ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4721/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

представників позивача: Коробейнікова Б. О., Швабського В. М.,

представників відповідача: Радзіковської І. Т., Лесика В.В.,

представника третьої особи: Люльчак Л. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Вінницягазбудсервіс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вінницька міська рада

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Вінницягазбудсервіс" (далі - ПАТ "Вінницягазбудсервіс", товариство або позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ, податковий орган або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги вмотивовані незгодою з висновками акту камеральної перевірки товариства - платника податків, а тому податкове повідомлення-рішення № 0003971503 від 26.04.2012 року, винесене на їх підставі, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07.11.2012 року до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Вінницьку міську раду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, додатково надали усні пояснення в підтвердження своїх доводів, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на письмові заперечення від 07.11.2012 року (а. с. 42-44), а також пояснили, що оскаржуване рішення винесене на законних підставах, а тому не підлягає визнанню його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник третьої особи теж заперечила проти адміністративного позову, надала письмові докази для долучення до матеріалів справи, з огляду на які вказала на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, надавши доказам юридичної оцінки, судом встановлено наступне.

ПАТ "Вінницягазбудсервіс" є юридичною особою, датою її первинної реєстрації в ЄДРПОУ є 21.01.1986 року, присвоєно ідентифікаційний код 02127302, про що свідчить довідка серії АА № 475748 (а. с. 59).

Видами діяльності позивача за КВЕД є газопровідні роботи, вирощування зернових та технічних культур, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля з лотків на ринках та діяльність у сфері інжинірингу.

Позивач є платником податків, що дає податковому органу право проводити певні перевірки його діяльності.

За результатами проведеної камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю, поданої ПАТ "Вінницягазбудсервіс" за 2012 рік за період січень-лютий 2012 року, державним податковим ревізором-інспектором 04.04.2012 року складено відповідний акт № 57/1503/02127302 (а. с. 6-10).

Висновком вказаного акту зафіксовано заниження позивачем суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, заявленого в податковій декларації з плати за землю за 2012 рік на 30 978, 08 грн., з них за січень - 15489, 04 грн. та за лютий - 15489, 04 грн., тобто виявлено порушення п. п. 288.5.1 , п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

На підставі складеного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ 26.04.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003971503 (а. с. 5).

ПАТ "Вінницягазбудсервіс" вважає прийняте рішення протиправним, а тому з метою його скасування, звернулось до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в результаті перевірки зафіксовано порушення, що призвели до заниження сум податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки в розмірі 30 978, 08 грн. Нарахувавши на вказану суму штрафні санкції в розмірі 7 744, 52 грн., відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003971503 на загальну суму 38 722, 60 грн.

Суд, дослідивши підстави таких дій Вінницької ОДПІ, дійшов висновку про правомірність винесення оскаржуваного рішення керуючись наступним.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 22.08.2005 року, на підставі рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 року №1063 (а. с. 60), між Вінницькою міською радою та ВАТ "Вінницягазбудсервіс" (правонаступник - ПАТ "Вінницягазбудсервіс"), укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6305 га (а. с. 16-19), яка знаходиться за адресою: вул. Немирівське шосе, 201, м. Вінниця. Термін договору становить 10 років.

Вказаний договір погоджено з першим заступником начальника Вінницького міського управління земельних ресурсів Держкомзему України та зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 12.10.2005 року.

Суть даного адміністративно-правового спору заключається в неузгодженості позицій сторін щодо податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки, які використовує у своїй діяльності ПАТ "Вінницягазбудсервіс".

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 цього ж Закону, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Так, розділом "Орендна плата" договору від 22.08.2005 року передбачено, що плата за оренду земель для потреб промисловості становить 8 996, 47 грн., для громадського використання - 665, 15 грн. та для проїзду - 354, 27 грн. Вказано, що внесення орендної плати повинно відбуватись щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Крім того, п. 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту, серед іншого, зміни умов господарювання, збільшення розміру земельного податку тощо.

Представником третьої особи пояснено, що 25.09.2009 року за № 110 ПАТ "Вінницягазбудсервіс" надано лист-згоду на вилучення частини земельної ділянки по вул. Немирівське шосе, 201, м. Вінниця, на якій розташоване належне ТОВ "Екстрема-Україна" нерухоме майно.

Рішенням Вінницької міської ради від 24.12.2010 року за № 64 із користування ПАТ "Вінницягазбудсервіс" вилучено земельну ділянку площею 0, 1752 га із земельної ділянки площею 2,6305 га, що знаходиться по вул. Немирівське шосе, 201, м. Вінниця.

Підтвердженням факту зміни площі земельної ділянки, розташованої по вул. Немирівське шосе, 201, м. Вінниця, є наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу № 1040 від 22.05.2012 року (а. с. 94-97), витяг з Державного реєстру правочинів (а. с. 98) та витяг КП "Вінницьке МБТІ" № 35886167 від 17.10.2012 року (а. с. 100). Крім того, представниками позивача у судовому засіданні підтверджено факт відчуження нерухомого майна на користь ТОВ "Екстрема-Україна".

Варто зазначити, що зміна розміру земельної ділянки - об'єкта договору оренди - тягне за собою і зміну умов самого договору.

Відповідно до абз. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Також, пунктом 36 укладеного договору передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Орендодавцем - Вінницькою міською радою - 29.02.2012 року на адресу позивача надіслано пропозицію (а. с. 78) звернутись до нього для вирішення питань щодо внесення змін до договору оренди у зв'язку із зменшенням площі орендованої земельної ділянки.

ПАТ "Вінницягазбудсервіс" одержано письмову пропозицію 06.03.2012 року, доказом чого є поштове відправлення (а. с. 77, зворотній бік), проте до Вінницької міської ради у визначений строк позивач не звернувся.

27.03.2012 року Вінницька міська рада повторно звернулась до позивача із такою ж пропозицією (а. с. 78), хоча жодних дій щодо внесення змін до договору оренди, після отримання її 09.04.2012 року, позивачем не здійснено.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року вступив в дію Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Також відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

ПАТ "Вінницягазбудсервіс" 18.01.2012 року подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік (а. с. 85-88). Відповідно до квитанції (а. с. 91), шляхом електронного зв'язку, що дозволяє абз. в) п. 49.3 ст. 49 ПК України, документ доставлено до районного рівня ДПА України 19.01.2012 року.

Як вбачається із вказаної декларації, платником задекларовано орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2012 рік на суму 92 934, 22 грн.

Посадовою особою органу податкової служби проведено камеральну перевірку даних, зафіксованих у податковій декларації з плати за землю.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

В ході проведення камеральної перевірки за період січень-лютий 2012 року, встановлено, що позивачем при визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності на 2012 рік не дотримано вимог п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по орендній платі за використання земельної ділянки за 2012 рік на 185 868, 44 грн., з них за січень - 15 489, 04 грн., за лютий - 15 489, 04 грн., разом - 30 978, 08 грн.

За результатами камеральної перевірки, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування суми грошового зобов'язання на загальну суму 38 722, 60 грн., в тому числі за основним платежем - 30 978, 08 грн. та за штрафними санкціями - 7 744, 52 грн.

Суд погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0003971503 від 26.04.2012 року.

Так, за загальним правилом, передбаченим п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Вказане свідчить, що незалежно від кожного конкретно визначеного розміру орендної плати за договором, такий податок в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений чинним законодавством.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

У даному випадку, відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Таким чином, річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2012 рік не може бути меншим 278 802, 66 грн., в тому числі за січень - 23 233, 56 грн., за лютий - 23 233, 56 грн., тобто річну суму 278 802, 66 грн. пропорційно до 12 місяців року.

Розрахунок: 9299422*1%*3=278 802, 66 грн.,

де: 9299422 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, 1% - ставка земельного податку, 3 - трикратний розмір земельного податку.

Отже, встановивши різницю між належним до сплати розміром орендної плати за земельну ділянку за січень-лютий 2012 року та задекларованим у декларації (23233, 56 грн. - 7 744, 52 грн. = 15 489, 04 грн.), Вінницька ОДПІ правомірно вказала у податковому повідомленні-рішенні № 0003971503 донараховану суму розміром в 30 978, 08 грн. за основним платежем.

Щодо застосованих штрафних санкцій, то відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно розрахунку, 25% від суми 30 978, 08 грн., розмір штрафних санкцій становить 7 744, 52 грн., таким чином винесене 26.04.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0003971503 на загальну суму 38 722, 60 грн. (за основним платежем - 30 978, 08 грн., штрафні санкції - 7 744, 52 грн.) цілком узгоджується з вимогами чинного законодавства, наслідком чого є ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи позивача, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, а тому, без внесення змін до такого договору позивач не повинен сплачувати більшу суму, як того вимагає податкове законодавство, оцінюються критично. Так, у даному випадку, орендна плата є формою податку на землю. Тому, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Таким чином, сплата обов'язкових платежів, до яких і віднесено плату за землю, не може залежати від умов договору, тим більше, якщо умови договору суперечать діючому законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим обов'язком, відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Таким чином, вищевказані норми Конституції України та Податкового кодексу України встановлюють саме обов'язок, а не право позивача вірно, відповідно до вимог законодавства, а не договору, обчислювати, декларувати та сплачувати податки та обов'язкові платежі, зокрема плату за землю.

Необхідно вказати, що позивач, усвідомлюючи свій обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом мав достатньо часу для ініціювання та внесення змін до договору оренди. Крім того, незалежно від внесених змін до договору оренди, позивач мав можливість вірно розрахувати, відобразити в декларації та сплатити податкові зобов'язання.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати на землю відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін договору, а у зв'язку із зміною розміру ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то обов'язок сплати земельного податку у новому розмірі виник у позивача незалежно від внесених змін до договору оренди землі.

Вказані висновки також відповідають правовим позиціям Вищого адміністративного суду, відображеним у рішеннях від 07.11.2012 року по адміністративній справі К/9991/42672/12 та від 08.10.2012 року по справі К/9991/52059/12.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем та третьою особою доведено правомірність вчинених дій, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог ПАТ "Вінницягазбудсервіс" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0003971503 від 26.04.2012 року слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович