Справа № 11 - 724 / 2006 p. Головуючий у 1 інстанції - Білий В.М.

Категорія - ст. 286 ч.2 КК Доповідач - Григор'єва В.Ф

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого- судді - Григор'євої В.Ф.

суддів: - Антипець В.М., Борисенка І.П.

при секретарі - Гой Н.Г.

за участю прокурора - Басюка С.В.

захисника - ОСОБА_1

потерпілих: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями: заступника прокурора Менського району та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2005 року,-

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець АДРЕСА_1, Кигичівського району, Харківської області, громадянин України, з середньою - спеціальною освітою, одружений, в силу ст. 89 КК України не судимий, працюючий тваринником СК „ Авангард" Менського району, мешканець Чернігівської області АДРЕСА_2

засуджений за ст.ст. 286 ч.2, 135 ч. З КК України:

- за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

- за ст. 135 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_4 виправданий за ст. 289 ч.З КК України за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст.6 ч.2 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_4:

· на користь ОСОБА_5 З 084 грн. 75 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 11 084 грн. 75 коп.;

· на користь ОСОБА_3 З 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 11 000 грн.;

- на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області 947 грн. 87 коп. судових витрат за проведення експертизи.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 09 вересня 2004 року, близько 22 години, він без відповідного на те дозволу, керуючи автомобілем марки „ВАЗ 21093" державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по авто дорозі Мена-Блистова в с. Ліски Менського району, в порушення вимог пунктів 1.2, 10.1, 11.2, 11.3, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху, не рухався як найближче до правого краю автодороги, не вибрав безпечного інтервалу для зустрічного роз'їзду, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу автодороги, де зіткнувся з мопедом марки „Рига", на якому їхали ОСОБА_3та ОСОБА_5, від чого останні отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, 9 вересня 2004 року близько 22 години в порушення вимог пунктів 2.10 а, 2.10 г, 2.10 д Правил дорожнього руху ОСОБА_4, знаходячись в с.Ліски Менського району, знаючи, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої є потерпіли з зустрічного транспортного засобу, маючи можливість для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілих до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив в небезпеці потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які знаходились в небезпечному для життя стані, в яке він їх поставив і які потягнули тяжкі наслідки для потерпілих.

Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 9 вересня 2004 року приблизно о 21 години, перебуваючи в себе в господарстві в АДРЕСА_2, незаконно заволодів автомобілем марки „ВАЗ-21093",державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2, чим заподіяв останньому матеріальної шкоди на суму 19448 гривень. Його дії були кваліфіковані за цим епізодом за ст.289 ч. З КК України, однак суд виправдав ОСОБА_4 за відсутністю в його діях даного складу злочину на підставі ст.6 п.2 КПК України.

У апеляціях:

- заступник прокурора Менського району, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та правильності призначення покарання за ст.ст.286 ч.2, 135 ч.З КК України, просить вирок в частині виправдання ОСОБА_4 за ст. 289 ч.З КК України скасувати, залишити покарання за ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.З КК України без змін. Кримінальну справу прийняти до свого провадження і постановити новий вирок, призначивши покарання ОСОБА_4 за ст.289ч.З КК України з урахуванням особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, застосувавши ст.69 КК України, посилаючись на показання потерпілого ОСОБА_2 та свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, якими спростовується твердження засудженого ОСОБА_4, що він виїхав на даному автомобілі лише з метою випробування його після ремонту.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляцію заступника прокурора Менського району в частині безпідставного виправдання ОСОБА_4 за ст. 289 ч.З КК України, але вважає, що дії ОСОБА_4 на даний час необхідно перекваліфікувати на ч.1 ст. 289 КК України по даному епізоду у зв'язку з внесеними у 2005 році змінами до ст. 289 КК України. Погоджується з доводами апеляції захисника в частині перекваліфікації дій засудженого з ч.З на ч.1 ст. 135 КК України, оскільки тяжкі наслідки настали у потерпілих від ДТП, а не від умисного залишення в небезпеці потерпілих, так як медична допомога потерпілим була надана своєчасно.

-захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій просить вирок суду щодо засудженого скасувати, а справу щодо нього направити прокурору на додаткове розслідування, посилаючись на те, що органом досудового слідства були неповно досліджені обставини вчинення злочинів, кваліфікація дій ОСОБА_4 за ст.135 ч.З КК України неправильная, обрана міра покарання в цілому є надмірно суворою.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 змінив свої апеляційні вимоги та просить перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_4 з ч. З на ч. 1 ст.135 КК України, оскільки тяжких наслідків не настало, так як медична допомога надана своєчасно, а також звільнити його від покарання згідно ст.1 п. „ б" Закону України „Про амністію" від 31.05. 2005 року, оскільки він має неповнолітню дитину.

Заслухавши доповідача по справі, засудженого та захисника, які підтримали апеляцію захисника із внесеними змінами до неї і просили її задовольнити з вказаних в ній підстав та заперечували проти апеляції прокурора, думку прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а апеляцію захисника задовольнити частково, а вирок суду скасувати у зв'язку з безпідставним виправданням засудженого за ст. 289 КК України та неправильною кваліфікацією і постановити новий вирок, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції підлягає задоволенню, а апеляція захисника в інтересах засудженого підлягає частковому задоволенню.

Проведеним по справі повним судовим слідством колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

09 вересня 2004 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_4, перебуваючи в себе в господарстві в АДРЕСА_2, незаконно заволодів автомобілем марки „ВАЗ-21093",державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 19 448 гривень, який алежав ОСОБА_2.

09 вересня 2004 року, близько 22 години, ОСОБА_4 без відповідного на те дозволу, керуючи автомобілем марки „ВАЗ 21093" державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Мена-Блистова в с.Ліски Менського району, в порушення вимог пунктів 1.2, 10.1, 11.2, 11.3, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху, не рухався як найближче до правого краю автодороги, не вибрав безпечного інтервалу для зустрічного роз'їзду, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу автодороги, де зіткнувся з мопедом марки „Рига", на якому їхали ОСОБА_3та ОСОБА_5, від чого останні отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, 9 вересня 2004 року близько 22 години в порушення вимог пунктів 2.10 а, 2.10 г, 2.10 д Правил дорожнього руху ОСОБА_4, знаходячись в с.Ліски Менського району, знаючи, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої є потерпши з зустрічного транспортного засобу, маючи можливість для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілих до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив в небезпеці потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які знаходились в небезпечному для життя стані, в яке він їх поставив.

В судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_4 не заперечував, що він вчинив наїзд на потерпілих та залишив їх без медичної допомоги, про те не погоджується з юридичною оцінкою його дій за ст. 289 ч.З КК України і пояснив суду, що з потерпілим ОСОБА_2 у нього були дружні відносини. На його прохання він 09.09.04 року ремонтував два його автомобілі марки "ВАЗ", один автомобіль був білого кольору, а другий - зеленого кольору. Після того, як він відремонтував автомобіль "ВАЗ" білого кольору, то десь о 16 годині 09.09.04 року ОСОБА_2 приїхав на автомобілі ВАЗ 21093 зеленого кольору, віддав йому ключі від цього автомобіля, гроші і попросив, щоб він провів ремонт в цьому автомобілі, а саме: поміняв на задніх стойках пружини, відполірував його, тобто, убрав царапини та перевірив його ходову частину, оскільки він сказав, що збирається цей автомобіль продавати, то потрібно було його приготувати для продажу, а після цього "пригнати" йому цей автомобіль. В цей день він встиг тільки поміняти пружини на задніх стойках, а відполірувати - не встиг, бо був вже вечір і пішов дощ, тому цю роботу залишив на інший день, але в цей час - десь о 21 годині вирішив перевірити його ходову частину, тому він проїхав на ньому за село Ліски, розвернувся і повертався назад. Він їхав по правій стороні дороги, бо з лівої сторони дороги були глибокі ями. Автомобіль був в технічно- справному стані. Він їхав в с. Ліски і на відстані 10-15 метрів побачив мопед, загальмувати не встиг, відбулося зіткнення мопеду з автомобілем. Після цього, він зупинився, але до мопеда не підходив і побачив, як з бару до них бігли вже люди, тому він злякався і поїхав додому, де залишив автомобіль. Він сам керував цим автомобілем і сам був в автомобілі, нікого з собою не брав. По дорозі в цей автомобіль ніхто не сідав. Автомобіль білого кольору він сам "відганяв" потерпілому. Свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 він знає. ОСОБА_6 - син його дружини, а ОСОБА_7 його дружина, а ОСОБА_8-мешканець села Ліски. Зі свідками ОСОБА_6 і ОСОБА_7 він знаходиться в неприязних стосунках, вони не хотіли працювати і він вигнав їх з дому. З ОСОБА_8 він знаходиться в хороших відносиниах, але чому він каже, що він бачив його в АДРЕСА_3 в день ДТП він не знає. 09.09.04 року він в АДРЕСА_3не їздив, а їздив в АДРЕСА_308.09.04 року, але їздив на автомобілі-таксі, водієм якого був ОСОБА_9і коли вони поверталися назад, то заїзджали по дорозі в кафе, де він і зустрів ОСОБА_8. Автомобіль - таксі, яким керував ОСОБА_9 був також зеленого кольору.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що 09.09.04 року, о 16 годині, він " пригнав" ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 21093 зеленого кольору і попросив його поміняти задні стойки з пружинами, тобто, що він повинен був зняти ці задні стойки з пружинами з його автомобіля ВАЗ 2109 білого кольору, який знаходився у нього у дворі теж на ремонті і поставити їх у названий автомобіль і більше нічого робити не треба було в цьому автомобілі. В цей момент ніхто із посторонніх не був присутнім при їх розмові стосовно того, що він повинен робити в автомобілі ВАЗ 21093 зеленого кольору. Він залишив йому ключі від цього автомобіля, оскільки автомобіль стояв біля його двору, а для заміни задніх стойок з пружинами, на його думку, він його "зажене" в цей двір і потім буде робити вказану роботу. Була домовленість з ним про те, коли він зробить всю роботу, то йому зателефонує і він прийде за своїм автомобілем. Через деякий час він зателефонував ОСОБА_4 додому і його дружина відповіла, що він поїхав до нього додому. Це йому не сподобалося, бо до його двору не потрібно було їхати, так як від його двору 7 хвилин ходьби до двору ОСОБА_4, тим більше, що він був випивший. Він приїхав до нього на автомобілі ВАЗ білого кольору, а автомобіль ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору залишився у нього і ключі від цього автомобіля теж. В подальшому, він викрав автомобіль зеленого кольору у нього і поїхав на ньому, вчинивши при цьому ДТП, але він йому доручення на управління цим автомобілем не давав. Автомобіль ВАЗ 2109 білого кольору він "пригнав" йому додому на свій розсуд, він його не просив про це і тому він висловлював своє невдоволення з приводу цього і про це чула його дружина. Він не просив його перевіряти ходову частину його автомобілів, тому що його автомобілі були на ходу, тобто, їх ходовий стан був в технічно-справному стані, то його не потрібно було перевіряти. Дійсно, він автомобіль ВАЗ 21093 зеленого кольору готував для продажу і продав його через місяць після ДТП. На даний час претензій до засудженого ОСОБА_4 у нього немає.

Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні, що 09.09.04 року він разом з ОСОБА_9 їхали на мопеді "Рига" по правій стороні від ОСОБА_5 в центр с. Ліски в бар. За кермом мопеда був ОСОБА_9, а він був в якості пасажира. У мопеді було світло. Коли вони виїхали з перехрестя на центральну дорогу села, проїхавши десь метрів 10, то побачив дальнє світло фар автомобіля, який їхав на великій швидкості. Потім відбулося зіткнення цього автомобіля з мопедом. Він відчув сильний удар. Вони впали з мопеду, але він помітив форму кузова цього автомобіля, він був у вигляді "зубила", але автомобіль не став при цьому і поїхав далі. Допомогу їм надавали односельці, які прибігли до них. Вони і викликали лікарів. Після цього він знаходився на лікуванні в Менській районній лікарні, а потім проходив лікування в Чернігівській обласній лікарні, де робили операцію на лівій нозі. Спочатку йому була встановлена 2 група інвалідності, а зараз він має 3 групу інвалідності.

Із перевірених показань потерпілого ОСОБА_5 в ході судового засідання апеляційного суду вбачається, що 09.09.04 року він разом з односельцем ОСОБА_3 їхали на мопеді „Рига" по с.Ліски. За кермом знаходився він, а ОСОБА_3 сидів на багажнику в якості пасажира, їхав по правій стороні проїзної частини, ближче до обочини. Він побачив світло фар автомобіля, що наближався на великій швидкості. Потім відчув удар і вони з ОСОБА_3 впали на дорогу, через декілька хвилин до їх підбігли односельці та викликали лікарів (а.с.43, 293-294).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що 09.09.04 року, він перебував в с. Ліски і допомагав одному підприємцю вантажити картоплю на автомобіль. Потім почув гул мопеду, що наближався і подумав, що їде його батько, бо це був характерний гул для їхнього мопеду. Після цього побачив, як зі сторони с. Блистава в напрямку м. Мени рухається автомобіль. Потім почув скрежет, удар, вискочив на вулицю і побачив, що на дорозі лежить мопед, його батько і ОСОБА_3, а автомобіль віддалявся від них, десь був вже на відстані 800 метрів. Самого моменту зіткнення автомобіля з мопедом він не бачив. Швидку допомогу викликав підприємець ОСОБА_11. На місці, де сталося ДТП, нормальна дорога. Швидкість автомобіля була десь 80-90 кілометрів на годину.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_4 він дружить з дитячих років. У вересні 2004 року він приїхав до своїх батьків і в нього зламався автомобіль, спустило колесо в автомобілі, тому він зняв колесо з автомобіля і поніс до ОСОБА_4, який відремонтував його. Знаходячись у дворі ОСОБА_4, до нього приїхав ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ темно-зеленого кольору. Він чув, як ОСОБА_2, просив ОСОБА_4 відремонтувати цей автомобіль, перебрати задні стойки, а потім перевірити його ходовий стан, а після цього "пригнати" йому цей автомобіль. В цей час, десь о 16 годині, у дворі ОСОБА_4 він був не один. Там було подружжя ОСОБА_13 і його дружина. Цей автомобіль ОСОБА_2 залишив на вулиці біля двору ОСОБА_4, так як у дворі останнього стояв ще один автомобіль. Ключі від автомобіля ОСОБА_2 передавав в руки ОСОБА_4

Із перевірених показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що 09.09.04 року, приблизно о 22 годині, він знаходився в центрі с. Ліски, бачив, що повз нього проїхав по середині дороги легковий автомобіль зі швидкістю більше 60 кілометрів на годину, з ввімкненими передніми фарами Після чого він почув звук удару і побачив, як автомобіль призупинився. Потім автомобіль поїхав в напрямку м. Мена. Він підбіг до місця ДТП і побачив, що на лівому узбіччі лежить мопед, а на землі лежать двоє чоловіків: ОСОБА_3 та ОСОБА_9 Вони були сильно травмовані від зіткнення транспортних засобів ( а.с. 38\.

Перевіреними показаннями свідка ОСОБА_6 підтверджується, що 09.09.04року, в вечірній час, він разом з ОСОБА_4, який був за кермом, ОСОБА_15, ОСОБА_7 їздили в с.Ушня на автомобілі ВАЗ 2109, де розпивали спиртні напої, ОСОБА_4 також випивав. Як і коли сталося ДТП він не пам'ятає, так як знаходився в стані алкогольного сп'яніння, однак після поїздки бачив, що в автомобіля пошкоджене крило та фара ( а.с. 332-333).

Із перевірених показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що вона була допитана в судовому засіданні і дала аналогічні показання, показанням свідка ОСОБА_6 ( а.с. 334-335).

Перевіреними показаннями свідка ОСОБА_8 підтверджується, що він, знаходячись в кафе АДРЕСА_3, бачив там ОСОБА_4 ( а.с. 336).

Із перевірених показань ОСОБА_9 вбачається, що він привозив в кафе АДРЕСА_3 ОСОБА_4 на автомобілі - таксі бежевого кольору ( а.с. 336).

Із перевірених показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що він був у дворі ОСОБА_4 і був присутній при розмові останнього з ОСОБА_2, який просив відремонтувати автомобіль ВАЗ 21093 зеленого кольору і "пригнати" йому додому ( а.с. 296).

Вина ОСОБА_4 у скоєнні злочинів підтверджується також:

Заявою ОСОБА_2 про притягнення до відповідальності ОСОБА_4 за незаконне заволодіння його автомобілем ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 241).

