ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 5023/2040/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М., Коваленко С.С., Дунаєвської Н.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна"на постанову від 11.09.2012Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/2040/12господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна"доПриватного підприємства "Люкс Трейд Універсал"простягнення 935224,48 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаПроцюк О.В. (дов. від 02.07.2012 № 10-12);відповідачаПрокопченко К.А. (дов. від 20.08.2012 № б/н);06.11.2012 у слуханні справи оголошувалась перерва до 13.11.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна" (надалі -ТОВ "Щьолково агрохім Україна") звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал" (надалі -ПП "Люкс Трейд Універсал") про стягнення 961213,04 грн., з яких 700440,13 грн. неоплаченої суми вартості поставленого товару, 7183,18 грн. інфляційних, 102789,32 грн. пені, 110800,41 грн. 24 % річних, а також 40000,00 грн. прямих збитків (реальних витрат на оплату правової допомоги (юридичних послуг), пов'язаних із забезпеченням отримання виконання умов угоди та стягнення суми боргу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2012 у справі № 5023/2040/12 (суддя Савченко А.А.), позов задоволено частково; стягнуто з ПП "Люкс Трейд Універсал" на користь ТОВ "Щьолково агрохім Україна" 670607,25 грн. боргу з оплати вартості товару, 98961,44 грн. пені, 15391,37 грн. витрат по сплаті судового збору; в частині стягнення 29832,88 грн. боргу, 3827,88 грн. пені, 110800,41 грн. 24 % річних, 40000,00 грн. збитків у позові відмовлено; в частині стягнення 7183,18 грн. інфляційних позов залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 у справі № 5023/2040/12 (колегія суддів: Шевель О.В. - головуючий, судді -Афанасьєв В.В., Гетьман Р.А.), апеляційну скаргу ПП "Люкс Трейд Універсал" задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2012 у справі № 5023/2040/12 скасовано в частині стягнення 98961,64 грн. пені та 1979,24 грн. судового збору, і в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін; клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення задоволено частково; надано відповідачу відстрочку виконання рішення до 11.01.2013; стягнуто з ТОВ "Щьолково агрохім Україна" на користь ПП "Люкс Трейд Універсал" 989,62 грн. витрат за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ТОВ "Щьолково агрохім Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2012, та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2012. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 612, 623, 546, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", оскільки судом апеляційної інстанції здійснено невірний розрахунок пені з урахуванням наведених норм матеріального права, а також, на думку скаржника, судом неправомірно застосовані положення ст. 121 Господарського процесуального кодексу України щодо відстрочки виконання рішення, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

У відзиві відповідач -ПП "Люкс Трейд Універсал" заперечив проти доводів касаційної скарги та просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 28.02.2011 між ТОВ "Щьолково агрохім Україна" (Продавець) та ПП "Люкс Трейд Універсал" (Дистриб'ютор) укладена Дистриб'юторська угода № 030228 (надалі -Угода), відповідно до умов якої Продавець (позивач) призначив ПП "Люкс Трейд Універсал" не ексклюзивним дистриб'ютором по розповсюдженню на території України агрохімічної продукції, а саме засобів захисту рослин, що пропонуються російською компанією "Щьолково агрохім" через ТОВ "Щьолково агрохім Україна" на ринку України.

В пунктах 2.4. та 2.5. Угоди сторонами погоджено, що загальна планова кількість, асортимент і ціна кожної позиції товару встановлюється сторонами в додатку до цієї угоди, а конкретна кількість відвантаженої партії товару, строк та базис поставки фіксуються в рахунках-фактурах, товарно-транспортних і складських накладних, які виписуються Продавцем при здійсненні відвантаження (поставки) Товару за заявками Дистриб'ютора.

Згідно пункту 4.4. Угоди, якщо інше не зазначено в додатках до Угоди, сторони домовились, що Покупець (відповідач) зобов'язується здійснити попередню оплату за кожну партію товару у розмірі не менше 30 % від вартості товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця до відвантаження товару. Оплата решти товару (не більше 70 % від вартості поставленого Товару) здійснюється на умовах товарного кредиту, порядок надання якого визначається цією угодою, а також відповідними Додатками до неї (п. 4.5. Угоди).

В межах даної Угоди сторонами підписано та скріплено печатками підприємств 25 Специфікацій (замовлень), що є Додатками до Дистриб'юторської угоди, в яких визначено кількість, ціну, асортимент товару та графіки оплати дистриб'ютором кожної партії отриманого товару. Кожною Специфікацією встановлено розмір авансового платежу, строк його оплати та суми відстрочених платежів за отриманий товар з зазначенням дати їх оплати. Крім того, умовами кожної Специфікації визначено строк поставки товару протягом 5-ти робочих днів з дня надходження попередньої оплати на рахунок Продавця.

