ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 10/5009/5156/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,суддівШвеця В.О., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід21.08.2012р.у справі№10/5009/5156/11Господарського судуЗапорізької областіза позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_4доДержавного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"простягнення суми

за участю представників

- відповідача:Мунтян О.Л. (довіреність від 10.01.12), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом Фізична особа підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач) просив стягнути з Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" (далі -відповідач) з урахуванням зменшення позовних вимог 15 578,15 грн. шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на вимогу відповідача позивачем йому були безпідставно сплачені суми: 1 258,74 грн. за заїзд автотранспорту на територію порту та 14 319,41 грн. за використання інфраструктури при веденні виробничої діяльності на території порту, які відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України повинні бути повернуті позивачу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2012р. (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Шевкова Т.А., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

До початку розгляду справи в судовому засіданні від позивача надійшла заява про розгляд касаційної скарги за його відсутності, в якій він, крім іншого, вказуючи на законність прийнятих рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом виконання рейсового завдання з терміном дії з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. торговельне судно СЧС "ЛАЗУРИТ" заходило у проміжний порт Бердянськ для постачання судна і суднової команди водою, дизельним паливом, продуктами харчування, медикаментами, товарно-матеріальними цінностями (ящиками, льодом і т.п.) та іншим, а також для постачання рибоприймального пункту ВЖР з судна.

З 01.01.2010р. по 31.10.2010р. позивачем за рахунками відповідача сплачено, зокрема, 1 258, 74 грн. за заїзд автотранспорту на територію порту, та 14 319,41 грн. за використання інфраструктури при веденні виробничої діяльності на території порту, які позивач і просить сягнути з відповідача.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що сплативши причальний збір позивач мав право використовувати причали порту та прилеглу до них територію без додаткової оплати у вказаному розмірі, а оскільки бункеровка судна дизельним пальним, водою, обробка судна і виконання розвантажувально-навантажувальних робіт здійснювались силами екіпажу без допомоги відповідача, дійшов висновків, що зазначені кошти відповідач отримав без правових підстав.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

У касаційній скарзі як на підставу для їх скасування відповідач посилався на те, що як обробка судна, так і виконання розвантажувально-навантажувальних робіт відноситься до господарської діяльності порту, а тому підлягає оплаті.

Разом з тим, відповідачем не доведено що саме ним надавались такі послуги, не спростовано висновків судів про те, що всі роботи позивач виконував без використання послуг відповідача, які б підлягали окремій оплаті.

Відповідно до приписів статті 76 Кодексу торговельного мореплавства України морський порт, здійснюючи господарську діяльність, забезпечує, зокрема: 1) навантаження, розвантаження та обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт; 2) перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно і у зворотному порядку, складські операції з вантажами; 3) обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти; 4) допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту; 5) інші види діяльності відповідно до статусу порту.

Згідно статі 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.2).

Положеннями п.п.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Між тим, відповідачем не доведено що ним надавались такі послуги, які б підлягали оплаті, крім тих коштів, які, як встановлено судами, вже були сплачені позивачем.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до приписів п.2.2 "Порядку обліку та використання коштів від портових зборів", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 25.08.2004р. №783, причальний збір використовується: на утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій; на ремонт модернізацію, реконструкцію і будівництво причальних споруд і прилеглих до них територій; на утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією причалів і прилеглих до них територій.

Цим судом також встановлено, що за вказівкою капітана судна через судновласника -позивача, здійснювалась оплата причального збору, що відповідачем також не спростовано.

Відтак, відсутні правові підстави вважати що спірні кошти відповідач отримав на відповідній правовій підставі, тому і підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2012р. у справі Господарського суду Запорізької області №10/5009/5156/11 -без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.О. Швець

А.М. Уліцький