ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 21/276 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р.

у справі № 21/276

господарського суду Полтавської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро"

про стягнення 13 000 тонн зерна

за участю представників

позивача -Мусійчук Н.Ю.

відповідача -не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" про стягнення 13 000 тонн зерна кукурудзи врожаю 2008 року, середньою вологістю 13%, середньою зерновою домішкою 10% та середньою сміттєвою домішкою 2%.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2011р. у справі №21/276 позов товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" на користь позивача 13000 тонн зерна кукурудзи 2008 року, середньою вологістю 13%, середньою зерновою домішкою 10% та середньою сміттєвою домішкою 2%, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 263 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012р. рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2011р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству "НІБУЛОН" у задоволенні позову.

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 року (судді: Фомін В.О., Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству "НІБУЛОН" у задоволенні заяви.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2012р. скасувати. Заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2011р. у справі №21/276 за нововиявленими обставинами задовольнити та скасувати повністю вищезазначену постанову, а рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2011р. залишити в силі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

В якості нововиявлених обставин, на підставі яких заявник просить переглянути постанову від 11.10.2011р. у даній справі, ТОВ СП "НІБУЛОН" зазначає факти, виявлені під час ознайомлення 23.07.2012р. з матеріалами перевірок, проведених прокуратурою Київського району м. Полтави за зверненнями генерального директора ТОВ СГ "НІБУЛОН" О.О. Вадатурського щодо незаконних дій службових осіб ТОВ "Інтер-Агро", зокрема факти встановлені Полтавською обласною державною хлібною інспекцією у Звіті про результати робіт з позапланового технічного нагляду за дотриманням вимог Технічного регламенту зернового складу під час надання послуг зі зберігання зерна на ТОВ "Інтер-Агро" від 31.08.2010р., а також Інформації про кількісно-якісний стан зберігання зерна та продуктів його переробки на ТОВ "Інтер-Агро" Полтавський елеватор від 25.11.2009р., 28.09.2009р., 20.08.2009р. та від 27.07.2009р.

Положеннями статті 112 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

З урахуванням того, що зазначена стаття не містить конкретного переліку обставин, які слід вважати нововиявленими, а також не визначає, які обставини мають істотне значення для справи, під час вирішення цих питань, суди повинні керуватися правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення

Відмовляючи ТОВ СГ "НІБУЛОН" у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. суд попередньої інстанції дійшов висновку, що оскільки позаплановий технічний нагляд за дотриманням вимог Технічного регламенту зернового складу при наданні послуг із зберігання зерна на ТОВ „Інтер-Агро", розташованого за адресою: 36034, вул. Ливарна, 4, м. Полтава, проведений за письмовим зверненням №8562/03-20 від 21.07.2010р., яке надійшло від ТОВ "НІБУЛОН", то обставини, які заявник вважає нововиявленими, не є такими, оскільки вони, хоча і не були відомі заявнику під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, проте докази того, що ці обставини не могли бути відомі заявнику під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутні.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки помилковими та такими, що здійснені внаслідок неправильного застосування норм права з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Положення про Державну інспекцію з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2004р., пункту 1 Положення про Державну хлібну інспекцію Автономної Республіки Крим, обласну державну хлібну інспекцію, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України №372 від 21.10.2004р., пунктів 25-27 Порядку видачі сертифіката відповідності послуг зі зберігання Полтавською ОДХІ функцій технічного регулювання у сфері послуг із зберігання зерна і продуктів його переробки щодо ТОВ "Інтер-Агро" обласна державна хлібна інспекція є територіальним органом Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядком видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки регламентовано організацію державного регулювання ринку зерна в Україні шляхом сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки і поширюється на суб'єкти зберігання зерна - зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні та комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, що беруть участь у процесі зберігання зерна, та органи сертифікації послуг зернових складів.

Відповідно до п.28 зазначеного Порядку за результатами технічного нагляду комісія складає звіт з висновком щодо відповідності послуг зернового складу встановленим вимогам. Один примірник звіту надсилається зерновому складу. Копія звіту надсилається Держсільгоспінспекції. Тобто, положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено надсилання копії звіту іншим суб'єктам ніж зазначено вище, а відтак, помилковим та необгрунтованим є висновок суду попередньої інстанції про можливість ТОВ СГ "НІБУЛОН" вчасного ознайомлення з матеріалами перевірок діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро".

Водночас, зі змісту поданих заявником 23.07.2012р. матеріалів перевірки, проведеної прокуратурою Київського району м. Полтави щодо незаконних дій службових осіб ТОВ "Інтер-Агро" встановлено, що у відповідача відсутні будь-які договори на зберігання зерна між ним та ТОВ СГ "НІБУЛОН". Відтак, обгрунтованими є доводи заявника касаційної скарги про те, що складське зберігання зерна 13000 тонн кукурудзи 2008 року врожаю, здійснюється на підставі складських квитанцій №342 від 28.11.2008р. та №346 від 01.12.2008р., що змінює юридичну оцінку обставин справи, надану судом апеляційної інстанції, який виходив з того, що спірне зерно зберігалось на підставі договору.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені обставини нововиявленими, а також істотними для вирішення справи та такими, що впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену господарським судом попередньої інстанції у постанові від 11.10.2011р.

Пунктом 24 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»визначено, що складські документи на зерно -це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його власникові такого документа. Відповідно до ч. 1 ст. 37 зазначеного закону передбачено, що складськими документами є: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складська квитанція. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Згідно ст.35 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні»зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою власника складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. Дане положення кореспондується також зі статтею 953 Цивільного кодексу України.

Тобто законодавцем чітко встановлено право поклажодавця забрати річ у зберігача у будь-який час протягом усього строку зберігання та визначено обов'язок зберігача її повернути.

Згідно приписів ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи зазначені вище обставини, господарський суд Полтавської області дійшов вірного висновку стосовно того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро»неправомірно та безпідставно ухилилось від повернення зерна товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «НІБУЛОН»після пред'явлення останнім вимоги про відвантаження зерна та порушило його права як власника майна -кукурудзи, переданої на зберігання.

Положеннями ст.111-9 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням вищенаведеного, вимоги касаційної скарги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскаржувані ухвала від 18.09.2012р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. підлягають скасуванню.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" задовольнити.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2012 року скасувати.

3. Заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. за нововиявленими обставинами задовольнити.

4. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. скасувати.

5. Рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2011р. у справі №21/276 залишити без змін.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (ідентифікаційний код 31059688, місцезнаходження:36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, буд.66) на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (ідентифікаційний код 14291113, місцезнаходження: 54002 м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1) 32190,00грн. судового збору за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (ідентифікаційний код 31059688, місцезнаходження:36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, буд.66) на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (ідентифікаційний код 14291113, місцезнаходження: 54002 м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1) 32190,00грн. судового збору за подання касаційної скарги.

8. Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко