ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23}

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р.

№ 2а/2570/2946/2012

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Селивоні О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом

Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України

до

Державної фінансової інспекції в Чернігівській області

про за участю представників сторін: від позивача від відповідача

визнання неправомірними та скасування пунктів вимоги Клименко С.В., довіреність від 05.09.2012 р. №1/1657 Усенко О.М., довіреність від 05.09.2012 р. №1/1656 Лапоша Д.Ю., довіреність від 23.01.2012 р. №25-25-18-12/444, Ключник Н.В., довіреність від 17.10.2012 р. №25-25-18-14/8514

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду 19 вересня 2012 року надійшов адміністративний позов Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, в якому позивач просить визнати неправомірними (протиправними) Вимоги відповідача у частині п.п.2,3,4,5 та скасувати їх у цій частині.

В обґрунтування своїх вимоги позивач зазначає, що у Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України організовані та проводяться курси підвищення кваліфікації оперативних працівників установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Коледжем по закінченню курсів підвищення кваліфікації видається документ, що підтверджує проходження оперативними співробітниками курсів, - Посвідчення про проходження підвищення кваліфікації, - який є підставою для зарахування пройденого навчання в індивідуальних картках обліку професійної підготовки працівників Державної кримінально-виконавчої служби. За таких умов, позивач зазначає, що відсутні порушення ним п.29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228, таким чином п.2 вимоги ДФІ від 21.08.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо пункту 3 вимоги ДФІ позивач зазначив, що на виконання статті 52 Закону України «Про освіту» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року №992 між начальником коледжу та курсантами, після їх зарахування на навчання за державним замовленням, було укладено угоду про підготовку фахівців із вищою освітою. За півроку до випуску коледж розподіляє 100 % випускників до органів та установ виконання покарань відповідно до пропозиції територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби. Після завершення навчання в коледжі випускникові вручається диплом і направлення на роботу, в якому визначається термін прибуття до місця роботи. Коледж отримує інформацію про прибуття випускника до місця розподілу в тижневий термін з дня призначення на посаду до коледжу надходить «Повідомлення до направлення на роботу». Позивач звернув увагу суду на те, що в подальшому він не володіє інформацією про місце проживання випускника, про причини звільнення зі служби до встановленого трирічного терміну, таким чином не є відповідальним за обов'язок молодим фахівцем відпрацювати встановлений термін, та не має юридичних підстав та можливості вести претензійну роботу щодо відшкодування витрат за період навчання випускниками навчального закладу. Позивач вважає, що пункт 5 вимоги ДФІ підлягає скасуванню з тієї підстави, що нараховані кошти на виплату процентної надбавки за безперервну роботу не можна вважати такими, що були виплачені унаслідок лічильних помилок, оскільки, їх нарахування здійснювалось відповідно до діючого на той час (з 01.01.2010 по 20.05.2010) наказу Держдепартаменту від 24.05.2000 №98 і персонал фінансово-економічного відділення коледжу при нарахуванні не помилився. Щодо пункту 5 вимоги ДФІ Чернігівський юридичний коледж зазначає, що вона підлягає скасуванню, так як, включення періоду навчання у цивільних вищих навчальних закладах для встановлення надбавки за вислугу років атестованим співробітникам коледжу у період з 01.01.2010 р. до 18.07.2010 р. було правомірним, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 та наказу Держдепартаменту від 23.12.2004 р. №9/2-5259/Гл. Враховуючи все вищевикладене, позивач вважає вимоги ДФІ в Чернігівській області безпідставними та неправомірними, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та зазначили, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, пункти 2,3,4,5 Вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 21.08.2012 р. №25-08-18-14/6764 є правомірними та прийнятими на підставі висновків акту ревізії, що відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач зазначив, що в порушення п.29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228, коледжем використано бюджетних коштів в загальній сумі 391352,19 грн. на організацію курсового навчання з підвищення кваліфікації (в т.ч. на оплату проживання та харчування) працівників кримінально-виконавчої служби. Відповідач зазначає, що позивачем також порушено вимоги статті 52 Закону України «Про освіту» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22.08.1996 р. №992, оскільки курсанти коледжу повинні відпрацювати 3 роки та у разі звільнення до закінчення трирічного терміну відшкодувати повну вартість навчання, таким чином Державним бюджетом недоотримано коштів на суму 146960,00 гривень. Крім того, позивачем в порушення Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. №1298 нараховано та виплачено вільнонайманим працівниками коледжу надбавку за безперервний стаж роботи, яка даною Постановою не передбачена. Як наслідок, зайво проведено нарахувань до державних цільових фондів на суму 5469,28 грн. Відповідач також зазначає, що до внесення змін в Інструкцію №224 (Наказ Держдепартаменту від 19.07.2010 №253 «Про внесення змін до наказу Держдепартаменту від 04.12.2004 №224») включення до вислуги років особам рядового і начальницького складу період навчання в цивільних вищих навчальних закладах із розрахунку 1 рік за 6 місяців здійснювалось позивачем в порушення п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщиками, мічманам, військовослужбовцям строкової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхнім сімей». Враховуючи наведене, відповідач вважає, вимоги ДФІ в Чернігівській області є обґрунтованими та такими що підлягають обов'язковому виконанню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Для виготовлення постанови у повному обсязі суду надано строк до 05.11.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Чернігівський юридичний коледж Державної пенітенціарної служби України є юридичною особою, заснований відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ СРСР від 15.09.1978 р. №0615 «Про створення Чернігівської школи удосконалення начальницького складу МВС СРСР».

Судом встановлено, що фінансовими інспекторами ДФІ в Чернігівській області відповідно до п.2.15 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на IІ квартал 2012 року та на підставі направлень на проведення ревізії проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України за період з 01.01.2010 по 30.04.2012 р.

За результатами ревізії складено акт №25-08-21/10 від 13.07.2012 р., який з запереченням підписано начальником коледжу та головним бухгалтером.

Перевіряючи правомірність проведення ревізії, суд зазначає, що в силу ст. 2 Закону України від 26.01.1993 № 2939 «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» - головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ст. 11 цього Закону - плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Таким чином, на підставі зазначених правових норм встановлено правомірність підстав проведеної ревізії.

Щодо дослідження фактичних обставин спору, судом встановлено наступне.

Не погодившись з висновками акта ревізії від 13.07.2012 р. № 25-08-21/10, Чернігівський юридичний коледж подав свої заперечення, розглянувши які, Державна фінансова інспекція в Чернігівській області не прийняла (висновок на зауваження (заперечення) до акта ревізії).

На підставі висновків акта перевірки ДФІ в Чернігівській області позивачу направлено вимогу про усунення порушень від 21.08.2012 року №25-08-18-14/6764, з

1) п.2 якої слідує: в ході ревізії встановлено, що впродовж 2010 - 2011 років та І кварталу 2012 року на підставі Графіків комплектування навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України слухачами із числа персоналу органів і установ виконання покарань, слідчих ізолятори для проведення курсового навчання з первинної професійної підготовки, підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки на відповідні роки затверджених Державним департаментом України з питань виконання покарань, на підставі ст.17 «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713, коледжем без надання документу про післядипломну освіту встановленого зразка та при відсутності ліцензії проводилось навчання з підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, чим порушено п.29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228, на проведення курсового навчання з підвищення кваліфікації зайво виділено та використано бюджетних коштів в загальній сумі 391352,19 грн., у зв'язку з чим:

- зменшити бюджетні асигнування на суму 391352,19 грн., що використані з порушенням чинного законодавства.

2) п.3 якої слідує: в порушення п. 14 постанови КМУ від 22.08.1996 №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням», п. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 №77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», ст.526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV та умов угод про підготовку фахівців з вищою освітою, що навчаються за державним замовленням, 5 випускниками Коледжу (з якими укладені угоди про навчання за державним замовленням та які були звільнені за власним бажанням, не відпрацювавши трирічного терміну за направленням) не відшкодовано кошти за період навчання до Державного бюджету, внаслідок чого Державним бюджетом недоотримано коштів 146960,00 грн., в зв'язку з чим:

-стягнути з 5 випускників вартість навчання та перерахувати кошти в сумі 146960,00 грн. до Державного бюджету. У разі закінчення термінів позовної давності стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому чинним законодавством;

3) п.4 якої слідує: що вільнонайманим працівникам коледжу за період з 01.01.2010 по 24.05.2010 безпідставно нараховано та виплачено надбавки за безперервний стаж роботи на загальну суму 15025,49 грн., та, як наслідок, зайво проведено нарахувань до державних цільових фондів на суму 5469,28 грн., чим порушено п. 3 Постанови КМУ від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», п. 3 наказу Департаменту від 11.11.2005 №184 «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально- виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу», в зв'язку з чим:

-повернути кошти в сумі 15025,49 грн. з осіб, які їх отримали, або стягнути з винних осіб у порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством;

-провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 5469,28 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);

-не допускати в подальшому порушень при нарахуванні заробітної плати.

4) п.5 якої слідує: що за період з 01.01.2010 по 18.07.2010 в обчислення періодів служби для встановлення надбавки за вислугу років атестованим працівникам коледжу включався період навчання у цивільних вищих навчальних закладах із розрахунку 1 рік за 6 місяців здійснювалось в порушення ч.3 п.1 постанови КМУ від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та п. 2 «Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби», затвердженої наказом Департаменту від 04.12.2004 №224. Внаслідок вищезазначеного порушення атестованим працівникам навчального закладу за період з 01.01.2010 по 18.07.2010 зайво нараховано та виплачено: відсоткової надбавки за вислугу років на загальну суму 3870,91 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби на суму 1935,48 грн., премії - на суму 1744,20 гривень, а також внаслідок зазначеного порушення зайво проведено нарахувань до державних цільових фондів на загальну суму 2627,61 грн., у зв'язку з чим:

-повернути 7550,59 грн. зайво проведених виплат, з осіб, які їх отримали, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 127,136 КЗпП України;

-провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 2627,61 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);

-не допускати в подальшому порушень при нарахуванні заробітної плати.

З акта ревізії вбачається, що коледжем впродовж 2010-2011 років та І кварталу 2012 року на підставі Графіків комплектування навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України слухачами із числа персоналу органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів для проведення курсового навчання з первинної професійної підготовки, підвищенню кваліфікації та професійної перепідготовки на відповідні роки, затверджених Державний департаментом України з питань виконання покарань, в яких зазначалися навчальні заклади, терміни проведення навчання та кількість осіб, коледжем проводилося підвищення кваліфікації працівників оперативних підрозділів виконання покарань, слідчих інспекторів, які перебувають на посадах середнього і старшого начальницького складу.

Впродовж 2010-2011 років та січня-квітня 2012 року на організацію курсового навчання з підвищення кваліфікації (оплата праці викладачів, оплата проживання та забезпечення харчування слухачів) використано бюджетних коштів в загальній сумі 391352,19 грн., в т. ч. в 2010 році 129100,23 грн., в 2011 році - 172714,06 грн., за січень - квітень 2012 року - 89537,80 гривень. Потреба в коштах на організацію курсового навчання з підвищення кваліфікації включена до бюджетних запитів на вказані роки.

Таким чином, в акті ревізії зазначено, що підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої -служби України, яке передбачено ст.17 «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713, здійснювалося без надання документу про післядипломну освіту встановленого зразка, та, як наслідок, при відсутності відповідної ліцензії, чим порушено пп.5 п.2 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2007.

Однак, суд не погоджується з даним твердженням відповідача, враховуючи наступні правові норми.

Статтею 17 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713 передбачено, що підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться відповідно до законодавства про освіту.

У відповідності до ст.10 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 №2984 особа, яка підвищила кваліфікацію (підвищення кваліфікації є складовою післядипломної освіти) отримує відповідний документ про післядипломну освіту, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти.

Таким документом про післядипломну освіту, що видається коледжем і підтверджує факт проходження курсів підвищення кваліфікації є Посвідчення про проходження підвищення кваліфікації, форма якого затверджена п.6.3. Положення про організацію професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (наказ Держдепартаменту від 23.09.2008 №248).

У статті 10 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 також зазначено, що зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Згідно ч.1 статті 1 Закону України від 17.03.2011 р. N 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Єдиним таким центральним органом у галузі освіти і науки є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (згідно Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 410/2011). Нормативного документу, що встановлює зразки документів про післядипломну освіту МОНмолодьспорту України не видавало.

Судом також встановлено, що Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. не визначає порядок ліцензування освітніх послуг. Порядок ліцензування діяльності з надання освітніх послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 №1019. Стаття 7 вказаного Порядку визначає «ліцензування послуг з післядипломного навчання у сфері... вищої освіти ... проводиться у разі, коли передбачається видача документа про освіту державного зразка».

Таким документом державного зразка є Свідоцтво про підвищення кваліфікації, форма якого затверджена Переліком документів про освіту і вчені звання в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 №1260.

Суд приходить до висновку, що, оскільки, Свідоцтво про підвищення кваліфікації коледжем не видавалось, то в ліцензуванні послуг з післядипломного навчання потреби не було. Натомість, Посвідчення про проходження підвищення кваліфікації, що видавались коледжем оперативним працівникам установ виконання покарань по закінченню курсів підвищення кваліфікації є документом, що підтверджує проходження оперативними співробітниками курсів підвищення кваліфікації і є підставою для зарахування пройденого навчання в індивідуальних картках обліку професійної підготовки працівників Державної кримінально-виконавчої служби України.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що порушення позивача згаданого відповідачем п. 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228 відсутні, а тому пункт 2 вимоги ДФІ від 21.08.2012 р. підлягає скасуванню.

З акта ревізії також вбачається, що вільнонайманим працівникам коледжу за період з 01.01.2010 по 24.05.2010 нараховано та виплачено надбавки за безперервний стаж роботи відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 №98 на загальну суму 15025,49 грн.

Відповідач зазначає, що умови оплати праці робітників коледжу регулюються постановою КМУ від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», якою виплата надбавки за безперервний стаж роботи не передбачена.

Однак, виплати процентної надбавки за безперервну роботу персоналу Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України, що не має спеціальних звань рядового і начальницького складу коледжу (вільнонайманим працівникам), здійснювалися відповідно до вимог наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 № 98 «Про затвердження інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи», який був офіційно направлений до коледжу і підлягав виконанню.

У відповідності до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Таким чином, застосування коледжем при нарахуванні та виплаті надбавок та доплат працівниками наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 № 98 до його скасування є правомірним, так як, наказ є нормативно-правовим документом та обов'язковим для виконання установам, підпорядкованим Державній пенітенціарній службі України.

Щодо вимоги ДФІ про повернення виплат нарахованих вільнонайманому персоналу навчального закладу згідно вищезазначеного наказу, то з пояснень позивача судом встановлено, що в добровільному порядку співробітники коледжу не бажають повернути нараховані їм кошти виплати процентної надбавки за безперервну роботу.

Пунктом 1 частиною 2 статті 127 КЗпП України визначено, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Судом встановлено, що нараховані кошти на виплату процентної надбавки за безперервну роботу не можна вважати такими, що були виплачені унаслідок лічильних помилок, оскільки їх нарахування здійснювалося відповідно до діючого на той час (з 01.01.2010 по 20.05.2010) наказу Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виплата коледжем процентної надбавки за безперервну роботу вільнонайманому персоналу навчального закладу до припинення дії наказу Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 (25.05.2010) є правомірною, тому пункт 4 вимоги ДФІ щодо усунення виявлених порушень та недоліків підлягає скасуванню.