Висновком товарознавчої експертизи, яким підтверджується, що вартість автомобіля ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення незаконного заволодіння автомобілем становить 19 448 грн. (а.с. 245).

Протоколом огляду місця події та схеми до нього від 10.09.2004 року, з якого вбачається, що на автодорозі Мена - Блистова маються сліди осипу скла фари та уламки тримача фари (а.с.7-8).

Протоколом огляду місця події від 11.09.04 року, яким підтверджується, що в господарстві ОСОБА_4 знаходився автомобіль ВАЗ 21093 з пошкодженнями крила та фари механічного характеру (а.с 15-17).

Висновком судово-трасологічної експертизи від 14.11.2004 року №336-А, яким підтверджується, що первинний контакт автомобіля ВАЗ 2109 та мопедом „Рига" відбувся при взаємодії вузла кріплення лівого заднього амортизатора мопеда з кутом лівого крила автомобіля ВАЗ 2109. Первинний контакт відбувся на смузі руху мопеда (а.с. 92-94).

Висновком судово-трасологічної експертизи від 04.11.2004р. №29 підтверджукється, що уламки скла вилучені з місця ДТП в с. Ліски та уламки скла вилучені з господарства ОСОБА_4 становлять одне ціле -автомобільну фару (а.с. 98-102).

Висновком експертизи технічного стану транспортного засобу від 10.11.2004р. підтверджується, що світлові прилади мопеда „Рига" не зруйновані (а.с. 75-76).

Висновком судової автотехнічної експертизи від 08.11.2004р. №351-А, з якого вбачається, що лампа вилучена з передньої фари мопеда „Рига" знаходиться в справному стані (а.с. 84-87).

Висновком судово-автотехнічної експертизи від 22.04.2005р. №82-А підтверджується, що при виконанні вимог п.11.2, п.11.3 ПДР, рухаючись по своїй смузі руху як найближче до правого краю проїзної частини, водій автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мопедом (а.с. 132-134).

Висновком судово-медичної експертизи від 29.09.04р.№269 підтверджується, що у ОСОБА_5 маються тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівого стегна в середній третині зі зміщенням уламків, закритого перелому лівої голені в середній і нижній третині зі зміщенням уламків, закритого перелому лівої голені в середній і нижній третині зі зміщенням уламків, забійних ран обличчя, садн голені, обличчя, правої кисті, травматичного шоку, які по характеру небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 63-64).

Висновком судово-медичної експертизи від 29.09.04р. №268 підтверджується, що у ОСОБА_3 маються тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівого стегна в середній третині, закритого перелому лівої голені в середній і верхній третині, закритого перелому лівої медіальної лодижки зі зміщенням, забійної рани лівої ступні, травматичного шоку, які по характеру небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 58-59).

Дослідивши докази по справі та перевіривши їх в сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні

обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинили потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, що по суті не заперечується в апеляціях заступника прокурора Менського району та захисника.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому порядку і перевірених судом доказах, зокрема: показаннях потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що їм заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_14, якими підтверджується, що тілесні ушкодження заподіяні потерпілим внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та вказаними висновками експертиз, які узгоджуються між собою.

Судом дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК України.

В ході судового засідання здобутими по справі доказами достовірно встановлено, що потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 отримали тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_4, який завідомо залишив потерпілих без допомоги.

Ч. З ст. 135 КК України, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_4, передбачає настання тяжких наслідків, в результаті залишення особи без допомоги. За обставинами справи такі наслідки не настали, оскільки потерпілим була надана своєчасна медична допомога, тому дії ОСОБА_4 необхідно перекваліфікувати з ч. З на ч.1 ст. 135 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_4 за ст. 289 ч.З КК України, суд першої інстанції вказав, що дії ОСОБА_4 органами досудового слідства невірно кваліфіковані за ст. 289 ч.З КК України, оскільки під час судового засідання не були здобуті докази, що підтверджують вину ОСОБА_4 в незаконному заволодінні транспортним засобом, а тому за даною статтею ОСОБА_4 необхідно виправдати.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду.

Незважаючи на невизнання вини засудженим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч.З КК України, колегія суддів вважає, що його вина у вчиненні зазначеного злочину в ході судового слідства повністю доведена. Ці обставини підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, з яких вбачається, що ОСОБА_4 незаконно заволодів його транспортним засобом і скоїв ДТП, показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , якими підтверджується, що в той вечірній час разом з ОСОБА_4 їздили на вказаному автомобілі зеленого кольору в АДРЕСА_3 Менського району і за кермом якого був ОСОБА_4, а свідок ОСОБА_8 підтвердив, що він бачив їх в кафе в АДРЕСА_3. Отже, вказаними показаннями потерпілого та свідків спростовуються твердження засудженого ОСОБА_4 про те, що він виїхав на даному автомобілі лише з метою випробування його після ремонту.

Колегія суддів відноситься критично до показань ОСОБА_12, ОСОБА_13 щодо їх присутності у дворі засудженого при розмові останнього з потерпілим ОСОБА_2, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами по справі і дані з метою допомогти засудженому уникнути кримінальної відповідальності за даний злочин. Показання засудженого щодо кольору автомобіля-таксі, на якому нібито він їздив в кафе АДРЕСА_3, не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9, оскільки вказані різні кольорі і свідчать про неправдивість показань засудженого в цій частині.

Таким чином, в ході судового слідства зазначені докази підтвердили незаконне заволодіння ОСОБА_4 автомобілем ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_1, що належав ОСОБА_2

Органами досудового слідства вказані умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.З ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У зв'язку з внесеними змінами Законом України від 22.09.05 року "Про внесення зміни до ст. 289 Кримінального кодексу України " кримінальна відповідальність за ч.ч.2 і 3 ст. 289 КК України настає за незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо, крім іншого, такі дії завдали відповідно значної або великої матеріальної шкоди. Відповідно до п.З примітки зазначеної статті матеріальна шкода визначається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - понад двісті п'ятдесят таких мінімумів доходів громадян.

Названим Законом пом'якшено кримінальну відповідальність за вчинення зазначеного злочину. Отже, відповідно до ст. 5 КК України цей Закон має зворотню дію в часі.

Оскільки, в справі встановлено, що засуджений ОСОБА_4 реально не заподіяв потерпілому ОСОБА_2 ні значної, ні великої матеріальної шкоди, колегія суддів вважає, що необхідно перекваліфікувати його дії з ч.З на ч.1 ст. 289 КК України.

При призначенні виду та міри покарання засудженому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, колегія суддів враховує, що засуджений активно сприяв

розкриттю злочинів, визнав свою вину, розкаявся у скоєному, його сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, позитивно характеризується за місцем проживання, проте вчинив злочини тяжкий, середньої тяжкості та невеликої тяжкості, матеріальну шкоду потерпілим не відшкодував, а тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

За ст.286 ч.2 КК України необхідно залишити покарання, призначене судом першої інстанції.

Разом з тим, згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_16 має сина ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, а виходячи з категорії вчинених засудженим злочинів, він є суб'єктом ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року, яку захисник та засуджений просять застосувати і колегія суддів вважає за необхідне задовольнити таке клопотання, оскільки він має неповнолітню дитину.

Наведені докази свідчать про обгрунтованість вимог апеляції заступника прокурора Менського району та про часткову обгрунтованість вимог апеляції захисника, в зв'язку з чим вирок суду в частині засудження за ст.135 ч.З КК України підлягає зміні у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого, а в частині безпідставного виправдання ОСОБА_4 за ст. 289 ч. З КК України підлягає скасуванню, з постановленням нового вироку в цій частині.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію заступника прокурора Менського району задовольнити.

Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтерсах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області щодо ОСОБА_4 в частині виправдання за ст. 289 ч.З КК України - скасувати, а в частині засудження за ст.135 ч.З КК України -змінити.

ОСОБА_4визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 \ три\ роки.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.З на ч.1 ст.135 КК України і вважати його засудженим за цією статею до 1 \ одного\ року позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_4засудженим за ст. 286 ч.2 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції - до 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 3 \три\ роки 6 \шість\ місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 \три\ роки.

На підставі ст. ст.1 п. „б", 14 Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року ОСОБА_4звільнити від основного, так і від додаткового видів покарань.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд.

В решті вирок Менського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2005 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового розгляду до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення.