ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 5015/5775/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокурораХодаківський М.П. -старший прокурор відділу Генеральної прокуратури УкраїнипозивачаМогінська Т.А. -довіреність від 27.09.2011 р.; Шумелда Р.Р. - довіреність від 27.09.2011 р. відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібОСОБА_20. - довіреність від 13.03.2012 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "МІКо" на постановувід 07.05.2012 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 5015/5775/11 господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "МІКо"доГородоцької районної державної адміністрації Львівської областітреті особиУправління Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17за участюПрокуратури Львівської областіпровизнання недійсними розпоряджень голови Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 14.04.2011р.,№№ 240,241, 242 від 18.04.2011р. №№ 248,249,251 від 19.04.2011р. №№ 255,259,260,261

В С Т А Н О В И В :

ПП "МІКо" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та за участі прокуратури Львівської області про визнання недійсними розпоряджень голови Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 14.04.2011 р. № 240, № 241, № 242; розпоряджень від 18.04.2011 р. № 248, № 249, № 251; розпоряджень від 19.04.2011 р. № 255, № 259, № 260, № 261.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 95, 116, 118, 152 Земельного кодексу України, статтю 21 Цивільного кодексу України та норми Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що 21.11.2005 р. між позивачем та Городоцькою РДА було укладено договір оренди земельної ділянки площею 19,8230 га для ведення підсобного господарства (садівництва).

05.05.2010 р. Городоцькою райдержадміністрацією було видано розпорядження № 290, яким продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005 р., укладеного між сторонами, тобто позивач є законним землекористувачем земельної ділянки, проте, оскаржуваними розпорядженнями третім особам було надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель, що знаходяться в оренді у позивача, чим порушене право останнього оскільки дозволу на вилучення земель ПП "МІКо" не надавалось.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2012 р. (суддя Гоменюк З.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2005 р. могло відбутися в тому ж порядку, що й укладення первісного договору, в письмовій формі, за умови нотаріального посвідчення такого правочину із наступною його державною реєстрацією у відповідності до вимог чинного законодавства, що не було здійснено самим позивачем, а саме державна реєстрація договору про внесення змін до договору оренди землі не проведене, тобто такий правочин чинності не набув, у зв'язку із чим, не створив прав та обов'язків у сторін.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент винесення відповідачем оспорюваних розпоряджень спірна земельна ділянка площею не перебувала в користуванні позивача на умовах оренди, а відтак відповідач мав право розпоряджатися нею та приймати оскаржувані розпорядження, права позивача в цьому випадку порушені не були. Крім того, судом було зазначено, що в даному випадку за спірними розпорядженнями третім особам було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який в свою чергу не є правовстановлюючим документом та не свідчить про виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим, не може порушувати будь-яких прав позивача на раніше орендовану ним земельну ділянку.

За апеляційною скаргою ПП "МІКо" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 07.05.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПП "МІКо" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального права, вказуючи на залишення судами поза увагою, що законодавством не встановлено обмежень в часі, у який необхідно звертатися до органів реєстрації правочинів, а також не враховано звернення позивача до відповідних органів щодо реєстрації договору про внесення змін до договору оренди землі щодо строку його дії, і така реєстрація не відбулась за обставин, що об'єктивно не залежали від волі позивача.

Заявник касаційної скарги зазначав, що передумовою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, є вилучення земельної ділянки та згода землекористувача, проте позивач такої згоди не давав, а позивачем земельна ділянка не вилучалась, що свідчить про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем оспорюваних розпоряджень.

Управління Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області та третя особа - ОСОБА_17 у відзивах на касаційну скаргу просили залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін вказуючи на правомірність висновків судів щодо припинення користування позивачем земельною ділянкою у 2010 році через закінчення строку дії договору та у зв'язку із відсутністю обов'язкової в силу закону державної реєстрації договору про внесення змін до договору оренди землі щодо строку його дії.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора, представників відповідача та третіх осіб, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 21.11.2005 р. між Городоцькою районною адміністрацією у Львівській області (орендодавець) та ПП "МІКо" (орендар) на підставі розпорядження райдержадміністрації № 495 від 05.08.2005 р. було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Городоцької міської ради Львівської області площею 19,8230 га для ведення підсобного господарства (садівництва) строком на 5 років.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрований в реєстрі за № 3320, а також зареєстрований в Городоцькому районному відділі Львівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 01.12.2005р. за № 04.05.450.00880.

05.05.2010 р. Городоцькою районною адміністрацією винесено розпорядження № 290 "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005р., який зареєстрований в Городоцькому РВ ЛВФ "Центр державного земельного кадастру" 01.12.2005р. за № 04.05.450.00880, що був укладений між Городоцькою районною державною адміністрацією та ПП "МІКо", яким продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005 р. на 25 років, переглянуто річну орендну плату і встановлено її в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки.

Згідно вказаного розпорядження райдержадміністрації внесення змін до договору оренди земельної ділянки мало бути проведене у встановленому законом порядку.

Судами встановлено, що 13.05.2010 р. між Городоцькою районною адміністрацією у Львівській області та ПП "МІКо" було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, згідно якого на підставі розпорядження № 290 від 05.05.2010 р. сторони домовилися внести зміни до договору оренди від 21.11.2005 р. та викласти пункт 3.1 розділу 3 договору в наступній редакції: "Договір укладено на 30 років з правом викупу землі у власність. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрований в реєстрі за № 382.

Судами під час розгляду справи також встановлено, що Городоцькою районною адміністрацією були винесені розпорядження про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,00 га для ведення ОСГ на території Городоцької міської ради Львівської області за межами населеного пункту, в тому числі: № 240 від 14.04.2011 р. -гр. ОСОБА_11, № 241 від 14.04.2011 р. -гр. ОСОБА_12, № 242 від 14.04.2011 р. - гр. ОСОБА_13, № 248 від 18.04.2011 р. -гр. ОСОБА_14, № 249 від 18.04.2011 р. -гр. ОСОБА_15, № 251 від 18.04.2011 р. -гр. ОСОБА_19, № 255 від 19.04.2011 р. -гр. ОСОБА_16, № 259 від 19.04.2011 р. -гр. ОСОБА_10, № 260 від 19.04.2011 р.-гр. ОСОБА_9, № 261 від 19.04.2011 р. -гр. ОСОБА_17

Як вбачається з матеріалів справи , предметом спору у даній справі є вимога ПП "МІКо" про визнання недійсними вказаних розпоряджень голови Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 14.04.2011р. № 240, № 241, № 242; розпоряджень від 18.04.2011 р. № 248, № 249, № 251; розпоряджень від 19.04.2011 р. № 255, № 259, № 260, № 261, з посиланням на приписи статей 95, 116, 118, 152 Земельного кодексу України, статтю 21 Цивільного кодексу України та норми Закону України "Про оренду землі" з огляду на порушення прав позивача як землекористувача вказаних земельних ділянок згідно договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005 р., дія якого продовжена договором від 13.05.2010 р., за відсутності погодження позивача щодо вилучення земельної ділянки.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь -яких порушень його правна землю шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами статті 124 вказаного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі -продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частини 1, 8 статті 93 Земельного кодексу України).

Статтями 13 та 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Статтею 651 Цивільного кодексу України та статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, на виконання вимог статті 18 Закону України "Про оренду землі" постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998 р. затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (який діяв до 05.08.2011 р., тобто на момент укладення між сторонами договору про внесення змін до договору оренди землі від 13.05.2010 р.), згідно з пунктом 17 якого, у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації, яка проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 р., датою державної реєстрації договору про внесення змін до договору оренди (суборенди) землі, договору про його дострокове розірвання або поновлення є дата внесення запису до розділу Книги записів.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що договір, укладений між Городоцькою районною адміністрацією та ПП "МІКо" від 13.05.2010 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005 р., у встановленому порядку не був зареєстрований, відмітка про державну реєстрацію на цьому договорі із зазначенням дати та номеру реєстрації із відтиском гербової печатки відсутні, а з огляду на приписи законодавства, внесення змін до договору оренди від 21.11.2005 р. могло відбутися в тому ж порядку, що й укладення первісного договору, а саме: в письмовій формі, за умови нотаріального посвідчення такого правочину із наступною його державною реєстрацією.

При цьому, виходячи зі змісту пункту 5 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998 р. для здійснення державної реєстрації договорів оренди юридична особа зобов'язана подати особисто чи надіслати поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів документи згідно з переліком, вказаним в цьому пункті, тобто, реєстрація змін до договору від 21.11.2005р. мала б здійснюватися за ініціативою позивача. Проте, позивачем не надано доказів звернення до уповноваженого органу для здійснення реєстрації договору від 13.05.2010 р. про внесення змін до договору оренди від 21.11.2005 р. та подання необхідних документів, на що він мав право, чи відмови такого органу у здійсненні державної реєстрації.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком судів стосовно того, що оскільки зміни до договору оренди від 21.11.2005 р. у передбачений законом спосіб та порядок внесені не були, вказаний договір припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, визначеного пунктом 3.1 договору оренди, а саме 01.12.2010 р.

Крім того, як було встановлено судами, позивачем не подано доказів використання ним спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди 01.12.2010 р. за цільовим призначенням, в той час як з наявних в матеріалах справи договорами про відчуження багаторічних насаджень на спірній земельній ділянці на користь окремих громадян та листа позивача від 16.03.2009 р., адресованого райдержадміністрації про вилучення в нього з користування землі площею 19,8230 га у зв'язку із продажем багаторічних насаджень, що займають земельну ділянку та листа позивача про погодження місця розташування ділянки саду для відведення кожному із покупців багаторічних насаджень, підтверджується відсутність у позивача наміру використання попередньо орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням після закінчення строку дії договору.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції не були взяті до уваги посилання ПП "МІКо" про те, що чинність договору від 21.11.2005 р. підтверджується судовими рішеннями у справах № 21/159 та № 6/392, оскільки предметом спору у справі № 21/159 було визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005 р. за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Городоцької районної державної адміністрації до ПП "МІКо" з підстав відсутності проекту відведення земельної ділянки, яка надавалася в оренду, а договір від 13.05.2010 р. про внесення змін до договору від 21.11.2005 р. не оцінювався. При цьому, зі змісту рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2011 р. у справі № 6/392 вбачається, що питання стосовно чинності договору від 13.05.2010 р. про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2005 р. при вирішенні цього спору не перевірялася та судом не досліджувалася.

Доводи позивача стосовно того, що статті 18, 20 Закону України "Про оренду землі", які передбачають обов'язкову реєстрацію договорів оренди землі, виключені на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів" також не взяті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки у відповідності до пункту 1 розділу ІІ цього Закону пункт 5 розділу І набирає чинності з 01.01.2012 р. Згідно Закону України № 4152 від 09.12.2011 р. цей пункт набирає чинності з 01.01.2013 р.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з урахуванням наданих райдержадміністрації на підставі закону повноважень, зважаючи на те, що на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень спірна земельна ділянка площею 19,8230 га вже не перебувала в користуванні позивача на умовах оренди, відповідач мав право розпоряджатися цією земельною ділянкою та приймати оскаржувані розпорядження. При цьому, жодні права позивача порушені не були, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не є правовстановлюючим документом, який свідчить про виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим, не може порушувати будь-яких прав позивача на раніше орендовану ним земельну ділянку.

Беручи до уваги викладене, враховуючи встановлені судами обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, колегія суддів вважає непереконливими, такими, що не відповідають чинному законодавству та такими, що спростовуються обставинами встановленими судами під час розгляду справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. у справі № 5015/5775/11 та рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2012 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач