-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
УХВАЛА
03.07.12 Справа№ 14/146
За скаргою Скаржника ( боржника у справі): Фермерського господарства «Пустомитівське», м.Пустомити Львівської області
Стягувач (позивач у справі ) : Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі», смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області
Суб»єкт оскарження : Відділ виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, м.Пустомити Львівської області
Скарга про : визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця відділу ДВС Пустомитівського РУЮ Фарата І.М. від 24.04.2012 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 22500,00 грн та від 24.04.2012 року про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій у сумі 56,33 грн, винесені ВДВС при виконанні наказу від 22.11.2010 року , виданого господарським судом Львівської області у справі №14/146 за позовом ТзОВ «Провімі»до ФГ «Пустомитівське»про стягнення заборгованості.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар Дубенюк Н.А.
Представники:
від позивача : не з"явився;
від скаржника (відповідача): Сидорчук Т.Є.
від ВДВС: не з»явився
Суть спору: Скаржник (боржник у справі): Фермерське господарство «Пустомитівське», м.Пустомити Львівської області, подав на розгляд до господарського суду Львівської області заяву про поновлення строку на звернення зі скаргою на дії ВДВС Пустомитівського районного управління юстиції та скаргу в порядку ст.121-2 ГПК України, в якій просить визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця відділу ДВС Пустомитівського РУЮ Фарата І.М. від 24.04.2012 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 22500,00 грн та від 24.04.2012 року про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій у сумі 56,33 грн, винесені ВДВС при виконанні наказу від 22.11.2010 року , виданого господарським судом Львівської області у справі №14/146 за позовом ТзОВ «Провімі» до ФГ «Пустомитівське»про стягнення заборгованості.
Ухвалою від 07.06.2012 року суд призначив розгляд скарги в судовому засіданні на 21.06.2012 року; вимоги до учасників судового процесу висвітлені в ухвалі ; вбачав за доцільне заяву скаржника про поновлення строку розглянути, оцінивши в сукупності наявні у справі та витребувані судом зазначеною ухвалою докази ( у тому числі й матеріали виконавчого провадження), заслухавши представників сторін та ВДВС. З підстав, наведених в ухвалі від 21.06.2012 року розгляд справи відкладався на 03.07.2012 року.
Фермерське господарство «Пустомитівське»просить скаргу задовольнити та скасувати постанови державного виконавця відділу ДВС Пустомитівського РУЮ Фарата І.М. від 24.04.2012 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 22500,00 грн та від 24.04.2012 року про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій у сумі 56,33 грн, винесені ВДВС при виконанні наказу від 22.11.2010 року , виданого господарським судом Львівської області у справі №14/146 за позовом ТзОВ «Провімі». Скарга мотивована тим, що стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на вчинення виконавчих дій є неправомірними, оскільки рішення виконано боржником добровільно, у тому числі й шляхом виконання умов мирової угоди, яка затверджена господарським судом.
Відділ державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області подано Заперечення від 21.06.2012 р №09-20/6253 на скаргу, у яких, зокрема вказує, що виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання та що виконавчий збір стягується не з суми, що була стягнута державним виконавцем, а з суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом . Витрати органів державної виконавчої служби, пов»язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. 28.04.12 р на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виділені в окремі виконавчі провадження. Виконавчі провадження з примусового виконання постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у зв»язку з повним фактичним виконанням закінчені 20.06.2012 р на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону. Стверджує, що Закон не звільняє боржника від сплати виконавчого збору та витрат у разі укладення мирової угоди після закінчення терміну на самостійне виконання рішення.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається за наявними у справі документами.
Розглянувши скаргу, оцінивши наявні у справі матеріали в їх сукупності, згідно ст.43 ГПК, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення частково , виходячи із наступного.
20.10.2010 року господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі №14/146 за позовом ТзОВ «Провімі»до ФГ «Пустомитівське», яким позов задоволив повністю, стягнув з ФГ «Пустомитівське»на користь ТзОВ «Провімі» 309 304,50 грн основного боргу, 15 177,65 грн. пені, 3093,05 грн. штрафу, 2610,63 грн -3% річних, 3771,65 грн. інфляційних нарахувань, 3339,57 грн держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
22.11.2010 року на виконання рішення господарським судом Львівської області стягувачу видано наказ.
Ухвалою господарський суд Львівської області від 23.02.2011 року затвердив мирову угоду від 09.02.2011 року про закінчення виконавчого провадження по справі. Згідно п.3 ухвали від 23.02.2011 року ця мирова угода про закінчення виконавчого провадження після її затвердження судом є підставою для закінчення виконавчого провадження ВП №23963024 про примусове виконання наказу 14/146, виданого господарським судом Львівської області 22 листопада 2010 року.
27.01.2011 року державним виконавцем Федерлян Юрієм Миколайовичем органу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №23963024 з виконання наказу господарського суду Львівської області №14/146 від 22.11.2010 року. У вказаній постанові боржнику встановлено семиденний строк з дня отримання постанови для добровільного виконання наказу господарського суду Львівської області, а саме -до 03.02.2011 року.
Листом від 20.04.2012 року №25 ФГ «Пустомитівське» повідомило ВДВС про погашення заборгованості, надало копії платіжних документів на суму 337533,05 грн. У листі боржник повідомляв, що станом на 01.04.2012 р заборгованість перед ТзОВ «Провімі» відсутня.
24.04.2012 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 22500,00 грн. У мотивувальній частині постанови вказано про те, що строк для добровільного виконання рішення -до 03.02.2011 року. Боржником надано підтвердження про сплату боргу в термін наданий державним виконавцем для самостійного виконання у сумі 112533,05 грн. Залишок боргу станом на 03.02.2011 року становить 225000,00 грн. Державний виконавець посилається на п.п.3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у якому зазначено що у випадку, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно. Відтак, керуючись ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено стягнути з ФГ «Пустомитівське»22500,00 грн. виконавчого збору.
24.04.2012 року державним виконавцем складено Акт про витрати на проведення виконавчих дій при виконанні наказу №14/146 від 22.11.2010 року. , який затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції. ( Акт містить найменування витрат, кількість, вартість , загальну суму 56,33 грн).
24.04.2012 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 56,33 грн.
28.04.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №23963024). У мотивувальній частині постанови зазначено , що 23.04.2012 року у відділ надійшло повідомлення боржника №25 від 20.04.2012 року, про повне фактичне виконання вимог виконавчого документа. Зазначено, що постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору слід вивести в окреме виконавче провадження. З посиланням на п.8 ч.1 ст.49 , ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавче провадження з примусового виконання наказу №14/146 від 22.11.2010 року закінчити.
03.05.2012 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Фарат І.М. винесено постанову (ВП №32425400) про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №23963024, виданої 24.04.2012 року про стягнення 56,33 грн. витрат на проведення виконавчих дій.
07.05.2012 року року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Фарат І.М. винесено постанову (ВП №32425400) про арешт коштів боржника. Накладено арешт на кошти на всіх рахунках відкритих в банківських установах ( перелік банківських установ, їх реквізити наведено) для виконання постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №23963024 від 24.04.2012 року в сумі 56,33 грн.
Кошти в сумі 56,33 грн. стягнуті з боржника ВДВС ( 21.05.2012 року кошти надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні постанови №23963024 виданої 24.04.2012 року ВДВС Пустомитівського РУЮ ), а постановою від 20.06.2012 року (ВП №32425400) закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №23963024 виданої 24.04.2012 року. Арешт накладений державним виконавцем постановою про арешт коштів боржника від 07.05.2012 року -знято.
Постановою від 03.05.2012 року (ВП №32425153) заступником начальника відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Фарат І.М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №23963024 виданої 24.04.2012 року ВДВС Пустомитівського РУЮ про стягнення 25500,00 грн. виконавчого збору з боржника, ФГ «Пустомитівське».
07.05.2012 року року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Фарат І.М. винесено постанову (ВП №32425153) про арешт коштів боржника. Накладено арешт на кошти на всіх рахунках відкритих в банківських установах ( перелік банківських установ, їх реквізити наведено) для виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №23963024 виданої 24.04.2012 року ВДВС Пустомтівського РУЮ про стягнення з боржника , ФГ «Пустомитівське»22500,00 грн. виконавчого збору.
Кошти в сумі 22500,00 грн. стягнуті з боржника ВДВС ( 21.05.2012 року кошти надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні постанови №23963024 виданої 24.04.2012 року ВДВС Пустомитівського РУЮ ), а постановою від 20.06.2012 року (ВП №32425153) закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №23963024 виданої 24.04.2012 року. Арешт накладений державним виконавцем постановою про арешт коштів боржника від 07.05.2012 року -знято.
При розгляді скарги суд виходив із наступного.
Розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов , а виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід»ємною частиною судового процесу. Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом , який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом , що видав виконавчий документ , незалежно від того, якою саме особою подано скаргу. Розгляд таких скарг здійснюється господарським судом за правилами ГПК. Сторони , інші особи, які задіяні до участі у судовому процесі, наділені не лише процесуальними правами, а й обов»язками і зобов»язані добросовісно користуватися належними процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони , вживати заходів до всебічного , повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов"язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Частина 3 названої статті містить вимогу щодо форми судових рішень. Усі судові рішення ( рішення, постанови, ухвали) господарський суд виносить в письмовій формі.
Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність , встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Частина 1 ст.82 ГПК України встановлює, що вирішення спору по суті у суді першої інстанції повинно закінчуватись винесенням судового акта, який називається рішенням . Постановленням судового рішення закінчується діяльність суду по розгляду справи і вирішенню спору. Результат вирішення справи по суті знаходить офіційне закріплення в судовому рішенні, яке містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і грунтується на нормі права, що застосована судом.
Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін , приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.
Стаття 115 ГПК України встановлює обов"язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили -обов"язковість судових рішень. Судові рішення є обов"язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення, ухвалені іменем України, є обов"язковими до виконання на всій території України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" , який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.
