалідність ІІ гр., пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, становить - 65407,50 грн.(54 міс. х 1211,25грн.).

Статтею 46 Конституції України, яка є нормою прямої дії, встановлено право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності. Це право гарантоване загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок бюджетних джерел соціального забезпечення, а також страховими виплатами за обов'язковим страхуванням відповідно до ст. 999 ЦК України.

Під час військової служби життя та здоров'я позивача дійсно підлягало державному обов'язковому особистому страхуванню на підставі ст. 16 Закону № 2011 в редакції від 20.12.1991 р. та Постанови КМУ від 19.08.1992р. № 488 а виплата страхових сум проводилася НАСК «Оранта». При цьому виплата страхових сум проводилась НАСК «Оранта» за рахунок коштів державного бюджету що виділялись Міністерству оборони України, з дня настання страхової події (у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби) та незалежно від часу звільнення з військової служби, якщо захворювання одержані в період проходження військової служби.

07.02.1996 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про страхування», абзацом 6 пункту 10 Прикінцевих положень якого передбачено прийняття закону з урегулюванням питані заміни обов'язкового державного страхування на безпосереднє здійснення компенсаційної виплати з державного бюджету головним розпорядником бюджетних коштів за цільовими платежами. Навиконання зазначених вимог і були внесені зміни та доповнення Законом України від 04.04.2006р. № 3595-ІV до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» . Зокрема внесені зміни до ст. 41 цього Закону зберегли раніше встановлене ст. 16 Закон України № 2011 від 20.12.1991 року положення про обов'язкове державне особисте страхування життя і здоров'я військовослужбовців за рахунок коштів Державного бюджету України і лише змінено порядок і умови компенсаційних виплат за таким страхуванням.

З аналізу наведених норм вбачається, що одноразова грошова допомога, виплату якої встановлено ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції Закону України № 3597-ІУ, є страховою виплатою і її запроваджено як заміну порядку та умов виплати страхового відшкодування за обов'язковим державним особистим страхуванням військовослужбовців, яке раніше здійснювалось НАСК «Оранта», на безпосереднє здійснення компенсаційних виплат за таким страхуванням Міністерством оборони України. Отже, НАСК «Оранта» з 2006 року не є страховиком та не має жодного відношення до військовослужбовців та не несе жодних зобов'язань по страховим випадкам, що сталися після 01.01.2006 року. Незважаючи на те, що у наведених правових нормах конкретно не вказано щодо моменту виникнення права у потерпілого на отримання одноразової грошової допомоги, проте це питання врегульоване іншим загальними правовими нормами.

Так, у ст. 1 Закону України «Про страхування» зазначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних по (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, а у ст.. 8 цього Закону вказано, що страховий випадок, це подія, передбачена договором страхуванням або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) застрахованій особі. Характеристика страхових випадків, з настанням яких надається матеріальне забезпечення та соціальні послуги міститься в ст. 26 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 18.01.2001 року і є за змістом аналогічним ст. 46 Конституції України. Тобто, в даному випадку страховим випадком є встановлення інвалідності ІІгр.

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлено обов'язкове страхування і до відносин, що випливають з нього, застосовуються положення цього Кодексу, а згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) страхову суму (страхову суму).

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та ст. 16 Закону № 2011 пов'язується не з фактом звільнення військовослужбовця зі служби, воно виникає лише з часу настання страхового випадку/події, яка визначена законом, зокрема при інвалідності (зміні групи інвалідності) звільненого зі служби військовослужбовця, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Посилання Відповідачів на відсутність законних підстав для здійснення виплати одноразової грошової допомоги на підставі встановлення 17.05.2010 року ІІгр. інвалідності суд вважає безпідставними враховуючи наступне: відповідно до закріпленого в ч. 1 ст. 58 Конституції України принципом дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набуття цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події(факту) застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України має найвищу юридичну силу, яка ґрунтується на ідеях правової держави. У центрі її уваги знаходиться людина як найбільша соціальна цінність, її права і свободи. Конституція визначає пріоритет загальнолюдських цінностей, закріплює принципи соціальної справедливості та чітко засвідчує прихильність України до норм міжнародного права, які відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України становить основу цивільного законодавства України.

Стаття 22 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що представником відповідачів не доведена законність дій щодо відмови у нарахування та призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже в цій часті ні позову позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо інших позовних вимог суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на те, що встановлення будь-яких фактів чи визнання права не узгоджується з вимогами частини 4 статті 105 КАС України, вимоги щодо стягнення моральної шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача не підтверджені матеріалами справи, позивачем не надано суду доказів того, що позивач зазнав моральної шкоди від дій чи бездіяльності відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у нарахування та призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягають задоволенню, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язання Міністерства оборони України донарахувати, призначити та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядоку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням виплачених сум, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахування та призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов'язати Міністерство оборони України донарахувати, призначити та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядоку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 13 грудня 2012 року.

Головуючий суддя (підпис) М.С. Лазаренко

Суддя (підпис) К.В. Мінаєва

Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова