Справа № 2/2218/1871/12

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарі Кузічкіній М.В.,

з участю прокурора Петреченка В.М.,

представника позивача Мазуркевича Р.Б.,

відповідачки ОСОБА_2,

її представниці ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (військова частина 9960) до ОСОБА_2, третя особа -управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні нею із апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2012 року,

встановила:

У січні 2010 року Хмельницький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі -прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (військова частина 9960; далі -Академія) до ОСОБА_2, в якому просив зобов'язати відповідачку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на території польового навчального центру Академії та не чинити перешкод Академії у користуванні цією землею.

Прокурор зазначив, що при створенні інституту Прикордонних військ України (далі -Інститут), правонаступником якого є Академія, відповідно до рішення Хмельницької районної ради Хмельницької області від 1 квітня 1994 року № 29 Інституту надано у постійне користування для потреб оборони 377,8 га землі в межах польового навчального центру. 15 квітня 1994 року Інститут одержав державний акт на право постійного користування землею серії ХМ № 00016. Приблизно з того ж часу ОСОБА_2 без будь-яких правових підстав стала використовувати частину даної земельної ділянки площею близько 0,08 га для городництва. Відповідачка відмовляється звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та створює перешкоди Академії у її використанні за цільовим призначенням.

Суд залучив управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради (далі -Управління) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована на території польового навчального центру Академії, та не чинити перешкод Академії у її використанні за цільовим призначенням. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

Суд виходив з того, що у ОСОБА_2 відсутні правові підстави для користування спірною земельною ділянкою, тому відповідачка має звільнити цю ділянку та не чинити перешкод Академії у її використанні за цільовим призначенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, прокурор і представник Академії Мазуркевич Р.Б. зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник Управління, який у встановленому законом порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з'явився.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1992 року № 700 створено в місті Хмельницькому Інститут на базі ліквідованого Хмельницького вищого артилерійського училища імені Маршала артилерії Яковлєва М.Д.

Рішенням Хмельницької районної ради Хмельницької області від 1 квітня 1994 року № 29 затверджено матеріали інвентаризації земель і надано Інституту у постійне користування для потреб оборони 377,8 га землі в межах польового навчального центру. 15 квітня 1994 року Інститут одержав державний акт на право постійного користування землею серії ХМ № 00016.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 1995 року № 268 на базі ліквідованого Інституту створено Академію. Хмельницькою районною радою не приймалось рішення про припинення права Інституту на користування землею польового навчального центру.

ОСОБА_2 використовує частину земельної ділянки польового навчального центру площею близько 0,08 га для городництва і відмовляється звільнити цю земельну ділянку.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 7 ЗК України (в редакції Закону України від 13 березня 1992 року № 2196-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР»; далі -ЗК України в редакції Закону 1992 року), який був чинним на час виникнення спірних відносин, установлено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим -до трьох років і довгостроковим -від трьох до двадцяти п'яти років. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу (військовим частинам, установам, військово-навчальним закладам, підприємствам і організаціям Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ), для потреб оборони. У тимчасове користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України в редакції Закону 1992 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Частинами 1 і 3 статті 27 ЗК України в редакції Закону 1992 року визначені підстави припинення права користування землею. Однією з таких підстав є припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частина 1).

В силу частини 5 названої статті припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною 3 цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною радою народних депутатів, за межами населених пунктів -сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкування якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, -за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Згідно п. 1.1 статуту Академії, затвердженого наказом адміністрації Державної прикордонної служби України від 1 листопада 2004 року № 801, Академія є повним правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків Інституту.

Досліджені докази вказують на те, що відповідно до статті 27 ЗК України в редакції Закону 1992 року землекористування Інституту не було припинено.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що всі майнові права Інституту, у тому числі і право користування земельною ділянкою, перейшли до його правонаступника -Академії. Це право Академії зберігається до його належного оформлення і підлягає захисту відповідно до ст. 152 ЗК України.

В установленому законом порядку ОСОБА_2 не надавалась у користування земельна ділянка в межах польового навчального центру, тому суд обґрунтовано виходив з того, що остання зайняла цю ділянку самовільно, чим Академії створюються перешкоди в користуванні землею.

У зв'язку з цим, рішення суду, яким зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та не чинити перешкод Академії у її використанні за цільовим призначенням, є правильним.

Доводи ОСОБА_2 на спростування даних висновків суду, у тому числі про припинення права користування Академією землями польового навчального центру відповідно до п. «в»ч. 1 ст. 141 ЗК України, не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 141 ЗК України (в редакції на час існування спірних відносин) підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21 лютого 2011 року (справа № 21-3а11), який є обов'язковий для всіх судів України, за змістом ч. 1 ст. 141 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у разі, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Як передбачено п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Твердження ОСОБА_2, що земля польового навчального центру Академії на даний час перебуває у віданні територіальної громади міста Хмельницького, суперечать фактичним обставинам справи.

Статтею 19 ЗК України встановлено категорії, на які поділяються землі України за основним цільовим призначенням. Однією з таких категорій є землі оборони (п. «ж»ч. 1).

Відповідно до ст. 77 ч. 1 ЗК України і ст. 1 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1345-IV «Про використання земель оборони»землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЗК України землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

В силу ст. 84 ч. 1, ч. 3 п. «б», ч. 4 п. «в»ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

За змістом даних норм лише у державній власності можуть перебувати землі оборони, на яких не розміщені об'єкти соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Спірна земельна ділянка віднесена до земель оборони і на ній не зведені об'єкти соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Таким чином, ця земельна ділянка перебуває у державній власності.

Надані позивачкою письмові докази не спростовують висновків суду. Посилання ОСОБА_2 на неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають дійсності.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції -Логінова С.М. Справа № 22ц/2290/1579/12

Доповідач -Ярмолюк О.І. Категорія 45