На виконання умов зазначеної Угоди та згідно з Специфікаціями, позивачем здійснено поставку товару дистриб'ютору (відповідачеві) у повному обсязі - на загальну суму 1721169,60 грн., що підтверджується копіями Специфікацій (замовлень), видаткових накладних та довіреностей на отримання товару.

При цьому судами встановлено, що видаткові накладні містять посилання на Угоду № 030228 від 28.02.2011; платіжні доручення також свідчать про сплату відповідачем грошових коштів за даною Угодою та Специфікаціями, номери яких зазначені в призначенні платежу.

На підставі Додаткової угоди № 1 від 01.06.2011 та накладних на повернення товару № 2 від 31.03.2011 і № 3 від 01.06.2011, місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем повернуто поставленого товару на загальну суму 444844,80 грн., а отже фактично поставлено товару на загальну суму 1209441,60 грн. З посиланням на те, що поставлений товар відповідачем оплачено частково, позивач просив стягнути з відповідача 700440,13 грн.

Водночас, місцевим господарським судом зауважено, що в Специфікаціях сторонами встановлювався розмір авансового платежу, строк його оплати та суми відстрочення платежу за отриманий товар з зазначенням дати їх оплати. Розраховуючи заборгованість за поставлений товар, позивач просив стягнути з відповідача авансові платежі за Специфікацією № 5 на суму 19051,20 грн., Специфікацією № 7 на суму 4032 грн., Специфікацією № 10 на суму 5136,88 грн. та Специфікацією № 11 на суму 1612,80 грн., а всього на загальну суму 29832,88 грн., за якими вже здійснено поставку товару без попередньої оплати, чим фактично змінено порядок розрахунків, а тому з урахуванням частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що без пред'явлення позивачем вимоги до боржника по цим Специфікаціям у позивача не настало право вимоги за ними, а тому в стягненні заборгованості по цим Специфікаціям судом відмовлено, у зв'язку з чим задоволено до стягнення суму заборгованості у розмірі 670607,25 грн.

Також, позивачем з посиланням на пункт 10.2 Дистриб'юторської угоди, на прострочене грошове зобов'язання нарахована договірна пеня у розмірі 102930,61 грн.; на підставі пункту 10.5 Дистриб'юторської угоди нараховані відсотки із розрахунку 24 % річних у розмірі 83839,99 грн. та сума збитків від інфляції у розмірі 7191,40 грн., а також позивач просив стягнути з відповідача 40000,00 грн. реальних збитків, пов'язаних із забезпеченням отримання виконання умов угоди та стягнення сум боргу.

Враховуючи той факт, що судом частково відмовлено у задоволенні стягнення основної заборгованості по Специфікаціям за якими у позивача не настало право на стягнення у судовому порядку, тому судом першої інстанції частково задоволено позовну вимогу про стягнення договірної пені у сумі 98961,44 грн.

Місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24 % річних у сумі 110800,41 грн., оскільки такий розмір відсотків, обумовлений Угодою, не підтверджений належними доказами, як передбачено умовами Угоди (зокрема, офіційними довідками банків).

Позовну вимогу в частині стягнення інфляційних у сумі 7191,40 грн., місцевим господарським судом залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з тим, що розрахунок інфляційних не відповідає вимогам законодавства, оскільки у ньому не зазначено період прострочення оплати отриманого товару (дати прострочення, кількість днів прострочення щодо кожного місяця), крім того, в розрахунку зазначені суми авансових оплат, які неможливо відокремити від загальної суми нарахованих інфляційних.

В частині позовних вимог про стягнення збитків (витрат на оплату правової допомоги, юридичних послуг), пов'язаних із забезпеченням отримання виконання умов угоди та стягнення боргу) у сумі 40000,00 грн., місцевим господарським судом відмовлено у їх задоволенні, з посиланням на те, що така вимога суперечить нормам ст. 44 ГПК України, адже в даному випадку правова допомога надавалася не адвокатом чи адвокатським бюро, а юристом, тому ці витрати не мають обов'язкового характеру.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу в цілому погодився з висновками місцевого суду залишаючи рішення без змін в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 670607,25 грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 29832,88 грн. боргу, 3827,88 грн. пені, 110800,41 грн. 24 % річних, 40000,00 грн. збитків та залишення позову без розгляду в частині стягнення 7183,18 грн. інфляційних.

При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення договірної пені у розмірі 98961,44 грн., з посиланням не те, що розрахунок пені здійснений позивачем не узгоджується з приписами чинного законодавства, оскільки останнім здійснено нарахування пені на суму боргу з розрахунку 0,3 % простроченої суми оплати за кожний день прострочення платежу, з вказівкою на те, що ця сума є меншою, ніж подвійна облікова ставка НБУ, помножена на відповідну суму боргу (без врахування кількості днів прострочення).

Тобто, позивач здійснюючи розрахунок пені з посиланням на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вважає, що при розрахунку пені згідно з положеннями цього Закону, розмір пені обчислюється від простроченого платежу, та така сума є сталою, і враховувати кількість днів прострочення шляхом поділу на 365 днів та множення на фактичну кількість днів прострочення немає підстав.

Апеляційний господарський суд не погодився з таким розрахунком пені, оскільки в силу приписів частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 10.2 Дистриб'юторської угоди № 030228 від 28.02.2011 сторони погодили, що у разі прострочення платежів за даною Угодою, Дистриб'ютор сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0,3 % від простроченої суми оплати по Угоді за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вищенаведених правових положень, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем при розрахунку пені була застосована невірна методика нарахування пені, яка не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки пеня встановлена договором та законом розраховується за кожен день прострочення, що не було враховано місцевим господарським судом, а тому в частині задоволення позовних вимог про стягнення 98961,44 грн. пені рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також, судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання ПП "Люкс Трейд Універсал" про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 6 місяців, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем підприємства, що унеможливлює негайне виконання ним рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2012, та наміром сплатити суму заборгованості позивачу.

В обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання рішення відповідач надав довідку від 29.08.2012 про поточні рахунки ПП "Люкс Трейд Універсал", виписку по рахунку ПП "Люкс Трейд Універсал" у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 29.08.2012, виписку по рахунку ПП "Люкс Трейд Універсал" у ПАТ "Укрсоцбанк" від 28.08.2012, з яких вбачається, що на поточних рахунках підприємства відсутні грошові кошти для належного виконання рішення суду.

Також, відповідачем надано засвічені копії договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу з ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" № 010612 від 01.06.2012, з Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" № 250112 від 25.01.2012, зі СТОВ "Довжик" № 240412 від 24.04.2012, з Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Рояківка" № 120412 від 12.04.2012, з ТОВ "Руновщина" № 060412 від 06.04.2012, згідно з умовами яких оплата товару проводиться в два етапи, при цьому, кінцева дата розрахунків по укладеним договорам в 2012 році - до 30.12.2012 та до 31.12.2012.

При цьому відповідача посилається на те, що основним видом діяльності ПП "Люкс Трейд Універсал" є оптова торгівля засобами захисту рослин, тобто воно працює виключно з підприємствами сільського господарства. Цей вид діяльності належить до сезонних робіт і галузей, відповідно до п. 3 Постанови КМУ від 28.03.1997 № 278, яким затверджено Список сезонних робіт і сезонних галузей, що відображається на циклічності надходження коштів та, навпаки, здійснення витрат. Засоби захисту рослин надаються контрагентам з відстрочкою платежу до збору та реалізації врожаю. Однак, вирішальною датою розрахунків є отримання коштів сільськогосподарськими підприємствами за реалізовану продукцію, що може призвести до порушення строків розрахунків з ПП "Люкс Трейд Універсал", встановлених у договорах.

Зокрема, відповідач наголошує на тому, що основним контрагентом ПП "Люкс Трейд Універсал" є державне підприємств "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", оплата коштів якого на користь ПП "Люкс Трейд Універсал" залежить виключно від наявності або відсутності державного фінансування.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При цьому вказана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Поряд з цим, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Апеляційний господарський суд, дослідивши докази надані на підтвердження обставин викладених у клопотання про відстрочку виконання рішення суду, дійшов висновку, що відповідач має намір та бажання сплатити борг перед позивачем, проте існує ряд обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі; при цьому судом враховано, що відповідач до 31.12.2012 повинен отримати грошові кошти в результаті виконання вищезазначених договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу його контрагентами, а тому заяву відповідача про відстрочку виконання рішення задоволено частково та відстрочено виконання рішення на строк до 11.01.2013.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів названих норм матеріального права, дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Також, судом касаційної інстанції враховано роз'яснення викладені у пункті 7.8. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині.

Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи щодо відстрочення виконання рішення, спростовують доводи касаційної скарги і не заперечують правильність та законність оскаржуваного судового акту в цій частині, який відповідає чинному законодавству України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 у справі № 5023/2040/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.С. Коваленко

Н.Г. Дунаєвська