АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/10029/2012 Головуючий у 1 інстанції - Макаренко І.О.

Суддя-доповідач - Соколова В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.

при секретарі Соколюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2012 у справі за позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» про виплату грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2012 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» про виплату грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію в розмірі 273500 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень 00 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» на користь ОСОБА_3 компенсацію в розмірі 29900 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» в рівних частках на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2842,30 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» на користь держави судовий збір в розмірі 3326,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимоги - відмовлено.

Частково не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, 22.05.2012 представником відповідача ТОВ «Центр учбової літератури» подано апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Апелянт зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Центр учбової літератури» на користь позивача компенсації, оскільки вважає, що відповідно до статуту і дозвільних документів, ТОВ «Центр учбової літератури»є суб'єктом видавничої справи, а не експертною організацією в сфері інтелектуальної власності і авторського права і, відповідно, не тільки не може, але й немає можливості робити висновки щодо того, чи є твір, відносно якого фізична особа заявляє авторські права, частковим відтворенням твору іншого автору. ТОВ «Центр учбової літератури» при укладенні авторських договорів на видання літературних творів з фізичними особами, які заявляють свої авторські права на твір, саме з метою дотримання норм авторського права, в договорах зазначає, що «відповідальність за зміст твору та юридично неправомірно передані авторські права видавцю несе виключно автор». Саме таке застереження було внесено в авторський договір №ТВЕ-10112010 на видання Науково-практичного коментаря господарсько-процесуального кодексу України (п.2.2 договору), який був укладений 10.11.2010 між ТОВ «Центр учбової літератури» та ОСОБА_2 (відповідачем-1). Таким чином, оскільки ТОВ «Центр учбової літератури» та ОСОБА_2 при укладенні зазначеного договору узгодили, що виключно ОСОБА_2 несе всю відповідальність за порушення авторських прав. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не дослідив та не перевірив доводи позивача щодо вибору виду відповідальності за порушення авторських прав в формі компенсації та суми такої компенсації, оскільки дохід від продажу екземплярів науково-практичного коментаря був значно меншим. Апелянт також вважає безпідставним та необґрунтованим стягнення суми моральної шкоди. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, просить рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Центр учбової літератури» на користь ОСОБА_3 компенсації в розмірі 929900,00 грн., моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,00 грн., на користь держави - судового збору в розмірі 3326,30грн. - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог.

Також, не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, 23.05.2012 представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду викладені в рішенні не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення експертизи, натомість взяв за основу висновок експерта наданого позивачем, який не є належним, так як вважає, що експертиза мала призначатися ухвалою суду, при цьому попередивши експертів про кримінальну відповідальність, про що не зазначено у висновку №06-2/11 від 18.03.2011, із зазначенням питань, які необхідно було б поставити перед експертами. Також, апелянт не погоджується із сумою компенсації та із розміром матеріальної шкоди, так як вважає, що суд не дослідив вид відповідальності за порушення авторських прав в даному випадку і залишив поза увагою те, що тираж примірників книги 1100, чітко вказаний на останній сторінці та не є системним та зухвалим порушенням авторського права позивача, як зазначено в рішенні суду. Вважаючи, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням процесуального порядку судового розгляду, зокрема з порушенням норм ст. 176 ЦПК України, що призвело до невірного висновку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник ТОВ «Центр учбової літератури» підтримала подану ними апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Центр учбової літератури» та ухвали нове про відмову у їх задовленні.

Представник ОСОБА_2 підтримав власну апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представники заперечували проти доводів обох апеляційних скарг, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши доводи обох апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що відповідач ОСОБА_2 дослівно відтворив значну частину тексту Науково-практичного коментаря ОСОБА_3, що свідчить про явну недобросовісність його поведінки, яка до того ж має системний і зухвалий характер. Відповідач ТОВ «Центр учбової літератури», який є видавцем, надав виготовлювачу видавничої продукції оригінал-макет Науково-практичного коментаря ОСОБА_2 для його друку та таким чином здійснив фактичне опублікування значної частини Науково-практичного коментаря ОСОБА_3 без згоди позивача як його автора. Надання оригінал-макету Науково-практичного коментаря ОСОБА_2 виготовлювачу видавничої продукції, а також опублікування ТОВ «Центр учбової літератури» Науково-практичного коментаря ОСОБА_2 становить порушення авторського права позивача. Враховуючи характер порушення авторських прав позивача кожним із відповідачів, суд вважав доцільним застосування часткової відповідальності до відповідачів у вигляді виплати компенсації за порушення авторських прав позивача у наступних частках: відповідач ОСОБА_2 - у розмірі 250 мінімальних заробітних плат; відповідач ТОВ «Центр учбової літератури» - у розмірі 850 мінімальних заробітних плат.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в 2008 році був опублікований твір «ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний науково-практичний коментар є результатом творчої праці позивача, літературним твором наукового характеру в галузі юриспруденції, а відтак є

об'єктом авторського права і підлягає правовій охороні в Україні.

10.11.2010 між відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Центр учбової літератури» був укладений авторський договір № ТВЕ-10112010, відповідно до якого ОСОБА_2 надав ТОВ «Центр учбової літератури» ексклюзивне право на видання та розповсюдження на території України свого рукопису Науково-практичного коментаря ОСОБА_2 на термін два роки.

У 2011 році у видавництві ТОВ «Центр учбової літератури» вийшов друком Науково-практичний коментар ОСОБА_2, на титульному аркуші якого у якості автора зазначений ОСОБА_2

Факт часткового відтворення Науково-практичного коментаря ОСОБА_3 у Науково-практичному коментарі ОСОБА_2 підтверджується Висновком № 06-2/11 експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 18.03.2011, який був долучений до позовної заяви і не спростований відповідачами в ході розгляду справи. Відповідно до вказаного висновку:

1. Науково-практичний коментар до Господарського процесуального кодексу України (ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є літературним письмовим твором.

2. Текстовий матеріал, розміщений у виданні «ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, є частковим відтворенням літературного письмового твору, що міститься у виданні «ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, автором якого зазначений ОСОБА_3.

3. У виданні «ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відтворені частини літературного письмового твору «ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що зазначені у Додатку до даного висновку.

Відповідно до п. а) ч.1 ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права, що дає підставу для судового захисту є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, що порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права, визначені ст.14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст.ст.15, 39, 40, 41, з урахуванням обмежень, передбачених ст.ст.21-25, 42,43 цього Закону.

Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ТОВ «Центр учбової літератури» майнових прав позивача, передбачених ст.ст. 441 ЦК України та ст.ст. 15,20 ч. 3 п.3 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме щодо виключного права автора на опублікування твору.

Однак суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача ТОВ «Центр учбової літератури» про те, що між відповідачами був укладений авторський договір № ТВЕ-10112010, відповідно до якого Видавництво в праві здійснювати макетування та граматичне правлення тексту твору не порушуючи при цьому його змісту, структури та стилю викладання Автором, а відповідно до п.2.2 цього договору відповідальність за зміст твору та юридично неправомірно передані авторські права Видавництву несе виключно Автор.

Те, що твір відтворено відповідачем ОСОБА_2, підтверджується матеріалами справи, зокрема, зазначенням його як автора спірного твору та фактом укладення ним авторського договору з ТОВ «Центр учбової літератури».

Умовами авторського договору, укладеного між відповідачами передбачено, що відповідальність за порушення умов авторського договору несе автор, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Тобто, зобов'язання встановлені цим договором породжують права для третіх осіб, що ґрунтується на положеннях ст.511 ЦК України.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Центр учбової літератури» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Центр учбової літератури».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо недоведеності заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не спростовані доводи позивача належними та допустимими доказами, в порядку визначеному ЦПК України. Його клопотання про призначення судової експертизи, всупереч положенням ст. 131 ЦПК України, було заявлено після початку розгляду справи по суті без наведення поважності причин несвоєчасного подання, а тому відмова суду першої інстанції у його прийнятті є обґрунтованою, виходячи з ч. 2 ст. 131 ЦПК України.

Також безпідставними є посилання відповідача ОСОБА_2 щодо неправильності висновків суду про наявність факту заподіяння моральної шкоди та визначення її розміру в сумі 1000 грн., оскільки наявність порушеного права позивача є доведеною в ході розгляду справи, а її розмір визначений з урахуванням засад розумності і справедливості.

Разом з тим, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо завищеного розміру компенсації такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону № 3792-XII ( 3792-12 ) суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно з п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5 при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно авторського договору № ТВЕ-10112010 від 10.11.2010 авторський гонорар відповідача ОСОБА_2 складає 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривен, за мінусом податку з доходів фізичних осіб (п. 2.4.). Докази на підтвердження багаторазового використання відповідачем ОСОБА_2 спірного об'єкту авторського права в матеріалах справи відсутні. Таким чином визначення компенсації в розмірі 250 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 273 500 гри. (двісті сімдесят гри тисячі п'ятсот) гривень 00 коп. є явно не адекватними допущеному порушенню. За наведених обставин, колегія суддів вважає за доцільне визначити розмір компенсації, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в розмірі 50 мінімальних заробітних плат, що становить 54700 (п'ятдесяти чотирьом тисячам сімсот) гривен станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

В порядку ст. 88 ч. 5 ЦПК України підлягає зміні і розподіл судових витрат. Позивачем при зверненні до суду було сплачено 120,00 грн., які в порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з відповідача ОСОБА_2 Також виходячи з ч. 3 цієї статті з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір, який відповідно до Закону України «Про судовий збір» становить 1 відсоток від цини позову щодо вимог майнового характеру та 107,3 грн. щодо вимог немайнового характеру, отже стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає 654,30 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» про виплату грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2012 змінити в частині визначення розміру компенсації, в зв'язку з чим абзац 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію в розмірі 50 мінімальних розмірів заробітних плат, що дорівнює 54700 (п'ятдесяти чотирьом тисячам сімсот) гривен та суму моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) гривен.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 120 (сто двадцять) гривен.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 654 (шістсот п'ятдесят чотири) гривні 30 копійок.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: