Справа № 1618/3933/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Волювача О. В.

при секретарі - Джадан І.В.,

з участю представника позивачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Лубни Полтавської області про стягнення щомісячних страхових виплат, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Лубни Полтавської області про стягнення щомісячних страхових виплат.

В позові вказала, що 16 червня 1990 року з нею на Лубенському заводі «Автомаш», де вона займала посаду електрозварника, під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала виробничу травму і втратила 30% професійної працездатності, про що було складено протокол 20 червня 1990 року. 20 березня 1992 року черговим оглядом МСЕК їй було змінено ступінь втрати професійної працездатності з 30% на 60%. В період з 1990 року по 01.04.2001 року кошти по втраті працездатності позивачці виплачувались роботодавцем. З 01.04.2001 року виплату вказаних коштів на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» став проводити відповідач.

Позивачка ОСОБА_2 вважає, що відповідач з 01.04.2001 року і по даний час страхові виплати проводить їй в значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.

Так, згідно з випискою з протоколу №49 від 19 грудня 1990 року середній заробіток позивачки за період з січня 1989 року по жовтень 1990 року становив 263 рублі 08 копійок, а доплата в розмірі 30% складала 78 рублів 92 копійки.

На думку ОСОБА_2 середньомісячний заробіток потрібно обчислювати з червня 1989 року по травень 1990 року. При цьому, враховуючи, що в червні 1989 позивачка була у відпустці, а в лютому та травні 1990 року - на лікарняному, вказані три місяці слід виключити з підрахунку, замінивши їх за бажанням позивачки на березень, квітень та травень 1989 року.

Для розрахунку втраченого заробітку необхідно керуватися розділом 12 постанови КМУ №1266 від 26 вересня 2001 року, беручи за основу розмір заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання. При цьому відповідач має проводити коригування вказаного розміру заробітної плати за спеціальною формулою: З = З(н) х С : М, (де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях; З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року з якого призначається страхова виплата; С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + К4 + К5 + К6); М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді).

Коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який враховується при призначенні страхових виплат, визначається за формулою; К = З(в) : З(с), (де К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи; З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка враховується при призначенні страхових виплат за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати).

У разі подання застрахованою особою для призначення страхових виплат довідки про заробітну плату за період до 1 січня 1992 р. при обчисленні коефіцієнта заробітної плати середня заробітна плата за рік у відповідному періоді вважається середньомісячною заробітною платою працівників, зайнятих в економіці України, відповідного року.

Дані про середню заробітну плату працівників, зайнятих в економіці України, за роками та місяцями відповідного року доводяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виконавчою дирекцією Фонду на підставі даних Держкомстату.

Також, на думку позивачки, при проведенні розрахунків слід застосовувати показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих в галузях національної економіки, що визначені постановою КМУ від 20.10.2003 року

За підрахунками позивачки розмір її середнього заробітку станом на 01.04.2001 року складає 395,82 грн., а розмір втраченого заробітку з розрахунку 60% складає 237 грн. 50 коп. Сума щомісячної страхової виплати станом на 01.09.2012 року повинна становити 1053 грн. 54 коп. Крім того, за підрахунками ОСОБА_2 відповідач не доплатив їй за період з 01.09.09 року по 31.08.2012 року щомісячні страхові виплати по відшкодуванню втраченого заробітку в сумі 19565 грн. 88 коп.

Позивачка прохає суд встановити, що її середньомісячний заробіток на виробництві станом на 01.04.2001 року становив 395,82 грн., а втрачений заробіток, з урахуванням 60% втрати професійної працездатності станом на 01.04.2001 року становив 237,50 грн.; стягувати з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Лубни Полтавської області на її користь починаючи з 01.09.2012 року щомісячно страхову виплату в розмірі 1053 грн. 54 коп. до змін в законодавстві; стягнути з відповідача на її користь недоплачені страхові виплати за період з 01.09.2009 року по 31.08.2012 року в сумі 19565 грн. 88 коп. та понесені позивачкою судові витрати.

11 вересня 2012 року представник позивачки - ОСОБА_1 надав суду заяву про зміну позовних вимог. В заяві зазначив, що в раніше поданій позовній заяві при встановленні середньомісячного заробітку потерпілої станом на 01.04.2001 року було застосовано показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих в галузях національної економіки, що визначені постановою КМУ від 20.10.2003 року. Однак підвищення передбачені вказаною постановою не застосовуються для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій. При проведенні розрахунків слід використовувати дані про середню заробітну плату працівників, зайнятих в економіці України, надані Держкомстатом. Згідно відповіді Державної служби статистики України від 04.10.2012 року розмір показників середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих в економіці України складав: в 1989 році - 212,76, в 1990 році - 244,30, в березні 2001 року - 281,03 грн. Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року встановлені наступні коефіцієнти підвищення страхових виплат: у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176. За підрахунками позивачки, з використанням вказаних даних, розмір її середнього заробітку станом на 01.04.2001 року складає 393,45 грн., а розмір втраченого заробітку з розрахунку 60% складає 236 грн. 07 коп. Сума щомісячної страхової виплати станом на 01.09.2012 року повинна становити 1047 грн. 03 коп. Крім того, за підрахунками ОСОБА_2 відповідач не доплатив їй за період з 01.09.09 року по 31.08.2012 року щомісячні страхові виплати по відшкодуванню втраченого заробітку в сумі 19370 грн. 58 коп.

Позивачка прохає суд встановити, що її середньомісячний заробіток на виробництві станом на 01.04.2001 року становив 393,45 грн., а втрачений заробіток, з урахуванням 60% втрати професійної працездатності станом на 01.04.2001 року становив 236,07 грн.; стягувати з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Лубни Полтавської області на її користь починаючи з 01.09.2012 року щомісячно страхову виплату в розмірі 1047 грн. 03 коп. до змін в законодавстві; стягнути з відповідача на її користь недоплачені страхові виплати за період з 01.09.2009 року по 31.08.2012 року в сумі 19370 грн. 58 коп. та понесені позивачкою судові витрати.

Відповідач надав суду заперечення проти позову. Вважає вимоги позивачки необґрунтованими та незаконними. Зазначив, що при розрахунку втраченого заробітку у 1990 році слід використовувати «Постановление Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам и Президиума ВЦСПС» від 13.02.1985 року №50/2, а визначення середньої заробітної плати ОСОБА_2 (на момент передачі справи до відділення) має розраховуватись на підставі Постанови КМУ від 8 лютого 1995 року №100 «Про Порядок обчислення середньої заробітної плати». У вказаних нормативно-правових актах відсутні правові підстави на коригування середньої заробітної плати та розміру втраченого заробітку, яке при розрахунках було використане позивачкою. При цьому, відповідач зазначив, що достовірність розміру заробітної плати, обчислення середньої заробітної плати та визначення розміру втраченого заробітку згідно норм чинного законодавства відноситься до компетенції Державної інспекції України з питань праці.

За клопотанням відповідача до участі в справі в якості третьої особи було залучено територіальну державну інспекцію з питань праці у Полтавській області.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Лубни Полтавської області проти позову заперечує.

Третя особа - територіальна державна інспекція з питань праці у Полтавській області, направила суду лист, в якому справу прохає розглянути без участі свого представника. Одночасно повідомила, що на звернення позивача було надано відповідь щодо неможливості проведення перевірки стосовно правомірності визначення розміру відшкодування втраченого заробітку у зв'язку з нещасним випадком на виробництві під час роботи на Лубенському заводі «Агрореммаш», оскільки підприємство ліквідоване.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно ст.34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

Згідно постанови КМУ №100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, провадиться відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472.

Відповідно до п.22 постанови КМУ від 23 червня 1993 р. N 472 середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.

Згідно з п.п. 4.4.2., 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7, при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим за рішенням правління Фонду.

Відповідно до п.п. 3.7.1., 3.7.2. Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 22.12.2005 року N 83, підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду. Розмір щомісячної страхової виплати обчислюється відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5 цього Порядку. При цьому відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку. У такому разі розмір щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає. Сума перерахованого розміру щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності не може перевищувати відкориговану заробітну плату.

Згідно п.п. 3.4.4., 3.8.2. Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічний механізм перерахунку щомісячних страхових виплат міститься в постановах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №15 від 30.03.2012 року та №31 від 01.09.2012 року.

Встановлено, що 16 червня 1990 року з позивачкою ОСОБА_2 на Лубенському заводі «Автомаш», де вона займала посаду електрозварника, під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала виробничу травму, що підтверджується актом №1 від 20.06.1990 року, затвердженим керівником підприємства. /а.с.9/ В результаті отриманої травми ОСОБА_2 втратила 30% професійної працездатності, і на засіданні профкому та адміністрації Лубенського заводу «Автомаш» вирішено відшкодувати їй втрату заробітку. При цьому при підрахунку середньомісячного заробітку були взяті дані з 1 по 12 місяці 1989 року та 1 по 10 місяці 1990 року, і було встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_2 складає 263 рублі 08 коп., а доплата в розмірі 30% складає 78 рублів 92 коп. /а.с. 10/

20 березня 1993 року черговим оглядом МСЕК позивачці було змінено ступінь втрати професійної працездатності з 30% на 60%. /а.с.12/ Згідно довідки від 1 серпня 2001 року наданої ВАТ «Автомаш» сума відшкодування втраченого ОСОБА_2 складає 86 грн. 23. коп. /а.с. 15/

В період з 1990 року по 01.04.2001 року кошти по втраті працездатності позивачці виплачувались роботодавцем. З 01.04.2001 року виплату вказаних коштів на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» став проводити відповідач.

Визначення середньої заробітної плати ОСОБА_2 проводилось відповідачем на підставі постанови КМУ від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", яка діяла на момент передачі страхової справи позивачки до відділення, з подальшим коригуванням заробітної плати на коефіцієнти підвищення страхових виплат в порядках затверджених постановами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 7 від 31 січня 2002 року, N 83 від 22.12.2005 року, № 24 від 27 квітня 2007 року, №15 від 30.03.2012 року та №31 від 01.09.2012 року. Натомість позивачка, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, при визначенні середньої заробітної плати, керувалася постановою КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 року №1266, згідно якої у разі подання застрахованою особою для призначення страхових виплат довідки про заробітну плату за період до 1 січня 1992 р. при обчисленні коефіцієнта заробітної плати середня заробітна плата за рік у відповідному періоді вважається середньомісячною заробітною платою працівників, зайнятих в економіці України, відповідного року. Вказана постанова не поширюється на відносини, які виникли до набрання нею чинності, а тому не підлягає застосуванню при визначенні середньої заробітної плати ОСОБА_2

Розмір середньої заробітної плати та втраченого заробітку позивачки перед настанням нещасного випадку підтверджується відповідними довідками. Дані, що містяться в цих довідках позивачка не оспорює.

Посилання позивачки на те, що при обчисленні її середньомісячного заробітку слід замінити місяці її перебування на лікарняному та у відпустці на інші вказані нею місяці, суд до уваги не приймає, оскільки позивачка не надала відомостей про те, чи зверталася вона з відповідним проханням до компетентного органу і яку відповідь отримала, пов'язані з цим позовні вимоги не заявила.

Таким чином, розрахунок страхових виплат відповідачем проводився з урахуванням встановлення втрати професійної працездатності у 60 %. При цьому розмір середньої заробітної плати, з якої обчислюється сума страхових виплат, визначався відповідачем з відповідним коригуванням на коефіцієнти зростання середньої заробітної плати у галузях економіки, затверджені постановами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Приймаючи до уваги викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 15, 34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Порядком призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року N83, Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27.04.2007 N 24 постановою КМУ №100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. ст. 5-11, 213-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Лубни Полтавської області про стягнення щомісячних страхових виплат, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Лубенського

суду Волювач О. В.