ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5010/1265/2011-14/66-3/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Івано-Франківськ (далі -відділення АМК),

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2012 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2012

зі справи № 5010/1265/2011-14/66-3/16

за позовом Івано-Франківської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, м. Івано-Франківськ (далі - Лабораторія),

до відділення АМК

про визнання недійсним рішення та

за зустрічним позовом відділення АМК

до Лабораторії

про стягнення 17 000 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Лабораторія звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 14.04.2011 № 33 у справі № 12/ІІ-2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі -рішення № 33).

Відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення з Лабораторії 17 000 грн. штрафу, накладеного рішенням № 33.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2012 (суддя Фрич М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 (колегія суддів у складі: суддя Малех І.Б. -головуючий, судді Желік М.Б., Якімець Г.Г.), позов Лабораторії задоволено; визнано недійсним рішення № 33; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі відділення АМК просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Лабораторії та задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення господарськими судами норм процесуального права, що виявилося в невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та у зв'язку з цим невірне застосування норм законодавства про захист економічної конкуренції. Скаржник зазначає, що: всупереч висновкам попередніх судових інстанцій Лабораторія займає монопольне (домінуюче) становище на досліджуваному в рішенні № 33 ринку надання експертних висновків щодо повного аналізу показників якості продукції на замовлення її виробників; установлюючи тарифи на послуги з надання згаданих висновків, Лабораторія порушила вимоги наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 № 51 "Про затвердження механізму тарифів за ветеринарні роботи та послуги" (далі -Наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 № 51).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Перевіривши на підставі встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень господарські суди виходили з таких фактичних даних:

- згідно з рішенням № 33:

визнано, що Лабораторія на досліджуваному ринку надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку протягом 2009-2010 років в межах Івано-Франківської області займала монопольне становище з часткою відповідно 42, 6 % та 43, 3 %;

дії Лабораторії, що полягали в установленні протягом 2009-2010 років на досліджуваному ринку економічно необґрунтованих тарифів на послуги з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) у вигляді встановленні таких цін реалізації послуг, які неможливо встановити за умов значної конкуренції на ринку;

за вказане порушення на Лабораторію накладено 17 000 грн. штрафу та зобов'язано розробити економічно обгрунтовані тарифи;

- у мотивувальній частині рішення № 33 зазначено таке:

протягом періоду з 31.07.2008 до 02.02.2010 Лабораторія застосовувала тарифи на платні послуги з лабораторних досліджень, затверджені наказом директора Лабораторії № 122; тобто застосовувалися тарифи, розраховані за фактичними витратами Лабораторії у першому півріччі 2008 року, які діяли до 02.02.2010; це призвело до завищення накладних витрат в 2009 році на 2,3%;

у розрахунок зазначених тарифів Лабораторією закладено прибуток в розмірі 29, 9 % від собівартості ветеринарних робіт та послуг, але Лабораторією на порушення визначеного Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 № 51 Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги до собівартості робіт та послуг віднесено й вартість фактичних витрат на матеріали та обладнання;

на порушення названого Механізму Лабораторія під час формування тарифів здійснила розрахунок накладних витрат, включивши до фактичних витрат, які розподіляються пропорційно заробітній платі з нарахуваннями, вартість матеріалів і обладнання у тому числі вартість медикаментів, що призвело до встановлення економічно необґрунтованих цін на лабораторні дослідження;

- згідно з поясненнями відділення АМК порушення Лабораторією Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 № 51, полягало в тому, що, визначаючи тарифи на дослідження продукції за певним показником якості, необхідно було включати до фактичних витрат лише вартість медикаментів та обладнання, що використовується для дослідження саме за цим показником, а не визначати тарифи на підставі усереднених показників фактичних витрат на медикаменти та обладнання;

- в рішенні № 33 не доведено, що Лабораторія на досліджуваному ринку займала монопольного (домінуючого) становище, оскільки, крім зазначених в рішенні № 33 суб'єктів, на цьому ринку діяло ще принаймні чотирнадцять лабораторій державної ветеринарної медицини;

- згідно з актом Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківський області від 12.08.2010 № 0000400 протягом періоду з 03.08.2009-12.08.2010 не встановлено порушень чинного законодавства щодо формування Лабораторією тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини.

