Справа № 1524/2-912/12

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2012 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

при секретарі Войнікової Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комунального господарства про стягнення заборгованості по заробітній платі, ціна позову 6744,47 гривен,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.09.2012 року звернулася до суду з позовом до відповідача та просила суд постановити рішення, яким стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі 6744,47 гривен, середній заробіток за весь час затримки виплати їй заробітної плати по день фактичного розрахунку з нею по заборгованості по заробітній платі, що складає 11520 гривен; моральну шкоду 30000 гривен, вартість послуг адвоката 600 гривен; допустити негайне виконання рішення у справі про присудження їй виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Ухвалою суду від 19.10.2012 року позов у частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди - залишено без розгляду,за заявою позивача.

Свої позовні вимоги про стягнення заробітної плати позивач мотивує тим, що наказом №4 від 10.05.2011 року вона прийнята на посаду головного бухгалтера «ОСОБА_2 комунального господарства», що розташоване в с.Єгорівка Роздільнянського району Одеської області з посадовим окладом 1440 гривен на місяць. 30.01.2012 року згідно наказу №5 вона звільнена з посади головного бухгалтера «ОСОБА_2 комунального господарства»за згодою сторін (ст.36 п.1 КЗпП України). При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі станом на день звільнення 30.01.2012 року складає 6744,47 гривен. Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав позивача на отримання заробітної плати.

Представник позивача та позивач позов у частині стягнення заборгованості по заробітній платі підтримали та просила ці вимоги задовольнити, про що надали відповідні заяви.

Відповідач «Єгорівське комунальне господарство»у судове засідання повторно не зявився, будучи належним чином сповіщений про час, дату і місце розгляду справи, надав заперечення на позов, згідно якого позов не визнав у повному обсязі, зокрема, оспорює довідку про заборгованість по заробітній платі та суму заборгованості, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступне. Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала у ОСОБА_2 комунальному господарстві на посаді головного бухгалтера з 10.05.2011 року (наказ №4 від 10.05.2011 року).

30.01.2012 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади головного бухгалтера по ст.36 п.1 КЗпП України, наказ №5 від 30.01.2012 р. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі на день звільнення складає 6744,47 гривен, згідно довідки №20 від 06.09.2012 року, підписаної директором комунального підприємства ОСОБА_3 (а.с.13). У вказаній довідці зазначено, що складено графік погашення заборгованості по заробітній платі за минулий період (наказ №12 від 23.07.2012 року). Фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення прав ОСОБА_1 на отримання заробітної плати.

За статтею 47 КзПП роботодавець зобовязаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КзПП, а саме у день звільнення або не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КзПП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року по справі №1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, яке набрало законної сили, у мотивувальній частині рішення дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Перебіг строку на звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди за несвоєчасну виплату всіх сум при звільненні розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Давши аналіз наведених положень КСУ вирішив: 1. В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положенням статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Рішення Конституційного Суду України є обовязковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Ухвалою суду від 19.10.2012 року вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди залишено без розгляду за заявою позивача ОСОБА_1 Суд врахував, що, оскільки позивач звернулася з позовом 12.09.2012 року, звільнена вона з 30.01.2012 року, а на день звернення до суду розрахунок не проведено, то трьохмісячний строк щодо предявлення вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, згідно ст.233, ст.117 КЗпП України, а також про стягнення моральної шкоди не наступив

Суд при розгляді справи враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року №9 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Враховуючи викладене, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, позовна заява ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню. Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині оспорювання суми заборгованості, оскільки, як вбачається з довідки №20 від 06.09.2012 року відповідач визнавав, що має заборгованість перед позивачем саме на суму 6744,47 гривен, склав графік погашення цієї заборгованості (наказ №12 від 23.07.2012 року) та представив цей графік в інспекцію з питань праці та в прокуратуру.

Суд не вбачає підстав для звернення рішення до негайного виконання, оскільки позивач у своїй заяві від 02.10.2012 року, поданої до суду (а.с.20), не наполягала на цьому.

На користь держави суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 214,60 гривен. На користь позивача суд стягує з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 600 гривен.

На підставі ст.45 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року по справі №1-5/2012, статей 18,47,116,117, 221, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комунального господарства про стягнення заборгованості по заробітній платі, ціна позову 6744,47 гривен задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 комунального господарства (код ЄДРПОУ 31506064, поточний рахунок №26006301011296 у філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк», МФО банку 328845), розташованого за адресою: с.Єгорівка, вул.Калініна,23, Роздільнянського району Одеської області, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 6744,47 гривен (шість тисяч сімсот сорок чотири гривни 47 копійок).

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 комунального господарства на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі: а саме витрати на правову допомогу у сумі 600 гривен.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 комунального господарства на користь держави судові витрати по справі: а саме судовий збір у сумі 214,60 гривен.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ільяшук