АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Косогор Г.О.

суддів Комлевої О.С., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укртелеком» про зобов'язання поновити телефонний зв'язок, зобов'язання здійснити перерахунок надлишково сплачених сум та їх повернення, стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень,

встановила:

У серпні 2011 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Укртелеком» про зобов'язання поновити телефонний зв'язок, зобов'язання здійснити перерахунок надлишково сплачених сум та їх повернення, стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є ветераном війни та інвалідом 2 групи, вважає, що згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту вона має сплачувати 50% вартості від обсягу всіх послуг, а відповідач відмовляє їй в застосуванні пільги на похвилинну тарифікацію, що перевищує встановлений абонентський час, в результаті чого утворилась необгрунтована заборгованість, у зв'язку з чим телефон було відключено. Відключення телефону призвело до моральних страждань позивачки, оскільки вона втратила можливість по телефону викликати лікаря, майстра для ремонту побутової техніки тощо.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Справа №22ц-1590/8082/2012 Головуючий 1- ої інстанції

Єршова Л.С.

Категорія: 55 Доповідач: Косогор Г.О.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 1989 році за адресою: АДРЕСА_1, було встановлено телефон. 22 липня 1997 року між Обласним підприємством електрозв'язку «Одесателеком», правонаступником якого є ПАТ «Укртелеком», було укладено договір №40/3500 на надання послуг телефонного зв'язку, відповідно до п. 7.1. якого даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 2006 року.

Згідно з п. 7.4. зазначеного договору, по закінченню терміну його дії і відсутності претензій у однієї із сторін, договір продовжується щорічно і на послідуючий рік. Крім того, п. 3.2. зазначеного договору передбачено, що абонементна плата, похвилинна плата, якщо вона передбачена та плата за послуги, встановлюється діючими тарифами.

Відповідно до п.п. 3.5. договору, абонементна плата вноситься до 20 числа наступного місяця. За послуги електрозв'язку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телекомунікації», тарифне регулювання на ринку телекомунікації України базується на принципі стягнення почасової плати за фактичний час отримання споживачем телекомунікаційних послуг.

03 грудня 1998 року Верховна Рада України своєю Постановою № 291-XIV «Про заходи щодо поліпшення соціального захисту інвалідів» в п. 7 заборонила підприємствам зв'язку всіх форм власності встановлювати для інвалідів І і II груп та сімей, в яких два або більше інвалідів, оплату послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при погодинному (похвилинному) обліку їх тривалості.

Частиною 3 ст. 35 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції Закону N 1773-ГУ від 15 червня 2004 встановлено, що інвалідам першої, другої груп і сім'ям, у складі яких є два або більше інвалідів, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою.

Пунктом 98 Правил про надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. N720, які втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 295, було встановлено, що пільги споживачу (абоненту) надаються за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. Така ж сама норма міститься у пункті 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 295.

Як вбачається з матеріалів справи, інвалідність ОСОБА_1 було встановлено 27 травня 1980 року безстроково, що підтверджується довідкою серії 73-БЛ№291819.

Телефон за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 встановлювався на підставі заяви від 24 жовтня 1988 року, в якій вказано, що вона є інвалідом 2 групи.

Відповідно до п. 18 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та

50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів. Тобто, як вбачається з зазначеної норми Закону, пільга розповсюджується саме на абонплату.

Як вбачається з матеріалів справи, пільгу у розмірі 50 % від затверджених тарифів на абонплату за користування послугами телефонного зв'язку позивачка отримувала, а отримання зазначеної пільги при оплаті за послуги міжміського, міжнародного та мобільного зв'язку чинним законодавством для учасників війни не передбачено, що неодноразово роз'яснювалось відповідачем під час листування з позивачкою з приводу оплати послуг зв'язку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити перерахунок її заборгованості, підлягали задоволенню лише в частині пільг, які вона має як інвалід другої групи.

Також суд дійшов вірного висновку щодо неможливості задовольнення вимог позивачки про зобов'язання відповідача повернути їй надлишково сплачені суми, оскільки факт наявності чи відсутності вказаних сум може бути виявлено лише після здійснення відповідного перерахунку.

В свою чергу, суд вірно визнав, що відключеня телефону ОСОБА_1 з 29 червня 2011 року відбулось з порушенням норм чинного законодавства.

Щодо вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, то суд дійшов обгрунтованого висновку, що вони не підлягали задоволенню з наступних підстав.

До правовідносин, що виникли між сторонами, застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів», на який також посилалася і позивачка у позові. Частина 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання відносно моральної (немайнової) шкоди. Але виходячи з положень п.5 ч. 1 ст.4 вказаного Закону, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди споживач має право лише внаслідок шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

При цьому, позивачкою та її представником не було надано до суду жодних документально підтверджених доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачці моральних страждань.

Крім того, умовами договору №40/3500 на надання послуг телефонного зв'язку від 22 липня 1997 року не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, підстави для стягнення моральної шкоди, вказані позивачкою в позовній заяві, в Законі України «Про захист прав споживачів» та договорі №40/3500 на надання послуг телефонного зв'язку не передбачені, тому суд дійшов до вірного висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що її мати не підписувала спірний договір, оскільки єдиним обґрунтуванням цього вона зазначає те, що вона не бачила цей договір та не знала, що її мати його уклала.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що при задоволенні вимог споживача має одночасно вирішуватися питання відносно моральної (немайнової) шкоди. Виходячи з положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди споживач має право лише внаслідок шкоди, завданої недоліками продукції дефекту в продукції), відповідно до закону.

Позивачем не було надано до суду жодних документально підтверджених доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння моральних страждань. Умовами Договору на надання послуг телефонного зв'язку від 22.07.1997 також не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Г.О. Косогор

Судді : О.С. Комлева

Н.В. Ісаєва