ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/12352-2012

11.10.12

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Княгиня Ярославна»

до

Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про

Міністерство оборони України визнання договору недійсним.

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача:

Парицька Н.О., за довіреністю,

від відповідача:

Слободська Я.І., за довіреністю,

від третьої особи:

Логін Р.А., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Княгиня Ярославна»до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання договору № 07/2007/ФФБ від 21.08.2007 недійсним з посиланням на ст.ст. 203, 215 ЦК України, вказуючи на те, що оспорюваний Договір укладений з порушенням норм чинного законодавства України, за відсутності відповідних погоджень в рамках встановленої Міністерством оборони України процедури укладення договорів такого виду, а також за відсутності відповідного рішення Кабінету міністрів України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/12352-2012 та призначено до розгляду на 25.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 було задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі Міністерство оборони України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та про витребування у Міністерства оборони України додаткових доказів по справі.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву № 10/720 від 11.10.2012 проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на те, що норми нормативно-правових актів та наказів Міністерства оборони України, якими обгрунтовуються позовні вимоги позивача не розповсюджуються на договір № 07/2007/ФФБ про організацію спорудження будівництва та на те, що позивачем не наведено правових підстав передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання договору № 07/2007/ФФБ від 21.08.2007 недійсним.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та підтримав заперечення викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.10.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи 21.08.2007 між Закритим акціонерним товариством «Фінансова компанія «Княгиня Ярославна»(відповідно до нової редакції статуту від 09.12.2010 - Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Княгиня Ярославна»(далі - позивач, управитель) та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - відповідач, замовник) укладено Договір № 07/2007/ФФБ про організацію спорудження об'єкту будівництва (далі - Договір).

Додатковою угодою №1 від 03.07.2010 у зв'язку з внесенням змін та доповнень до Закону України № 978-VІ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», що набрали чинності 12.03.2009, сторони виклали договір №07/2007/ФФБ про організацію спорудження об'єкту будівництва від 21.08.2007 у новій редакції. Умовами п. 1.1 Договору передбачено, що забудовник по замовленню управителя зобов'язався організувати будівництво 9-ти поверхового 207-квартирного житлового будинку, що розташований за адресою: м.Чернігів, вул. Курсанта Єськова, 14Б, своєчасно ввести його в експлуатацію та передати об'єкти фінансування довірителям фонду фінансування будівництва у встановлені в цьому договорі строки та на умовах передбачених правилами ФФБ, а управитель зобов'язався за винагороду, яка сплачується забудовником, здійснити перерахування коштів на фінансування спорудження об'єкту будівництва.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що забудовник зобов'язався виконати роботи по будівництву об'єкту, визначеному в п. 1.1 цього Договору на свій ризик, власними і залученими силами, у відповідності з вимогами цього Договору, замовленням управителя та проектною документацією, включаючи ймовірні роботи, які безпосередньо не зазначені, але необхідні для повного спорудження об'єкта будівництва та його нормальної експлуатації.

Відповідно до п. 1.4 Договору забудовник зобов'язався виконати свої зобов'язання щодо організації спорудження об'єкта будівництва та своєчасного введення його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування в строк, визначений графіком виконання робіт.

Як встановлено у п. 4.1.1 Договору фінансування будівництва здійснюється управителем в розмірі та у відповідності з отриманим від забудовника обсягом замовлення в межах отриманих в управління коштів. Всі кошти, що надходять від довірителів до управителя перераховуються замовнику протягом п'яти робочих днів, що передбачено у п. 4.1.7 Договору.

Згідно з п. 9.5 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання зобов'язань за цим Договором або його розірвання в порядку та на умовах, передбачених даним Договором та чинним законодавством України.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про визнання недійним Договору № 07/2007/ФФБ від 21.08.2007 з тих підстав, що такий договір суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Звернувшись з даним позовом до суду позивач вказав на те, що оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства, а саме укладений Центральним територіальним управлінням капітального будівництва без погодження з Міністерством оборони України та за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Водночас, згідно п. 1.1 Положення про Центральне територіальне управління капітального будівництва, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 453 від 25.07.2006 Центральне територіальне управління капітального будівництва є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 2166 від 29.11.1999 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 538 від 29.04.2004), та інших програм для військовослужбовців, в тому числі і звільнених в запас або відставку. Центральне територіальне управління капітального будівництва підпорядковане Департаменту будівництва Міністерства оборони України. Центральне територіальне управління капітального будівництва виконує частину функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об'єктів житлово-комунального, соціального призначення, а також у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення питань придбання житла.

Центральне територіальне управління капітального будівництва здійснює свою діяльність за рахунок власних, залучених та (або) бюджетних коштів з метою отримання прибутку, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання взятих на себе зобов'язань перед власниками майна та партнерами за укладеними угодами (договорами), перед бюджетом і банками, а також перед трудовим колективом згідно з чинним законодавством. Центральне територіальне управління капітального будівництва може виконувати функції замовника, забудовника, підрядника, проектувальника, постачальника і виробника в галузі виробництва.

Пунктом 2.1 Положення про Центральне територіальне управління капітального будівництва встановлено, що метою діяльності відповідача є виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонтів казармено-житлового фонду та комунальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, сховищ, складів та інших, пов'язаних з цим будівельних, ремонтних та пусконалагоджувальних робіт на замовлення Міністерства оборони України, структур Збройних Сил України та інших замовників - юридичних і фізичних осіб - з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто згідно зазначеного Положення вбачається наявність у Центрального територіального управління капітального будівництва повноважень щодо укладення договору управління майном.

Наказом Міністра оброни України № 772 від 28.12.2005 «Про деякі питання організації будівництва житла»з метою вдосконалення організації будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їхніх сімей, забезпечення контролю за раціональним використанням земель оборони, що можуть бути використані в інтересах реалізації Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, вирішено, що єдиним замовником будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей є Міністерство оборони України. Позивач зазначає, що оспорюваний Договір суперечить пункту 2 вказаного Наказу, згідно якого договори пайової участі в будівництві, інвестуванні будівництва житла, підряду на капітальне будівництво, інші види договорів, предметом яких є будівництво житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, на земельних ділянках, закріплених за органами військового управління, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, укладається виключно від імені Міністерства оборони України, а також Наказу Міністра оборони України № 520 від 04.09.2006 було внесено зміни до Наказу Міністра оброни України № 772 від 28.12.2005 «Про деякі питання організації будівництва житла»відповідно до якого підписання вищенаведених договорів та додаткових угод до них, а також правочинів на їх виконання здійснюється директором департаменту будівництва Міністерства оборони України за попереднім погодженням з Міністром оборони України. Проте такі доводи суд визнає безпідставними. Як вбачається із положень Наказу Міністра оборони України № 772 від 28.12.2005 останній регулює правовідносини щодо порядку укладення договорів пайової участі в будівництві, інвестуванні будівництва житла, підряду на капітальне будівництво, інші види договорів, предметом яких є будівництво житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, на земельних ділянках, закріплених за органами військового управління, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, тобто визначено чіткі критерії, наявність яких зумовлює необхідність для застосування зазначеної вище процедури укладення договорів.

Стосовно посилання позивача, як на підставу визнання Договору недійсним на ту обставину, що такий Договір суперечить положенням Розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 «Питання укладення деяких договорів», із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 17.04.2008, суд зазначає таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 «Питання укладення деяких договорів», із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 17.04.2008 вирішено для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук: забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.

Суд відзначає, що згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас суд враховує, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 703-р від 07.05.2008 набуло чинності після укладення сторонами спірного договору та не має зворотної дії у часі, а тому посилання позивача на вказане розпорядження, як на підставу для визнання Договору недійсним судом визнається необґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено, що договір № 07/2007/ФФБ від 21.08.2007 про організацію спорудження об'єкту будівництва суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам на момент укладення спірного Договору.

За таких обставин правові підстави для задоволення позову у суду відсутні у зв'язку з його необґрунтованістю.

Згідно з ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, при відмові в позові покладають на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2012.

Суддя Ониськів О.М.