№2/519/2588/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2012 р. Жовтневий районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Ікорської Є.С. при секретарі Горустович К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі ТВБВ №10004/0497 філії Донецького обласного відділення АТ «Ощадбанк» про виплату грошового боргу, перерахування боргу з доплатою 18% з 1997 року, компенсацію моральної шкоди, визнання права бути акціонером, визнання права на часткову власність частини майна держави з правом оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного банку України в особі філії - Жовтневого відділення № 171 м.Маріуполя, яке згодом реорганізоване у Маріупольське відділення №8013 ПАТ «Державний ощадний банк України», яке в свою чергу реорганізоване у ТВБВ №10004/0497 філії Донецького обласного відділення АТ «Ощадбанк», який обґрунтовує тим, що згідно рахунків № 07900622, 07900623, 07900625, 07900624, 07900234, 07900621, 07900626, 150065 знаходяться грошові заощадження у сумі 48855,86 грн. Ощадбанк зобов'язання по поверненню грошових вкладів не виконує, чим порушує його права згідно з Конституцією України. Посилаючись на вказані обставини та уточнивши свої вимоги, позивач просив зобовязати відповідача повернути йому суми коштів згідно з вказаними рахунками в сумі 48855,86 гривень, перерахувати суму боргу з доплатою 18%, починаючи з 1997 року, відшкодувати йому компенсацію моральної шкоди в розмірі 30000000 гривень, визнати його право бути акціонером, визнати за ним право на часткову власність частини майна держави з правом оренди землі.
У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»від 21.11.1996 року виплати здійснюються за рахунок Державного бюджету України та визначаються щорічно КМУ, а не за рахунок дивідендів та активів Ощадбанку. Усі предявлені вимоги позивача вважала необґрунтованими і безпідставними.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку є ПАТ «Державний ощадний банк України». Жовтневе відділення №171 Ощадного банку було реорганізоване 2005 року шляхом утворення філії Маріупольського відділення №8013 ВАТ «Державний ощадний банк України», яке згодом було реорганізоване у ТВБВ №10004/0497 і ТВБВ №10004/0459 філії Донецького обласного відділення АТ «Ощадбанк».
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням з боку відповідача положень ст.41 Конституції України, згідно з якими кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Судом встановлено, що на імя позивача ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2) І.Б. відкриті рахунки № 07900622, 07900623, 07900625, 07900624, 07900234, 07900621, 07900626, 150065 у філіях ПАТ «Державний ощадний банк України», на яких знаходяться вклади, які здійснювалися 1990 року, а саме на рахунку № 07900622 4,12 грн., №07900623 3,62 грн., №07900625 3,54 грн., №07900624 2,60 грн., №07900234 5,95 грн., №07900621 1,38 грн., №07900626 3,48 грн., №150065 0,17 грн.
На підставі Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»установою Ощадбанку проведена одноразова індексація вкладів з нарахуванням компенсації у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривні. У 1997 році на залишки заощаджень позивача, що знаходилися на вищезазначених рахунках станом на 02.01.1992 року була нарахована компенсація у гривні та відкриті рахунки: №91551/19334 2991,45 грн., №91551/34154 11797,80 грн., №91551/34520 2880,15 грн., №91551/34521 8265,60 грн., №91551/34522 7308 грн., №91551/34523 3293,85 грн., №91551/34524 7112,70 грн., №91551/34525 6949,95 грн.
Компенсаційні книжки за зазначеними рахунками на ОСОБА_2 були отримані позивачем 30 січня 1998 року.
Отже, зазначені рахунки є компенсаційними, які згідно з Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»№ 537/96-ВР від 21.11.1996 року (надалі - Закон №537/96) сформовані із сум вкладів, що були розміщені в установах «Ощадбанку»станом на 02.01.1992 року та проіндексовані.
На виконання вимог даного Закону вкладникам і їх спадкоємцям видаються компенсаційні ощадні книжки на проіндексовані суми, на підставі яких виникає право на отримання компенсаційних сум у майбутньому у разі перерахування коштів на кореспондентський рахунок Ощадбанку з Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадянам України»№537/96-ВР від 21.11.1996 року компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень провадиться починаючи з 1997 року виключно у грошовій формі за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому КМУ. Кошти для компенсації заощаджень громадянам визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Статтею 7 Закону №537/96 встановлено, що заощадження повертаються поетапно - залежно від віку вкладника, суми вкладу та інших обставин - у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.
Перелік груп вкладників і черговість виплат, зокрема й у зв'язку з умовами, зазначеними у ст. 8 цього закону, встановлюються Кабінетом міністрів України.
Відповідно до Закону №537/96 встановлено механізм виплати громадянам компенсації грошових заощаджень, згідно з яким Ощадний банк України провадить виплату проіндексованих заощаджень у межах коштів, передбачених для цього Законом України «Про державний бюджет»на відповідний рік і в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. З Закону №537/96 компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2001 року № 275 «Про виплату у 2001 році грошових заощаджень і страхових внесків громадян України, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадбанку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху»передбачено категорії осіб, яким мають бути повернені грошові заощадження, та розмір виплат.
