П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2012 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,- Жайворонок Т.Є.,Патрюка М.В.,
розглянувши в судовому засіданні заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, треті особи: фірма «Союз-Віктан» ЛТД (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - фірма «Союз-Віктан» ЛТД), публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк»), про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії.
Зазначала, що постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 № 220 від 26 листопада 2009 року відмовлено ДПІ у протесті про часткову неоплату простого векселя, виданого 25 серпня 2009 року фірмою «Союз Віктан» ЛТД. Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії зазначено те, що вказаний вексель є податковою розпискою, погашення якої здійснюється на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого строк виконання такого зобов'язання не настав; вчинення протесту про часткову несплату податкового векселя чинним законодавством не передбачено. Вважаючи дії нотаріуса незаконними, ДПІ просила скасувати постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 № 220 від 26 листопада 2009 року, зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 вчинити протест про неоплату вказаного векселя.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2011 року позов задоволено: скасовано постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 № 220 від 26 листопада 2009 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії; зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 вчинити протест про неоплату податкового векселя серії АА№0940120, виданого фірмою «Союз Віктан» ЛТД до отримання спирту етилового для переробки на підакцизну продукцію.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року касаційну скаргу ДПІ відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року ДПІ порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема п. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ДПІ посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2011 року та від 23 травня 2012 року.
ДПІ указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в указаних для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ДПІ - Ткачука С.С., ПАТ «Родовід Банк» - Сандуляк С.А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 - ОСОБА_13, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Під час розгляду справи судом установлено, що 25 серпня 2009 року фірмою «Союз Віктан» ЛТД (векселедавець) видано ДПІ (векселедержатель) простий вексель серії АА №0940120 на суму 1 млн 54 тис. грн (а.с. 8). Сума платежу за векселем скоригована згідно з актом про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору з урахуванням фактично отриманої кількості спирту № 364/21-0 від 1 вересня 2009 року та складає 1 млн 52 тис. 75 грн 60 коп. (а.с.12). Авалістом за вказаним векселем виступило Відкрите акціонерне товариство «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк».
25 листопада 2009 року ДПІ звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за вчиненням протесту про часткову неоплату на суму 1 млн 31 тис. 804 грн 80 коп. указаного векселя (а.с.9). На вимогу нотаріуса фірма «Союз Віктан» ЛТД надіслала лист від 25 листопада 2009 року №32/20С-1377, в якому заперечила можливість здійснення протесту цього векселя, посилаючись на те, що процедура протесту нотаріусом податкового векселя, яким є вексель серії АА №0940120, не передбачена чинним законодавством, і на те, що строк виконання зобов'язання зі сплати акцизного збору для фірми «Союз Віктан» ЛТД не настав.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 26 листопада 2009 року винесено постанову № 220 про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на те, що спірний вексель є податковою розпискою, а строк виконання цього зобов'язання не настав; вчинення протесту про часткову неоплату векселя не передбачено чинним законодавством України.
За положеннями ст. ст. 88, 92 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.
Відповідно до п. 294 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 3 березня 2004 року, протести векселів про неоплату, неакцепт, недатування акцепту вчиняються нотаріусами відповідно до законодавства України про обіг векселів.
При цьому пп. 298, 299 Інструкції встановлено, що в день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє платнику вимогу про оплату (або акцепт) векселя, в якій зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя. У разі відмови платника оплатити або акцептувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест про неоплату або неакцепт за встановленою формою та робить відповідний запис у реєстрі, а також відмітку про протест про неоплату або неакцепт на самому векселі.
У п. 31 Інструкції встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусами, зокрема, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Опротестований вексель є документом, що встановлює заборгованість, на якому може бути вчинений виконавчий напис, а стягнення може проводитись частинами (пп. 284, 288, 293, 302 Інструкції).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ДПІ, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що чинне законодавство з питань нарахування та сплати акцизного збору не регулює погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України № 2181 від 21 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, відповідно до п. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» податкова розписка не є простим векселем в розумінні законодавства про обіг векселів в Україні.
Разом з тим, у наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2011 року та від 23 травня 2012 року суди дійшли протилежного висновку про те, що податкова розписка є простим векселем.
Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, а саме п. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із наступного.
Згідно із п. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів, починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.
При отриманні спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника державної податкової служби на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного збору, виходячи із фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже наданого податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), із зазначенням остаточної суми акцизного збору, яка підлягає сплаті.
У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю.
Порядок випуску, обігу та погашення, передбачених цією статтею податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 2, 10, 11, 15 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 22 червня 2005 року, податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) (далі - податковий вексель) - простий вексель, авальований банком, що видається суб'єктом підприємницької діяльності - виробником підакцизної продукції до отримання з акцизного складу спиртзаводу спирту етилового і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити у строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати видачі такого векселя, суму акцизного збору.
Податковий вексель погашається шляхом сплати до бюджету суми акцизного збору, розрахованої за ставками акцизного збору на готову продукцію.
Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк.
Сума акцизного збору, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту (згідно з актом) та ставок акцизного збору на готову продукцію, яка зменшується на суму акцизного збору, розраховану виходячи з фактичних втрат спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених в установленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку.
У разі коли податковий вексель не погашено у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим податковим векселем.
Відповідно до п. 5.3.1 Закону України № 2181 від 21 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У підп. 19. 4.15 п. 19.4 ст. 19 цього Закону ч. 3 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26 грудня 1992 року «Про акцизний збір» викладено в такій редакції: акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору виходячи з норм відповідного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору.
Оскільки Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» є спеціальним законом, який регулює порядок оплати окремого виду акцизного збору, тому Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, податковий вексель за своєю формою є простим векселем, порядок його протесту визначається відповідно до законодавства, яким визначено порядок протесту простих векселів (аналогія закону).
Рішення суду у справі, яке переглядається, не ґрунтується на вимогах матеріального права, оскільки всупереч зазначеному суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до п. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» податкова розписка не є простим векселем в розумінні законодавства про обіг векселів в Україні.
За таких обставин заява ДПІ підлягає задоволенню частково, а ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року - скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий А.Г. ЯремаСудді: Л.І. Григор'єва Л.І. ОхрімчукВ.І. Гуменюк М.В. ПатрюкТ.Є. ЖайворонокЯ.М. РоманюкН.П. ЛященкоЮ.Л. Сенін