Статтею 2 Закону визначено органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів ( посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу . Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ст..7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб»єкти оціночної діяльності -суб»єкти господарювання.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення .
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження«виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом .
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Відповідно до ст.27 Закону , у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ст.28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника -фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника -юридичної особи.
Заперечуючи проти скарги, ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області стверджує, що виконавчий збір стягується не з суми, що була стягнута державним виконавцем, а з суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Виконавчий збір -це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. У Запереченнях на скаргу ВДВС вказує, що частину коштів боржник сплатив до закінчення терміну, наданого державним виконавцем для добровільного виконання. Це, зокрема, платежі від 21.12.2010 року -325333,05 грн, від 11.01.2011 року -20000,00 грн, від 12.01.2011 року -10 000 грн, від 21.01.2011 року -30000 грн, від 26.01.2011 року -20000 грн. Однак, такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, виконавче провадження відкрито постановою від 27.01.2011 року і у цій постанові встановлено строк для добровільного виконання боржником рішення суду -до 03.02.2011 року, тоді як перелічені платежі здійснені боржником до відкриття виконавчого провадження.
Скаржник стверджує про безпідставне стягнення з нього виконавчого збору, оскільки рішення суду ним виконано добровільно в тому числі й на виконання мирової угоди, яка затверджена господарським судом, а примусове стягнення коштів ВДВС не здійснювало.
Розглянувши матеріали справи та врахувавши доводи боржника і ВДВС, суд не може погодитись з висновком виконавчої служби про те, що виконавчий збір стягується з суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом та вважає, що необхідною умовою для стягнення виконавчого збору має бути факт виконання рішення саме ДВС.
З матеріалів виконавчого провадження поданих ВДВС, банківських документів боржника, копії з яких знаходяться в справі -судом встановлено, що всю суму заборгованості присуджено судом у рішенні до стягнення з боржника (ФГ «Пустомитівське») на користь стягувача (ТзОВ «Провімі»), боржник сплатив добровільно, без примусового виконання рішення саме ВДВС.
Суд вважає, що сплив строку про добровільне виконання сам по собі не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчою службою не вчинено дій, пов»язаних з виконанням рішення, боржник судове рішення виконав добровільно.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі невиконання рішення в строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника стягується виконавчий збір в розмірі 10% суми , що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, яке передане стягувану за виконавчим документом.
В силу ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
Відповідно до ст.45 Закону України «Про виконавче провадження»грошові суми стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу -юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені ним належні йому рахунки.
В силу статті 43 Закону України «Про виконавче провадження»розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадження грошових сум ( у тому числі одержаної від реалізації боржника) здійснюється в такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; в другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов»язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняється вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 % фактично стягнутої суми і т.д.
Тобто, як вбачається із змісту законодавства, у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов»язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюються через відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок з рахунку боржника, останній самостійно у тому числі і на виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, що не заперечується ДВС, погасив присуджену судом до стягнення суму заборгованості, тобто, примусове стягнення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження»не відбувалось (державний виконавець не стягував з боржника грошові суми на спеціальний рахунок органу державної виконавчої служби та не перераховував кошти з спеціального рахунку органу державної виконавчої служби на визначені стягувачем ( належні йому ) рахунки у встановленому порядку), а тому, не було підстав для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ст..41 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби, пов»язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти виконавчого провадження складаються , зокрема, зі стягнутих з боржника витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
До витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізація майна боржника;
послуг експертів, суб»єктів оціночної діяльності -суб»єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувану аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна чи розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення єдиного державного реєстру виконавчого провадження; інших витрати, необхідних для забезпечення належного виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними у 10-денний строк до суду.
Відповідно до положень ст.41 Закону України «Про виконавче провадження»витрати органів державної виконавчої служби , пов"язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з : виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження , ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами виконавчої служби.
З Акту від 24.04.2012 року державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій, який затверджений начальником органу державної виконавчої служби, вбачається що до витрат включені витрати на обкладинку ВП, на папір, друк постанов, конверти, послуги зв»язку, витрати ЄДРВП, журнал вхідної та вихідної кореспонденції.
Підстав для визнання незаконною і скасування постанови від 24.04.2012 року про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій у сумі 56,33 грн., - суд не вбачає.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов»язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи заяву скаржника, її документальне обґрунтування та матеріали даної конкретної справи, суд встановив наявність поважних причин для відновлення строку на подання скарги в порядку ст.121-2 ГПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.53, 121-2, 86 ГПК України, суд ,-
УХВАЛИВ :
1. Відновити строк на подання скарги в порядку ст.121-2 ГПК України.
2. Скаргу задоволити частково.
3. Визнати доводи скаржника правомірними і скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Пустомитівського РУЮ Фарата Ф.М. від 24.04.2012 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 22 500,00 грн.
4. Визнати доводи скаржника неправомірними і скаргу відхилити в частині вимоги про скасування постанови державного виконавця відділу ДВС Пустомитівського РУЮ Фарата І.М. від 24.04.2012 року про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій у сумі 56,33 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
скопійовано
-
скопійовано
-
