18.07.2012

Справа № 2010/238/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року Дергачівський районний суд

Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

при секретарі Ломановій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення недоплаченої заробітної плати.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Харківської державної зооветеринарної академії про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення недоплаченої заробітної плати.

В підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що протягом останніх 20 років, починаючи з 20.03.1991 року, у Харківській державній зооветеринарній академії (колишній ХВІ та ХЗВІ) вона обіймала посаду методиста у різних структурних підрозділах цього навчального закладу. З 2002 року була методистом Інституту післядипломної освіти у зв'язку з реорганізацією ФПК та виробничого навчання, де також працювала методистом. Дана обставина підтверджується наявністю відповідних записів у її трудовій книжці.

На даний момент позивач звільнена з посади методиста відповідно до наказу № 356-к від 12.12.2011 року «Про звільнення ОСОБА_1М.». Позивач змушена звернутися до суду, оскільки порушені та не визнаються її трудові права, встановлені законодавством України, а саме: порушено порядок та розміри оплати її праці; звільнення є незаконним.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» професія методиста віднесена до числа педагогічних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" встановлено, що, починаючи з 01 січня 2001 року, запроваджено виплату педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Згідно з п. 1 Порядку виплат надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, який затверджений вищевказаною постановою, розмір надбавок, які належало виплачувати позивачу, становить за період з 31.01.2001 року до 20.03.2001 року - 10% (вислуга років від 3 до 10 років), у період з 20.04.2001 року до 20.04.2011 року - 20% (вислуга років від 10 до 20 років), і у період з 20.05.2011 року до грудня місяця 2011 року - 30%. Відсоток надбавки обчислюється пропорційно до посадового окладу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці»: структура заробітної плати складається з основної заробітної плати та додаткової заробітної плати, до якої входять надбавки передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 94 КЗпП України: питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ст. 97 КЗпП України: Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Після неодноразових звернень до керівництва ХДЗВА позивачу почали виплачувати надбавку з періоду 01.01.2010 року. Проте з 21.02.2011 року її професійний педагогічний стаж, який вона здобула на посаді методиста, сягнув межі 20 років, що є автоматичною підставою перерахунку надбавки з 20% на 30%. Цього перерахування не відбулося, що є порушенням трудового законодавства, а саме порядку та розміру оплати праці.

Надбавка за період з 01.01.2001 року до 01.01.2010 року позивачу також не було виплачено.

У зв'язку з цим, відповідно до Закону України «Про оплату праці», КЗпП України, Постанов Кабінету Міністрів від 31 січня 2001 року № 78 та від 14 червня 2000 року № 963 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»передбачено виплату заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції за відповідний період несплати. Слід врахувати наступне: індекс інфляції за 2001р. = 1,061, за 2002р .= 0,994, за 2003р. = 1,082, за 2004р. = 1,123, за 2005р =1,103, за 2006р. = 1,116, за 2007р =1,166, за 2008 р. = 1,223, за 2009р.= 1,123, за 2010р. = 1,091, за 10 місяців 2011 року = 1,044. Розмір індексів інфляції за дані роки підтверджується офіційними даними, що висвітлені на офіційному сайті Державного комітету статистики. Ці дані є достовірними, оскільки за висвітлення недостовірної інформації даний орган несе юридичну відповідальність. Дана інформація не є засекреченою та є загальнодоступною.

Заробітна плата позивача за ці роки, відповідно до архівної інформації по заробітній платі у ХДЗВА, що була надана позивачу бухгалтерією, становила: за 2001 рік = 268 грн; за 2002 рік = 179,5 грн.; за 2003 рік = 195,91 грн.; за 2004 рік = 262, 75 грн.; за 2005 рік = 368,89 грн.; за 2006 рік = 436, 94 грн.; за 2007 рік = 547,11 грн.

Неможливо було позивачеві на момент подачі позову вказати середню зарплату за період 2008, 2009, 2010 та 2011 років, оскільки ХДЗВА відмовилася видавати позивачу довідку про їх розмір.

Таким чином, з урахуванням інфляції, заборгованість ХДЗВА перед позивачем за заробітною платою складає: за 2001 рік = (2,877 х 432,4) = 1244,01 грн.; За 2002 рік = (2,711 х 522,4) = 1416,75 грн.; за 2003 рік = (2,727 х 548,95) = 1497,54 грн.; за 2004 рік = (2,520 х 789,19) = 1989,55 грн.; за 2005 рік = (2,243 х 1089,73) - 2446,44 грн.; за 2006 рік = (2,033 х 1185,44) = 2413,56 грн.; за 2007 рік = ( 1,743 х 1568,53) = 2861,00 грн.

Загальна заборгованість за період з 2001 року до 2007 року складає 13868,85 грн.

Неодноразово позивачем приймалися спроби влагодити конфлікт, щодо оплати праці, але адміністрація ХДЗВА не відреагувала належним чином, та не здійснила належну їй за законодавством виплату. 24.12.2010 року нею надсилалася письмова заява (вхідний № 59-01-03) з проханням здійснити, належну їй виплату. Після цього поштовим відправленням, що підтверджується листом та поштовою квитанцією вона звернулася з офіційним зверненням до ректора, проте ця заява також не була розглянута. Оскільки ця заява була залишена без належного розгляду та жодної вмотивованої відповіді нею не було отримано, вона була змушена звернутися із скаргою до органів прокуратури та до інспекції праці, що підтверджується листом та поштовою квитанцією.

Звільнення її з посади методиста Інституту післядипломної освіти ХДЗВА наказом № 356-к від 12.12.2011 року «Про звільнення ОСОБА_1М.»є незаконним, оскільки: їй не було запропоновано іншу роботу в ХДЗВА, хоча така робота була та пропонувалася іншим працівникам.

Про звільнення її було попереджено за 2 місяці, проте у цей період в ХДЗВА з'являлися вакантні посади, на які вона відповідно до законодавства мала переважне право.

Скорочення штату мало суб'єктивні причини, а не об'єктивні, та було направлено виключно на позивача, а не на штатну одиницю «методист».

В причинах скорочення штатної одиниці, які вказувалися в наказі від 03.10.2011 року «Про скорочення чисельності працівників академії», зазначалися наступні: зміна чисельності студентів, скорочення обсягу прийому на 1 курс за рахунок позабюджетних коштів, відсутність інших джерел фінансування адміністративно-господарської діяльності, відсутність можливості надання повного навантаження професорсько-викладацькому складу в повному обсязі та внесення змін до структур кафедр і чисельності професорсько-викладацького складу.

Разом з цим, жодна з вказаних причин не стосується діяльності посади методиста ІПО ХДЗВА: зміна кількості студентів не стосується ІПО, оскільки останній займається підвищенням кваліфікації керівників, працівників та спеціалістів за замовленням Міністерства аграрної політики та продовольства; ІПО фінансується з бюджету і не залежить від надходжень позабюджетних коштів, відповідно скорочення штатної одиниці «методист ІПО»мало суб'єктивні причини, а саме неприязні конфліктні стосунки з ректором ХДЗВА, що не може бути причиною для скорочення штатної одиниці.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з уточненою позовною заявою в якій посилається на те, що у доповнення до заявлених позовних вимог, щодо недоплаченої заробітної плати необхідно зазначити недоплату за період з 01.01.2008 року до 12.12.2011 року сума заборгованості складає 7388,65 грн. В додаток до позовних вимог ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на юридичну допомогу в розмірі 1000 грн. та окреслити середню заробітну плату за 2011 рік.

В первісній позовній заяві недоплата за період 01.01.2001 року до 01.01.2008 року була визначена в розмірі 13868,85 грн. Відповідно до наданих довідок ХДЗВА по заробітній платі, вбачається що було здійснено невеликий прорахунок, щодо розміру матеріальної допомоги за 2001, 2003, 2005 та 2007 рік. З урахуванням цих довідок, заборгованість за період 01.01.2001 року до 01.01.2008 року складає 14043,23 грн. Заборгованість за період 01.01.2008 року до 12.12.2011 року складає 7388,65 грн.

Середня заробітна плата за 2011 рік, відповідно до довідки № 41 від 16.01.2012 року, наданої ХДЗВА, складає (17467,78:12) = 1455,69 грн. Витрати на аванс за юридичну допомогу, відповідно до додатку № 1 до Договору про надання юридичних послуг, складають 1000 грн. Позивач просить стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії заборгованість за недоплаченою позивачу надбавкою до заробітної плати за період з 01.01.2001 року до 12.12.2011 року у розмірі 21431,88 грн.; стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії на користь позивача витрати на юридичну допомогу у розмірі 1000 грн.; поновити позивача на посаді методиста Інституту післядипломної освіти Харківської державної зооветеринарної академії; стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує і просить позов задовольнити в повному обсязі. Допитана в якості свідка пояснила, що протягом останніх 20 років, починаючи з 20.03.1991 року вона займала посаду у Харківській державній зооветеринарній академії (колишній ХВІ та ХЗВІ) методиста у різних структурних підрозділах цього закладу. З 2002 року була методистом Інституту післядипломної освіти у зв'язку з реорганізацією ФПК та виробничого навчання, де також працювала методистом. Після неодноразових звернень до керівника ХДЗВА позивачу почали виплачувати надбавку з періоду 01.01.2010 року. На даний момент вона звільнена з посади методиста відповідно до наказу № 356-к від 12.12.2011 року. Їй не було запропоновано іншу роботу у ХДЗВА, хоча така робота була та запропоновувалась іншим працівникам. В причинах скорочення штатної одиниці, які вказувалися в наказі від 03.10.2011 року «Про скорочення чисельності працівників академії», зазначалися наступні: зміна чисельності студентів, скорочення обсягу прийому на 1 курс за рахунок позабюджетних коштів, відсутність інших джерел фінансування адміністративно-господарської діяльності, відсутність можливості надання повного навантаження професорсько-викладацькому складу в повному обсязі та внесення змін до структур кафедр і чисельності професорсько-викладацького складу. Жодна з вказаних причин не стосується діяльності посади методиста ІПО ХДЗВА. Складений акт про її відмову від запропонованих вакансій вважає сфальшованим. Причиною її звільнення є особиста неприязнь ректора до позивачки та її близьких людей.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримує і пояснив, що звільнення позивача з посади методиста було вчинено незаконно. Немає жодних виключень та спеціальних норм, які б зазначали, що раз методист працює у вищому навчальному закладі IV рівня акредитації він не має право на гарантію та компенсацію, що встановлена законом. У системному тлумаченні норм, що стосується надбавки до заробітної плати працівнику, який працює на посаді методиста, виходячи із того, що методист є працівником вищого навчального закладу та з того, що дана посада віднесена КМУ до числа педагогічних, необхідно констатувати, що посади педагогічних працівників ВНЗ IV рівня акредитації присутні і не заборонені. Посади методиста вищої категорії, методиста без категорії та методиста ФЗО віднесені до числа педагогічних.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову і допитана в якості свідка пояснила, що посада методиста відноситься до педагогічних працівників, але одночасно не є підставою для застосування Постанови КМУ від 31.01.2001 року № 78 та виплати надбавки за вислугу років. Оскільки, згідно ст. 47 Закону України „Про вищу освіту педагогічні працівники-особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю. Відповідач має четвертий рівень акредитації. Відповідно до п. 2 ст. 54 Закону України „Про освіту педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти науково-педагогічні працівники. До правовідносин відповідача та позивача можливо застосувати виключно ч. 4 Постанови КМУ від 14.06.2000 року № 963, яка передбачає перелік посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації, серед яких посади методиста не вказано. Таким чином, права на виплату надбавки за вислугу років позивачка не має. Щодо виплати позивачці надбавки в період з 01.01.2010 року, то вона була проведена помилково. Порядок звільнення відповідачем було дотримано: позивачку попередили за 2 місяці до звільнення, отримали згоду профспілкового комітету на звільнення, провели відповідний розрахунок з виплатою компенсації та вихідної допомоги. Вакантні посади у відповідача на момент попередження про звільнення позивачки були, але остання відмовилася від переведення на вказані місця, про що було складено відповідний акт.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, як докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Судом було достовірно встановлено, що починаючи з 20.03.1991 року ОСОБА_1 займала посаду у Харківській державній зооветеринарній академії методиста у різних структурних підрозділах цього закладу. З 2002 року була методистом Інституту післядипломної освіти у зв'язку з реорганізацією ФПК та виробничого навчання, де також працювала методистом.

ОСОБА_1 була звільнена з посади методиста відповідно до наказу № 356-к від 12.12.2011 року згідно до п. 1 ст. 40, 43 КЗпП України.

18 січня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення недоплаченої заробітної плати.

На підставі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Суд вважає, що позивач не пропустила строк для звернення до суду, так як подала позов в кінці грудня 2011 року, але у звязку з річним звітом у суді позов було зареєстровано 18 січня 2012 року.

У відповідності до ст. 40 п. 1 КЗпП України передбачена підстава для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрута, перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Наказом № 300-к від 03 жовтня 2011 року було скорочено посаду методиста без категорії післядипломної освіти 1 штатну одиницю. ОСОБА_1 03 жовтня 2011 року була попереджена належним чином під підпис про скорочення її посади. Наказом № 350-к від 05 грудня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено, але 12 грудня 2011 року внесено зміни до наказу від 05 грудня 2011 року і позивача було звільнено з 12 грудня 2011 року у звязку з перебуванням на лікарняному.

Сторони в судовому засіданні підтвердили ту обставину, що звільнення відбулося за попередньою згодою профспілкового комітету. Вищевказане засідання було позивачем зафіксовано за аудіо-запис, але суд не досліджував даний запис в судовому засіданні, так як факт проведення засідання сторонами не заперечувався.

У відповідності до акту від 03 жовтня 2011 року ОСОБА_1 пропонувалися вакантні посади, але вона відмовилася від переведення на запропоновані вакансії.

Допитаний свідок ОСОБА_4 показала, що в жовтні 2011 року ОСОБА_1 в першій половині дня перебувала в відділі кадрів ХДЗВА, де її ознайомили з скороченням штатної посади методиста інституту післядипломної освіти і були запропоновані вакантні посади, але позивачка не побажала обійняти будь-яку вакантну одиницю, про що був складений відповідний акт.

Аналогічні пояснення в судовому засіданні надали свідки ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося законно і підстав для її поновлення на роботі не має.

Крім того, сторони та свідки дійсно підтвердили ту обставину, що посада методиста скорочена, згідно до штатного розпису, і ніяка інша особа на скорочену посаду прийнята на роботу не була.

Позивачка просить також стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату, а саме надбавку за педагогічний стаж. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» професія методиста віднесена до числа педагогічних. Крім того, судом були досліджені штатні розписи ХДЗВА за 2011 рік, де посада методиста, яку обіймала позивачка, була віднесена самим відповідачем до числа педагогічних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" встановлено, що, починаючи з 01 січня 2001 року, запроваджено виплату педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Згідно з п. 1 Порядку виплат надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, який затверджений вищевказаною постановою, розмір надбавок, які належало виплачувати позивачу, становить за період з 31.01.2001 року до 20.03.2001 року - 10% (вислуга років від 3 до 10 років), у період з 20.04.2001 року до 20.04.2011 року - 20% (вислуга років від 10 до 20 років), і у період з 20.05.2011 року до грудня місяця 2011 року - 30%. Відсоток надбавки обчислюється пропорційно до посадового окладу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці»: структура заробітної плати складається з основної заробітної плати та додаткової заробітної плати, до якої входять надбавки передбачені чинним законодавством.

На підставі ст. 233 ч. 2 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ОСОБА_1 просить стягнути недоплачену відповідачем заробітну плату у вигляді належної їй надбавки за період 2001-2011 років. Суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Індексація заробітної плати передбачена ст. 33 Закону України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року.

До законодавства, яким регламентовано питання індексації заробітної плати, належить Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»від 03 липня 1991 року, який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін задля дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Таким чином, індексація має на меті зрівняння подорожчання цін та реального розміру заробітної плати.

Сума недоплаченої позивачці заробітної плати за період 2001-2011 років становить 21431 грн. 88 коп.

В п. 19 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року із відповідними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів»зазначено, що розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобовязані зясовувати чи дійсно у відповідача мало місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу.

Звільнення ОСОБА_1 відбулося без порушень вимог чинного законодавства про працю.

У відповідності до ст. 88 ч. 3 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. У відповідності до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони непонесені нею і документально підтверджені судові витрати. В матеріалах справи мається додаток № 1 до договору про надання юридичних послуг від 06.01.2012 року про сплату позивачем витрат за надання правової допомоги в сумі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 57, 58, 59, 60, 88 ЦПК України, ст.ст. 40 п. 1, 43, 94, 95, 97, 232, 233, 235 КЗпП України, п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року із відповідними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської державної зооветеринарної академії про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення недоплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії на користь ОСОБА_1 заборгованість за недоплаченою надбавкою до заробітної плати за період з 01 січня 2001 року по 12 грудня 2011 року з сумі 21431 грн. 88 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання правової допомоги у розмірі 1000 грн.

Стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення апеляційної скарги через Дергачівський районний суд. Мотивувальна частина рішення буде виготовлена 30 червня 2012 року.

Суддя: Якименко Л.О.