У статті 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" зазначено, що висновок державної ветеринарно-санітарної експертизи (експертний висновок) - документ, виданий державною або уповноваженою лабораторією ветеринарної медицини, який засвідчує безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів.

Механізмом формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, затвердженим наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 № 51, передбачено, що:

- з метою своєчасного і правильного встановлення тарифів на місцях за ветеринарні роботи і послуги пропонується формування цих тарифів проводити на такій основі: затрат часу на підготовку та виконання ветеринарних робіт і послуг відповідно до типових норм; вартості одиниці часу (лікаря, фельдшера ветеринарної медицини, лаборанта, ветеринарного санітара, інших), виходячи з середньомісячного рівня оплати праці. При індексації заробітної плати вартість збільшується на відповідний індекс; нарахувань на заробітну плату у встановлених розмірах для підприємств; вартості матеріалів і обладнання, які необхідні для проведення ветеринарних робіт та виконання послуг, за цінами придбання; накладних витрат на поточний рік; прибутку в розмірі до 30 відсотків собівартості ветеринарних послуг (без урахування вартості матеріалів); податку на добавлену вартість.

- накладні витрати визначаються за фактичними витратами і розподіляються пропорційно заробітній платі з нарахуваннями, згідно калькуляції.

У пункті 4 Порядку формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 № 1167 (яка набрала чинності 16.11.2009), зазначено, що під час формування тарифів та розрахунку цін на ветеринарні послуги враховується середня вартість предметів та матеріалів за минулий рік, установлена Державною інспекцією з контролю за цінами. Визначальною базою формування тарифів на ветеринарні послуги є їх собівартість, складові якої розраховані на підставі норм і нормативів трудових та матеріальних витрат.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

У пункті 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з частиною першою статті 59 цього Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З дослідженого попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що рішення № 33 містить окремі посилання на порушення протягом дослідженого періоду Лабораторією Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги віднесено й вартість фактичних витрат на матеріали та обладнання, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 № 51, зокрема, щодо завищення розміру накладних витрат та собівартості послуг. Проте в цьому рішенні відсутні фактичні дані та відповідно обґрунтований висновок про те, як названі чинники вплинули на кінцевий розмір встановлених Лабораторією незмінних протягом досліджуваного періоду часу тарифів, у тому числі в сукупності з іншими витратами та нарахуваннями, які протягом цього часу ймовірно збільшувалися (індексація заробітної плати вартість збільшується на відповідний індекс; нарахування на заробітну плату у встановлених розмірах для підприємств; вартість матеріалів і обладнання).

При цьому суд касаційної інстанції бере до уваги, що в рішенні № 33 не дано оцінки Порядку формування тарифів на ветеринарні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 № 1167.

Разом з тим, господарськими судами у справі встановлено, що в рішенні № 33 не доведено монопольного (домінуючого) становища Лабораторії на досліджуваному ринку надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку, оскільки не було враховано всі лабораторії державної ветеринарної медицини, що діяли на цьому ринку.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли правомірного висновку про те, що в рішенні № 33 не доведено обставин, які мають значення для кваліфікації дій Лабораторії як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначеного до пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тому на підставі припису статті 59 цього Закону визнали рішення № 33 недійсним.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, зокрема, з тих підстав, що, всупереч твердженню скаржника, в рішенні № 33 відсутні відомості про те, що досліджуваний ринок є ринком надання експертних висновків щодо повного аналізу показників якості продукції на замовлення її виробників.

Таким чином, підстави для скасування оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у справі відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 зі справи № 5010/1265/2011-14/66-3/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України -без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов