АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2012 року по справі за позовом Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року позивач звернувся із зазначеним позовом на обґрунтування якого зазначив, що із 04 травня 2006 року до 01 вересня 2008 року відповідач формально був керівником позивача. Сплачуючи собі заробітну плату за рахунок позивача, відповідач не подав розрахунок сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, через це 28 жовтня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва був складений акт про порушення позивачем п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо подання звітності. На підставі вказаного акту 28 жовтня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва винесено рішення № 1324 яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 7008.22 грн., вказану сума була сплачена позивачем до бюджету.

Зазначаючи, що бездіяльністю відповідача позивачу було завдано майнової шкоди та посилаючись на ст. 1166 ЦК України, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача 7008.22 грн. завданої шкоди.(а.с. 1-10)

Відповідач проти позову заперечував, зазначав, що заробітну плату отримував від позивача підставно, а обов'язки оформлення та подачі звітних документів з усіх податків і зборів у відповідні контролюючі органи покладено на головного бухгалтера.(а.с. 137-138)

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29.05.2012 року в задоволенні позову Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено.(а.с.142, 144-145)

В апеляційній скарзі представник позивача зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову.( а.с. 152-163)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав скаргу і просив її задовольнити, відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_4 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на положення ст. 1166 ЦК України.

Колегія суддів перевірила доводи апелянта в межах заявлених ним вимог в суді першої інстанції і встановила наступне.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 14 червня 2006 року до 01 вересня 2008 року перебував на посаді виконавчого директора Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів.

Зазначене підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 30.06.2010 року № 21-10\3731 - витягом з ЄДРПОУ, копією протоколу Установчих зборів Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів від 19 квітня 2005 року, копіями наказів від 14 червня 2006 року № 1к та від 01 вересня 2008 року № 12к.(а.с. 6, 65-72)

28 жовтня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва був складений акт про порушення позивачем п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо подання звітності. На підставі вказаного акту 28 жовтня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва винесено рішення № 1324 яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 7008.22 грн., вказану сума була сплачена позивачем до бюджету. За змістом вказаних актів зазначено особу порушника - ОСОБА_5.(а.с. 4-5)

За постановою начальника Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва від 28 жовтня 2008 року № 59 встановлено, що головний бухгалтер УААПФ ОСОБА_5 не подавала звітність щодо страхових внесків з липня 2008 року, чим порушила ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чим скоїла правопорушення передбачене ст. 106 закону України від 09.04.2003 року № 1058-Р та ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнута до адміністративної відповідальності.(а.с. 73-75)

Обов'язок головного бухгалтера ОСОБА_5 своєчасного складати на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені терміни користувачам та відповідальність за повноту, правильність, своєчасність складання, подання фінансової, податкової, статистичної форм звітності передбачені п.п. 2.1, 5.1, 5.1.4 Посадової інструкції головного бухгалтера, затвердженої за протоколом № 1\1 від 21.04.2008 року.(а.с. 75-76)

З 01 вересня 2008 року відповідача було звільнено з посади, при цьому при звільненні зауважень нового керівника, який прийняв посаду, щодо організації роботи і подання фінансової звітності не зазначено і до суду таких доказів не подано.

Висновок ревізійної комісії УААПФ з висновком про винність ОСОБА_1 складений 10 січня 2012 року, тобто більше ніж через три роки після звільнення відповідача з роботи, тому колегія суддів відхилила посилання позивача на цей висновок.(а.с. 90-96)

Крім того, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.(ч. 3 ст. 233 КЗпП України)

До суду не надано доказів наявності передбачених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у справі, наявність у провадженні апеляційного суду заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами, на думку колегії суддів, не є підставою для зупинення провадження у цій справі, тому колегія суддів відхилила клопотання представника позивача ОСОБА_6 про зупинення провадження у цій справі.(а.с. 187-193)

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

В.Й.Шиманський