ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р.

Справа № 2-а-6700/10/1470

Категорія: 9.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого

судді -

Семенюк Г.В.

судді -

Потапчук В.О.

судді -

Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.08.2010 року №0000069235, -

встановиЛА:

Позивач , фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.08.2010 року №0000069235.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року позов задоволено. Скасовано рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.08.2010 року №0000069235 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в сумі 79916 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва від 25.12.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є платником єдиного податку.

01 серпня 2010 року на підставі направлення на перевірку №1219/23-517 від 30.07.2010 року та № 1220/23-517 від 30.07.2010 року посадовими особами ДПА було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

За результатами перевірки посадовими особами ДПА у Миколаївській області складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 01.08.2010 року № 0471/14/00/23/НОМЕР_1. Актом перевірки зафіксовано порушення: реалізація товару, який не облікований у встановленому порядку на суму 39958 грн.

За результатами проведеної перевірки, на підставі Акту перевірки від 01.08.2010 року № 0471/14/00/23/НОМЕР_1 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийнято рішення від 17.08.2010 року № 0000069235 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 79916 грн.

Відповідно до акту перевірки від 01.08.2010 року податківцями зафіксовано факт реалізації товару на суму 39958 грн. не облікованого у встановленому законом порядку.

Згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зобов'язані лише вести Книгу обліку доходів та витрат.

Відповідно до ст. 3 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Таким чином, ст. 3 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є відсильною нормою і застосовується лише за наявності інших правових норм, які передбачають порядок ведення обліку товарних запасів для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб.

Нормативно-правовими актами не передбачений порядок ведення обліку товарних запасів фізичною особою-підприємцем та його обов'язок мати первинні документи та накладні на товар.

Посилання відповідача на те, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення обліку товарних запасів, суд також вважає безпідставним, оскільки дія Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.

Єдиним документом, який повинен вести підприємець без створення юридичної особи є Книга обліку доходів і витрат.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1269 від 26.09.01 р. (далі - Постанова), затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, п. 3 якого передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Згідно п. 5 Постанови та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року, суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).

Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов'язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.

Актом перевірки не встановлено порушення порядку ведення Книги обліку доходів та витрат з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Відповідно до ст. 19 ч. 1 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, викладені вище, суд дійшов висновку, що вимоги пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не стосуються фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку обсягів реалізованих товарів.

За таких обставин, санкції, передбачені статтею 20 цього Закону, також не можуть бути застосовані до позивача.

Стаття 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, тому вимоги позивача про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № від 17.08.2010 року №0000069235 підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі № 2-а-6700/10/1470, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.08.2010 року №0000069235, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

суддя

Г.В. Семенюк

суддя

В.О. Потапчук

суддя

М.П. Коваль