На даний час діє постанова КМУ № 1 від 09.01.2008 року, якою встановлено порядок та умови повернення вкладів та яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах.
Стаття 7 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10.10.2001р. №13-рп/2001 п) передбачає повернення вкладів поетапно, залежно від суми вкладу, в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік, а не одночасно і повністю, як того вимагав позивач.
Вказаним законом Держава встановила порядок і запровадила компенсаційні рахунки на захист інтересів своїх громадян, які є об'єктом права приватної власності громадян, при цьому обмежила право володіння, користування та розпорядження цим майном, що не суперечить вимогам Конституції України, а тому немає підстав вважати, що права позивача порушені вказаним ним у позові відповідачем. Держава з власної волі взяла на себе зобов'язання відшкодувати громадянам ці витрати і тому мала право на те, щоб передбачити порядок виплати цієї компенсації.
Право держави обмежити володіння, користування та розпорядження майном визначено і Першим протоколом до Конвенції про захист прав та основних свобод 1950 року. Кожна фізична або юридична особа, зазначається в цьому документі, має право мирно володіти своїм майном. Проте держава має право "вводити в дію такі закони, які на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користування майном відповідно до загальних інтересів…" (ст.1).
Ці обставини знайшли своє підтвердження і в рішенні Конституційного суду України від 10.10.2001 року та остаточному рішенні Європейського суду з прав людини Ради Європи щодо неприйнятності заяв громадян України проти України від 2.07.2002 року.
Відповідно до розяснень Верховного Суду України N 1-5/117 від 15.03.99 р. «Про деякі питання застосування Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» при зверненні громадян до суду з заявами про захист гарантій на відновлення заощаджень, повернення чи використання проіндексованих заощаджень слід мати на увазі, що такі заяви, оформлені відповідно до чинного Законодавства, підлягають судовому розгляду, їх розгляд здійснюється у позовному провадженні. Вирішуючи ці спори, суди мають виходити з того, що мова йде не про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання укладеного між вкладником та ощадним банком договору, а про повернення відновлених в установленому порядку заощаджень. При цьому необхідно враховувати, що Ощадний банк України провадить виплату проіндексованих заощаджень в межах передбачених для цього Державним бюджетом України і перерахованих з нього грошових сум, встановленої поетапності та черговості їх повернення, визначеного співвідношення між групами вкладників.
Також вважає за необхідне зазначити, що у звязку із зміною прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 позивач повинен був переоформити рахунки відповідно до вимог Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами ВАТ «Ощадбанк», згідно з якими у разі зміни прізвища власника рахунку, цей рахунок закривається при предявленні його власником нового паспорта та документа, що підтверджує відповідні зміни. На імя цієї особи, за її бажанням відкривається новий поточний рахунок.
При цьому позивач не може претендувати на негайну виплату коштів з компенсаційних рахунків в обсязі йому необхідному, оскільки це не передбачено законодавством України. А в разі невиконання Ощадбанком, де відкритий компенсаційний рахунок, відповідних постанов Уряду про повернення частин коштів з компенсаційних рахунків, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобовязання виплатити суми вкладів в розмірі 48855,86 гривень задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на нормах закону.
Вирішуючи вимоги позивача про перерахування суму боргу з доплатою 18%, починаючи з 1997 року, відшкодування йому компенсації моральної шкоди в розмірі 30000000 гривень, визнання його права бути акціонером, визнання за ним права на часткову власність частини майна держави з правом оренди землі суд виходить з наступного.
Вимоги про перерахування суму боргу з доплатою 18%, починаючи з 1997року, не можуть бути задоволені судом, оскільки це не передбачено законодавством України, крім того, позивач належним чином не звертався до відповідача за переоформленням на своє змінене прізвище компенсаційних рахунків та видачу компенсаційних ощадних книжок на проіндексовані суми, на підставі яких виникає право на отримання компенсаційних сум у майбутньому у разі перерахування коштів на кореспондентський рахунок Ощадбанку з Державного бюджету України.
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає вимоги позивача щодо визнання його права бути акціонером у звязку із перебуванням належних йому грошових коштів в ощадбанку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, ст.15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення. З боку відповідача не встановлено порушень зазначеної у позові вимоги стосовно «права на часткову власність частини майна держави з правом оренди землі».
Що стосується вимог про компенсацію моральної шкоди, то відповідно до ст. 23 ч.2 п.1,2 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із розясненнями, наданими у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Проте позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження наявності винних дій відповідача та заподіяння йому з боку відповідача моральної шкоди в розмірі 30000000 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 11, 57 - 60, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України; розясненнями Верховного Суду України N 1-5/117 від 15.03.99 р. «Про деякі питання застосування Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", ст.23, 1167 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі ТВБВ №10004/0497 філії Донецького обласного відділення АТ «Ощадбанк» про виплату грошового боргу в розмірі 48855,86 гривень, перерахування боргу з доплатою 18% з 1997 року, компенсацію моральної шкоди в розмірі 30000000 гривень, визнання права бути акціонером, визнання права на часткову власність частини майна держави з правом оренди землі - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є.С. Ікорська