Також, ревізією встановлено, що до видання наказу Департаменту від 19.07.2010 р. №253 «Про внесення змін до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.12.2004 №224», в період з 01.01.2010 р. по 18.07.2010 в обчислення періодів служби для встановлення надбавки за вислугу років атестованим працівникам включався період навчання у цивільних вищих навчальних закладах. Тоді як, відповідно до п. 2 «Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби», затвердженої наказом Департаменту від 04.12.2004 р. №224, обчислення періодів служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, у календарному обчисленні.

Відповідач в акті ревізій зазначає, що згідно з вимогами ч.3 п.1 постанови КМУ від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» до вислуги років, для призначення пенсій за вислугу років, зараховується служба на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

ДФІ в Чернігівській області стверджує, що включення до вислуги років особам рядового і начальницького складу періоду навчання в цивільних вищих навчальних закладах із розрахунку 1 рік за 6 місяців здійснювалось в порушення п.1 Постанови №393 та п.2 Інструкції №224.

Однак, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Таким чином, суд вважає, що включення Чернігівським юридичним коледжем атестованим співробітникам періоду навчання у цивільних вищих навчальних закладах для встановлення надбавки за вислугу років у період з 01.01.2010 до 18.07.2010 було правомірним, тому пункт 5 вимоги ДФІ є неправомірним та підлягає скасуванню.

Вимогами ст.52 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 №1060-ХІІ передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням.

З акта ревізії вбачається, що для забезпечення виконання вимог чинного законодавства коледжем (від імені Держдепартаменту) укладалися угоди про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням для Державної кримінально-виконавчої служби України, за формою згідно з додатком 1 до Порядку підготовки фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України із числа осіб цивільної молоді і персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та їх працевлаштування, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20.09.2007 №255.

Відповідно до угод про підготовку фахівців із вищою освітою, укладених начальником коледжу від імені Державної пенітенціарної служби і курсантом на виконання вимог статті 52 Закону України «Про освіту» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22.08.1996 року №992, курсанти повинні відпрацювати 3 роки та у разі звільнення до закінчення трирічного терміну відшкодувати повну вартість навчання.

Зазначені договори діють до 10.07.2012 р., які станом на початок проведення ревізії не були розірвані. Правовідносини, які склалися внаслідок укладення угод про підготовку фахівців із вищою освітою припиняються не в момент працевлаштування, а до моменту закінчення дії чи до моменту розірвання.

В ході ревізії встановлено факти звільнення випускників коледжу (за власним бажанням) до встановленого трирічного терміну, чим порушено ст.52 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 №1060, ст.56 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 №2984.

Таким чином, через відсутність контролю за виконанням договорів та не зверненням коледжу з позовами до суду щодо відшкодування вартості навчання в порушення п. 14 постанови КМУ від 22.08.1996 №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням», п. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 №77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», ст.526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV та умов угод про підготовку фахівців з вищою освітою, що навчаються за державним замовленням, не відшкодовано до Державного бюджету 5 випускниками (з якими укладені угоди про навчання за державним замовленням та які були звільнені за власним бажанням) коштів в сумі 146960,00 грн., чим завдано збитків Державному бюджету на вказану суму.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пункт 3 вимоги ДФІ в Чернігівській області від 21.08.2012 р. №25-08-18-14/6764 про усунення виявлених порушень є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання неправомірними (протиправними) вимоги відповідача у частині п.п.2,4,5 підлягають задоволенню, а в частині визнання неправомірним пункту 3 вимоги ДФІ в Чернігівській області необхідно відмовити .

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними (протиправними) Вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області у частині п.п.2,4,5 та скасувати їх у цій частині.

3. В інший частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України судові витрати в розмірі 24,14 грн.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статтей 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.О.Скалозуб