ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 1/5005/370/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. Губенко Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"на рішення та на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012у справі№ 1/5005/370/2012господарського судуДніпропетровської областіза позовомПрокурора м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської областідоПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"провнесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.07.2005 (державна реєстрація від 05.08.2005 № 02529)за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Красюк Н.І., дов. № юр-390/Д від 24.05.2012;

прокуратури: Рудак О.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №000355 від 20.07.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 у справі №1/5005/370/2012 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Білецька Л.М., судді -Євстигнеєв О.С., Павловський П.П.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 у справі №1/5005/370/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ПАТ "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) 27.07.2005 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 24.06.2005 № 569-19VI надав, а Орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,5382 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, б-р. героїв, 2А з метою розміщення автозаправної станції (державна реєстрація договору № 02529 від 05.08.2005).

Пунктом 2.2 договору визначено його грошову оцінку, яка становить 3190180,00 грн.

Орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі в сумі 79754,52грн. без ПДВ на рік, що становить 6 646,21 грн. на місяць і вносить на рахунок місцевого бюджету (п. 4.1 договору).

У відповідності до п. 4.4 договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно п. 12.1 договору, зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Судами встановлено, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011 №116-08/ VI "Про плату за землю" затверджено коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада та вирішено Орендарям земельних ділянок у зв'язку із затвердженням нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ (рішення ради від 15.12.2010 № 0702/ VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ") та введенням її в дію з 01.07.2011 привести договори оренди земель у відповідність до вимог чинного законодавства України в Управлінні земельних відносин міської ради протягом двох календарних місяців.

Листами від 22.07.2011 № 01-14вих/6 та 31.08.2011 № 01-09вих/2/409 Дніпродзержинська міська рада, посилаючись на приписи Податкового кодексу України, повідомила відповідача про необхідність внесення змін до договору оренди землі, проте між сторонами згоди щодо внесення змін до договору не досягнуто.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до ст. 15 вказаного Закону, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.

Податковим кодексом України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст. 290 ПК України); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ст. 288 ПК України). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України). Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. 289 ПК України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008 та від 23.05.2011 №7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 № 17/299-10, від 04.07.2011 № 41/81пд).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вказане вище, суди першої та апеляційної інстанції дійшли мотивованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи ПАТ "Укрнафта", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи, збирання нових та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 у справі №1/5005/370/2012 -без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО